Прощання з героєм: Вільногірськ вшанував пам’ять Сергія Кравчука

У Вільногірську біля Палацу культури і спорту «Металург» відбулася церемонія прощання із Сергієм Кравчуком. На скорботний захід зібралися рідні, друзі, побратими та жителі громади, щоб віддати шану його пам’яті.

Про це повідомила Вільногірська міська рада.

Прощання з Героєм

Громада в скорботі проводжала в останню дорогу нашого захисника – старшого солдата Сергія Кравчука.

У 2014 році Сергій добровільно пішов служити в зону АТО. Під час своєї служби він проявив неабияку мужність і відданість, захищаючи незалежність України. Побратими завжди могли покластися на його підтримку та допомогу навіть у найважчих ситуаціях. Після демобілізації Сергій повернувся до роботи на комбінаті.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Сергій одразу записався до загону територіальної оборони Вільногірської громади. 16 червня 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 58-му окремому стрілецькому батальйоні та 458-му піхотному батальйоні, де виконував обов’язки зв’язківця. Під час служби захищав Україну на Донецькому напрямку, беручи участь у боях у Костянтинівці, Бахмуті, Кураховому, Селидовому та Покровську.

Сергій Кравчук загинув 23 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося внаслідок атаки ворожого FPV-дрону на околиці Мирнограда, Покровського району, Донецької області.

Народився Сергій у серпні 1980 року в місті Вільногірськ. Він закінчив середню школу №4 та місцеве професійно-технічне училище, де здобув фах електромонтера. Після армійської служби працював на гірничо-металургійному комбінаті, зарекомендувавши себе як відповідальний і надійний працівник.

Сергій був гідним сином України, відданим працівником і вірним другом. Його мужність, доброзичливість і оптимізм назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав. Цього року Сергій отримав почесне звання ветерана праці комбінату за свій внесок у розвиток виробництва.

По собі Сергій залишив родину: маму Марію Миколаївну, батька Івана Степановича, дружину Лесю, а також друзів, колег і побратимів, які з болем і скорботою прийняли звістку про його загибель.

Редакція «Вільногірськ IN.UA» приносить щирі співчуття рідним Сергія. Вічна слава нашому герою!

Читайте також:

• Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина
• Загинув на полі бою під Тернами від FPV-дронів: вільногірці провели в останню путь Олександра Дворникова

Одна знайдена граната, збережена “про всяк випадок”, обернулася для чоловіка кримінальним вироком, судимістю та випробувальним строком. Вільногірський міський суд затвердив угоду про визнання винуватості у справі про незаконне зберігання боєприпасу — і призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Рішення суду

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області 26 січня 2026 року розглянув кримінальне провадження та затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим.

Чоловіка визнали винним за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд призначив покарання: 3 роки позбавлення волі, але звільнив від відбування з іспитовим строком 1 рік із покладенням обов’язків, передбачених законом.

Окрім цього, з обвинуваченого стягнули 1782,80 гривень процесуальних витрат за проведення експертизи.

Як граната опинилася в гаражі

Як встановив суд, улітку 2025 року мешканець П’ятихаток знайшов осколкову наступальну ручну гранату біля гаражного кооперативу “Сонячний” у Вільногірську. Замість того, щоб повідомити поліцію або рятувальників, чоловік вирішив залишити небезпечну знахідку собі й зберігав її у власному гаражі.

Під час обшуку 19 листопада 2025 року гранату вилучили правоохоронці. Проведена експертиза підтвердила: це справжній бойовий боєприпас, придатний до використання.

Наприкінці грудня 2025 року між прокурором і обвинуваченим була укладена угода про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав свою провину та, як зазначено у матеріалах справи, щиро розкаявся. Саме це стало підставою для спрощеного розгляду та умовного покарання.

Одна граната — і кримінальна судимість

Ця історія — показовий приклад для всіх, хто вважає, що “знайшов і поклав у гараж” — це дрібниця. Насправді ж навіть один боєприпас без дозволу — це кримінальна відповідальність, реальний вирок і судимість, яка залишиться в біографії надовго та впливатиме на роботу, репутацію і життя загалом.

Жодна “знахідка” не компенсує ризик отримати кримінальну справу та вирок.

Що робити, якщо ви знайшли боєприпаси

Правоохоронці неодноразово наголошують: у разі виявлення підозрілих предметів, схожих на боєприпаси, потрібно не торкатися знахідки, відійти на безпечну відстань,негайно повідомити поліцію або ДСНС.

Це не лише питання особистої безпеки, а й спосіб уберегти себе від кримінальної відповідальності.

Читайте також:

Вільногірцям пропонують стати присяжними у суді

Завдяки небайдужості мешканців громади притулок для безхатніх тварин у Вільногірську зможе пережити холодний сезон у теплі. Нещодавно сюди доставили дрова, кошти на які вдалося зібрати спільними зусиллями. Волонтери дякують кожному, хто долучився до збору — адже це не просто допомога, а шанс на гідні умови для десятків чотирилапих.

Про це редакції Вільногірськ IN.UA повідомила зооволонтерка Вікторія Кукса.

Допомога, що зігріває не лише фізично

Саме завдяки підтримці громади вдалося оперативно зібрати необхідну суму та організувати закупівлю палива. Дрова дозволять забезпечити тепло для тварин у вольєрах і приміщеннях протягом усієї холодної пори року.

За словами волонтерів, попереду ще чимало фізичної роботи — дрова необхідно занести та скласти. Та головне вже зроблено: притулок має ресурс, який гарантує тепло до весни.

Вагомий внесок — із болем і великою силою

Окремо у притулку відзначають внесок Анни — матері загиблого Захисника України Віталія Цоя. Її підтримка стала не лише фінансово відчутною, а й морально важливою для всієї команди.

Саме завдяки таким людям, кажуть волонтери, збори рухаються швидше, а віра в людяність не згасає навіть у найскладніші періоди.

“Вони заслуговують на тепло і безпеку”: у притулку тепер живуть і котики

У своєму зверненні Вікторія Кукса наголошує: притулок сьогодні — це не просто тимчасове місце перебування тварин, а простір, де вони поступово відновлюють довіру до людини.

“Наш собачий притулок потроху перестає бути лише собачим — він уже й котячий. Киця Ася, котики Ананас і Марсик. Вони соціальні, ласкаві, привчені до туалету, дуже орієнтовані на людину.
Але їм небезпечно залишатися в умовах притулку постійно. Вони заслуговують на диванчик, тепло і спокій, а не на життя у ризику. Нам дуже потрібна підтримка — моральна, матеріальна, фізична. Без вас ми б не впоралися. Разом ми можемо більше”, — зазначає волонтерка.

Ці слова ще раз підкреслюють: допомога притулку — це не разова акція, а постійна спільна робота громади.

Подяка кожному, хто долучився

Команда притулку на чолі з Вікторією Куксою щиро дякує всім, хто підтримав збір фінансово, поширеннями чи добрим словом. Адже саме з таких, на перший погляд, невеликих кроків складається велика справа.

До слів подяки приєднується й редакція Вільногірськ IN.UA: підтримка місцевих ініціатив — це показник зрілості громади та її здатності бути єдиною у важливі моменти.

Читайте також:

Як котячий притулок у Вільногірську готується до зими