День пам’яті померлих від СНІДу: що треба знати про хворобу й де пройти тестування у Вільногірську

У третю неділю травня, цьогоріч це 19 число, світ згадуватиме людей, які померли від СНІДу. Цю хворобу викликає вірус імунодефіциту людини. На початок 2024 року, за даними Центру громадського здоров’я, в Україні зареєстрували 2756 нових випадків ВІЛ-інфекції. Найвищі показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію у Дніпропетровській, Одеській, Київській, Кіровоградській та Чернігівській областях. У МОЗ зазначають, третина із загальної кількості всіх захворілих не знають, що є носіями ВІЛ-інфекції. Контролювати здоров’я допоможе тестування.

Про тестування на ВІЛ Вільногірськ IN.UA розповіла медична директорка медичного Центру первинної медико-санітарної допомоги Вікторія Головянко.

Тестування на ВІЛ та СНІД у Вільногірську

Щоб контролювати стан здоров’я, необхідно робити текстування на виявлення ВІЛ-інфекції, розповідає медична директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги Вікторія Головянко.

Для цього вільногірцям необхідно звернутися до сімейного лікаря. Той дасть направлення на тестування. Швидкі тести безплатні.

«Якщо в когось позитивний результат, тоді сімейний лікар повинен скерувати пацієнта на консультацію до інфекціоніста. Там вже буде більш ретельне обстеження», — каже Головянко.

Існує доконтактна та постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції.

«Наприклад, якщо медична сестра вкололась голкою або поранилася, та знає, що потрапила кров ВІЛ-інфікованої людини, то потрібно одразу звернутися до інфекціоніста, призначається постконтактна профілактика на період 28 днів — людина приймає антиретровірусну терапію. Постконтактна профілактика розпочинається в перші години, але не пізніше 72 годин після «аварії», — розповідає лікарка.

ВІЛ-інфікованим людям приймати антиретровірусну терапію необхідно протягом всього життя. Її не можна переривати, постійне приймання препаратів збереже від ускладнень хвороби та подовжить життя.

«Якщо дитина народжується від ВІЛ-інфікованої матері, то не 100%, що вона буде інфікованою. Тому дитині не можна грудне вигодовування. Там іде контроль аналізів за схемою та антиретровірусна терапія. Якщо новонароджена дитина, то тричі робиться тест, а потім береться більш поглиблений аналіз. Якщо дитина не інфікована, то за нею спостерігають і веде вона нормальний спосіб життя. Якщо виявляється позитивний тест, то йде індивідуальне призначення терапії», — каже Головянко.

ВІЛ та СНІД: що треба знати

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, в Україні зареєстровано понад 170 тисяч ВІЛ-інфікованих. Проте про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих. Загальна кількість людей, які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

Як передається ВІЛ: 

• через кров — при потраплянні крові чи інших біологічних рідин, що містять кров від ВІЛ-інфікованої до здорової людини. Частіше це відбувається при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами;
• статевим шляхом — під час незахищених статевих стосунків;
• від матері до дитини під час вагітності, пологів та годуванні грудьми.

ВІЛ не передається:

• при спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні;
• у лазні та сауні;
• під час поцілунків;
• обіймах та рукостисканні;
• при чханні та кашлі;
• через поручні, дверні ручки, столи, стільці;
• при укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає з такими симптомами:

• лихоманка;
• слабкість;
• підвищення температури;
• біль у суглобах.

В інших — цей період проходить непомітно.

ВІЛ викликає СНІД

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років. У цей час здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя. Проте періодично можуть збільшуватися лімфовузли, часто з’являтися простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ.

Вірус вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення бактерій та вірусів. У здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мілілітрі крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче, порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання.

Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД. Його проявами можуть бути герметична інфекція, грибкові ураження шкіри та слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

Читайте також:

• У Вільногірській ЦМЛ планують встановити кондиціонери: як це допоможе погасити борг по зарплатах
• Цивільні вільногірці можуть пройти базову військову підготовку у чотирьох містах Дніпропетровщини

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

9 вересня на сайті Державної служби зайнятості опублікували вакансію асистента вчителя до одного з вільногірських ліцеїв. 

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень молодшого бакалавра, бакалавра, магістра або фахового молодшого бакалавра; 
• знання психології та педагогіки, роботи з дітьми з ООП; 
• досвід роботи. 

Завдання та обовʼязки: 

• соціально-педагогічний супровід учнів з особливими освітніми потребами. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень та постійне працевлаштування, а умови роботи визначені як оптимальні. 

Заробітна плата становить 19 400 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602609100007. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: сайт Державної служби зайнятості. 

Читайте також:

Відкрита вакансія: практичний психолог до Вільногірського фахового коледжу