Ліричні вірші, філософські роздуми та колискові пісні пише викладачка біології Вільногірського коледжу Тетяна Сало. Перші віршовані рядки склала у шкільні роки, відтоді поезія стала частиною її життя. 

Про творчість Тетяна Сало розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA

Вільногірська поетеса з Полтавщини

33 річна Тетяна Сало уродженка Полтавщини. Понад п’яти років живе у Вільногірську, де працює у міському фаховому коледжі викладачкою біології. У вільний від роботи час жінка пише вірші та філософські роздуми.

Писати Тетяна Сало почала у шкільні роки. Жінка розповідає, любов до поезії їй прищепила рідна тітка, яка була філологом. У дитинстві Тетяна вигадувала вірші про тварин, улюбленими були про білочку та зайченя.

«Ми з сестрою Іриною в дитинстві просто гралися та римували слова. Це було цікаво. Один одного доповнювали. Так ми дізнавалися про нові цікаві слова, якими можна гарно описати подію чи то привітати когось зі святом незвично», — згадує Тетяна Сало.

Першими віршами були вітання до свят. В них Тетяна описувала всю любов до рідних. 

«На жаль перші вірші не збереглися. Ми писали все від руки, в зошиті. Коли в будинку робили ремонт, наша творчість зникла», — розповідає жінка.

У школі Тетяну настигло перше кохання, підліткові переживання виражала у віршах. 

«Тоді вже була потреба висловити всі ті емоції, які я відчувала, які були в душі. Так це все переросло в моє захоплення і мою улюблену справу», — каже жінка.

У 2019 році Тетяна Сало познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Євгеном. Він надихнув її на творчість, жінка написала вірш про їх першу зустріч.

«Саме чоловік максимально посприяв тому, щоб всі мої музи пробудилися. Він же і почав зберігати всі мої вірші. Зробив домашню колекцію моєї творчості», — розповідає Тетяна.

Наразі жінка пише колискові, які співає для свого півторарічного сина Ярослава. 

«Я бажаю кожному вірити в дива. Не можна здаватися. Саме в той момент, коли ти хочеш здатися, починається новий віраж життя. Він може бути щасливим. Треба вірити, що далі тільки краще, а от погане вже сталося і залишилося по заду», — ділиться Тетяна Сало.

У «скарбничці» Тетяни понад 600 віршів. Поетеса поділилася уривком одного з них.

Читайте також:

• Тренує дітей та пише вірші: історія вільногірського тренера з настільного тенісу
• Вільногірка написала понад 500 віршів: у день поезії розповіла про свою творчість

Вільногірськ живе тут – Facebook, Telegram, Instagram

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.