До Дня Збройних Сил України у Вільногірському фаховому коледжі вшанували памʼять загиблих воїнів, зокрема Олександра Пойди. У програмі заходу були демонстрації вмінь студентів у поводженні зі зброєю. Гості побачили й виконання пісень та декламування віршів, які були присвячені нашим захисникам та захисницям.

Редакція Вільногірськ IN.UA відвідала захід на запрошення Ігоря Миронюка, який ініціював святкування.

Вільногірський фаховий коледж: як відзначили День Збройних Сил

Захід відбувся в актовій залі Вільногірського фахового коледжу. Вшанувати памʼять наших героїв зібралися студенти, викладачі, талановиті вільногірці, що підготували виступ, а також військові – головні сержанти Максим Немудрий та Михайло Завгородній. Захід відвідав також брат загиблого Олександра Пойди – Сергій. 

«Я вітаю усіх з Днем Збройних Сил України. Мета цього заходу полягає у вихованні патріотизму серед студентів та зустріти людей, які безпосередньо брали участь у бойових діях. Хочу висловити подяку всім, хто брав участь у заході», — поділилася Олена Погребняк, директорка коледжу. 

Розпочався захід із промови Ігоря Миронюка, він привітав усіх присутніх з Днем Збройних Сил України. 

«Найцінніше, що є в нашому житті – це мир, спокій та стабільність. Тому ми завжди маємо памʼятати тих, хто стійко охороняє територіальну цілісність та спокій наших домівок», — промовив Ігор Миронюк. 

Після його слів організатори показали короткий фільм, у якому вшанували памʼять загиблих героїв та подякували нашим захисникам, що боронять нашу країну ціною власного життя. Усі присутні наче завмерли, переглядаючи фільм, в деяких були сльози на очах. Під кінець стрічки зал був повний звуків оплесків та овацій. У залі заграв гімн, після цього всі здійнялися, приклавши руку до серця. 

Далі виступили із піснею студентка коледжу Юлія разом зі своєю мамою Ольгою Ромасенко. Вони виконали пісню «Непереможна Україна».

«Я дуже радію, що моя група перемогла сьогодні у конкурсах. Також вдячна військовим, які змогли до нас сьогодні та послухали наш виступ. Для мене з мамою це було надзвичайно важливо», — розповіла нам співачка Юля. 

З розповіддю про свого загиблого брата, Олександра Пойду, виступив Сергій Пойда. Він поділився історією життя Олександра, про те, який шлях йому довелося пройти з 2013 року. 

«Саша розпочав свою службу на Донбасі у 2014 році і служив протягом 10 років. Почавши свою кар’єру як сержант, він закінчив її у званні полковника. Його позивний був “Джавдет”, що походить від персонажа з фільму “Біле сонце пустелі”. У цьому фільмі Джавдет був загадковим персонажем, якого ніхто не бачив, але всі боялися. Це ім’я підійшло Олександру через його здатність діяти непомітно. Всі його через це боялися», — розповів Сергій Пойда. 

Також він додав трохи слів і про дружину Олександра, Ларису Пойду, яка була начальницею медичної служби спецпідрозділу “Смерч”. Вона також брала активну участь у бойових діях разом зі своїм чоловіком. Вони познайомилися на Майдані та з того часу були разом, підтримуючи один одного у всіх випробуваннях. Лариса загинула 6 червня 2023 року під час евакуації поранених з Бахмута, а Олександр загинув 25 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в тому ж регіоні. Вони були поховані в Києві.

Потім розпочалися конкурси, на яких три команди юних студентів демонстрували вміння володіти зброєю. У першому конкурсі учасники мали розібрати та заново зібрати автомат Калашнікова. Усі присутні із захопленням спостерігали за цим процесом. 

Поки учасники готувалися до другого конкурсу, виступила юна співачка Ангеліна Гончар. Вона навчається у музичній школі імені Петра Шияна та виступає вже восьмий рік. Разом із нею була на заході її мама Світлана Гончар. 

«Для нас День Збройних сил України це про патріотизм, про підтримку наших військових  хлопців та дівчат. Також це про сімʼю, тому що в кожній сімʼї є хтось, хто знаходиться у зоні бойових дій. Це важлива тема, яка повинна розповсюджуватись. Проігнорувати такий день ми не маємо права, тому що ми українці», — поділилась думками мати співачки Світлана Гончар. 

Наступний конкурс полягав у тому, аби учасники продемонстрували, як вони наповнюють магазин рушниці патронами. Неймовірно, як швидко учасники з усім впорались. 

У перерві між конкурсами виступила Галина Сербин. Вона декламувала власні вірші на честь захисників України. Після виступу пані Галини настав останній вирішальний конкурс, у якому студенти показали свої вміння стріляти у ціль. Завдання полягало у тому, аби влучити дротиком прямо у мішень. 

І результати конкурсу були такими:

• 1 місце отримала група «Штурмовики» Е224;
• 2 місце отримала група «Десантники» М224;
• 3 місце отримала група «Оператори дронів» А224.

Усі учасники отримали медаль, фінансову підтримку та солодкий приз. 

Ось так День Збройних Сил вшанували у Вільногірську. Редакція Вільногірськ IN.UA вдячна за запрошення і мала честь бути присутньою на цьому заході. Це було ще одним нагадуванням про важливість пам’ятати і підтримувати тих, хто щодня захищає наш спокій і незалежність.

Читайте також:

• «Без захисників ніколи держави не буде», — вільногірець та військовий Ігор Миронюк про День ЗСУ
• Міжнародний день волонтера: згадуємо волонтерів Вільногірська в історіях та фото

Переїзди або перевезення тендітних предметів, чи то антикваріат, чи то побутова техніка, чи то посуд, що б’ється, завжди несуть ризик пошкоджень. За даними страхових компаній, у разі неакуратного транспортування близько 15% усіх крихких вантажів, що перевозяться, отримують дефекти в процесі.

У цій статті ми поділимося порадами про те, як упакувати й закріпити предмети, що б’ються, в кузові вантажного таксі, за допомогою яких пристосувань убезпечити вантаж і що потрібно врахувати при виборі транспортної компанії для мінімізації ризиків.

Підготовка крихких предметів до перевезення на вантажному таксі

Важливий етап транспортування крихких предметів — це їхня належна підготовка перед завантаженням. Навіть досвідчений водій не зможе вберегти погано упаковані речі від пошкоджень під час різких гальмувань або несподіваних нахилів машини.

Щоб уберегти речі під час переїзду, скористайтеся рекомендаціями нижче:

• Для пакування делікатних вантажів краще використовувати пухирчасту плівку, багатошаровий гофрокартон або дерев’яні ящики з амортизуючою прокладкою з поролону або спіненого поліетилену. Кожен предмет потрібно обернути щонайменше двома шарами плівки, а потім розмістити з прокладками в контейнері або коробці.
• Зверніть увагу на кути та частини, що виступають, — саме вони найчастіше ушкоджуються під час ударів, тому їх необхідно надійно зафіксувати. Тонкі та довгі предмети (наприклад, торшер), слід розбирати на кілька частин і упаковувати окремо.
• Проведіть тест для кожного крихкого вантажу — акуратно похитайте коробку і перевірте наскільки добре зафіксований предмет. За необхідності додайте додатковий шар пакувальних матеріалів.

До речі, більше порад щодо пакування та перевезення різних типів вантажу Ви можете знайти на офіційному сайті компанії «Давай переїдемо».

Що враховувати під час транспортування крихких речей?

Дотримуючись практичних рекомендацій, наведених нижче, ви зможете істотно знизити небезпеку пошкоджень і надійно доставити цінні предмети в пункт призначення:

• Навантаження і вивантаження повинні проходити максимально акуратно, без ривків і ударів. Вантажники повинні брати коробки з крихким вмістом з обережністю, не нахиляючи їх.

• У кузові вантажного таксі делікатні вантажі повинні розміщуватися в стійкому положенні та фіксуватися ременями до борту, щоб унеможливити зміщення. На них неприпустимо класти додатковий вантаж або інші важкі предмети. Кілька прикладів з фото розміщення меблів та техніки у вантажному таксі можна знайти тут davay-pereedem.com/ua/vantazhne-taksi-kyiv

• Водієві варто прокласти оптимальний маршрут, об’їжджаючи ділянки з ямами, вибоїнами та крутими поворотами. Це значно знизить ризик ударів і нахилів кузова. Швидкість автомобіля також важлива — чим повільніше і плавніше водій розганяється або гальмує, тим краще для вантажу.

За належного підходу до пакування і транспортування, вантажне таксі — це надійний і безпечний вид доставки для цінних предметів, що б’ються.

У вівторок, 15 липня, у Вільногірську на Площі Героїв з’явилося 81 маленьких прапорців із іменами загиблих військовослужбовців, які віддали життя за незалежність України.

Про це повідомляє журналістка Вільногірськ IN.UA, яка була присутня на заході.

У Вільногірську вшанували пам’ять загиблих військовослужбовців

Ініціаторкою акції стала Тетяна Звягінцева — представниця спілки “Родини полеглих Героїв”. Саме вона запропонувала ідею встановлення прапорців як спосіб вшанування пам’яті. Спочатку планувалося реалізувати задум пізніше, але з огляду на символічність дати, приуроченої до Дня української державності, захід провели саме цього дня.

“Ми, українці, — як одна родина. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Захисників — тих, хто віддав життя за кожного з нас. Це були наші діти, чоловіки, доньки, найближчі та найрідніші люди. Для нас вони — святі. Я хочу звернутися до всіх: давайте разом шанувати наше місто, берегти його й дбати про нього. Бо за нього поклали життя наші Герої”, – наголосила Тетяна Звягінцева.

Серед тих, хто цього дня прийшов на Площу Героїв у Вільногірську, був і Тарас Шевченко — місцевий мешканець, який встановив прапорець пам’яті на честь свого батька.

“Шевченко Максим Олександрович, 1982 року народження. Він загинув у 2022-му на Донецькому напрямку”, — коротко поділився хлопець.

Максим служив в Національній гвардії і загинув на донецькому напрямку, а тепер його ім’я — серед 81 Героя, які віддали життя за Україну й чия пам’ять вшанована на Площі.

На запитання, чому важливо зберігати й передавати цю пам’ять, Тарас відповідає просто, але з переконанням: “Це наша пам’ять. Її треба вшановувати. Це наша історія. Ми маємо знати, хто віддав життя за нас”.

Серед тих, хто цього дня встановлював прапорці пам’яті у Вільногірську, була й Людмила Олександрівна. Вона прийшла вшанувати свого сина — Біду Руслана Юрійовича.

Руслан народився у 1984 році. До повномасштабної війни не воював, але у травні 2024 року був мобілізований із Харківської області. Як мати його говорила , це він туди переїхав , коли повернувся з кордону , а родина відразу у вільногірськ. Саме звідти його і призвали до лав ЗСУ. Служив у піхоті.

“Загинув у серпні, майже одразу після того, як пішов на фронт. Це був Курський напрямок, — розповідає мати. — Його поранили, він ще п’ять днів жив у київському військовому госпіталі, але врятувати не змогли”.

Руслан ніколи не був у Вільногірську — сюди родина переїхала вже, у березні 2022 року. Сам Руслан загинув 2024 році. Проте саме тут його й поховали: у рідному місті Попасній залишатися було неможливо через окупацію. Руслан працював рейщиком у кузнечному цеху вагоноремонтного заводу, був простим робітником.

“Він був дуже турботливим, завжди допомагав по дому”, — згадує мати.

На запитання, чому вона вважає важливим зберігати пам’ять про загиблих, Людмила відповідає просто і з болем: “Я думаю, що вони там відчувають, що про них пам’ятають. А мені й досі не віриться, що його немає. Хоча поховали вже, і все…

”Також до вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців долучився і міський голова Вільногірська Володимир Василенко і Антон Боклаг, секретар міської ради.