Що зробив Жилкомсервіс за 2025 рік: куди витрачалися кошти і скільки заробило КП

5 березня 2026 року на сайті Вільногірської міської ради було оприлюднено проєкт рішення, який містить інформацію про роботу комунального підприємства “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” за 2025 рік. 

Про це йдеться на сайті Вільногірської міської ради. 

Що зробив Жилкомсервіс? 

Станом на початок 2026 року, на обслуговуванні підприємства перебуває 184 житлових будинки та 9447 абонентів. 

Транспортна дільниця надавала послуги вивезення твердих побутових відходів 18 380 абонентам, з яких 18 204 — населення, в тому числі 897 абонентів приватного сектору та 176 — юридичні особи та підприємства. 

Протягом 2025 року до КП “Жилкомсервіс” надійшло 400 звернень громадян, серед яких: 

• ремонт покрівлі – 28;
• ремонт зовнішніх водостічних систем – 2;
• ремонт систем водопостачання та водовідведення – 32;
• ремонт та заміна віконних блоків –71;
• ремонт конструктивних елементів – 68;
• ремонт спільного майна та елементів благоустрою – 14; 
• ремонт під’їздів – 32;
• питання щодо мереж електропостачання – 17;
• ремонт та технічне обслуговування ліфтів – 33;
• питання щодо благоустрою прибудинкових та міських територій – 26;
• щодо бюветного водопостачання – 2;
• прочищення вентиляційних каналів – 7;
• послуги з дератизації та дезінсекції приміщень об’єктів житлового фонду – 6;
• різне – 62.

Підприємство виконало 64,8% звернень, з яких 16% заплановано до виконання у 2026 році, 17,2% відтерміновано через заборгованість зі сплати, а 2% звернень надано відповіді з інших питань. На аварійно-диспетчерську службу надійшло 7952 заявки. 

Витрати на поточний ремонт у багатоквартирних будинках у 2025 році склали 8883,7 тисяч гривень, деякі з них: 

Що змінилося за рік

Ми склали в порівняльну таблицю дані за 2024 і 2025 рік, щоб побачити, як змінилися обсяги роботи, виконаної комунальним підприємством згідно офіційних звітів.   

Вид звернення	2024	2025
Ремонт покрівлі	74	28
Ремонт зовнішніх водостічних систем	19	2
Ремонт систем водопостачання та водовідведення	42	32
Ремонт та заміна віконних блоків	141	71
Ремонт конструктивних елементів	74	68
Ремонт спільного майна та елементів благоустрою	66	14
Ремонт під’їздів	89	32
Питання щодо мереж електропостачання	6	17
Ремонт та технічне обслуговування ліфтів	2	33
Питання щодо благоустрою прибудинкових та міських територій	10	26
Послуги з дератизації та дезінсекції	2	6
Облаштування укриттів / пунктів незламності	2	–
Щодо бюветного водопостачання	–	2
Прочищення вентиляційних каналів	–	7
Різне	84	62
Всього звернень	611	400
Виконано %	47%	64,8%
Виконано фактично	287	259

Таким чином, кількість звернень громадян у 2025 році зменшилася на 211, майже на 30% від показника 2024 року.

При цьому на аварійно-диспетчерську службу  надійшло: 

у 2024 році – 7078 заявок;

у 2025 році – 7952 заявки.

Зростання суттєве для міста, де на балансі 184 будинки.

Що з стосується витрати на поточний ремонт у багатоквартирних будинках, то суми змінювалися наступним чином. 

Рік	Сума, тисяч гривень
2024	13 269,3
2025	8 883,7

Тобто у 2025 році було витрачено на 4385,6 тис. грн. меньше, або майже на 30% від показника 2024 року. 

Фінансова сторона роботи КП

Станом на початок 2026 року статутний капітал підприємства становив 24 232, 706 тисяч гривень. Підприємство надає послуги за кількома напрямками, включаючи комплексне обслуговування об’єктів, постачання пари та гарячої води, збір відходів, водопостачання та водовідведення.

За 2025 рік підприємство отримало:

• чистий дохід – 55 мільйонів 900 тисяч гривень;
• загальний дохід – 70 мільйонів 231 тисяча гривень; 
• витрати підприємства – 66 мільйонів 36 тисяч гривень;
• витрати на оплату праці – 20 мільйонів 63 тисячі гривень; 
• витрати на енергоносії – 16 мільйонів 952 тисячі гривень; 
• чистий прибуток – 3 мільйони 421 тисяча гривень.

Нагадаємо, що у 2024 році чистий прибуток підприємства склав 1 мільйон 530 тисяч гривень. 

У порівнянні з 2024 роком минулорічні фінансові показники виглядають так:

Показник	2024, гривень	2025, гривень
Чистий дохід від реалізації	54 мільйонів 678 тисяч	55 мільйонів 900 тисяч
Загальний дохід	66 мільйонів 948 тисяч	70 мільйонів 231 тисяча
Загальні витрати	65 мільйонів 81 тисяча	66 мільйонів 36 тисяч
Витрати на оплату праці	18 мільйонів 313 тисяч	20 мільйонів 63 тисячі
Витрати на енергоносії	18 мільйонів 741 тисяча	16 мільйонів 952 тисячі
Чистий прибуток	1 мільйон 530 тисяч	3 мільйони 421 тисяча

Дебіторська заборгованість КП становить 21 мільйон 461 тисяча гривень, з яких найбільша частка — заборгованість населенню ( 16 мільйонів 632 тисячі гривень). 

Примітка. Дебіторська заборгованість — суми, які нараховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в борг. В балансі підприємства вони записуються як активи.

Кредиторська заборгованість склала 7 мільйонів 508 тисяч гривень, зокрема за електроенергію — 929 тисяч гривень, природний газ — 3 мільйони 333 тисячі гривень та інші. 

Традиційно високий рівень сплати за послуги з управління будинками та вивезення ТПВ ще зріс і становив 98,1%(у 2024 році – 97,8%). 

Проблемні питання

Якщо ж говорити про проблемні питання, які стоять перед підприємством, то основними визнані наступні: 

1. Дебіторська заборгованість: населення та інші споживачі заборгували підприємству значні кошти (загальна дебіторська заборгованість на 01.01.2026 становить 21 мільйон 461 тисяча грн).  
2. Тарифна політика: невідповідність тарифів на управління будинками та вивезення відходів економічно обґрунтованим витратам.  
3. Зношеність активів: високий рівень зносу спецтехніки, мереж та обладнання, а також брак бюджетного фінансування для їх капітального оновлення. 

Зазначимо, що тут нічого не змінилося з 2024 року. В минулорічному звіті вони визнавалися такими самими.

Читайте також:

Робота “Жилкомсервісу” за 2024: куди пішли мільйони та які проблеми залишаються

З 12 березня 2026 року Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) припиняє прийом відвідувачів у зв’язку із закриттям установи.

Деталі — на Вільногірськ IN.UA 

Що це означає для громадян

Доступ до державних послуг залишається безперервним. Завдяки принципу екстериторіальності, ви можете звернутися до будь-якого іншого відділу ДРАЦС в Україні, незалежно від вашої реєстрації.

Архів Вільногірського відділу переміщено до Південного відділу ДРАЦС у м. Кам’янське.

Куди звертатися: перелік найближчих відділів:

1. Південний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам’янське Кам’янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Адреса: 51938, м. Кам’янське, вул. Ялтинська, 2 ( якщо їхати по  GPS, то потрібно  вказати “проспект Ювілейний, 25”,  у дворі 10 поверхівки, 1 поверх). 

Начальник – Леськів Наталія Володимирівна. 

Контакти: (056) 767-20-79, [email protected]. 

2. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам’янське Кам’янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 

Адреса: 51900, м. Кам’янське, пр. Василя Стуса, 2А. 

Начальник – Цивата Мар’яна Володимирівна. 

Контакти: (056) 767-20-86, (056) 767-20-69, [email protected]. 

3. Верхньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам’янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Адреса: 51600, м. Верхньодніпровськ, пл. Олександра Поля, 8. 

Начальник – Мельник Юлія Миколаївна. 

Контакти: 056-586-00-24, [email protected]. 

4. Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 

Адреса: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, 84 ДК “Тернівський” між зупинками транспорту “8 лікарня” та “17 квартал”. 

Начальник – Богомолова Людмила Миколаївна. 

Контакти: (056) 443-04-52, (097) 943-08-97, [email protected]. 

Поради для планування візиту

Щоб ваш візит був максимально ефективним, рекомендуємо попередньо зателефонувати до обраного відділу для:

• уточнення актуального графіка роботи; 
• перевірки повного переліку необхідних документів для вашого запиту; 
• запису на зручний час.

Читайте також:

ДРАЦС у Вільногірську готується до закриття: коли це станеться насправді

Вона не приїхала у Вільногірськ “на якийсь час” і не шукає тут легких умов. Навпаки – все, що має сьогодні як тренерка й спортсменка, вона виборювала роками: через дитячі травми, перші відмови, важкі реабілітації й щоденну роботу з дітьми, які приходять у зал із різними історіями.

Тренерка-викладачка з пауерліфтингу Наталія Зінчук у розмові з редакцією говорить просто: спорт для неї – не “діяльність” і не “проєкт”. Це життя. І воно ніколи не було легким.

Переїзд, який став початком

До Вільногірська вона переїхала ще дитиною –  у п’ятому класі. До цього навчалася в молодшій школі у м.Костянтинівка. Мама певний час була пов’язана з поїздками на заробітки, які тоді організовували для працівників скляного заводу: у розмові Наталія згадує Литва, Латвія та Естонія. А у Вільногірську жила двоюрідна бабуся, яка й запропонувала родині влаштуватися тут. Так дівчинка, яка ще вчора бігала шкільні естафети в Костянтинівці, почала нову сторінку життя вже у ліцеї №5.

Спорт як характер: “непосидюча дитина“

Про себе в дитинстві Наталія говорить з усмішкою: була “непосидюча”. Але ця “непосидючість” швидко переросла в рухову дисципліну.

Перші спортивні спроби в неї з’явилися ще в 1–2 класі: підтягування тулуба на прес, короткі дистанції на швидкість (60 метрів), шкільні змагання. Довгі дистанції вона не любила тоді – і не полюбила досі. Та вчителі фізкультури, як згадує тренерка, бачили в ній потенціал: хтось “розгледів” у ній силу, хтось – швидкість, хтось – характер, і намагався залучати до активностей.

Після переїзду у Вільногірськ вона пробувала різне: баскетбол, спортивні ігри – “мені це подобалося”. Але точка, яка визначила її шлях, з’явилася у 14 років.

Перший зал і перша відмова: “я з дівчатами не працював“

У 14 Наталія прийшла у тренажерний зал – “більше любительськи”, без планів на кар’єру. У залі переважно були хлопці. Вона прийшла з подругою, але та невдовзі поїхала вчитися –  і Наталія залишилася.

Одного разу вона почула розмови про змагання. Підійшла до тренера й сказала: “Я теж хочу спробувати”. Відповідь була холодною – тренер, за її словами, відмовляв: мовляв, з дівчатами не працював, “вони капризні”.

Наталія зробила те, що робитиме ще багато разів у житті: не відступила.

Перші змагання були міськими. І там у неї “пішло”: присідання “задалося”, тяга “задалася”. Так вона без гучних анонсів увійшла в спорт, у якому традиційно домінували чоловіки.

Пауерліфтинг як вид спорту складається з трьох рухів – присідання, жим лежачи та станова тяга. 

Травми, які не “закрили” її від спорту

Її історія – не “успішний успіх”. Вона відверто говорить про травми, які довелося пережити.

Одна –  ще з дитинства: падіння з “тарзанки”, після якого була сильно пошкоджена рука (кисть і лікоть). Їй довелося довго відновлюватися і буквально “закачувати” руку, бо вона залишалася слабкою.

Другий важкий епізод –  уже пізніше, коли її (за її словами) поставили на показовий виступ без повноцінної підготовки. Під час присідань сталося різке “клацання”, а далі — діагностоване зміщення дисків у хребті. Вона згадує цей період як час, коли “бабуся ходила швидше”, а вона не могла нормально сісти на диван.

Ключове тут інше: вона не “пішла зі спорту”. Вона повернулася в роботу через реабілітацію й системні навантаження. Каже, що відновлення тривало близько двох років. І саме тоді особливо важливою стала підтримка наставника – людини, яка навчила її не чекати легкості.

Наставник, який казав: “А хтось казав, що буде легко?“

Найбільше тепла у розмові –  коли вона згадує Олег Кравченко. Вона називає його людиною, якій завдячує любов’ю до цього виду спорту й самим підходом до життя.

За даними Дніпропетровського обласного відокремленого підрозділу федерації пауерліфтингу, він був президентом ДОФП, заслуженим тренером України й одним із тих, хто фактично формував пауерліфтинг у регіоні. 

Його фраза, яку Наталія повторює як власне правило, звучить просто:

І цю фразу вона переносить у тренерство: не “тиснути”, а вчити людину триматися – крок за кроком.

Коли хотіла бути лікаркою, але переміг спорт

Наталія розповідає, що колись мріяла про медицину: вивчала анатомію, готувалася до іспитів, робила записи. Але з часом зрозуміла, що спорт і робота з людьми для неї –  сильніші.

Вона згадує момент, коли спортсмени в залі почали казати: “тобі треба бути тренером”. Тоді вона не була готова прийняти це як “покликання”. Але поступово помітила, що люди до неї тягнуться й довіряють.

Далі – професійна освіта і професійний старт. Вона навчалася у Кам’янському фаховому коледжі фізичного виховання (коледж спорту у Кам’янському), який готує фахівців у сфері фізичної культури та спорту та у м. Мелітополь Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет розвитку людини  “України”.

Тренерство і команда, яка росте разом із містом

Наталія працює в системі дитячо-юнацького спорту й говорить, що з дітьми вона витрачає багато часу не лише на “залізо”. Вони проводять розмови-лекції “на різні теми”, окремо –  для дівчат і для хлопців. Вона намагається пояснити: не всі стануть професійними спортсменами, але кожному потрібне сильне хобі й звичка до руху.

Її тренерська логіка проста: дитина має не просто “вміти присісти”, а навчитися ставити мету і не боятися помосту.

Офіційні і категорії в міжнародному пауерліфтингу дійсно передбачають поділ на підгрупи -розподіл на вагові категорії і на вікові девізіони,  юнаки і дівчата від  (13–18) і юніори/ки  (18–23)  чоловіки і жінки від (23-40)  ветеранський спорт (40+ із поділом на групи, включно з 70+). 

Це важливо, бо тренерка говорить: “в цьому спорті віку немає”, якщо здоров’я дозволяє і немає жорстких протипоказань лікарів.

У Вільногірську, за її словами, до залу приходять різні люди –  діти, жінки, ветерани. Деякі мами спершу приводили дітей, а потім самі попросилися “спробувати”. Для Наталії це була одна з найприємніших несподіванок: не “батьки тягнуть дітей”, а діти приводять батьків у спорт.

У місті діє набір у відділення пауерліфтингу, й тренування проходять в спортивному комплексі “Авангард”

“Нам тут комфортно”: жінки, мотивації і міфи

Наталія говорить: жінки часто приходять із запитом “підтягнутися” – ноги, спина, загальна форма. Але з часом їх затягує не лише результат у дзеркалі, а атмосфера й відчуття внутрішньої сили.

“Ми не знаємо, навіщо в такому віці ми це робимо, але нам тут добре”, –  так, за її словами, жінки описують свою мотивацію після кількох місяців тренувань.

Один із поширених міфів, з яким вона стикається: “це не для дівчат” і “вам ще народжувати”. Її відповідь – спокійна: “дивіться на свого тренера”. В тренерки троє дітей.  І додає: головне –  робити “з головою” і слухати кваліфікованого наставника.

У ширшому контексті силові тренування визнані корисними для здоров’я: регулярна фізична активність загалом пов’язана з профілактикою набору ваги та поліпшенням психічного здоров’я, а силове (резистивне) навантаження – зі збереженням/покращенням показників кісткової тканини в окремих групах, зокрема у жінок старшого віку. 

(У матеріалі ми свідомо не даємо медичних рекомендацій “для всіх”, бо індивідуальні протипоказання визначають лікар і тренер у парі.)

Турніри для військових і спорт як підтримка

Окремий пласт її роботи – турніри, присвячені військовим  – живим і загиблим. Наталія говорить, що це рішення не виникло “просто так”: вони прийшли до цього, коли бачили мужність захисників і коли до залу почали приходити військові на відновлення.

Вона каже, що хотіла, аби діти розуміли: чому вони мають змогу тренуватися вдома, на своїй землі. Вони готували подяки, невеликі подарунки від дітей, потрібні речі (балаклави тощо), і в цій роботі їм допомагають небайдужі люди –  зокрема жінка волонтер  на ім’я Неля (Наталія говорить про неї як про людину, яка “завжди чує і допомагає”).

Фінансово, за словами тренерки, багато чого тримається на батьківському комітеті: батьки вирішують, яку суму можуть залишати щомісяця, і саме завдяки цьому команда їздить на старти й купує частину спорядження. Ще є людина, яку в залі називають “прихильником залізного світу” – він просив не називати його публічно, але в окремі моменти допомагає “закрити” дорогу на чемпіонат чи інший форс-мажор.

І тут звучить важливий для міста момент: спорт тримається не лише на тренерці й дітях, а на спільноті, яка вірить у результат.

Водночас Наталія не приховує й проблем: нестача інвентарю, ризики з “грифами”, невідповідний інвентар, який іноді купували люди “не з системи”, –  усе це створює загрозу для нормального тренувального процесу. Але її ключова фраза знову перегукується з наставником: “будемо працювати, будемо не зупинятися”.

Коли спорт — це “просто життя“

Її історія не про те, як “все одразу склалося”. Вона про інше: як дівчина, якій колись казали “я з дівчатами не працював”, не просто залишилася в залі – а стала тренеркою, яка виростила команду, ввела традиції випускників, повернула на тренування мам, допомагає ветеранам і вчить дітей виходити на поміст без страху.

Коли Наталія говорить про свій шлях, у кожній частині є одна спільна лінія: характер. І та сама фраза, яку вона колись почула від наставника й яку ніби передає далі:

“А хтось казав, що буде легко?”

Наталя Зінчук має звання Майстра спорту України міжнародного класу з пауерліфтингу. Це не просто формальна відзнака, а підтвердження багаторічної праці, високого рівня спортивної майстерності та результатів, за якими стоять роки тренувань, змагань, травм, відновлення і постійної роботи над собою.