Кросовер для лікарні / фото Вільногірська міська рада
Вільногірська центральна міська лікарня отримала новий спеціалізований автомобіль Ford Kuga. Ця автівка призначена для перевезення донорської крові з районного центру, вакцин та інших важливих медичних матеріалів. Кросовер для лікарні стане допомогою швидше та ефективніше реагувати на потреби пацієнтів.
Цей автомобіль придбано за кошти урядів Канади та Данії в рамках проєкту Програми розвитку ООН. Хоча він не призначений для надання швидкої допомоги, нова автівка замінить стару, яка використовувалася для транспортування донорської крові та вакцин.
Стара машина часто виходила з ладу, потребувала постійних ремонтів і фінансових витрат. Крім того, вона не могла здійснювати поїздки на великі відстані, що суттєво обмежувало можливості медичного закладу.
“Для отримання нового автомобіля було зроблено запит до міжнародного фонду. Весь процес проходив відповідно до чинного законодавства. Автівка виїжджатиме за напрямками, необхідними для вирішення медичних потреб лікарні та громади”, – повідомив директор Вільногірської центральної міської лікарні Ігор Яцевич.
Директор лікарні також подякував усім, хто долучився до розв’язання цієї проблеми. Однак він зазначив, що однієї автівки недостатньо для забезпечення потреб Вільногірської громади.
“Однієї автівки не вистачає для всіх потреб громади, тому ми постійно опрацьовуємо додаткові кроки для отримання ще одного автомобіля та обладнання, щоб надавати якісну та своєчасну медичну допомогу населенню”, – підсумував Ігор Яцевич.
Курси англійської для людей із порушенням зору/ фото ілюстративне, Pexels
Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у громадах.
Освітню ініціативу започаткували у 2025 році. Стартовий курс з 10 занять пройшли 20 учасників. Більшість з них продовжили навчання у форматі розмовного клубу.
Наразі заняття поновили. Вони проходять у Дніпрі на базі Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки” Дніпропетровської обласної ради” за адресою Набережна Перемоги, 26. Уроки відбуваються раз на тиждень, щопʼятниці. Вони тривають в адаптованому форматі з урахуванням потреб людей з порушеннями зору.
За словами директора Центру соціальної допомоги та підтримки Дніпропетровської обласної ради Євгенія Таранцова, наразі заняття можливі лише у Дніпрі.
“Наш ресурс дозволяє робити це на нашій базі”, — каже Таранцов.
Але організатори хочуть, аби подібні заняття з’явилися безпосередньо у громадах області.
“Звичайно, ми шукаємо можливості, партнерів, які хотіли б долучитися. Ми б навчили, як це робити в громадах. Це був би ідеальний варіант”, — розповідає він.
Своєю метою Євгеній Таранцов називає надання доступу до знань та нових навичок людям.
Також директор зазначає, що центр має запит на онлайн-заняття.
“Я думаю, що це реально і варто спробувати”, — додає директор Центру соціальної допомоги та підтримки.
Робота над онлайн-форматом занять розпочнеться вже наступного тижня. Редакція Вільногірськ IN.UA слідкуватиме за оновленнями та повідомлятиме про них.
Олександр Чередниченко/ фото з особистого архіву героя
Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з дітьми, попри відсутність умов, фінансування та повноцінної інфраструктури.
Олександру Чередниченко 65 років, у Кремінній він працював у депо Попасної. Чоловік виїхав з Луганської області навесні 2022 року.
“Ми приїхали сюди 11-го, а зареєструвалися 12-го квітня 2022 року”, – каже Олександр.
Перший час родина була розділена.
“Спочатку відправили доньку та онучку у Львівську область. А потім вони приїхали (в Вільногірськ – ред.) влітку 2022 року”, – розповідає герой.
Футбол у його житті з’явився задовго до війни. Тренерську діяльність він почав ще у далекому 1993 році в місті Кремінна, хоча в певний період був змушений зробити паузу.
“Футбольним тренером я працював з 1993 по 2001 рік”, – стверджує чоловік.
Він тренував хлопців 1979 – 1988 року народження. Разом з командою вони досягли чималих результатів.
“У 1993 році ми почали тренуватися, а вже навесні 1994 року вони грали на чемпіонаті області”, – розповідає тренер Олександр.
Вихованці того часу з теплотою згадують свого тренера. Одного з них ми розшукали. Ним виявився неодноразовий герой наших публікацій, начальник 52-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Дніпропетровській області, Денис Сіленко.
Денис Сіленко/ фото з особистого архіву героя
“Олександр Григорович прийшов в мою школу у 1996 році, мені було 12 років. Він прийшов як молода людина, яка хоче займатися з хлопчиками футболом, – каже колишній вихованець Денис Сіленко. – Тоді ми всі думали, що це його основна робота. Але з роками ми дізналися, що це його неоплачувана, на добровільних засадах робота, яку він виконував у вільний час. Тобто він мав основне місце роботи на залізній дорозі, в пʼяти кілометрах від моєї школи, але футболом з нами він займався як людина, яка любить спорт та дітей. Окрім тренера, він є дипломованим суддею і досі їздить та судить матчі. Інакше кажучи, він з футболом усе своє життя”.
Олександр памʼятає кожного свого гравця.
“Я пам’ятаю своїх гравців поіменно. Деяким із них уже за сорок, але ми досі підтримуємо зв’язок”, – каже футбольний тренер.
Пізніше він вступив на роботу в Рубіжне та мешкав там, тому тренерську карʼєру довелося призупинити до самого 2022 року.
Тренерська карʼєра у Вільногірську
Тренувати у Вільногірську Олександра запросила одна його місцева знайома, на ім’я Юлія. Усі заняття, як і раніше, тренер проводить безкоштовно, як волонтер.
“Вона дізналася, що я був тренером колись, і запросила мене тренувати дітей-переселенців. І ми почали тренуватися в пʼятому ліцеї”, – ділиться тренер.
Пізніше тренування довелося перенести на маленьке поле за пʼятим ліцеєм. Тобто тренування проходили на вулиці.
Тренування у Вільногірську/ скріншот з відео
“Це вважається “дворовим” футболом”, – каже тренер.
Наразі, взимку, тренувань немає.
“Я кажу, що ми можемо і взимку тренуватися на вулиці, але батьки говорять, що вони своїх дітей не пустять”, – зізнається Олександр.
За словами тренера, для того, що тренуватися у спортзалі треба платити гроші, але на це поки немає можливості.
“У багатьох батьки – військові, інші діти — сироти, тобто вони не можуть платити”, – стверджує герой нашого матеріалу.
Таким, чином найбільшою проблемою наразі є місце для тренування.
“Коли був дощ теплий, ми продовжували тренуватися. А коли холодний вже перед зимою – ходили під дах пʼятого ліцею та чекали”, – каже герой.
Найбільше задоволення в роботі тренера для Олександра — це самі діти.
“Коли працюєш із дітьми, отримуєш від них енергію. Моя енергія — їм, їхня — мені”, – каже Олександр.
Свою тренерську філософію пояснює так: “Якщо пальці розчепірені — нічого не вийде. А якщо всі зібрані в кулак — тоді команда проб’ється. Футбол — це атака і захист разом. У команді все має бути як кулак”.
Починаючи з 2025 року у Дніпрі тривають офлайн-заняття з англійської мови для людей з порушеннями зору. Наразі організатори планують розширити проєкт та шукають партнерів у […]
Після початку повномасштабної війни тисячі українців були змушені залишити свої домівки. Серед них футбольний тренер із Луганщини, який після переїзду до Вільногірська продовжив працювати з […]
Попри виклики воєнного часу, підтримка родин із дітьми залишається пріоритетом соціальної політики держави. У 2026 році у зв’язку зі зростанням прожиткового мінімуму змінилися розміри більшості […]
У Вільногірську мешканці багатоповерхівки за адресою вул. Центральна, 39 майже тиждень потерпали від підтоплення через ймовірний прорив води у зачиненій квартирі. Попри звернення до аварійної […]
Державна підтримка внутрішньо переміщених осіб залишається однією з ключових соціальних програм в Україні. У 2026 році переселенці продовжують отримувати щомісячну грошову допомогу, проте іноді трапляються […]
