У Вільногірську біля Палацу культури і спорту «Металург» відбулася церемонія прощання із Сергієм Кравчуком. На скорботний захід зібралися рідні, друзі, побратими та жителі громади, щоб віддати шану його пам’яті.

Про це повідомила Вільногірська міська рада.

Прощання з Героєм

Громада в скорботі проводжала в останню дорогу нашого захисника – старшого солдата Сергія Кравчука.

У 2014 році Сергій добровільно пішов служити в зону АТО. Під час своєї служби він проявив неабияку мужність і відданість, захищаючи незалежність України. Побратими завжди могли покластися на його підтримку та допомогу навіть у найважчих ситуаціях. Після демобілізації Сергій повернувся до роботи на комбінаті.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Сергій одразу записався до загону територіальної оборони Вільногірської громади. 16 червня 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 58-му окремому стрілецькому батальйоні та 458-му піхотному батальйоні, де виконував обов’язки зв’язківця. Під час служби захищав Україну на Донецькому напрямку, беручи участь у боях у Костянтинівці, Бахмуті, Кураховому, Селидовому та Покровську.

Сергій Кравчук загинув 23 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося внаслідок атаки ворожого FPV-дрону на околиці Мирнограда, Покровського району, Донецької області.

Народився Сергій у серпні 1980 року в місті Вільногірськ. Він закінчив середню школу №4 та місцеве професійно-технічне училище, де здобув фах електромонтера. Після армійської служби працював на гірничо-металургійному комбінаті, зарекомендувавши себе як відповідальний і надійний працівник.

Сергій був гідним сином України, відданим працівником і вірним другом. Його мужність, доброзичливість і оптимізм назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав. Цього року Сергій отримав почесне звання ветерана праці комбінату за свій внесок у розвиток виробництва.

По собі Сергій залишив родину: маму Марію Миколаївну, батька Івана Степановича, дружину Лесю, а також друзів, колег і побратимів, які з болем і скорботою прийняли звістку про його загибель.

Редакція «Вільногірськ IN.UA» приносить щирі співчуття рідним Сергія. Вічна слава нашому герою!

Читайте також:

• Скорбота у Вільногірську: Пам’ять про Володимира Костюшина
• Загинув на полі бою під Тернами від FPV-дронів: вільногірці провели в останню путь Олександра Дворникова

Україна багата на культурні скарби, і в різних куточках країни можна знайти унікальні місця, де збережено історію та традиції.

Раніше редакція вже розповідала про музеї у Верхньодніпровську та у Вільногірську. У цьому матеріалі ми знайомимо читачів із музеєм у Татарові — невеликому, але дуже змістовному простору, де зібрані речі карпатського побуту та старожитностей. Тут кожен експонат доповнює уявлення про життя місцевих мешканців минулих поколінь.

Життя Карпат у музейних експонатах

Музей у Татарові існує трохи більше чотирьох років і працює на громадських засадах. Його експозиція зібрана завдяки місцевим мешканцям та ентузіастам будинку культури, які щедро передавали старовинні речі — від взуття та одягу до побутових предметів.

Особливу увагу привертають постоли та цябути — дерев’яне взуття, що носили на вовняні шкарпетки. Вони виготовлялися вручну і передавалися в родинах з покоління в покоління. 

“Якщо замочити постоли у воді, вони знову стають м’якими”, — розповідає директорка місцевого Центру культури Марія Завальнюк.

Окремий розділ музею присвячений вишиванкам та народному одягу: чоловічі та жіночі сорочки, запаски, фартухи – усе вишито вручну, деякі сорочки датовані понад сторіччям. Тут можна побачити різноманіття регіональних технік вишивки та стилів, що передавалися з покоління в покоління.

Ікони на шкірі та образи з минулого

Особливу увагу привертають ікони, намальовані на шкірі, подаровані музею місцевими мешканцями. Деяким понад 85 років, і вони збереглися майже у первісному вигляді. Є також вишиті картини хрестиком, післявоєнні фотографії з дівчатами у вінках та бендах, фотокартки наречених і подружок.

Навіть маленькі деталі побуту оживають: дитячі люльки, старовинні графіни, машинки для прядіння вовни, січкарні для сіна, домри, геблики, рубанки та ручні дрелі – усе це допомагає уявити повсякденне життя карпатських родин минулих десятиліть.

Місце, як жива хата

Музей працює не просто як просто зібрання старовинних речей — це кімната-експозиція, тут можна відчути атмосферу бабусиної хати. Лавки по периметру, справжні господарські предмети та дрібниці, які принесли місцеві жителі, що допомагають відвідувачам зануритися у побут минулого.

Пані Марія розповідає, що найбільше дивуються діти — для них майже всі експонати незнайомі, адже багато таких речей уже давно зникли з побуту. Старовинні телефони, магнітофони, пральні машинки чи навіть справжні писанки, яким понад десять років, вони бачать уперше. А дорослі ж відвідувачі часто впізнають у цих предметах те, що колись було в їхніх родинах.

Читайте також:

Редакція Вільногірськ IN.UA запускає опитування аудиторії: ваша думка допоможе нам ставати кращими

Вільногірський ліцей № 4 оголосив про проведення закупівлі кухонного обладнання. Очікувана вартість закупівлі становить 316 407 гривень.

Про це стало відомо з сайту Prozorro.

Що плануюється придбати

Заклад планує придбати електричний пароконвектомат, підставку для нього та витяжку.

Додамо, що пароконвектомат – це сучасна кухонна духовка, яка поєднує функції пара та гарячого повітря.

Тендер оголосили 18 листопада, а подати пропозиції можна до 26 листопада 2025 року.

Поставити товари згідно з тендерною документацією планується до 19 грудня 2025 року.

Читайте також:

Вільногірцям нагадали правила безпечного користування генераторами