Чому стерилізація безпритульних тварин важлива для Вільногірська: пояснення волонтерки

Стерилізація безпритульних тварин — один із найефективніших способів гуманно контролювати їхню кількість у місті. Проте навколо цієї теми досі існує чимало міфів. 

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась із зооволонтеркою Вікторією Куксою, щоб з’ясувати, чому стерилізація важлива, як вона проходить у місті та як мешканці можуть допомогти тваринам.

Міфи про стерилізацію: “тварина має народити хоча б раз”

За словами зооволонтерки Вікторії Кукси, серед мешканців досі поширені помилкові уявлення про стерилізацію.

Один із найчастіших міфів — переконання, що кішка чи собака повинна хоча б один раз народити, а вже потім її можна стерилізувати.

Втім, це не відповідає дійсності. “Міфи про стерилізацію серед міських жителів – що собака чи кішка повинна хоч один раз народити. Це неправда”, — пояснює волонтерка.

У селах, за її словами, поширене інше хибне переконання — нібито стерилізований собака гірше охоронятиме двір, втратить нюх і не зможе реагувати на небезпеку.

Так само часто можна почути, що кастровані коти перестають ловити мишей.

Насправді ж стерилізація не впливає на мисливські чи охоронні інстинкти тварин.

Що робити, якщо ви знайшли безпритульну тварину

Якщо мешканець знайшов тварину, яку потрібно стерилізувати, але не може зробити це самостійно, важливо не перекладати всю відповідальність на волонтерів.

За словами Вікторії Кукси, допомога тварині — це не один дзвінок, після якого проблему має вирішити хтось інший.

Містянам варто спробувати знайти можливості допомогти: домовитися про тимчасову перетримку тварини після операції, знайти транспорт, щоб доставити її до місця стерилізації.

За словами волонтерки, якщо людина дійсно опікується твариною у дворі, організувати стерилізацію однієї чи двох тварин значно легше, ніж волонтерам доглядати десятки собак і котів одночасно.

Як проходить стерилізація у Вільногірську

У місті існує два основні формати соціальної стерилізації.

Перший варіант — програма, яку замовляє місто.
У такому випадку до Вільногірська приїжджає спеціальна машина з обладнанням, мобільною операційною та місцем для післяопераційної перетримки.

Після відновлення тварин їх або випускають на місце вилову, або передають під опіку волонтерів.

Другий варіант — співпраця з благодійними фондами.
У цьому випадку ветеринари приїжджають до міста лише для проведення операцій, а інші організаційні питання — доставка тварин, догляд та перетримка — беруть на себе волонтери та опікуни.

Раніше журналісти Вільногірськ IN.UA вже розповідали, як проходять такі акції, зокрема під час останньої стерилізації тварин у місті 2025 року. Також у редакції пояснювали, чому однієї акції стерилізації собак на рік недостатньо, щоб суттєво зменшити кількість безпритульних тварин.

Як волонтери контролюють стан тварин після операцій

Після стерилізації волонтери підтримують зв’язок із тими, хто приніс тварин на операцію. Зазвичай це відбувається через спільні чати.

“У нас за одну стерилізацію може пройти 70 тварин. Ми пишемо в чаті, щоб усі відписалися, як пройшла операція і як тварина почувається”, — розповідає Вікторія Кукса.

Якщо виникають проблеми, волонтери зв’язуються з ветеринарами. За словами зоозахисниці, серйозні ускладнення траплялися лише в поодиноких випадках.

Водночас відповідальність за післяопераційний догляд лежить на людині, яка привезла тварину.

“Просто принести тварину і піти не можна. Якщо людина вже принесла її, то вона і надалі несе за неї відповідальність”, — наголошує волонтерка.

Як мешканці можуть допомогти

Допомога волонтерам не обмежується фінансами. Якщо люди підгодовують безпритульних тварин у дворі, вони можуть визначити, які саме тварини потребують стерилізації, об’єднатися з сусідами, щоб організувати їх доставку на операцію, знайти тимчасову перетримку після стерилізації.

Під час самих акцій стерилізації волонтерам також потрібна допомога на місці: приймати людей, допомагати одягати післяопераційні попони, переносити тварин у переноски та пояснювати правила догляду.

За словами Вікторії Кукси, охочих допомогти у Вільногірську багато.

“Люди приходять у свій вихідний і допомагають. Дуже багато людей з добрим серцем”, — каже вона.

Скільки безпритульних тварин у місті

Точної статистики безпритульних котів і собак у Вільногірську наразі немає.

За словами волонтерки, у кожному дворі є невеликі групи тварин — приблизно по п’ять-шість собак, частина з яких уже стерилізована.

Втім, через постійний рух тварин і відсутність системного обліку назвати точну кількість неможливо.

Чим стерилізація корисна для тварин

Стерилізація має не лише соціальний, а й медичний ефект.

За словами зооволонтерки, операція зменшує агресивну поведінку у тварин, допомагає запобігти онкологічним захворюванням, усуває ризики, пов’язані з гормональними препаратами.

Часто власники дають тваринам гормональні таблетки, щоб уникнути небажаного потомства. Однак це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям.

“Тоді онкологія з’являється вже в молодому віці. Тому краще один раз стерилізувати і жити спокійно і господарям, і тварині”, — пояснює Вікторія Кукса.

Стерилізація — це не лише про контроль чисельності тварин. Це також про їхнє здоров’я, безпеку мешканців і відповідальне ставлення громади до тих, хто живе поруч із людьми.

Читайте також:

Тепло, зібране спільними зусиллями: до притулку у Вільногірську доставили дрова завдяки підтримці громади

У детективних романах Агати Крісті випадковий попутник у вагоні потяга завжди приховує таємницю. Проте історія, що розгорнулася на залізничній лінії між Ерастівкою та Вільногірськом, могла б здивувати навіть саму королеву детективу. Головний фігурант цієї справи — собака на імʼя Марсель, який самостійно подолав шлях до Вільногірська потягом та автобусом. 

Деталі таємниці пасажира без квитка читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Ця історія почалася з тривожних повідомлень місцевих жителів про примітного безхозного собаку біля ринку. 

“Побачили цього песика на зупинці маршруток біля нового ринку, він був дуже занедбаний, на нього наші місцеві собаки нападали”, — каже зоозахисниця Вікторія Кукса. 

Очевидці прохали подбати про собаку, після чого розпочалися її пошуки. 

“Всі просили надати якусь допомогу. Я пояснила, що будемо щось думати. І ми почали шукати цього собаку, він, звісно ж, не сидів на одному місці”, — зазначає Вікторія. 

Протягом дня тварину вдалося розшукати та доправити у безпечне місце. Тоді ж почала з’ясовуватися і дивовижна історія переміщення цього пса. Як з’ясувалося, до Вільногірська він прибув не своїм ходом, а скориставшись громадським транспортом.

“Зателефонувала моя знайома Альона, яка живе в Ерастівці, а працює у Вільногірську, — розповідає зоозахисниця. — Вона сказала, що вчора о 9:00 вона помітила цього песика на вокзалі. Він підходив до людей та заглядав в очі”. 

Згодом розумна тварина самостійно зайшла до електрички: “Якийсь дідусь побачив, що пес хоче зайти в вагон і підсадив його, бо там же високо.” – розповіла Альона, яка подорожувала разом із незвичайним пасажиром. – “Собака поводився так, наче він постійно пересувається потягом. Відчував себе, як вдома”. 

Пригоди на цьому не закінчилися. Далі пес вийшов разом з натовпом у Вільногірську, дійшов до зупинки й сів у приміський автобус, яким і дістався до нового ринку.

Навіть контролерка автобусу не залишилася байдужою до чотирилапого пасажира. Коли вона перевіряла квитки і дізналася, що собака зайшов без господарів, вона дозволила йому залишитися. 

“Вона його не виганяла, не робила ніяких зауважень, то він спокійно доїхав до ринку і там вийшов”, — каже Альона. 

Зараз собака перебуває під опікою волонтерів. Йому дали ім’я Марсель. 

“Дівчата назвали його Марсель, у нього голубі очі, як море”, — каже Вікторія. 

Стан тварини потребує медичної уваги: у нього діагностували розлад шлунку та численні рани на тілі.

Активісти припускають, що пес продовжить шукати своїх справжніх господарів.

“От він ніби тимчасово погодився, щоб ми про нього подбали. І ми боїмося, щоб він не втік і не пішов на пошуки своїх господарів”, – розповідає Вікторія Кукса. – “Він дуже лагідний, постійно хоче зайти в машину, мабуть звик їздити”. 

Існує версія, що в електричці була жінка, яка не втримала собаку, і він вискочив на одній зі зупинок. Начебто були свідки. Волонтери сподіваються на розголос: “Може його хтось впізнає і все-таки знайдуться люди, яких він шукає, або хтось, хто прийме його в нову сім’ю”.

Наразі Марсель залишається у безпеці, але його незвичайна історія закінчиться лише тоді, коли він знову опиниться вдома.

Читайте також:

Як Доля знайшла свій дім

У Вільногірську питання допомоги безпритульним тваринам тримається на плечах небайдужих людей. Зоозахисники не лише доглядають за чотирилапими, а й організовують їхнє лікування, вакцинацію та пошук нових родин.

Лікування: погляд зоозахисниці Ольги Роговенко

За словами Ольги, місцевий ветеринар надає допомогу, коли є можливість та необхідні інструменти. Однак у складних випадках доводиться звертатися до клінік у сусідніх містах.

“Бувають екстрені ситуації, коли місцевої допомоги недостатньо. Наприклад, нещодавно ми знайшли кицю у смітнику з жахливими травмами — їй знадобилося лікування в Дніпрі. Якщо потрібно термінове втручання, ми веземо тварин до П’ятихаток або Жовтих Вод“, — розповідає Ольга Роговенко.

Вакцинація: погляд зоозахисниці Вікторії Кукси

На території притулку також піклуються про здоров’я своїх підопічних. Всі собаки отримують необхідні щеплення, які зоозахисники роблять самостійно.

«Кошти на вакцину є завдяки фінансовій допомозі небайдужих людей, благодійних організацій та наших власних ресурсів», — зазначає Вікторія Кукса. 

Як взяти під опіку тварину

Процедура взяття під опіку тварини  у Вільногірську проста, але відповідальна.

• майбутній опікун має надати свої дані: ім’я, адресу, фото;
• потрібно показати умови, в яких житиме тварина;
• якщо виникнуть труднощі, тварину можна повернути без осуду чи розголосу.
• протягом двох тижнів після всиновлення зоозахисники підтримують зв’язок із новими власниками.

“У більшості випадків люди самі охоче діляться радістю від адаптації улюбленця“, — кажуть зоозахисники.

Завдяки спільним зусиллям мешканців міста, волонтерів та благодійників, безпритульні тварини отримують шанс на здорове життя та люблячу родину.

Читайте також: 

• Що потрібно для здоров’я та щастя домашніх улюбленців: поради ветеринарки
• Як доглядати за домашніми тваринами взимку: поради