Школярі з п’яти сіл Вільногірської ОТГ: Дмитрівки, Мар’янівки, Доброгірського, Мотронівки та Дідового змушені діставатися до школи самостійно. Попри те, що міська рада компенсує кошти на проїзд, батьки обурені.»

У ситуації розбиралися журналісти Вільногірськ IN.UA.

Передісторія проблеми

До початку процесу децентралізації, у 2020 році, підвозом дітей до закладів освіти займався голова Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Олександр Костюков. Він укладав договір з перевізником і орендував два автобуси.

Вони курсували кожного дня, по чотири години, за встановленим графіком. Учні мали змогу вчасно дістатися до Андріївської та Вільногірських шкіл. 

Один автобус їхав за маршрутом: Мотронівка, Дмитрівка, Доброгірське, Вільногірськ, тоді як другий – Дмитрівка, Дідове, Андріївка.»

“Ми призначали людину, що супроводжувала дітей і, котра, була на маршруті разом з водієм. В останні 3–4 роки ми ще винаймали автобус, який возив дітей до Водянського дитячого садка”, – розповів колишній голова Дмитрівської сільської ради Олександр Костюков.  

У 2020 році ці п’ять сіл увійшли до складу Дмитрівського старостинського округу Вільногірської міської територіальної громади. Тоді питанням підвозу дітей до шкіл, за словами Олександра Костюкова, займався департамент освіти. 

“Там уже з’явилися свої нормативи проведення тендеру, а ми оформляли договір про надання послуг через Prozorro. Коли департамент проводив тендер, то вони повідомили перевізника, що оплата буде проведена вже після надання послуг на кожну дитину окремо і за кількості дітей щоденно. Тобто, винаймався вже не маршрут. А водієві, який раніше цим займався, це, звісно, ж було не вигідно і він відмовився”, – додав колишній голова Дмитрівської сільської ради Олександр Костюков. 

Що відбувається зараз

Наразі 43 школярі з навколишніх сіл дістаються до школи самостійно. Найчастіше вони користуються місцевими автобусами. За їхньої відсутності намагаються “зловити попутку”

Міська рада повністю компенсує проїзд у повному розмірі. Нижче на фото тарифи, які були актуальні на навчальний 2023-2024 роки. 

«З початку нового навчального року сума змінилася. За словами пані Алли, мами одного зі школярів Дмитрівського старостинського округу Вільногірської міської територіальної громади, компенсація за проїзд збільшилася аж на 6 гривень.»

“Справа не у грошах, а у безпеці дітей. Зараз транспорт їде з усієї країни й небезпека чатує на кожному кроці. Повинен бути шкільний автобус, це безпечно, в першу чергу. У маршрутці люди їдуть на роботу, в лікарню, на базар, на вокзал… І діти… Один в одного на голові. Та і їхати в єдиній “набитій” маршрутці о 6:40 ранку – абсурд”, – каже мама одного зі школярів Дмитрівського старостинського округу Вільногірської міської територіальної громади пані Алла. 

Чи є вирішення проблеми

Неодноразово пані Алла зверталася з запитами до міської ради, аби посадовці пояснили, у чому причина відсутності автобусів. Адже раніше такої проблеми не було.

“Питання придбання шкільного автобуса для закладів загальної середньої освіти постійно тримається на контролі. Відділом освіти департаменту гуманітарно-соціальної політики (ДСГП) протягом 2023-2024 років неодноразово подавалися заявки на придбання шкільного автобуса до департаменту освіти і науки Дніпропетровської ОДА. Робота щодо придбання шкільного автобуса триває” – відповіла на запит заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – директор ДСГП Інна Петруша. 

Питання щодо підвозу дітей з сіл до Вільногірська виносили й на засідання чергової 51-ї сесії міської ради від 24 серпня 2024 року. До сесійної зали прийшли батьки, які хочуть, щоб їхні діти відвідували школу і просять чиновників подбати про шкільний автобус. У департаменті освіти виділяють дві основні причини відсутності транспорту.

“32 дитини з сіл. Зараз триває дистанційне навчання. Є обов’язки ще й батьків, а не тільки органів місцевого самоврядування. Щодо автобусів, то зараз надається перевага тим громадам, у яких були вилучені шкільні автобуси на потреби ЗСУ. Навіть, ті громади не отримали. Закон порушувати ми не будемо. З Божою поміччю возити дітей і нести за них відповідальність, коли немає укриттів під час тривоги, ми не будемо”, – відповіла батькам начальник відділу освіти ДСГП Вільногірської міської ради Ірина Бойко. 

До нового навчального року Дніпропетровська ОВА передала громадам Дніпропетровщини  шкільні автобуси, придбані за рахунок державних та місцевих коштів. Вони вирушили до Божедарівської, Софіївської, Богданівської, Юрʼївської, Миколаївської, Новоолександрівської та Троїцької громад. До того ж є ОТГ, які отримали кілька одиниць транспорту

Редакція Вільногірськ IN.UA надіслала звернення до міськради з проханням роз’яснити ситуацію з підвозом дітей, оскільки на наш попередній детальний запит відповіді не було. Враховуючи нагальну потребу родин із сільських громад, ми продовжимо досліджувати цю тему. Оскільки сусідні громади Дніпропетровщини отримують шкільні автобуси, попри ризики, організовують підвіз та знаходять кошти. Ми вивчимо досвід сусідніх громад.

Читайте далі на Вільногірськ IN.UA.

Читайте також:

• МОН запустило гарячу лінію «Школа офлайн»: кому та навіщо звертатися
• Срібні та золоті медалі кануть у небуття: Верховна рада пропонує позбутися радянського досвіду

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву