Любов Коровіко: мистецтво, що приносить гармонію

Любов Коровіко, мешканка села неподалік Вільногірська, вже вісім років створює картини, що відображають природу, квіти й тварин. Творчість стала для неї захоплюючою справою, якою вона залюбки займається у вільну годину. А цієї суботи, 22 березня, кожен зможе побачити її роботи на виставковому просторі “Берег_Ти”, біля фонтану у Вільногірську.

Про початок свого творчого шляху, улюблену техніку й підтримку сім’ї вона розповіла журналістці Вільногірськ IN.UA

Перші кроки: подарунок, що відкрив талант

Любов Коровіко почала малювати вісім років тому взимку, коли захотіла створити особливий подарунок на Новий рік для сусідки. Вона намалювала яскравого півня гуашшю, не очікуючи, що ця робота стане початком її творчого шляху.

“Я намалювала півня і подарувала його сусідці. Люди приходили й думали, що це картинка з журналу. Вони навіть шукали стики, бо не могли повірити, що це намальовано вручну,” — згадує Любов.

Згодом художниця продовжила малювати, використовуючи зимові вечори, коли господарська робота в селі ставала менш інтенсивною.

Любов переважно навчалася малюванню самостійно, переглядаючи майстер-класи в інтернеті та аналізуючи техніки інших художників. Згодом вона перейшла від гуаші до олійних фарб, які стали її улюбленою технікою.

“Олією малювати зручно: якщо щось не виходить, можна стерти і виправити. Акрил же одразу застигає, і вже нічого не зміниш,” — пояснює вона.

Натхнення та процес створення картин

Теми для своїх робіт Любов знаходить у природі та улюблених композиціях, які знаходить в інтернеті. Вона використовує платформи, такі як Pinterest, щоб знайти зображення квітів, пейзажів та тварин, які вподобає.

“Я не можу їздити на природу чи малювати з натури, тому шукаю сюжети в інтернеті. Це зручно та надихає,” — каже художниця.

Основними темами її картин стали квіти, природа та котики, які вона малює з великою любов’ю до деталей. Для Любові малювання — це не лише творчість, але й спосіб знайти душевний спокій.

“Словами не передати ці відчуття. Це просто кайф! Дуже приємно водити пензлем по полотну,” — зізнається вона.

Навіть якщо картина не виходить так, як планувалося, вона завжди може її виправити, адже творчий процес для неї — це постійний пошук гармонії.

Роль сім’ї: підтримка чоловіка та дітей

Любов не могла б повністю зануритися у творчість без підтримки чоловіка Анатолія. Він виготовляє підрамники, натягує холсти та створює рамки для завершених картин. Сам чоловік займається столярною справою, виготовляючи меблі та дерев’яні вироби у своїй майстерні.

“Коли дружина малює, я її навіть не чіпаю. У неї тоді свій процес, і краще не заважати,” — каже Анатолій.

Їхні діти також підтримують матір, активно забираючи її роботи до своїх домівок.

“У дітей вдома вже маленькі галереї моїх картин. Їм це подобається, і мені дуже приємно,” — розповідає Любов.

Виставка у Вільногірську

Цієї суботи, 22 березня, мешканці Вільногірська матимуть змогу побачити картини Любові Коровіко у публічному виставковому просторі “Берег_Ти”, розташованому біля фонтану. Виставка стане чудовою нагодою насолодитися її роботами, які відображають красу природи та тепло художнього погляду.

Читайте також:

• Мистецтво крізь час: персональна виставка художниці Олени Філоненко з Вільногірська
• Крила янгола та нічне ПВО: Перший крок мешканки Вільногірська Олени Філоненко у мистецтві

Після того, як народний депутат Дмитро Чорний публічно підняв тему критичної ситуації з електропостачанням у містах без централізованого опалення та ініціював звернення до Кабінету Міністрів України, редакція Вільногірськ IN.UA звернулася до нього за коментарем. Ми запитали, як саме він бачить механізм захисту Вільногірської громади від тривалих і небезпечних відключень електроенергії.

Редакція Вільногірськ IN.UA поставила депутату пряме запитання: як саме він бачить можливість перегляду механізму відключень електроенергії для Вільногірської громади. У відповіді Дмитро Чорний окреслив своє бачення.

Адаптовані та рівномірні графіки.
На думку депутата, для таких громад мають діяти не загальні, а адаптовані графіки. Якщо через дефіцит електроенергії світла немає умовно 16 годин на добу, ці години потрібно розподіляти рівномірно: 4 години без світла, 2 години зі світлом, а не по 7-8 годин поспіль. Це може допомогти квартирам не охолоджуватися критично і підтримувати більш-менш прийнятну температуру.

Реєстр будинків з електроопаленням.
Депутат пропонує створити офіційний реєстр будинків, де електрика є єдиним або основним джерелом тепла. Такі будинки, за його словами, мають бути віднесені до критичної інфраструктури і не підлягати відключенням.

Температурний поріг і моніторинг.
Ще одна пропозиція полягає у встановленні чіткого температурного порогу. При досягненні критично низької температури відключення в таких будинках мають бути заборонені. Паралельно має діяти система моніторингу температури.

Відкритість і контроль.
“Потрібні щотижневі публічні звіти про заживлення таких будинків і фактичні відключення, щоб уникнути хаосу та конфліктів”, – зазначив Дмитро Чорний у відповіді для редакції.

З цього приводу редакція додатково звернулася до народного депутата з уточнювальним запитанням: хто саме, на його думку, має готувати такі звіти, перед ким вони повинні оприлюднюватися і в якій формі. Станом на момент публікації відповіді на це запитання редакція ще не отримала.

Читайте також:

У Вільногірську збирають підписи на звернення щодо зміни графіку відключень

Це свято щороку відзначають у день проголошення Акта Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою у 1919 році.

Деталі на Вільногірськ IN.UA

Історія свята 

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулася урочиста церемонія проголошення Акта Злуки — об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в одну незалежну державу. Під час зібрання було зачитано “Універсал соборності”, у якому наголошувалося, що відтепер в єдине ціле поєднуються частини України, розділені століттями: Західноукраїнська Народна Республіка  та Наддніпрянська Україна. У документі підкреслювалося, що здійснилися вікові прагнення українського народу, за які боролися й віддавали життя найкращі його сини, і віднині існує єдина незалежна Українська Народна Республіка.

Офіційно це свято було запроваджене у 1999 році, зважаючи на політичну та історичну важливість об’єднання УНР і ЗУНР для створення єдиної соборної української держави.

Символом Дня Соборності став живий ланцюг — традиційна акція, під час якої люди беруться за руки, формуючи безперервний ланцюг єдності. Такий ланцюг демонструє прагнення українців до злагоди та солідарності, нагадуючи про історичне об’єднання країни.