Храм святого Георгія у Дніпрі вийшов з юрисдикції московського патріархату та долучився до Православної Церкви України. Таке рішення ухвалила громада храму.

Про це повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.

Московський патріархат, Дніпропетровщина

Православна Церква України поповнилась ще однією релігійною громадою, це віряни храму святого Георгія міста Дніпра. Люди на зборах ухвалили рішення вийти з юрисдикції московського патріархату та долучитись до Православної Церкви України.

Зазначимо, що за даними ресурсу Опендатабот, на Дніпропетровщині станом на травень 2024 року налічували понад 500 храмів московського патріархату.

Перше місце за кількістю храмів УПЦ МП займала Київська область, тут їх нарахували 683. Водночас більшість церков приховує свою належність до УПЦ МП.

Читайте також:

• У Дніпрі горів Свято-Покровський храм: загинула одна людина
• «Хор – моя віддушина»: переселенка з Донеччини співає у вільногірському камерному хорі

17 вересня в Україні відзначають День рятівника — професійне свято мужніх людей, які щодня стоять на варті безпеки, гасять пожежі, рятують життя під час аварій та стихійних лих. У Вільногірську рятувальники 52-ї пожежно-рятувальної частини поділилися, що для них означає ця справа, яка давно стала не лише роботою, а покликанням.

Напередодні професійного свята журналістка Вільногірськ IN.UA відвідала 52 державну пожежно-рятувальну частину та поспілкувалася з тими, для кого служба порятунку стала справою життя.

Рятувальник — це покликання

Про те, що означає бути рятівником, розповідає начальник 52 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, підполковник служби цивільного захисту Денис Сіленко: 

“Рятувальник – це покликання. Це справа життя. Коли ти стаєш професійним рятівником, то вже по-іншому сприймаєш усе, що відбувається навколо. Ти бачиш небезпеки, ти завжди готовий прийти на допомогу. Це обов’язок перед спільнотою і кожною живою душею”.

За його словами, справжній рятівник має бути дисциплінованим, сміливим, фізично витривалим і добре підготовленим: “У цій справі не повинно бути випадкових людей. Ми працюємо не з емоцій, а з холодною головою, знаннями та інженерними навичками, які допомагають врятувати життя”.

Робочі будні: від занять до ремонту власними силами

Коли у частині немає викликів, життя рятувальників все одно насичене. Ранок починається зі шикування, прийому-здачі зміни, перевірки техніки, спорядження та готовності особового складу. Далі — заняття з тактики, пожежно-технічного оснащення, фізична підготовка.

Рятувальники також самостійно виконують господарські роботи — від ремонту даху гаражів до технічного обслуговування машин.

Найчастіші виклики

Основна частина виїздів підрозділу — це пожежі, особливо в екосистемах: суха трава, очерет, ліси, сади. За даними з 1 січня 2025 по 15 вересня 2025 року, вільногірські рятувальники здійснили 250 виїздів.

Крім пожеж, часто доводиться допомагати людям у побутових ситуаціях: відчиняти квартири, де застрягли літні люди, рятувати тварин, ліквідовувати наслідки аварій.

На питання про найбільш запам’ятовуваний виїзд за час служби Денис Сіленко відповів, що війна фактично стерла межі між “звичайними” викликами й надзвичайними пригодами: “Я так і не згадаю… Війна згладила всі ці виїзди. Я був у Луганському гарнізоні, коли все розпочалося, і тоді кожен виїзд був наче пригода. Нас не готували працювати під час загрози обстрілів чи самих обстрілів. Це було щось нове. Кожного дня ми здобували свій досвід”.

У Вільногірську він служить із липня минулого року.

“Чому саме Вільногірськ? Я б сказав так: не я обрав Вільногірськ, а Вільногірськ обрав мене. Тут звільнилася посада керівника, і як досвідчений офіцер, який опинився в евакуації, я отримав пропозицію очолити підрозділ. Кожен повинен виконувати те, на що він гаразд. Якщо я гаразд — то я і виконую цю роботу”.

Найважчим у роботі рятувальників залишаються людські втрати.

“Живих витягти з-під завалів — це нагорода. А загиблих — це стрес, особливо коли мова йде про дітей або молодих людей”, — ділиться Денис Сіленко.

Щоб витримувати психологічний тиск, рятувальники проходять регулярні перевірки, мають підтримку психологів і навіть можливість проходити реабілітацію у відомчих санаторіях.

Людський фактор і поради громадянам

Більшість пожеж у регіоні виникає через необережність людей: спалювання сухої трави, порушення правил електробезпеки, порушення правил влаштування та експлуатації пічного опалення .

“Найголовніше, що можуть зробити мешканці для рятувальників, — це бути обережнішими. Стежити за дітьми, одинокими літніми людьми, не залишати небезпечні прилади без нагляду. Адже пожежа в багатоповерхівці — це загроза для всіх сусідів”, — наголошує начальник частини.

“Герої без зброї”

Попри всі труднощі, рятувальники залишаються людьми з відкритими серцями і навіть гумором. У їхньому колективі є чимало кумедних історій — від плутанини з пожежним обладнанням до курйозів під час виїздів.

Та головне, каже Сіленко, що рятувальники завжди відчувають “плече побратима”: “Ми працюємо як єдина команда. Це колективна сила, яка виховує в пожежному героя. Недаремно нас називають героями без зброї”.

Смішні непорозуміння і поширені міфи

Попри серйозність професії, рятувальники часто стикаються з кумедними ситуаціями. Люди нерідко плутають спеціальне пожежне обладнання з побутовими речами.

Наприклад, замість “пожежний рукав” кажуть “шланг”, або ж не розуміють, що таке “пожежний ствол” — сприймають його як щось військове. Насправді ж пожежний ствол — це насадка для подачі води на вогонь. Є й багор — спеціальний лом із ручкою та гаком, яким зручно розбирати конструкції.

Часто плутають і поняття “пожежний кран” та “гідрант”. У школах чи організаціях у “червоній скриньці” з рукавом знаходиться саме пожежний кран (ПК), тоді як гідранти у Вільногірську всі підземні — у люках. У місті їх 118, але більшість жителів їх ніколи не бачили.

Ще одна типова плутанина — апарати захисту органів дихання. Виглядають вони як акваланги, і люди часто думають, що пожежники “збираються під воду”. Насправді це засоби індивідуального захисту для роботи в задимлених приміщеннях.

А от міф “пожежники приїхали без води” рятувальники спростовують мало не щодня. Насправді жодна машина не виїде порожньою. Але води в цистерні вистачає лише на 1–3 хвилини активного гасіння. Її завдання — виграти час, поки інші рятувальники під’єднають машину до гідранта чи знайдуть джерело води.

“У неосвіченої людини є враження, що пожежна машина — це такий собі “Титанік” із тисячею тонн води. Насправді це бочка на 2–5 тонн, яка дуже швидко спорожнює. Тому ефективність гасіння залежить не від безкінечної води, а від професійності й злагодженості дій рятувальників”, — пояснює начальник частини Денис Сіленко.

День рятівника: значення і побажання

Для рятувальників це свято — не просто дата в календарі, а можливість ще раз нагадати суспільству про важливість їхньої роботи.

“Ми стали службою широкого профілю: від пожеж до допомоги населенню, від профілактики до ліквідації наслідків війни. Довіра до нас на рівні з військовими. І якщо є можливість у цей день показати людей, які щодня ризикують життям, то це правильно”, — зазначає Денис Сіленко.

Своїм колегам він побажав головного: “Терпіння і професійності. Чим ми будемо сильніші та витриваліші, тим більше життів врятуємо і тим швидше наблизимо спільну перемогу”.

А начальник караулу, капітан служби цивільного захисту Олександр Пшеченко, поділився, що обрав професію рятувальника, аби приносити користь і допомагати людям: “Це поклик. Для мене немає складнощів — потрібно просто знати, що ти робиш. Усім колегам у свято хочу побажати мирного неба”.

Від пожежної команди до сучасної частини ДСНС

Історія пожежно-рятувального підрозділу у Вільногірську бере початок із 1 жовтня 1966 року. Тоді на базі відомчої пожежної команди гірничо-металургійного комбінату була сформована професійна пожежна частина №24, яка входила до складу загону професійної пожежної охорони №8 м. Верхньодніпровськ.

Згодом, 12 березня 1997 року, її перейменували у самостійну державну пожежну частину №52. А у травні 2013 року вона отримала сучасну назву — 52 державна пожежно-рятувальна частина ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Сьогодні цей підрозділ — невід’ємна частина системи цивільного захисту, яка щодня стоїть на сторожі безпеки мешканців громади.

Читайте також:

Виконком Вільногірська обрав охоронну компанію: поліція оскаржувала рішення

Міністерство соціальної політики України оновило інтерактивну карту торгових точок, де діє державна програма “Пакунок школяра”. До переліку додано й магазини у Вільногірську — наразі їх налічується 20.

Де можна скористатися послугою “Пакунок школяра” читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Перелік магазинів

На інтерактивній карті доступний перелік магазинів, де можна використати кошти програми. У Вільногірську наразі налічується 20 торгових точок, проте інтерактивна карта постійно оновлюється.

Нагадаємо, раніше редакція Вільногірськ IN.UA повідомляла, що скористатися “Пакунком школяра” мешканці міста могли у Верхньодніпровську.

Читайте також:

“Пакунок школяра” розширять: кошти можна буде витратити на книги