Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?

Історико-краєзнавчий музей у ліцеї №5 працює з 1984 року. Ще до повномасштабного вторгнення його відвідали десятки тисяч вільногірців та гостей міста, щоб дізнатися більше про історію Вільногірська.

Журналісти Вільногірськ IN.UA зацікавилися музеєм, знайшовши інформацію про нього на сайті ліцею. Наша редакція звернулася із запитом до Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської громади, щоб дізнатися графік його роботи. Саме з цього питання розпочалося наше невелике розслідування про існування та доступність музею для відвідувачів.

Питання без відповіді

Згідно з відповіддю на запит редакції, Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірська повідомив, що усі заклади освіти Вільногірська підпорядковуються саме Департаменту, та серед них історико-краєзнавчий музей не значиться. Водночас ліцей №5, на базі якого функціонує музей, підпорядковується Департаменту.

Департамент виявляє готовність до співпраці з громадськими організаціями, зазначає про свою відкритість, але пояснити, як працює єдиний історико-краєзнавчий музей, відкритий ще у 1984 році в ліцеї № 5, не може.

Журналісти Вільногірськ IN.UA почали власне розслідування, щоб розібратися як працює музей, кому і як можна його відвідати, чи є він юридичною установою тощо. Спілкування з керівництвом Департаменту та ліцею №5 відбувалося виключно через офіційні запити. В усній формі керівництво відмовилось надавати пояснення, що затягувало процес.

Що відомо про Вільногірський музей

На офіційному сайті Вільногірського ліцею №5 краєзнавчому музею присвячений цілий розділ. Перелічені всі експозиції, які наразі існують в музеї, згадані всі екскурсоводи та всі причетні до його створення — на той час це були діти та їхні батьки. 

З дописів на сайті ліцею можна дізнатись, що музеєм пишаються, тішаться кількістю експонатів, відвідувачів та проведеними екскурсіями.

На офіційному сайті Вільногірської міської ради, в розділі Історична довідка, також є згадка про місцевий історико-краєзнавчий музей, де розповідається про першу директорку — Надію Чирву. В дописі підкреслюють, що вона доклала багато сил та енергії під час його створення.

Редакція громадського медіапорталу Вільногірськ IN.UA, який створений релокованою громадською організацією “Бахмутська Фортеця”, в перші дні свого перебування в місті відвідала історико-краєзнавчий музей. Тоді, організувати екскурсію допомогла вільногірка Тетяна Звягінцева та екссекретар Вільногірської міської ради Олександр Бобошко, а екскурсію про його створення, відомих вільногірців та розвиток провела керівниця Альона Шульгань. 

Ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, у музеї побували понад 30 тисяч осіб, і це не лише вільногірці, а й гості з різних міст країни, а також громадяни Канади, Швейцарії, Бельгії та США. 

В результаті візиту редакція створила низку статей про роботу музею. Так, наші читачі можуть дізнатися про “Козацтво та Дніпропетровщину”, “Історію війни – другої світової та російсько-української”, про історію створення Вільногірська.

Статус Вільногірського музею при ліцеї №5

Журналісти Вільногірськ IN.UA звернулися з запитом напряму до Вільногірського ліцею №5, оскільки Департамент соціально-гуманітарної політики повідомив, що музей не входить до складу структурних підрозділів.

У Положенні про музей зазначено, що його засновником є ліцей №5. Це означає, що саме ліцей створив музей і відповідає за його діяльність.

Згідно з Господарським кодексом України, якщо у закладу (в цьому випадку – ліцею) є офіційний документ (Положення), де визначені принципи роботи музею, то це підтверджує, що музей є структурним підрозділом ліцею. 

Тобто музей не є окремою юридичною особою, а входить до складу ліцею та підпорядковується його керівництву.

Як можна зберегти пам’ять та історію Вільногірської громади

Тобто місце є, експозиція є, відвідувачі є, а Департамент, який відповідає за всі заклади освіти й отримує кошти на їх утримання, не визнає що має у структурі музей. Ліцей №5 – засновник музею, повідомляє, що не має такого структурного підрозділу, який при цьому має керівника і Положення.

Наказом від 30 грудня 2022 року керівником музею є Альона Шульгань. В її обов’язки входить зокрема організація роботи музею, збереження його фонду та ведення документації.

Одним з принципових питань, яке стосується форми власності, є питання балансоутримувача експонатів. Якщо музей не є окремою юридичною установою, а засновники музею не визнають його у своїй структурі, то відповідно керівництво ліцею не несе відповідальності за майно. У відповіді нижче вказано, що відповідальність за збереження фондів несе керівниця музею. Станом на 11 березня редакція Вільногірськ IN.UA має підтвердження про:

• форму власності музею, яка є не прозорою;
• за експозиції музею, єдиним джерелом памʼяті громади, відповідальна одна особа, призначена внутрішнім наказом;
• музей недоступний для мешканців та гостей громади.     

Міська рада досі не зареєструвала музей, як відповідну установу. На лютневій сесії депутати затвердили базову мережу закладів освіти, яка не включає історико-краєзнавчий музей у ліцеї №5, як окрему установу. Це означає, що на офіційному рівні музей не має статусу закладу культури, що обмежує його можливості щодо фінансування та розвитку. 

Що думають про музей депутати?

Редакція Вільногірськ IN.UA на пленарному засіданні звернулася за коментарем до голови депутатської комісії з питань освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, молоді, соціального захисту населення та зв’язків з громадськістю і ЗМІ Ірини Тхоренко, щоб дізнатися її думку щодо статусу музею та можливості його відокремлення в окрему юридичну установу. За словами голови комісії, питання роботи музею регулюється чинним законодавством, і жодних ініціатив щодо його статусу не передбачається. Вона не уточнила яким самим законодавством. 

“Ми працюємо відповідно до вимог чинного законодавства”, — зазначила вона у відповідь на запитання, чи доцільно зробити музей окремою юридичною установою.

Ірина Бойко начальниця відділу освіти та депутатка на питання журналістів чи потрібно музей переносити в окреме приміщення, з метою відвідування його усіма бажаючими, відмовилась коментувати особисто.

“Я дала вам офіційну відповідь листом”, – пояснила Ірина Бойко. 

Що вільногірці знають про музей

Також редакція Вільногірськ IN.UA провела опитування серед мешканців Вільногірська, чи знають вони про роботу єдиного краєзнавчого музею в місті. Серед опитаних мало хто відразу згадував, що є такий музей, хтось казав, що не знає де він розташований і як працює.

Наразі вільногірці не можуть відвідати музей, бо в умовах воєнного стану в закладі освіти запроваджена жорстка пропускна система, таку відповідь редакція Вільногірськ IN.UA отримали від ліцею №5. Тому не можливо реалізувати пропозицію, як зазначена на сайті ліцею: 

“Музей — це гордість нашого ліцею! Завітайте туди обов’язково!”

Перенесення історико-краєзнавчого музею в окрему будівлю чи забезпечення окремого входу, дозволить вільне відвідування установи вільногірцями та гостями громади. Заснування окремої юридичної установи або відокремленого підрозділу, може надати можливості для розвитку, збереження пам’яті, фінансування з різних джерел, у тому числі участі в грантових програмах. Наявність окремої структури може передбачати додаткове фінансування з бюджету, та громада має визначитись чи хоче вона зберігати пам’ять і вкладати в це ресурси.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• У Вільногірську вшанували 211-ту річницю від Дня народження Тараса Шевченка

У Вільногірську після трирічного простою відновлюють роботу комунального підприємства “Енергоефект”. Свого часу його роботу припинили у звʼязку з оптимізацією. Директором призначено Ігоря Яцевича, який звільнився з Вільногірської центральної міської лікарні. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA 

3-го березня в телеграм-каналі “Вільногірська міська рада” зʼявилося повідомлення, в якому було вказано, що Ігор Яцевич, за згодою сторін, повертається до керівництва КП “Енергоефект”. Це те саме КП, яке Ігор Яцевич очолював до свого призначення на посаду директора КП “Вільногірська ЦМЛ”.

Напередодні, 20 лютого, під час пленарного засідання чергової 95 сесії Вільногірської міської ради, керівниця Управління архітектури та капітального будівництва Віра Зеленська запропонувала доповнити порядок денний змінами стосовно КП “Енергоефект”: 

“… надійшов лист від секретаря міської ради щодо опрацювання питання і внесення змін до рішення № 1042-42/VIII від 09 лютого 2023 року  в частині, що стосується припинення КП “Енергоефект”, так як до теперішнього часу це підприємство не ліквідовано. Нами було підготовлено рішення на цю сесію в частині припинення КП “Енергоефекту”, виключити з рішення 1042-42/VIII ”, — запропонувала Зеленська. 

Таким чином, міська рада виключила з ухваленого раніше рішення пункт про ліквідацію підприємства.

За роз’ясненнями, навіщо було фактично відновлювати ліквідоване КП, ми звернулися до секретаря Вільногірської міської ради Олега Штамбурга: 

За словами секретаря міськради, попереднє рішення не вирішило тих задач, задля яких його приймали. Оптимізації досягти не вдалося. Відродження підприємства з новими повноваженнями буде спробою щось змінити на краще в його роботі.

Нагадаємо, що рішення про припинення КП “Енергоефект” шляхом приєднання до КП “Жилкомсервіс” було підтримано депутатами ще у 2023 році. Це було зроблено начебто з метою оптимізації системи управління субʼєктами господарювання комунальної форми власності, забезпечення комплексного підходу до виконання робіт, підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства громади та ефективного використання майна.

Головою ліквідаційної комісії спочатку призначили директора КП “Жилкомсервіс” Івана Буряка, а через місяць головою ліквідаційної комісії призначили вже головного інженера КП “Жилкомсервіс”  Віталія Федоренка.

Нагадаємо, що КП “Енергоефект” фігурував у справі з бюветами. За офіційними даними міської ради, у період з 1 січня по 1 вересня 2024 року на забезпечення роботи бюветів було витрачено 695 073,45 гривні. Ці кошти перерахували КП “Енергоефект”, яке на той час перебувало у стадії реорганізації. Водночас у звіті не було деталізовано, на що саме пішли ці фінанси. Було зазначено лише загальну суму, отриману підприємством для обслуговування об’єктів.

Зауважимо, що свого часу голова ліквідаційної комісії КП “Енергоефект” Віталій Федоренко не зміг надати нам чіткої інформації щодо планових ремонтів чи заходів для забезпечення безперебійної роботи бюветів. Свою позицію він аргументував тим, що займається виключно процесом ліквідації підприємства і не має стосунку до ремонтних робіт. 

Проте юристи, до яких ми зверталися за коментарем, наголошують на протилежному: посада голови ліквідаційної комісії безпосередньо передбачає повне розуміння стану майна, що передається під час реорганізації.

Процес включення питания до порядку денного супроводжувався палкою дискусією. Головний інженер КП “Жилкомсервіс” та депутат Віталій Федоренко вказував на порушення регламенту: відсутність тексту проєкту для ознайомлення, зміну назви рішення безпосередньо перед голосуванням та ігнорування процедури прийняття документа “за основу”. 

Попри ці зауваження, міський голова Володимир Василенко наполіг на негайному голосуванні в цілому. Зрештою, рішення щодо майбутнього КП “Енергоефект” було офіційно затверджено. Троє депутатів — Буряк, Федоренко та Архипова — виступили проти. 

Читайте також:

У Вільногірську спрямували 250 тисяч гривень на ліквідацію наслідків негоди

Війна змінює свої обличчя, технології та людей. Те, що здавалося найстрашнішим у 2022 році, сьогодні стало буденністю, а на зміну артилерії прийшла роботизована зброя.

Про свій бойовий шлях від Харківського контрнаступу до боїв на Покровському напрямку, еволюцію армії, емоційне вигорання та необхідність підтримки тилу виданню Вільногірськ IN.UA розповів Артем Торопов, місцевий захисник, військовослужбовець 92-ї окремої штурмової бригади.

Ранок 2022 року та повернення до лав ЗСУ

Для нашого земляка повномасштабне вторгнення не стало приводом для роздумів. Маючи за плечима досвід служби за контрактом у розвідувальній роті 92-ї бригади наприкінці 2019 року, він уже мав зібрані речі та військову форму.

“Зателефонував побратим о 7-й ранку, питав: ти вже речі склав? Каже, війна почалася. Далі увімкнув телевізор і побачив у новинах, що ракети вже летять по Києву. Відразу не вірилося, що таке відбувається“, — згадує військовий.

Наступного дня чоловік самостійно поїхав до військкомату. Проте відправити його одразу на фронт, де точилися важкі бої, не змогли. Захисника призвали лише наприкінці травня 2022 року. Після десятиденного навчання у Черкаському він потрапив до піхоти 17-ї окремої танкової бригади, а згодом — до інженерно-саперного підрозділу. Разом із побратимами військовий брав участь у масштабних контрнаступальних операціях: спочатку на Харківщині, а потім на Херсонщині під час звільнення правого берега Дніпра. Вже згодом військовий повернувся до лав своєї рідної 92-ї бригади, де нині служить у розвідувальному батальйоні у підрозділі безпілотних систем.

Війна дронів: нова та невидима загроза

За словами військового, характер бойових дій з 2022 до 2026 року кардинально змінився. Війна стала максимально роботизованою, адже головну роль тепер відіграють FPV-дрони, “Мавіки” та інші безпілотні “крила”.

“Якщо у 2022 році ми боялися мінометів та артобстрілів, то зараз найбільший страх — це дрони. Тоді у нас були бліндажі у кілька накатів, і якщо не було прямого влучання, можна було вижити. А зараз з’явилися FPV-дрони, які літають на оптоволокні. Їх нереально засікти засобами РЕБ. Вони з’являються нізвідки“, — пояснює захисник.

Він наводить нещодавній приклад із власного досвіду: близько місяця тому під час виїзду на позиції по їхньому пікапу прилетіли чотири ворожі FPV-дрони, внаслідок чого машина повністю згоріла.

Армія 2022 проти 2026: мотивація та забезпечення

Аналізуючи зміни у війську за чотири роки повномасштабної війни, боєць відверто говорить про втому та падіння мотивації серед військових. У 2022 році люди йшли до військкоматів масово, маючи величезне бажання захищати країну та свої родини.

Сьогодні ситуація інша. Захисник зазначає, що значною проблемою є ставлення деяких командирів до особового складу, коли людей можуть посилати на завдання без належної підготовки чи шансів на успіх. Крім того, дається взнаки фізичне та моральне виснаження.

Щодо базового забезпечення, то держава стабільно надає форму та харчування. Проте специфічні потреби, від яких залежить життя, лягають на плечі самих солдатів та волонтерів. Це, зокрема, РЕБ та інші технічні засоби.

“З технікою, пікапами, антенами чи батареями для дронів доводиться розбиратися самостійно. Близько 30% своєї премії ми витрачаємо на запчастини та обладнання. Зламався міст у машині — ми зібрали 60 тисяч гривень зі своїх зарплат і відремонтували“, — розповідає військовослужбовець Артем Торопов.

Чому гума для пікапів — це питання виживання

Зараз підрозділ захисника виконує завдання на надзвичайно складному Покровському напрямку. Головна поточна потреба військових — кошти на автомобільну гуму для пікапів.

“Колеса — це просто витратний матеріал. Коли заводиш групу на позиції, там після розривів снарядів усе всіяне уламками, шифером, цвяхами, розкиданими по вулицях. Колеса постійно ріжуться і стираються. У середньому гуми вистачає на сезон, але буває інакше. Нещодавно ми самі скинулися і купили Ford, а через два тижні його спалив дрон“, — зазначає боєць.

Саме тому підрозділ потребує підтримки тилу для закупівлі нових коліс, адже власних коштів військових вже не вистачає на покриття всіх ремонтних витрат.

Якщо ви бажаєте допомогти військовим, то можете долучитися до збору на гуму для роботи 92 РБПАК за посиланням. Ціль — 25 тисяч гривень.

Як не зламатися та плани після перемоги

Рятуватися від емоційного вигорання захиснику допомагає гумор та оптимізм. Він намагається не зациклюватися на негативі, щоб не ускладнювати моральний стан. Найбільшою ж розрадою є відеозв’язок із дружиною через Starlink та рідкісні можливості поїхати додому.

Після закінчення війни чоловік планує повернутися до цивільного життя у рідному Вільногірську. До повномасштабного вторгнення він 13 років пропрацював на місцевому комбінаті (кар’єрі), де за ним зберігається робоче місце. Серед мрій — повноцінна відпустка з родиною. Під час реабілітації після поранення він встиг побувати в Одесі й тепер мріє повернутися туди знову, але вже в мирний час.

Наостанок захисник звернувся до земляків, наголосивши на важливості будь-якої підтримки:”У нашій сфері підтримка — це дуже важливо. Навіть не так фінансова, як просто людська підтримка, коли телефонують. Окремо хочу подякувати нашому земляку, волонтеру Валерію Білоусу, який дуже багато робить для хлопців із різних бригад. Я дуже вдячний усім волонтерам із нашого міста“, — резюмує захисник.

Читайте також:

«Ми як дві самотності, які знайшли одне одного»: тиха історія почесної громадянки Вільногірська Надії Чирви та її доглядальниці