Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 2 17:31, 8 Листопада 2024
Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 1
Максим Антонов / фото з особистого архіву митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку ЗСУ, а його пісні поступово набирають популярність. 

Читайте більше про нього на Вільногірськ IN.UA.

Професійний шлях митця

Максим почав свій музичний шлях у юності, коли його дядько подарував йому гітару та показав три акорди. Без гаджетів, вони з друзями збиралися разом і співали пісні у дворі. Музика стала невіддільною частиною його життя, як повітря чи вода. Після вступу до медичного коледжу в Дніпрі він знайшов однодумців і заснував свій перший гурт. З того часу Максим завжди писав і виконував лише власну музику. У його репертуарі — рок-пісні з елементами фолку, інді та бардівської пісні. Творчо він надихався такими музикантами, як Леммі Кілмістер з Motorhead та Річі Блекмур з Deep Purple.

«Раніше життя мало більше рок-н-ролу. Зараз вже займаюсь більш спокійною та якісною музикою. Здебільшого завжди акцентую саме на тексті пісень. Через них я висловлюю свої думки, почуття, ну і просто те, що хочеться донести до людей. Тепер вже, на фоні інших нових артистів, які здебільшого роблять музику більш розважальною, моя є сумною. Звісно ж є пісні в мене і про любов, і про війну, просто про життя. Пишу про все, що відбувається в цьому житті», — розповідає Максим Антонов. 

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 2
Максим Антонов / фото з особистого архіву митця

З початком повномасштабної війни Максим зменшив кількість концертів, але не припинив виступати. Він регулярно дає концерти у рідному місті разом з іншими талановитими виконавцями. Щоб підтримувати форму, Максим раз на 1-2 тижні збирається з друзями на репетиції, а іноді грає на гітарі й самостійно.

Виконавець народився і провів більшу частину дитинства у Новосибірську, але завжди підтримував Україну й був готовий захищати її, якщо виникне потреба.

Раніше музикант був лідером гурту St П’ятки у П’ятихатках, де й розпочалася його музична кар’єра. Зараз він керує новим гуртом, склад якого змінюється через обставини: троє учасників основного складу тепер служать у ЗСУ, тому склад, назва та репертуар гурту постійно змінюються.

«Музика в нашому місті завжди була на рівні, талановитих людей насправді багато, чому я радію. Іноді думаєш, що вже все в цьому житті бачив, а потім зустрічаєш одну ось таку талановиту людину, з якою дуже цікаво спілкуватись», — ділиться Максим думками стосовно розвитку творчості у Вільногірську. 

Сім’я Максима

«Він надійний, дуже хороший чоловік і чудовий тато. У нас троє дітей, яких він дуже любить. І він надзвичайно спокійний. Ось, наприклад, він єдиний чоловік з моїх знайомих, який навчив свою дружину водити машину без нервів і криків. Мені з ним комфортно навіть коли я за кермом, а він сидить поруч. Думаю, дівчата-водійки мене зрозуміють», — розповідає дружина Максима Міла Антонова.

Жінка також займається музикою. У 36 років вона вирішила стати бек-вокалісткою у гурті Максима, але згодом почала виконувати пісні самостійно. В основному вона співає поп композиції, іноді виступаючи з гуртом або в дуеті з донькою Аріною, яка нещодавно закінчила музичну школу Вільногірська.

«Я теж виросла на рок-музиці, мене батько підсадив. З досвіду скажу, що ті, хто грає рок, зазвичай бувають дуже спокійними і врівноваженими людьми. Всі свої емоції вони виливають у своїх піснях. Особливо Макс, адже він сам пише пісні, і всі його думки та почуття виливаються на сцені. А вдома він спокійний. Я навіть жартую, що він зовсім не типовий козеріг», — поділилася Міла.

Найближчий виступ Максима

Максим, його дружина Міла та донька Аріна виступатимуть на благодійному концерті у Вільногірському ресторані Garage у неділю, 10 листопада. Метою заходу є зібрати кошти на придбання автівки для військового Євгена П’янкова, бійця 103-ї окремої штурмової бригади, 62 батальйону. Окрім Максима, на сцені виступлять й інші талановиті виконавці.

Редакція Вільногірськ IN.UA запрошує вас підтримати наших музикантів і героя ЗСУ на цьому важливому благодійному заході.

Читайте також:

Підписуйтесь

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 3 10:09, 17 Вересня 2026
Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 3

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів та гасити масштабні пожежі під загрозою повторних ударів, ваша праця стала справжнім символом надії, милосердя та незламності. Ви — ті, хто іде у вогонь і небезпеку заради збереження найціннішого — людського життя.

Напередодні свята ми поспілкувалися з начальником 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковником служби цивільного захисту Денисом Сіленком, щоб дізнатися, чим живе підрозділ у ці важкі часи.

У 52-й пожежно-рятувальній частині, що опікується нашою громадою, щодня несуть службу 33 співробітники. Хтось із них безпосередньо виїжджає на виклики та ризикує життям у зоні небезпеки, хтось чергує на телефоні, керуючи діями та координуючи виклики, а хтось забезпечує щоденну організацію роботи підрозділу. Але кожен із них є важливою ланкою єдиної команди.

Денис Сіленко переконаний, що поняття «рятівник» сьогодні виходить далеко за межі одного відомства:

«До рятівників відносяться не тільки співробітники ДСНС, а й інші служби, які займаються допомогою населенню. Тому кожен, хто долучений до справи допомоги, до справи рятування, може вважатися рятівником».

Для багатьох надзвичайників війна стала не тільки професійним, а й особистим випробуванням:

«Хочу побажати своїм колегам міцного здоров’я, добробуту, миру в сім’ях, любові, скорішої перемоги нашої держави над агресором.

Скорішого відновлення наших домівок, повернення додому тих, хто був вимушений, як і я, покинути свої рідні місця на Луганщині і Донеччині».

І звичайно, хороший керівник має дбати і про добробут свого колективу:

«Бажаю також підвищення грошового забезпечення, яку нам обіцяли з нового року, і покращення матеріально-технічного забезпечення».

Наша редакція щиро приєднується до кожного з цих слів. Дякуємо за вашу мужність!

Дякуємо співробітникам 52-ї частини та всім рятівникам України за цілодобову готовність прийти на допомогу, за витримку та гарячі серця. 

Нехай кожен виїзд завершується успішним поверненням на базу, а вдома завжди чекають з теплотою та любов’ю.

Низький вам уклін, якнайшвидшого мирного неба та нашої спільної Перемоги!

Підписуйтесь

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська 

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 4 17:00, 10 Вересня 2026
“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 4
Григорій Громов / фото з особистого архіву побратима

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів його кухня була місцем, де можна було хоч ненадовго відчути себе вдома. Він добре готував, допомагав іншим і ніколи не відмовляв у підтримці. А ще любив коней і чекав дня, коли закінчиться війна, щоб повернутися до своїх справ. Цього дня він так і не дочекався.

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Більше – на Вільногірськ IN.UA. 

Познайомилися під час формування підрозділу

З побратимом Михайлом Касюком Григорій познайомився наприкінці 2023 року, коли військовослужбовців із різних підрозділів зібрали під час формування 646-го окремого зенітно-кулеметного батальйону.

Разом вони проходили навчання, бойове злагодження, а згодом потрапили до однієї мобільної вогневої групи. На початку 2024 року військові поїхали на Запорізький напрямок, де провели близько двох місяців. Після цього їх перекинули на Дніпропетровщину – до Вільногірська.

“Ми разом вчилися, разом росли”, – згадує Михайло Касюк.

Спочатку Григорій був номером обслуги, а наприкінці 2024 року став кулеметником. За словами побратима, свою роботу він виконував дуже добре та відповідально.

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 5
Григорій із побратимами / фото з особистого архіву побратима

Кухня, жарти та українська музика

Поза бойовою роботою Григорій був людиною порядку. За словами Михайла, у нього завжди було чисто й організовано.

За цивільною спеціальністю та попереднім досвідом служби Григорій був кухарем. Тому саме він часто відповідав за харчування екіпажу.

“Він дуже смачно готував, на ньому весь екіпаж тримався”, – розповідає побратим.

Попри бойові умови, Григорій залишався веселою людиною. Побратим пригадує, що військовий багато жартував і любив слухати музику. Особливо – українську. На кухні чи просто на вулиці поруч із Григорієм часто звучали українські пісні: народні, сучасні, естрадні.

Загинув під час бойового чергування

6 серпня військові з самого ранку перебували під загрозою обстрілів. За словами Михайла Касюка, тоді лунали повітряні тривоги та були атаки ударними безпілотниками.

Екіпаж, у якому служив Григорій, командування направило на підсилення до населеного пункту Вишневе. Там спочатку стався приліт ударного безпілотника, а згодом – балістичної ракети.

Військовий автомобіль опинився під ракетним обстрілом. Машина була неподалік від місця удару, через що військові потрапили під дію уламків.

Григорій загинув. Водій автомобіля отримав контузію та баротравму й наразі проходить лікування.

Як і багато військових, Григорій хотів одного – щоб війна закінчилася і він зміг повернутися додому. Він мріяв знову займатися своїми справами та повернутися до звичного життя. 

Григорію було 55 років. У нього залишилися дружина Світлана, син, донька та онука.

Читайте також:

Підписуйтесь

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника фото 5

Янголи в одностроях: вітання до Дня Рятівника

Сьогодні День рятівника України — це не просто професійне свято. В умовах повномасштабної війни, коли щодня доводиться ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів, витягати людей із-под завалів […]

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська  фото 6
Історії

“Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська 

На кухні лунає українська музика. Григорій щось готує, жартує, наводить порядок – навіть у короткі хвилини відпочинку він не звик сидіти без діла. Для побратимів […]

17:00, 10.09.2026 Єва Буянова
Нова сторінка історії: продовження рукописного літопису Вільногірська  фото 7

Нова сторінка історії: продовження рукописного літопису Вільногірська 

Історія нашого міста ховає ще чимало цікавих сторінок, спогадів та важливих подій. Ми продовжуємо публікацію унікальної книги від почесної громадянки Надії Чирви, присвяченої рідному Вільногірську. […]

16:00, 26.08.2026 Єва Буянова
“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини фото 8
Історії

“Я тепер завжди лелек восени проводжаю, плачу, а навесні зустрічаю – це наші діти”: історія воїна Євгена з Божедарівки за спогадами матері Ірини

Над хатою кружляють лелеки. Вони зібралися високо в небі, перекрикуючи одне одного. Уже вечоріє, а біля будинку люди чекають на машину, яка має привезти Євгена. […]

16:00, 13.08.2026 Єва Буянова
Почесні громадяни Вільногірська  фото 9

Почесні громадяни Вільногірська 

Сьогодні Вільногірськ відзначає своє 70-річчя. У цей день ми з особливою гордістю звертаємося до людей, чиє життя, праця, талант та невтомна енергія є справжнім надбанням […]

15:30, 12.08.2026 Єва Буянова