Вільногірська лікарня отримала новий кросовер: чи вирішить це медичні проблеми громади

Вільногірська центральна міська лікарня отримала новий спеціалізований автомобіль Ford Kuga. Ця автівка призначена для перевезення донорської крові з районного центру, вакцин та інших важливих медичних матеріалів. Кросовер для лікарні стане допомогою швидше та ефективніше реагувати на потреби пацієнтів.

Більше на Вільногірськ IN.UA.

Цей автомобіль придбано за кошти урядів Канади та Данії в рамках проєкту Програми розвитку ООН. Хоча він не призначений для надання швидкої допомоги, нова автівка замінить стару, яка використовувалася для транспортування донорської крові та вакцин.

Стара машина часто виходила з ладу, потребувала постійних ремонтів і фінансових витрат. Крім того, вона не могла здійснювати поїздки на великі відстані, що суттєво обмежувало можливості медичного закладу.

“Для отримання нового автомобіля було зроблено запит до міжнародного фонду. Весь процес проходив відповідно до чинного законодавства. Автівка виїжджатиме за напрямками, необхідними для вирішення медичних потреб лікарні та громади”, – повідомив директор Вільногірської центральної міської лікарні Ігор Яцевич.

Директор лікарні також подякував усім, хто долучився до розв’язання цієї проблеми. Однак він зазначив, що однієї автівки недостатньо для забезпечення потреб Вільногірської громади.

“Однієї автівки не вистачає для всіх потреб громади, тому ми постійно опрацьовуємо додаткові кроки для отримання ще одного автомобіля та обладнання, щоб надавати якісну та своєчасну медичну допомогу населенню”, – підсумував Ігор Яцевич.

Читайте також:

• Директора лікарні Ігоря Яцевича не беруть у члени виконкому: що відомо
• Вільногірській лікарні передали нові меблі

На засіданні комісії Вільногірської міської ради було ініційовано питання щодо відновлення службового житла для фахівців соціальної сфери. Однак рішення прийнято не було. Ми поспілкувалися на цю тему із виконуючою обовʼязки керівниці Управління архітектури та капітального будівництва Вірою Зеленською. 

Деталі — на Вільногірськ IN.UA

На порядку денному постало питання виділення 550 тисяч гривень на ремонти у двох квартирах, що мають стати службовим житлом. Проте відсутність детальної кошторисної документації викликала критику з боку голови комісії, головного інженера КП “Жилкомсервіс” та депутата Віталія Федоренка: 

“А може є сенс зробити кошторис і розуміти, скільки це буде вартувати? Як ви будете тендер проводити, як ви очікувану вартість сформуєте?…Я не готовий так вирішувати питання і голосувати. Знаєте, є правила, за якими повинні працювати органи місцевого самоврядування.”, — зазначає він. 

В процесі дискусії Віталій Федоренко додав: 

“Ви мене переконали. Виділяйте скільки хочете, я все проголосую, а ви потім з чистою совістю скажете: “А чого ви стільки грошей витратили? Бо це Федоренко проголосував”, — іронічно підсумував депутат. 

На це секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург зазначив: 

“Це для того, щоб лікарі від нас не виїжджали, залишалися в громаді”, — каже Олег Штамбург. 

Попри аргументи про оперативність та необхідність терміново забезпечити житлом медиків, рішення не було винесено на розгляд депутатів Вільногірської міськради.

В ексклюзивному коментарі для Вільногірськ IN.UA, виконуюча обовʼязки керівниці Управління архітектури та капітального будівництва Віра Зеленська повідомила, що наразі місто має дві такі квартири, проте вони потребують значних вкладень: 

Йдеться про двокімнатну квартиру за адресою вул. Центральна, 49Б та однокімнатну на вул. Юрія Устенка, 25. Фінансування робіт планується здійснювати за рахунок місцевого бюджету, а самі закупівлі проводитимуть через прозору систему електронних торгів. 

“Джерелом фінансування буде міський бюджет. Управління архітектури буде проводити ці закупівлі через систему Prozorro”, — каже Віра Зеленська. 

Особливу увагу під час розмови Віра Зеленська приділила процедурі отримання цього житла. Хоча пріоритет часто надається лікарям, претендувати на квартири можуть і педагоги. Для цього адміністрація закладу має подати офіційне клопотання на ім’я міського голови щодо фахівця, який є іногороднім і потребує житла.

“Потім збирається житлова комісія, яка приймає рішення під протокол про те, що дійсно це потребує, виноситься на рішення виконкому, затверджується, та особа приходить, надає пакет документів і видається ордер на проживання в цій квартирі”, — зазначає Віра Зеленська. 

За інформацією Вільногірськ IN.UA стан житла є незадовільним, однак особисто перевірити цей факт, через обмеження доступу, ми не змогли. Проте самі лише суми, що планується виділити на ремонт, опосередковано підтверджують обʼєм роботи та реальний стан квартир. 

Читайте також:

“Енергоефект” повертається: у Вільногірську відновлюють роботу комунального підприємства через 3 роки простою

Історія Тетяни Івушкіної — це розповідь про те, як одна людина може стати цілою культурною інституцією за кордоном. Уродженка Кам’янського, яка виросла у Вільногірську, вона вже 42 роки мешкає в Естонії. Колишня позаштатна кореспондентка газети “Робітнича слава” та працівниця Вільногірського комбінату, пані Тетяна зуміла пройти шлях від збереження одного родинного “Кобзаря” до заснування офіційного Українського музею в місті Кохтла-Ярве.

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Початок колекції та заснування музею

Пані Тетяна переїхала до Естонії ще за радянських часів через міжреспубліканський обмін квартирами, але не втратила звʼязок з Україною. З кожної поїздки на Батьківщину вона везла речі, подаровані мамою та бабусею: сорочки, рушники, підзори — декоративні елементи з тканини. 

Лише у 2013 році, реєструючи українське земляцтво в Естонії, пані Тетяна усвідомила, що ці речі — це історія не лише її сім’ї, а й усієї України. Вона внесла пункт про створення музею в статут організації, і вже у 2014 році відкрився перший музейний куточок. 

Історія становлення музею була непростою. Після 2014 року ставлення проросійськи налаштованого населення Кохтла-Ярве до українців різко погіршилося. Пані Тетяна зіткнулася з відкритим цькуванням, погрозами та навіть заявами в поліцію.  

Та агресивний тиск проросійського отченняя не завадив становленню українського осередка. Підтримка з боку української спільноти лише зміцнювалася. Знайомі з інтернету та колишні однокласники з Вільногірська почали надсилати та передавати старовинні речі. Коли місця в орендованому кабінеті стало замало, а місто відмовилося надавати приміщення, Тетяна Івушкіна прийняла рішення: вона придбала власну квартиру площею 98 квадратних метрів для потреб музею.  

11 липня 2017 року вона офіційно зареєструвала музей як окреме неприбуткове підприємство. Сьогодні експозиція займає чотири зали, включаючи великий коридор. 

Скарби української спадщини 

У музеї Тетяни Івушкіної кожен експонат особливий та має свою унікальну історію. Колекція містить зразки дореволюційної порцеляни, виготовленої на заводах Кузнєцова.

В експозиції представлені рушники, сорочки та хустки з різних регіонів. Окреме місце посідають знамениті Кролевецькі рушники із Сумщини. Тетяна розповідає відвідувачам, що такі рушники замовляла навіть британська королева, а Тарас Шевченко обирав їх для свого майбутнього весілля. 

Музей зберігає рідкісні воскові весільні віночки, які сьогодні є великою етнографічною цінністю. Через речі своїх пращурів пані Тетяна розповідає про трагічні сторінки історії — Голодомор та війни. 

“Я знаю чимало про моїх прадіда, прабабусю… Від кожного з їхніх дітей у мене є якісь речі. І я тоді розказую, тому що це і Голодомор, і війна. Це історія нашої країни”, — ділиться Тетяна Івушкіна. 

Виставки не є статичними, вони активно подорожують. Неодноразово Тетяна Івушкіна робила виставку в Таллінні, зокрема минулого року була виставка в парламенті Естонії, де був присутній голова українського парламенту Руслан Стефанчук. 

Особливо запамʼяталася виставка в музеї селища Іізаку. 

“Там більше трьох тисяч відвідувачів було. І багато хто думав, що це з України музей приїхав. Дивувалися, коли їм говорили, що це приватний музей і це все з одного музею”, — згадує Тетяна. 

Крім того, в музеї проводяться різні заходи: зустрічі з громадою, майстер-класи, тематичні вечори тощо. Тетяна співає в гурті “Перелаз”, і часто ці зустрічі проходять під супровід українських народних пісень та живої скрипки. 

Робота музею під час війни 

У перші місяці повномасштабного вторгнення звичні виставкові зали було важко впізнати. Замість екскурсій тут розбирали речі першої допомоги. 

“Коли до Естонії почали прибувати біженці, у нас в музеї працювала лише одна кімната, бо тут все було забито гуманітаркою. Тут декілька сімей по декілька днів жили у мене, поки їм житло шукалося”, — каже власниця музею. 

Попри те, що основний простір займала допомога, саме в цей період музей почав поповнюватися особливими експонатами. Вдячні українці передавали музею свої сімейні реліквії — картини та рушники. Пані Тетяна зізнається, що дуже цінує такі “родинні дрібнички”, адже розуміє їхню справжню вартість для людей, що втратили дім. 

Фінансування на межі альтруїзму 

Утримання музею — це важка фінансова ноша. Базове фінансування, яке один раз на цілий рік виділяє Міністерство культури Естонії,  не покриває навіть мінімальної зарплати за один місяць. 

“Доходу особливого немає. Все, що заробляється на квитках чи виставках, іде назад у розвиток музею”, — пояснює власниця музею. 

Попри труднощі та зменшення кількості відвідувачів після пандемії, Тетяна Івушкіна продовжує свою місію. Вона сама монтує виставки, проводить екскурсії та мріє про те, щоб українська культура в Естонії була представлена професійно та автентично.

Багаторічна праця пані Тетяни не залишилася непоміченою. У 2024 році у Румунії вона отримала нагороду від Світового Конгресу Українців, зокрема медаль св. Володимира Великого. 

Читайте також:

“Щоб не зійти з розуму від пережитого горя, почала займатися рукоділлям”, – історія Ніни Лазаренко з Дружківки