Любов Коровіко: мистецтво, що приносить гармонію

Любов Коровіко, мешканка села неподалік Вільногірська, вже вісім років створює картини, що відображають природу, квіти й тварин. Творчість стала для неї захоплюючою справою, якою вона залюбки займається у вільну годину. А цієї суботи, 22 березня, кожен зможе побачити її роботи на виставковому просторі “Берег_Ти”, біля фонтану у Вільногірську.

Про початок свого творчого шляху, улюблену техніку й підтримку сім’ї вона розповіла журналістці Вільногірськ IN.UA

Перші кроки: подарунок, що відкрив талант

Любов Коровіко почала малювати вісім років тому взимку, коли захотіла створити особливий подарунок на Новий рік для сусідки. Вона намалювала яскравого півня гуашшю, не очікуючи, що ця робота стане початком її творчого шляху.

“Я намалювала півня і подарувала його сусідці. Люди приходили й думали, що це картинка з журналу. Вони навіть шукали стики, бо не могли повірити, що це намальовано вручну,” — згадує Любов.

Згодом художниця продовжила малювати, використовуючи зимові вечори, коли господарська робота в селі ставала менш інтенсивною.

Любов переважно навчалася малюванню самостійно, переглядаючи майстер-класи в інтернеті та аналізуючи техніки інших художників. Згодом вона перейшла від гуаші до олійних фарб, які стали її улюбленою технікою.

“Олією малювати зручно: якщо щось не виходить, можна стерти і виправити. Акрил же одразу застигає, і вже нічого не зміниш,” — пояснює вона.

Натхнення та процес створення картин

Теми для своїх робіт Любов знаходить у природі та улюблених композиціях, які знаходить в інтернеті. Вона використовує платформи, такі як Pinterest, щоб знайти зображення квітів, пейзажів та тварин, які вподобає.

“Я не можу їздити на природу чи малювати з натури, тому шукаю сюжети в інтернеті. Це зручно та надихає,” — каже художниця.

Основними темами її картин стали квіти, природа та котики, які вона малює з великою любов’ю до деталей. Для Любові малювання — це не лише творчість, але й спосіб знайти душевний спокій.

“Словами не передати ці відчуття. Це просто кайф! Дуже приємно водити пензлем по полотну,” — зізнається вона.

Навіть якщо картина не виходить так, як планувалося, вона завжди може її виправити, адже творчий процес для неї — це постійний пошук гармонії.

Роль сім’ї: підтримка чоловіка та дітей

Любов не могла б повністю зануритися у творчість без підтримки чоловіка Анатолія. Він виготовляє підрамники, натягує холсти та створює рамки для завершених картин. Сам чоловік займається столярною справою, виготовляючи меблі та дерев’яні вироби у своїй майстерні.

“Коли дружина малює, я її навіть не чіпаю. У неї тоді свій процес, і краще не заважати,” — каже Анатолій.

Їхні діти також підтримують матір, активно забираючи її роботи до своїх домівок.

“У дітей вдома вже маленькі галереї моїх картин. Їм це подобається, і мені дуже приємно,” — розповідає Любов.

Виставка у Вільногірську

Цієї суботи, 22 березня, мешканці Вільногірська матимуть змогу побачити картини Любові Коровіко у публічному виставковому просторі “Берег_Ти”, розташованому біля фонтану. Виставка стане чудовою нагодою насолодитися її роботами, які відображають красу природи та тепло художнього погляду.

Читайте також:

• Мистецтво крізь час: персональна виставка художниці Олени Філоненко з Вільногірська
• Крила янгола та нічне ПВО: Перший крок мешканки Вільногірська Олени Філоненко у мистецтві

У детективних романах Агати Крісті випадковий попутник у вагоні потяга завжди приховує таємницю. Проте історія, що розгорнулася на залізничній лінії між Ерастівкою та Вільногірськом, могла б здивувати навіть саму королеву детективу. Головний фігурант цієї справи — собака на імʼя Марсель, який самостійно подолав шлях до Вільногірська потягом та автобусом. 

Деталі таємниці пасажира без квитка читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Ця історія почалася з тривожних повідомлень місцевих жителів про примітного безхозного собаку біля ринку. 

“Побачили цього песика на зупинці маршруток біля нового ринку, він був дуже занедбаний, на нього наші місцеві собаки нападали”, — каже зоозахисниця Вікторія Кукса. 

Очевидці прохали подбати про собаку, після чого розпочалися її пошуки. 

“Всі просили надати якусь допомогу. Я пояснила, що будемо щось думати. І ми почали шукати цього собаку, він, звісно ж, не сидів на одному місці”, — зазначає Вікторія. 

Протягом дня тварину вдалося розшукати та доправити у безпечне місце. Тоді ж почала з’ясовуватися і дивовижна історія переміщення цього пса. Як з’ясувалося, до Вільногірська він прибув не своїм ходом, а скориставшись громадським транспортом.

“Зателефонувала моя знайома Альона, яка живе в Ерастівці, а працює у Вільногірську, — розповідає зоозахисниця. — Вона сказала, що вчора о 9:00 вона помітила цього песика на вокзалі. Він підходив до людей та заглядав в очі”. 

Згодом розумна тварина самостійно зайшла до електрички: “Якийсь дідусь побачив, що пес хоче зайти в вагон і підсадив його, бо там же високо.” – розповіла Альона, яка подорожувала разом із незвичайним пасажиром. – “Собака поводився так, наче він постійно пересувається потягом. Відчував себе, як вдома”. 

Пригоди на цьому не закінчилися. Далі пес вийшов разом з натовпом у Вільногірську, дійшов до зупинки й сів у приміський автобус, яким і дістався до нового ринку.

Навіть контролерка автобусу не залишилася байдужою до чотирилапого пасажира. Коли вона перевіряла квитки і дізналася, що собака зайшов без господарів, вона дозволила йому залишитися. 

“Вона його не виганяла, не робила ніяких зауважень, то він спокійно доїхав до ринку і там вийшов”, — каже Альона. 

Зараз собака перебуває під опікою волонтерів. Йому дали ім’я Марсель. 

“Дівчата назвали його Марсель, у нього голубі очі, як море”, — каже Вікторія. 

Стан тварини потребує медичної уваги: у нього діагностували розлад шлунку та численні рани на тілі.

Активісти припускають, що пес продовжить шукати своїх справжніх господарів.

“От він ніби тимчасово погодився, щоб ми про нього подбали. І ми боїмося, щоб він не втік і не пішов на пошуки своїх господарів”, – розповідає Вікторія Кукса. – “Він дуже лагідний, постійно хоче зайти в машину, мабуть звик їздити”. 

Існує версія, що в електричці була жінка, яка не втримала собаку, і він вискочив на одній зі зупинок. Начебто були свідки. Волонтери сподіваються на розголос: “Може його хтось впізнає і все-таки знайдуться люди, яких він шукає, або хтось, хто прийме його в нову сім’ю”.

Наразі Марсель залишається у безпеці, але його незвичайна історія закінчиться лише тоді, коли він знову опиниться вдома.

Читайте також:

Як Доля знайшла свій дім

У Вільногірську сформували резерви пального, перевірили генератори на критичних об’єктах, готують до запуску генератори на котельнях і запевняють: місто має можливість підтримувати життєво важливі системи навіть у разі повного блекауту.

Про це журналістці Вільногірськ IN.UA розповів секретар міської ради Олег Штамбург.

Пальне і генератори: резерв сформований

За словами Олега Штамбурга, місто не зберігає пальне у великих централізованих обсягах, однак має напрацьовану систему резервування та забезпечення критичних потреб.

“Є домовленості міського голови з місцевим оператором автозаправної станції щодо резервування пального для потреб міста”. – пояснив секретар міськради Олег Штамбург.

За його словами, у Вільногірську діє комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і сформований матеріальний резерв.

Також кожен заклад критичної інфраструктури має власний запас пального для роботи генераторів. Сумарно по місту цей резерв дозволяє забезпечити автономну роботу упродовж кількох діб.

Лікарні: резервне живлення і постійний контроль

Особливу увагу приділяють медичним закладам. У лікарнях встановлено кілька генераторів, що забезпечують роботу критичних відділень, зокрема реанімації.

“У лікарнях це не один генератор. У ЦМЛ їх декілька”, — зазначив Олег Штамбург.

Перевірки резервного живлення проводилися за ініціативи районного та обласного керівництва. Окрім цього, спеціаліст міської ради регулярно збирає інформацію від усіх закладів щодо наявності та стану резервів пального.

За словами секретаря міськради, медичні заклади мають запас пального, розрахований щонайменше на триденну автономну роботу.

Водопостачання: багаторівнева система резервування

Джерелом водопостачання для Вільногірська є Вільногірський комбінат (філія АТ «ОГХК»). За словами секретаря міської ради, система працює ще з радянських часів, однак має значний запас надійності та кілька рівнів дублювання.

“Вода подається з Дніпра, накопичується в резервуарах другого підйому, об’єм яких перевищує потреби міста на тривалий час роботи цеху водопостачання. На кожному етапі система має дубльоване насосне обладнання”. – Пояснює Штамбург. – “Крім того, на підйомах передбачені резервні лінії електропостачання, які відновлюються в першу чергу. У разі повного знеструмлення передбачене резервне живлення”.

Також у місті є альтернативні джерела питної води — бювети, які обладнані генераторами та можуть працювати автономно.

Водночас мешканцям варто мати власний запас питної води вдома.

Генератори для котелень: ідуть підключення

На котельнях Вільногірська встановлюють генератори, передані місту партнерами в межах міжнародної допомоги. Обладнання вже доставлене та змонтоване, наразі триває процес підключення.

Роботи включають налаштування автоматики, монтаж систем автоматичного введення резерву та прокладання кабельних мереж. Усі роботи виконує підрядна організація, залучена донором.

“Я особисто був на восьмій котельні. Хлопці ударно працюють — монтують автоматику, розкладають кабелі”, — говорить Штамбург.

Точні строки завершення підключення обіцяють повідомити додатково.

Захист обладнання: антивандальні та захисні рішення

Для генераторів передбачені антивандальні пристрої. Окремо для котелень заплановане облаштування спеціальних захисних конструкцій, які виконують антиуламкову та антидронову функцію.

“Тарифом на теплову енергію передбачено будівництво габіонів навколо котельні. — пояснив секретар міськради.

Чому генераторами неможливо заживити все місто

Генератори, встановлені на котельнях, розраховані виключно на забезпечення роботи самих об’єктів теплопостачання.

“На котельню стоїть генератор — для її потреб цього достатньо. Але якщо заживити ним будинок, то це 8-9 квартир. А будинків у нас більше ста”, — пояснює Штамбург.

Потужність такого обладнання достатня лише для обмеженої кількості споживачів, тоді як все місто споживає електроенергію у значно більших обсягах.

Залежність від загальної енергосистеми

Ще один фактор вразливості — централізоване управління електромережею. Відключення та включення електроенергії відбувається за диспетчерськими рішеннями загальної енергосистеми, без можливості окремого управління саме Вільногірськом.

За словами секретаря міськради, це створює додаткову напруженість під час масових відключень, однак не залежить від рішень місцевої влади:“Вільногірськ відключають із диспетчерського центру в Кривому Розі. Там не бачать окремо наше місто, там бачать чергу відключення — натиснули кнопку, черга погасла”, — каже він.

Читайте також:

Чи переведуть будинки з електроопаленням на інші графіки відключень: у Вільногірську чекають роз’яснень