Минулі вихідні у Вільногірську пройшли під знаком глибокої шани та скорботи за полеглими захисниками та захисницями України. Громада вшановувала пам’ять полеглих Героїв, які віддали життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.
Більше – на Вільногірськ IN.UA.
Урочистий захід на честь Дня памʼяті загиблих захисників України
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що 29 серпня в Україні вшановують памʼять захисників і захисниць, які загинули, боронячи незалежність та територіальну цілісність нашої держави.
Цей день започаткували у 2019 році та дату 29 серпня обрали невипадково – саме цього дня у 2014 році відбувся один із найтрагічніших епізодів українсько-російської війни до початку повномасштабного вторгнення – вихід українських військових з оточення під Іловайськом.
В суботу, 29 серпня, на площі Героїв у Вільногірську, поблизу памʼятного знака “Тризуб”, мешканці зібралися для вшанування памʼяті загиблих співвітчизників, які стали на захист держави.
Серед учасників пам’ятного заходу були родини загиблих захисників, волонтери, які протягом років допомагають українським військовим, а також внутрішньо переміщені люди. До заходу долучилися й мешканці громади, чиї рідні нині захищають Україну на передовій.
Зустріч розпочалася хвилиною мовчання – нею присутні віддали шану всім захисникам і захисницям, які загинули за свободу та незалежність держави. До присутніх звернулися секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург та учасник бойових дій Руслан Місюра.
У своїх виступах вони наголосили на важливості збереження єдності українців, незламності духу народу та вшанування подвигу тих, хто віддав життя у боротьбі з ворогом.
“…Серед них – наші земляки, жителі Вільногірської громади. Вони жили поруч з нами, працювали, виховували дітей і будували плани на майбутнє. А коли Україна потребувала захисту – вони стали на її оборону…”, – зазначив Олег Штамбург.
До пам’ятного знака “Тризуб” мешканці громади покладали квіти, вшановуючи пам’ять загиблих під час Іловайської трагедії та всіх українців, чиї життя забрала війна.
Забіг “Шаную воїнів, біжу за Героїв України”
Після урочистого заходу на честь Дня памʼяті загиблих захисників України, міська влада втретє організувала памʼятний забіг “Шаную воїнів, біжу за Героїв України”. Офіційних та завчасних широких анонсів щодо цієї події не проводилося. Представниця Вільногірськ IN.UA дізналася про забіг випадково, побачивши з вікон перекриті вулиці.
“Якщо вам під час забігу стане важко, то погляньте на ваші імена на груді, імена Героїв, за кого ви біжите. Та памʼятайте, що їм було ще складніше, памʼятайте про їх життя – яке вони віддали, щоб ви могли дихати, бігти, жити…”, – сказав у своїй промові Руслан Місюра, військовий, запрошений на захід.
У цій ініціативі взяли участь багато людей, які долали коротку дистанцію з прапорами та портретами загиблих Героїв.
Автопробіг на честь зниклих безвісти Героїв України
Наступним масштабним заходом став автопробіг у неділю, організований за ініціативою родин бійців, чиї близькі зникли безвісти або загинули, за активної підтримки громадської організації “Бджола Вільногірськ”.
До події долучилося близько 15 автівок – рідні військових, небайдужі мешканці, а також поліцейські, які у свій вільний час прийшли підтримати колону. Також рух задля безпеки супроводжувала патрульна поліція.
Учасники проїхали вулицями міста, після чого зупинилися на центральній площі для спільного фото та вшанування пам’яті.
Чому владні структури залишаються осторонь?
Окремим аспектом цих вихідних стала проблема комунікації між родинами безвісти зниклих чи загиблих військових та профільними державними інституціями.
У неділю, після автопробігу, представниця Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з однією з учасниць події Тетяною, матірʼю зниклого безвісти Олександра. Вона поскаржилася на відсутність підтримки з боку фахівців, які за службовим обов’язком мають опікуватися такими родинами.
За словами Тетяни, коли раніше проводилася інша пам’ятна акція “Дзвін надії”, яку також організовувала громадськість власноруч, вона звернулася до міського департаменту соцзахисту та профільних структур, які займаються супроводом ветеранів і родин загиблих.
Жінка хотіла дізнатися, чому подібні заходи не анонсуються офіційно і чому родини не запрошують до участі.
Як зазначила Тетяна, вона здивована таким підходом, адже виходить парадоксальна ситуація – турбота про безвісти зниклих, полонених та їхні родини сьогодні тримається виключно на плечах самих людей і волонтерів.
Читайте також:
Підписуйтесь
