Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 2 17:31, 8 Листопада 2024
Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 1
Максим Антонов / фото з особистого архіву митця

Максим Антонов — талановитий виконавець і композитор з Вільногірська, який активно сприяє розвитку музичної культури нашого міста. Він регулярно виступає на благодійних концертах на підтримку ЗСУ, а його пісні поступово набирають популярність. 

Читайте більше про нього на Вільногірськ IN.UA.

Професійний шлях митця

Максим почав свій музичний шлях у юності, коли його дядько подарував йому гітару та показав три акорди. Без гаджетів, вони з друзями збиралися разом і співали пісні у дворі. Музика стала невіддільною частиною його життя, як повітря чи вода. Після вступу до медичного коледжу в Дніпрі він знайшов однодумців і заснував свій перший гурт. З того часу Максим завжди писав і виконував лише власну музику. У його репертуарі — рок-пісні з елементами фолку, інді та бардівської пісні. Творчо він надихався такими музикантами, як Леммі Кілмістер з Motorhead та Річі Блекмур з Deep Purple.

«Раніше життя мало більше рок-н-ролу. Зараз вже займаюсь більш спокійною та якісною музикою. Здебільшого завжди акцентую саме на тексті пісень. Через них я висловлюю свої думки, почуття, ну і просто те, що хочеться донести до людей. Тепер вже, на фоні інших нових артистів, які здебільшого роблять музику більш розважальною, моя є сумною. Звісно ж є пісні в мене і про любов, і про війну, просто про життя. Пишу про все, що відбувається в цьому житті», — розповідає Максим Антонов. 

Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця фото 2
Максим Антонов / фото з особистого архіву митця

З початком повномасштабної війни Максим зменшив кількість концертів, але не припинив виступати. Він регулярно дає концерти у рідному місті разом з іншими талановитими виконавцями. Щоб підтримувати форму, Максим раз на 1-2 тижні збирається з друзями на репетиції, а іноді грає на гітарі й самостійно.

Виконавець народився і провів більшу частину дитинства у Новосибірську, але завжди підтримував Україну й був готовий захищати її, якщо виникне потреба.

Раніше музикант був лідером гурту St П’ятки у П’ятихатках, де й розпочалася його музична кар’єра. Зараз він керує новим гуртом, склад якого змінюється через обставини: троє учасників основного складу тепер служать у ЗСУ, тому склад, назва та репертуар гурту постійно змінюються.

«Музика в нашому місті завжди була на рівні, талановитих людей насправді багато, чому я радію. Іноді думаєш, що вже все в цьому житті бачив, а потім зустрічаєш одну ось таку талановиту людину, з якою дуже цікаво спілкуватись», — ділиться Максим думками стосовно розвитку творчості у Вільногірську. 

Сім’я Максима

«Він надійний, дуже хороший чоловік і чудовий тато. У нас троє дітей, яких він дуже любить. І він надзвичайно спокійний. Ось, наприклад, він єдиний чоловік з моїх знайомих, який навчив свою дружину водити машину без нервів і криків. Мені з ним комфортно навіть коли я за кермом, а він сидить поруч. Думаю, дівчата-водійки мене зрозуміють», — розповідає дружина Максима Міла Антонова.

Жінка також займається музикою. У 36 років вона вирішила стати бек-вокалісткою у гурті Максима, але згодом почала виконувати пісні самостійно. В основному вона співає поп композиції, іноді виступаючи з гуртом або в дуеті з донькою Аріною, яка нещодавно закінчила музичну школу Вільногірська.

«Я теж виросла на рок-музиці, мене батько підсадив. З досвіду скажу, що ті, хто грає рок, зазвичай бувають дуже спокійними і врівноваженими людьми. Всі свої емоції вони виливають у своїх піснях. Особливо Макс, адже він сам пише пісні, і всі його думки та почуття виливаються на сцені. А вдома він спокійний. Я навіть жартую, що він зовсім не типовий козеріг», — поділилася Міла.

Найближчий виступ Максима

Максим, його дружина Міла та донька Аріна виступатимуть на благодійному концерті у Вільногірському ресторані Garage у неділю, 10 листопада. Метою заходу є зібрати кошти на придбання автівки для військового Євгена П’янкова, бійця 103-ї окремої штурмової бригади, 62 батальйону. Окрім Максима, на сцені виступлять й інші талановиті виконавці.

Редакція Вільногірськ IN.UA запрошує вас підтримати наших музикантів і героя ЗСУ на цьому важливому благодійному заході.

Читайте також:

Підписуйтесь

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця фото 3 12:15, 12 Листопада 2026
Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця фото 3
Олександр Зінченко — військовослужбовець, педагог і дитячий письменник. | Фото надано героєм публікації 

У кожної казки є своя магія. Вона може заховати від дитячих страхів, перенести у світ дивовижних пригод, подарувати відчуття затишку й допомогти повірити, що навіть після найтемнішої ночі обов’язково настане ранок. Але що, коли казки народжуються не в затишному кабінеті письменника, а серед тривожних буднів війни? Коли їхній автор, попри військову службу, турботи про побратимів і викладацьку роботу, знаходить час для дитячих історій?

Читайте в матеріалі на Вільногірськ IN.UA 

Олександр Зінченко – військовослужбовець 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади (25 ОПДБР), педагог і дитячий письменник. 

Його казки вже допомагають маленькій читачці долати нічні страхи, а попереду – нові книжки, студентські ілюстрації та зустрічі з дітьми. Адже навіть посеред війни є місце для добрих історій, які дарують малечі відчуття тепла й безпеки.

Коли казка перемагає нічний страх

Для письменника немає, мабуть, більшої радості, ніж знати, що його історії комусь потрібні. А якщо казка допомагає дитині заснути, коли за вікном темно, а в кімнаті причаїлися нічні страхи, – це вже більше, ніж просто читацьке захоплення.

Саме так сталося з маленькою дівчинкою, яка особливо полюбила дві казки Олександра – «Про Пана Чіка» та «Про Рижика з медової роти».

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця фото 4
Фото з особистого архіва Олександра Зінченко

Коли посеред ночі їй стає страшно або вона прокидається й не може заснути, мама бере до рук одну з цих книжок. Знайомі історії допомагають дитині заспокоїтися й знову поринути у сон. 

На відео, якими поділилися з автором, дівчинка із захопленням гортає сторінки вже надрукованих книжок, розглядає їх і ділиться враженнями з мамою.

Для Олександра це особливий відгук на його творчість. Адже за кожною написаною історією стоїть надія, що вона знайде свого читача.

Він розповідає:

«Вона дуже полюбила оці дві казки, які вже вийшли — це про Пана Чіка і про Рижика з медової роти. І коли їй вночі страшно, вона не може заснути або прокидається посеред ночі, мама читає їй саме оці мої казки, і вона тоді заспокоюється і засинає».

Відео надано героєм публікації

Дві книжки вже знайшли дорогу до дитячого серця. Тепер Олександр хоче, щоб таких історій стало більше, а їхніх маленьких читачів – сотні. Для цього казкам потрібно дати нове життя у друкованих примірниках.

Казкові герої отримують обличчя

У кожної дитячої книжки є свій маленький всесвіт. Спочатку він живе лише в уяві автора, а згодом набуває обрисів, кольорів і характерів завдяки ілюстраціям.

У казок Олександра Зінченка з’явилася нагода отримати власне художнє оформлення. За сприяння заступниці директора Дніпровського фахового коледжу культури і мистецтв три студентки закладу обрали його твори темою своїх курсових робіт. Наразі дівчата працюють над ілюстраціями до казок.

Це не єдина можливість познайомити дітей із творчістю письменника. Коледж та місцеві культурні осередки готові підтримати проведення кількох презентацій для маленьких читачів і їхніх батьків. Зокрема, йдеться про зустріч в обласній бібліотеці у Дніпрі.

Однак для таких заходів потрібні книжки, які можна буде не лише показати дітям, а й запропонувати придбати. Автор говорить про це так:

«Мені запропонували провести декілька заходів типу презентацій у бібліотеках. Моя знайома з коледжу культури каже, що три казки взяли на курсові роботи – зараз малюються малюнки. Щоб проводити презентацію, треба примірники відразу, щоб були готові, щоб продавати їх – десь 100-200 примірників кожної казки. Тоді можна провести захід в обласній бібліотеці у Дніпрі, поспілкуватися з дітьми та батьками».

Так у казок з’являється можливість вийти за межі сторінки у Facebook і стати справжніми книжками на бібліотечних полицях, у дитячих руках і домашніх бібліотеках. Але для цього потрібні кошти на друк.

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця фото 5
Фото з особистого архіва Олександра Зінченко

Коли видавничі плани відкладаються

Шлях від рукопису до готової книжки не завжди схожий на казкову пригоду, у якій усі перешкоди долаються за одну мить. Іноді він вимагає терпіння, пошуку можливостей і готовності починати спочатку.

Шукаючи кошти на видання казок, Олександр працював і над іншими творчими проєктами. Зокрема, підготував рукопис комплексного посібника із сексуального виховання для дітей віком від 9 до 13 років.

Матеріал охоплює три окремі напрями:

  • сексуальне виховання для дівчат;
  • сексуальне виховання для хлопців;
  • здорові та гармонійні відносини між людьми.

Автор сподівався, що замовники викуплять права на готовий рукопис, а отримані кошти можна буде спрямувати на видання дитячих казок. Однак домовленості затягнулися на невизначений термін через нечіткі формулювання партнерів.

Та відкладені плани не означають, що робота зупинилася. Олександр продовжив діяти самостійно. Перші поодинокі примірники, які вдавалося надрукувати власним коштом, він виготовляв і передавав замовникам. Відгуки на книжки були позитивними.

А ще автор вирішив зробити одну зі своїх довгих казок доступною для всіх охочих: почав публікувати її частинами на сторінці у Facebook. Там же розмістив посилання для попереднього замовлення книжок і на благодійну банку.

350 тисяч гривень на казки й тепло для побратимів

Сьогодні творчі плани Олександра поєдналися з важливою благодійною метою. Він відкрив збір на 350 000 гривень, кошти з якого планує спрямувати на видання дитячих казок і забезпечення побратимів із 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади спиртовими окопними свічками.

Це два різні світи, які в його житті тісно переплелися: дитячі книжки, що дарують спокій і допомагають долати страх, та окопні свічки, необхідні військовим у холодних фронтових умовах.

Зібрані кошти мають два напрями використання:

НапрямДля чого потрібні кошти
Видання дитячих казокДрук накладів по 100–200 примірників кожної казки для презентацій у бібліотеках Дніпра та поширення книжок серед дітей.
Спиртові окопні свічки для ЗСУЗакупівля та виготовлення спиртових окопних свічок для побратимів із 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

Олександр наголошує, що допомога військовим зараз особливо актуальна:

«Це частково на публікацію, частково на покриття потреб, тому що зараз ми збираємо хлопцям на спиртові окопні свічки для 25-ї Січеславської ОПДБР».

Від редакції: всім шановним читачам, хто має бажання і можливість долучитися – ось посилання на монобанку Олександа Зінченка для цього збору: https://send.monobank.ua/jar/7ysTqUoK6A

У цій історії окопна свічка і дитяча казка мають дещо спільне. Обидві несуть тепло. Одна зігріває військових у холодному бліндажі, інша допомагає дитині не боятися темряви й засинати зі спокійним серцем.

Можливо, саме в цьому й полягає особлива сила історій Олександра Зінченка. Навіть коли навколо триває війна, він знаходить можливість створювати щось добре – писати казки, підтримувати дітей, ділитися знаннями та допомагати побратимам.

Адже казкам не обов’язково жити лише у вигаданих світах. Іноді вони починаються тут, серед наших непростих буднів, – із людини, яка попри все продовжує вірити в добро.

Підписуйтесь

Після поранення – роки очікування: ветеран із Вільногірська намагається оформити інвалідність

Після поранення – роки очікування: ветеран із Вільногірська намагається оформити інвалідність фото 4 12:00, 30 Жовтня 2026
Після поранення – роки очікування: ветеран із Вільногірська намагається оформити інвалідність фото 6
Олександр Сохов – ветеран війни з Вільногірська / фото, Олександр Сохов

Олександр Сохов із Вільногірська стверджує, що після поранення на фронті тривалий час не може оформити інвалідність, а за період, коли його вважали таким, що самовільно залишив частину, не отримав належних виплат. Тепер ветеран звернувся по безоплатну правничу допомогу й готується відстоювати свої права в суді.

За словами Олександра, частину питань уже вдалося зрушити з місця, проте решту він продовжує вирішувати за допомогою юриста. Детальніше про його боротьбу за належні права та труднощі, з якими зіткнувся ветеран, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Після повернення з війни військовим доводиться долати не лише наслідки поранень, а й труднощі з оформленням документів, підтвердженням обставин служби та отриманням належних виплат. 

Поранення на фронті та тривале лікування

Олександр Сохов пішов служити добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Перед відправленням на фронт пройшов підготовку тактичного медика в Десні, а потім потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади.

На Донеччині чоловік надавав допомогу побратимам і виконував бойові завдання. Під час перебування на позиціях він зазнав травми, через яку не міг нормально ходити. Після евакуації його направили на лікування.

За словами Олександра, ушкодження потребували тривалого медичного супроводу, а також оперативного втручання. Після лікування він повернувся до військової частини, проте на передову вже не вирушав.

Наслідки травми продовжують впливати на його повсякденне життя. Чоловік розповідає про проблеми з ногами та інші порушення здоров’я, через які йому складно довго стояти або сидіти.

Зараз Олександр Сохов проходить обстеження та готується до подальшого лікування. За його словами, лікарі також розглядають питання ще декількох операцій.

Чому чоловік не може оформити інвалідність

Окреме питання, яке Олександр намагається вирішити, – встановлення інвалідності.

Чоловік стверджує, що вже тривалий час намагається пройти необхідні процедури, однак процес затягується. За його словами, він вважає, що стан здоров’я дає підстави для встановлення щонайменше третьої групи інвалідності, а можливо, і другої.

Водночас остаточного рішення, на яке він розраховує, наразі немає.

“Я півтора року вже з цим борюся”, – розповідає ветеран.

За його словами, на різних етапах виникали затримки з направленнями та розглядом документів. Чоловік стверджує, що приблизно пів року чекав на направлення для проходження оцінювання, а потім ще близько пів року – на подальший розгляд після оскарження попереднього рішення.

Олександр також розповідає, що під час розгляду його документів виникали запитання щодо того, яку роботу він може виконувати з огляду на стан здоров’я. Сам чоловік не відмовляється від працевлаштування, але вважає, що робота має відповідати його фізичним можливостям.

Зокрема, він розглядає варіанти спокійнішої роботи, яка не потребуватиме тривалого перебування на ногах чи значних фізичних навантажень.

Безоплатний юрист допомагає оскаржувати рішення

Щоб розібратися з документами та захистити свої права, Олександр звернувся по безоплатну правничу допомогу.

За його словами, він працює з юристом, який допомагає готувати звернення та скарги, а також розглядає можливість судового оскарження.

Чоловік пояснює, що через стан здоров’я йому складно постійно їздити до установ і самостійно проходити всі етапи процедури. Тому правнича допомога стала для нього важливим інструментом у вирішенні проблеми.

Олександр не приховує, що тривале очікування вплинуло на його віру в справедливе вирішення справи. Водночас він продовжує збирати документи й наполягає на тому, що хоче отримати лише те, на що має законне право.

“Я тільки за те, що мені положено. Я ж не те, що прийшов і сказав, як хочу. Я ж по закону”, – пояснює чоловік.

За його словами, він не прагне отримати виплати без законних підстав, а хоче, щоб належні йому питання розглянули відповідно до обставин служби та стану здоров’я.

Чому Олександр вимагає повернути військові виплати

Ще одна проблема, яку намагається розв’язати чоловік, стосується грошового забезпечення за період військової служби.

Олександр Сохов стверджує, що свого часу його внесли до категорії військовослужбовців, які самовільно залишили частину, хоча він перебував на лікуванні. За його словами, через це він не отримував виплат протягом тривалого періоду.

Чоловік розповідає, що відповідні обставини згодом перевіряли, а питання щодо його перебування в СЗЧ вдалося переглянути. За його словами, після розслідування цей статус із нього зняли.

Однак гроші за попередній період, як стверджує Олександр, йому так і не повернули.

“Мені повинні були йти виплати військовослужбовцям. А мені ці виплати за цей період не виплатили”, – говорить він.

За словами чоловіка, йдеться про період тривалістю приблизно до року. Частину цього часу він, як стверджує Олександр, провів у госпіталях, проходячи лікування після поранення.

Наразі він хоче домогтися повернення коштів у законному порядку. За його словами, юрист готує документи для судового розгляду.

Лікування потребує коштів, а питання виплат залишається відкритим

Олександр пояснює, що питання виплат для нього має не лише юридичне, а й практичне значення. Через наслідки поранення він продовжує лікування, а попереду, за його словами, ще кілька медичних втручань.

Водночас чоловік не може повноцінно працювати через фізичні обмеження. Тому невирішені питання щодо інвалідності та грошового забезпечення ускладнюють його повернення до цивільного життя.

Ветеран сподівається, що за допомогою юриста зможе домогтися перегляду рішень і отримати належні йому виплати.

Проте він зізнається, що після тривалого очікування не має впевненості в результаті. При цьому історії інших військових, яким зрештою вдалося відстояти свої права, додають йому надії.

Для Олександра Сохова ця боротьба – не спроба отримати особливе ставлення, а прагнення домогтися законного рішення після служби та поранення.

Поки тривають процедури, чоловік продовжує лікуватися, збирати документи й шукати можливості для подальшого життя.

Читайте також:

Підписуйтесь

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця фото 5
Історії

Казки під світло окопної свічки: як воїн 25-ї бригади Олександр Зінченко створює дитячі світи та зігріває серця

У кожної казки є своя магія. Вона може заховати від дитячих страхів, перенести у світ дивовижних пригод, подарувати відчуття затишку й допомогти повірити, що навіть […]

Після поранення – роки очікування: ветеран із Вільногірська намагається оформити інвалідність фото 6

Після поранення – роки очікування: ветеран із Вільногірська намагається оформити інвалідність

Олександр Сохов із Вільногірська стверджує, що після поранення на фронті тривалий час не може оформити інвалідність, а за період, коли його вважали таким, що самовільно […]

12:00, 30.10.2026 Діана Попович
Від бойових позицій до риболовлі й домашньої випічки: як ветеран Олександр Сохов із Вільногірська вчиться жити після війни фото 7
Історії

Від бойових позицій до риболовлі й домашньої випічки: як ветеран Олександр Сохов із Вільногірська вчиться жити після війни

Він ішов на фронт добровольцем, пройшов підготовку тактичного медика, рятував побратимів і сам зазнав поранення. Після лікування Олександр Сохов повернувся до цивільного життя, де тепер […]

12:00, 21.10.2026 Діана Попович
Зефірні квіти, краса і кохання: історія Анни Білоус із Вільногірська фото 8
Історії

Зефірні квіти, краса і кохання: історія Анни Білоус із Вільногірська

Анна Білоус поєднує б’юті-справу, материнство та нове захоплення — створення зефірних квітів. За її історією — роки роботи в Польщі, повернення додому та любов, яка […]

14:00, 12.10.2026 Діана Попович
Мріяла стати слідчою, а за покликанням тепер допомагає людям: історія вільногірки Наталі Чернявської фото 9
Історії

Мріяла стати слідчою, а за покликанням тепер допомагає людям: історія вільногірки Наталі Чернявської

Наталя Чернявська — людина, яка понад 17 років свого життя присвятила роботі з людьми. Вона пройшла шлях від юристки системи безоплатної правової допомоги до присяжної […]

12:00, 08.10.2026 Дмитро Скопіч