Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 2 18:12, 22 Листопада 2024
Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 1
Мирослава Кирилюк / фото з особистого архіву спортсменки

Нещодавно 16-річна Мирослава Кирилюк стала переможницею Чемпіонату Дніпропетровської області з боксу серед молоді та жінок. У ваговій категорії до 63 кг вона отримала звання «Кращий боксер». Як їй вдалося досягти успіху — читайте далі на Вільногірськ IN.UA.

Початок спортивної кар’єри

Журналістка Вільногірськ IN.UA Катерина Тесленко поспілкувалася зі спортсменкою. Дівчина розповіла, що почала займатися боксом у 14 років, і це сталося досить випадково. Вона побачила сині «боксерки» в інтернеті, які їй дуже сподобалися. 

Виявилося, що саме в такому взутті займаються боксом, і це стало першим поштовхом для того, щоб вона вирішила спробувати свої сили в цьому виді спорту. Крім того, її мама, Наталія Кирилюк, яка в молодості також займалася боксом, надихнула доньку та підтримала її рішення.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 2

“В нашій родині цей вид спорту дуже люблять і поважають. І я знаю, що це таке, адже сама займалася аматорським боксом», — поділилася мати спортсменки, Наталія Кирилюк.

Наталія розповідає, що спочатку Мирослава потрапила в дитячу групу, але була старшою за інших учасників, розповідає мама. Її тренер, Сергій Муранов, довго не хотів переводити її до дорослої групи, оскільки брав тільки хлопців. Однак він побачив потенціал юної спортсменки та вирішив перевести її до старших боксерів.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 3

З того часу Мирослава тренується кожного дня, окрім вихідних, і займається двічі на день: рано вранці та після школи. Такий графік дозволяє їй підтримувати форму і готуватися до змагань.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 4

«Найголовніше, що я навчилася у боксі — це терпіння. Тренер спочатку не пускав мене на змагання, хоча я дуже хотіла цього вже на першому тижні тренувань. Але я зрозуміла, що потрібно більше тренуватися, щоб отримати шанс, — розповіла Мирослава.

Окрім боксу, Мирослава також встигає вчитися в школі.

«Взагалі, все можна поєднувати. Найчастіше мене затримує тривога, коли нас виводять зі школи до сховища. Тоді я запізнююся на тренування», — розповіла Мирослава.

Мати Мирослави відзначає, що, характер, вольові якості та спритність ідеально підходять для цього виду спорту.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 5

«Перед кожним боєм я відчуваю сильний мандраж. Проте, як тільки ступаю на ринг, стаю спокійною. Я знаю, що до цього готувалася і маю виконати свою задачу», — зазначила Мирослава.

Найбільша перемога Мирослави

Найбільший момент гордості для Мирослави — це останні змагання, де вона стала чемпіонкою області. Це її найбільша перемога.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 6

«Це була найкраща моя перемога, адже я зробила все дуже швидко, навіть не спітніла. Хоча, звісно, я хвилювалася. Але коли підняли мою руку, я зрозуміла, що це було саме так, як мало бути. Неймовірні відчуття!» — поділилася спортсменка.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 7

Мати підтримує доньку перед кожним боєм, допомагає їй морально і забезпечує правильне харчування для підтримки форми. Однак вона не дивиться трансляції змагань, а чекає, коли донька сама зателефонує і розповість, як все пройшло.

«Я намагаюся відволікатися, поки чекаю на дзвінок від Мирослави, щоб дізнатися, як пройшов бій», — поділилася Наталія Кирилюк.

Історія боксерки з Вільногірська: як Мирослава Кирилюк прийшла до спорту та здобула першу перемогу фото 8

Мирослава надихається історією іншої боксерки з Дніпропетровщини — Анастасії Таран, котра була визнана найкращою чемпіонкою Європи серед юнаків та дівчат 13-14 років. На чемпіонаті Європи-2022 з боксу серед юніорів, що проходить в італійському Монтезільвано, українка Анастасія Таран здобула золоту медаль. Мирослава мріє одного разу зустрітися з нею на рингу.

«Я слідкую за кожним її боєм, вивчаю техніку. Дуже хочу з нею побоксувати, але через різні вагові категорії це неможливо. Але я сподіваюся, що матиму можливість зустрітися з нею на чемпіонаті України в грудні», — з надією говорить Мирослава.

У майбутньому Мирослава планує взяти перерву в боксі, але обіцяє повернутися і продовжити завойовувати перемоги. Її головна мета — стати олімпійською чемпіонкою та чемпіонкою світу. 

«Якщо я буду працювати та правильно мислити, я знаю, що досягну своїх мрій», — сказала Мирослава.

Читайте також:

Підписуйтесь

Шукають усією Україною: мешканка Вільногірська розчулила історією, як незнайомка рятувала її та її синочка під час повітряної тривоги

Шукають усією Україною: мешканка Вільногірська розчулила історією, як незнайомка рятувала її та її синочка під час повітряної тривоги фото 3 17:38, 6 Липня 2026
Шукають усією Україною: мешканка Вільногірська розчулила історією, як незнайомка рятувала її та її синочка під час повітряної тривоги фото 9

Фото з фейсбук-сторінки Іванки Зварич

​Історія про людську відданість та мужність під час ворожого обстрілу підірвала українські соцмережі. Мешканка Вільногірська Іванка Зварич розшукує дівчину-музикантку, яка під час евакуації з потяга закривала своїм тілом її маленького сина Юхима.

​Про це жінка написала на своїй сторінці в соцмережах, сподіваючись знайти рятівницю.

Детальніше — в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

«До першого прильоту залишалися лічені секунди»

За словами пані Іванки, разом із сином Юхимом вони їхали поїздом у відпустку на захід нашої країни. Однак дорогу перервала повітряна тривога. Потяг зупинили, і пасажири почули команду: «Термінова евакуація!». Попереду на матір із дитиною чекали п’ять нескінченних годин у посадці та сховищі під звуки вибухів і роботи ППО.

​«Перед першим прильотом ми не встигали добігти до сховища. Я з малим на руках бігла пероном між поїздом і локомотивами. Якась працівниця вокзалу просто в останній момент за руку затягнула мене у свою кабінку… За 20 секунд — перший приліт за кілька сотень метрів від нас!», пригадує пані Іванка.

​Другий удар застав людей уже в посадці. Саме там, ховаючись від уламків та ракет, Іванка та її син опинилися поруч із незнайомою дівчиною, вчинок якої розчулив жінку до сліз.

​«Закривала собою дитину і мене»

Незнайомка без вагань почала закривати собою маленького Юхима та його маму, ігноруючи благання Іванки подумати про власну безпеку і сховати хоча б голову.

​«Вона мене “не чула”… Тримала і прикривала мою дитину як рідну. Говорила: “Дитині, яка виживе, потрібна жива мама, аби доправити її в безпечне місце”», ділиться авторка допису.

​Особливі прикмети рятівниці

Евакуація відбувалася на станції П’ятихатки-Стикова. Іванка Зварич прагне особисто подякувати дівчині за цей жертовний вчинок, тому просить усіх небайдужих допомогти в її пошуках.

​Що відомо про дівчину:

  • ​Евакуювалася з потяга, який прибув із західного напрямку;
  • ​Мешкає у місті Кам’янське;
  • ​Носить окуляри;
  • ​Мала із собою футляр із музичним інструментом.

«Дівчино, якщо ти себе впізнаєш, будь ласка, відпишись», — звертається пані Іванка.

​Редакція приєднується до пошуків та просить усіх, хто володіє будь-якою інформацією про дівчину, допомогти зв’язатися з авторкою історії.

Підписуйтесь

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам 

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам  фото 4 11:00, 3 Липня 2026
“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам  фото 10
Ганна Цой/ фото з особистого архіву героїні

Ранкове подвір’я ще в напівсні, а під вікном уже збираються коти. Вони приходять з мокрими лапами, шрамами, голодом і тихою довірою. І кожного дня одна людина дає їм шанс на життя.

Більше читайте на Вільногірськ IN.UA.

Ганна щодня оточує турботою тварин, які опинилися на межі виживання. Вона допомагає притулкам, оплачує лікування, термінові операції, корм і перевезення до ветеринарних клінік. Але її волонтерство починається просто під кухонним вікном.

Там щодня збирається “вуличний притулок”: коти, які знають час годування краще за годинник. Постійних “підопічних” – 15-18, але разом із ними приходять і нові – голодні, хворі, покинуті. 

“Я просто всіх годую. Спочатку приходять коти, потім можуть прийти собаки, навіть їжаки чи птахи – уся їжа з’їдається до останнього”, – каже пані Ганна. 

Як допомога тваринам стала щоденною реальністю 

Допомагати тваринам вона почала ще з дитинства – приносила додому котів, підгодовувала безпритульних. 

Але після загибелі сина це переросло в системну волонтерську діяльність в памʼять про нього: підтримку притулків і окремих тварин, які потребують термінової допомоги. Віталій Цой загинув у квітні 2022 року в боротьбі за свободу та суверенітет України. За життя він активно допомагав тваринам. 

“Я продовжую справу свого сина. Він всіх годував, і я продовжую годувати”, – каже жінка. 

Ганна не лише купує корм і ліки, а й закриває рахунки за стаціонарне лікування та операції. Якщо тварину потрібно терміново доставити до клініки, вона оплачує таксі, щоб не втрачати час.

“Буває, що рахунок іде на години. Тоді головне – просто встигнути”, – пояснює вона. 

Окремий світ – це двір під її вікном. Тут коти не просто приходять поїсти, вони живуть поруч, формуючи власну невидиму спільноту. Частина з них прийшла з сусіднього притулку, частина – з вулиці.

Спочатку між тваринами виникали конфлікти, але з часом, каже Ганна, вони “навчилися жити разом”. Тепер їдять спокійно, без бійок, і чекають своєї черги.

Основою харчування є м’ясний фарш, сухий і вологий корм. 

“Сита тварина — це вже наполовину врятована тварина”, — говорить пані Ганна.

Втрати, які не відпускають

У її розповіді поруч із порятунком завжди є втрати. Тварини, яких не вдалося знайти після втечі, ті, кого не вдалося врятувати, і ті, чиї історії залишилися болючими спогадами.

Окремо вона згадує випадок кішки, яка втекла з клініки в іншому місті. Пошуки тривали кілька днів, але результату не дали.

“Я тоді не спала і звинувачувала себе”, – говорить жінка. 

Серед багатьох історій особливо болісною для Ганни залишається доля кота Степки. Після хвороби його господині він залишився без постійного дому й почав приходити до її вікна.

Вона годувала його щодня – він любив борщ, завжди з’їдав усе до останньої ложки.

“Він був великий, білий із чорними плямами, з дуже гарними зеленими очима”, – згадує Ганна.

Згодом Степка загинув від нападу собак. Для пані Ганни це стало ще однією втратою, яка не стирається часом.

“Це була трагедія”, – каже вона коротко.

Допомога як спосіб жити далі 

“Я знаю, що Віталя був би задоволений тим, що я роблю. Він теж дуже любив тварин, годував їх, і мені здається, що я просто продовжую його справу”, — говорить Ганна.

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам  фото 11
Ганна із сином Віталієм/ фото з особистого архіву героїні

Після загибелі сина біля її будинку залишився безпритульний кіт на ім’я Груздик. Спочатку жінка підгодовувала його, але забирати додому не наважувалася. Каже, усе змінилося після сну, який наснився напередодні дня народження Віталія.

“Мені наснився син і сказав: “Мамо, Груздик же один”. Наступного ранку я одразу забрала його додому. Купила все необхідне, облаштувала місце, і він залишився жити зі мною”, — згадує вона.

Грузик прожив із Ганною кілька років і став для неї особливим нагадуванням про сина. Після смерті кота вона вирішила більше не брати тварин додому, але продовжила допомагати тим, хто залишився на вулиці та в притулках.

Щомісяця на цю допомогу йдуть значні суми: корм, лікування, стаціонарне утримання, стерилізація, а взимку – ще й дрова для опалення притулків. Лише на забезпечення дровами одного сезону вона витратила понад 40 тисяч гривень. 

За словами власниці притулку Вікторії Кукси, коли виникають термінові витрати, саме Ганна часто приходить на допомогу. 

“Екстрені операції, рахунки ветеринарних клінік, корм, наповнення газових балонів, інші невідкладні потреби – коли коштів не вистачає, саме пані Ганна завжди простягає руку допомоги.”, – йдеться в пості подяки Вікторії Кукси на Facebook

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам  фото 12
Пані Ганна/ фото Facebook Вікторія Кукса

Ганна не говорить про себе як про людину, яка “рятує світ”. Вона просто щодня годує, лікує і підтримує тих, хто сам цього зробити не може.

І щоранку під її вікном знову збираються коти – ті, хто давно знає – тут на них чекають. Тут пам’ять про одну людину щодня перетворюється на шанс на життя для інших.

Читайте також:

Підписуйтесь

Шукають усією Україною: мешканка Вільногірська розчулила історією, як незнайомка рятувала її та її синочка під час повітряної тривоги фото 5
Актуальні новини Важливо

Шукають усією Україною: мешканка Вільногірська розчулила історією, як незнайомка рятувала її та її синочка під час повітряної тривоги

Фото з фейсбук-сторінки Іванки Зварич ​Історія про людську відданість та мужність під час ворожого обстрілу підірвала українські соцмережі. Мешканка Вільногірська Іванка Зварич розшукує дівчину-музикантку, яка […]

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам  фото 6
Історії

“Я просто не можу пройти повз”: як Ганна Цой допомагає тваринам 

Ранкове подвір’я ще в напівсні, а під вікном уже збираються коти. Вони приходять з мокрими лапами, шрамами, голодом і тихою довірою. І кожного дня одна […]

11:00, 03.07.2026 Єва Буянова
“Хотіла, щоб жінки мали місце, де можуть бути собою”: як мешканка Вільногірська Софія відкрила власну студію танців фото 7
Історії

“Хотіла, щоб жінки мали місце, де можуть бути собою”: як мешканка Вільногірська Софія відкрила власну студію танців

У невеликих містах нові ідеї нерідко зустрічають із насторогою. Особливо якщо вони виходять за межі звичних гуртків чи спортивних секцій. Та для Софії це не […]

15:00, 30.06.2026 Єва Буянова
Від картин до футболок: як вільногірська художниця перетворює звичайний одяг на мистецтво фото 8
Історії

Від картин до футболок: як вільногірська художниця перетворює звичайний одяг на мистецтво

Після історії про картини та мрію про власну виставку вільногірська художниця Людмила Шевченко відкрила для себе новий напрям творчості. Тепер замість полотен вона розписує футболки, […]

12:00, 26.06.2026 Діана Попович
Як Марина Стріляна обʼєднала десятки жінок у Вільногірську задля занять йогою  фото 9
Історії

Як Марина Стріляна обʼєднала десятки жінок у Вільногірську задля занять йогою 

Сонце повільно сідає над Вільногірськими Мальдівами. Жінки заплющують очі й завмирають у шавасані після години практики. Хтось прийшов сюди через біль у спині, хтось – […]

12:00, 25.06.2026 Єва Буянова