Сміття в центрі Вільногірська: хто винен і як вирішити проблему 

У Вільногірську місцеві жителі висловили обурення через накопичене сміття поблизу кафе “Олімп”. Ми намагались з’ясувати, хто відповідає за прибирання цієї території та яким чином взагалі відповідальні за прибирання певної території визначаються у нашій громаді. В процесі дослідження ми вивчили Правила благоустрою Вільногірська, поспілкувалися з підприємцями та дізналися у міськраді, що проблему планують вирішувати системно.

Більше на Вільногірськ IN.UA

Передісторія проблеми

У соцмережах поширився відеоролик, у якому авторка зафіксувала сміття, пост вийшов 15 вересня. 

“Знаю, що, можливо, це не має сенсу… Але я не можу залишитися осторонь. Це за ‘Олімпом’ і готелем. Скоро почнуться дощі… Чи буде колись у нашому місті порядок? Питання риторичне”, — зазначила місцева жителька Ірина.

Наші журналісти відразу вирушили на пошуки стихійного звалища, показаного у відео. Поруч знаходиться кафе “Олімп”, проте чи входить захаращена територія до зони відповідальності закладу — невідомо. Ми почали шукати відповідальних.

ФОП “Повстень Олександр Васильович” тривалий час виконував функції головного прибиральника Вільногірська, забезпечуючи чистоту в місті. Тому ми звернулися до нього. 

Важливо зазначити, що територія парку, де знаходиться сміття, не перебуває на балансі міста і використовувати на нього бюджетні кошти міська рада не може, тому парк прибирають на благодійній основі. Останній раз ми зафіксували таке велике прибирання 10 вересня, саме напередодні того посту.

“Ми прибирали парк, зокрема, гілки й листя, але ці 5 метрів залишалися поза увагою,” — розповів приватний підприємець Олександр Повстень.

12 вересня на позачерговій сесії міської ради депутати проголосували за призначення КП “УК ‘Жилкомсервіс'” виконавцем послуг з благоустрою. Ми звернулися до його очільника Івана Буряка, щоб з’ясувати, хто відповідальний за прибирання цієї території, але він відмовився надавати коментарі.

“Мені немає часу за гілки ці дивитися… давайте, мені зараз не зручно, я думав, що ви по ділу телефонуєте”, — прокоментував ситуацію директор комунального підприємства “УК ‘Жилкомсервіс'” Іван Буряк.

Правила благоустрою міста

Тому ми вирішили розібратися самостійно. Оскільки важливі для громади питання мають бути зарегульовані чинними Положеннями, ми пішли шукати Правила благоустрою міста. 

Знайшли рішення міської ради від 20 грудня 2018 року, яке регулює утримання вулиць, парків та територій поруч з підприємствами.

Скрін з Правил благоустрою території м.Вільногірська

Згідно з цим Положенням, межі утримання прилеглої території, які власники зобов’язані прибирати, коливаються від 5 до 50 метрів. У нашому випадку сміття знаходиться поруч із об’єктом підприємницької діяльності, і відповідно до п. 5, власники повинні прибирати 20 метрів від межі своєї земельної ділянки.

Також в документі зазначено, що саме Вільногірська міська рада повинна визначити ці межі, однак механізм, яким чином це буде здійснено, не уточнений.

Правила передбачають обов’язок для підприємств утримувати прилеглі території в належному стані. У разі невиконання цих вимог на порушників накладається адміністративна відповідальність.

Скрін з Правил благоустрою території м.Вільногірська

Що кажуть ФОП?

Ми з’ясували, що на рівні процедури правила існують, та чи знають про це підприємці? Журналісти спілкувалися з кількома ФОПами, які мають магазини в окремих будівлях, зокрема власниця перукарні, директор медичного закладу та власник будівлі, який надає в оренду приміщення іншим бізнесам.

Власниця перукарні має окрему будівлю, регулярно прибирає територію та висаджує квіти та дерева. 

“Я не знаю, скільки метрів території маю прибирати за законом, але роблю це постійно, наскільки вистачає сил”, — говорить Яна.

ФОП регулярно прибирають територію навколо будівель, а орендарі, в свою чергу, займаються чистотою в своїх приміщеннях. Однак вони не мають чітко визначених меж території для прибирання.

Директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Карпович повідомив, що прибирають навколо установи два рази на рік і вивозять сміття за кошти підприємства.

“Ми наймаємо за власні кошти машину, тому що немає зараз благодійності, ніхто не допомагає. Робить це частіше неможливо, бо ця вся процедура коштує десь близько 15 тисяч. А внаслідок будинків, які знаходяться поблизу, туди додається ще й побутове сміття. Зараз немає сенсу це робить, бо листя не впало. І тоді вже наприкінці року, в листопаді, ми це все вивозимо”, – розповідає директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Карпович.

Таким чином ми з’ясували, що підприємці не знають чітких правил за якими мають прибирати і не стикалися з тим, щоб цю діяльність хто контролював чи пояснював умови. Наведення порядку залежить від бажання власника або балансоутримувача. 

Що кажуть чиновники?

Тож накопичилося чимало питань, на які можуть відповісти лише представники міської ради. Нам вдалося поспілкуватися з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальником управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Ростиславом Варницьким.

У розмові ми пояснили ситуацію щодо купи сміття біля “Олімпу” та наші зусилля у пошуках відповідальних осіб. Також ми запитали, чи є встановлені межі для прибирання, які стосуються підприємців та балансоутримувачів різних установ.

“Кожному підприємству, ФОП надано території, де встановлено межі. От від межі земельної ділянки мають 20 метрів прибирати, благоустрій”, – пояснив Ростислав Варницький.  

Заступник міського голови додав, що найближчим часом проведуть інформування власників будівель та орендодавців щодо обов’язків з прибирання прилеглих територій. Зокрема, підприємствам, зокрема і розташованим поблизу сміттєвого звалища, про яке ми писали на початку матеріалу, надішлють листи з відповідними вимогами. У разі відмови від прибирання, на порушників будуть складатися протоколи про адміністративні правопорушення.

Читайте також:

• Роздільний збір сміття у Вільногірську: для чого у місті розташовані залізні піраміди
• Контейнерний збір сміття у Вільногірську: коли запрацює

Цимбали звучать посеред подвір’я, діти сміються біля каруселей, а коло столів гості чекають на гарячі вареники. На вході жінка в українському вбранні усміхається, вітається й простягає канапки з хлібом і салом. Для охочих наливає трохи білого вина. 

Так Равликова ферма в Теплівці зустрічає гостей другого Фестивалю вареників. За кілька днів до початку організатори продали понад 300 квитків, хоча самі зізнаються, що такого ажіотажу не очікували.

Детальніше читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Фестиваль вареників у Теплівці: хатинка, у якій минуле зустрічається із сучасністю 

У центрі ферми стоїть невелика хатинка, яку господарі поступово наповнюють українськими речами. Тут є рушники, глечики та старовинні предмети побуту, що нагадують про українське село минулих поколінь.

Але найбільше нашу увагу привертає інша деталь – на вікні стоїть старий програвач, а буквально над ним висить сучасний Wi-Fi-роутер. Ця композиція добре передає саму ідею ферми: тут минуле не відокремлюють від сучасності, воно просто живе поруч із нею.

Саме в цій хатинці протягом фестивалю проходять майстер-класи. Біля майстрині, яка показує, як створювати мотанку, збирається багато жінок. За кілька хвилин навколо неї утворюється коло уважних очей і рук, які повторюють кожен рух.

А з подвір’я тим часом долинає музика.

Коли подвір’я заговорило цимбалами

Музика стає лейтмотивом фестивалю. На подвір’ї звучать українські пісні, а разом із ними – цимбали Анастасії Шморгун.

Вона грає на цьому інструменті все життя. Розповідає, що свого часу саме батьки привели її до музичної школи, де для неї обрали цимбали.

“Я сама тоді ще не знала, що це буде за інструмент. Батьки привели мене до музичної школи, і так почалася ця історія”, – згадує Анастасія.

Згодом дитяче захоплення перетворилося на професію: Анастасія закінчила музичну школу, училище та консерваторію, нині викладає у Верхівцевській музичній школі й навчає учнів онлайн.

“Цимбали – це не лише народна музика. На них можна грати класику, сучасні композиції, рок, джаз. Інструмент дуже багатогранний”, – пояснює вона.

За її словами, цимбали часто сприймають лише як частину фольклору, хоча їхні можливості значно ширші.

“Мені хочеться показати, що цимбали можуть звучати по-різному. Вони можуть бути ніжними, можуть бути дуже ритмічними та передавати зовсім інший настрій”, – говорить музикантка.

Паралельно на території ферми можна було спробувати себе в гончарстві, а просто неба за смаженням кабана стежив козак. 

“Готуємо козацьку страву – кабана на вертелі… Козаки за часом не слідкували. Зранку заготовили вугілля, піймали кабана, наділи на вертел – і весь день отримували задоволення”, – каже він. 

А потім ми бачимо равликів…

У якийсь момент наша журналістка відходить від основного святкового майданчика й згадує, що все ж таки перебуває на равликовій фермі.

Тут облаштована окрема ділянка, де прибрали траву, щоб відвідувачам було простіше побачити равликів, роздивитися, як вони живуть і чим харчуються. Люди підходять ближче, нахиляються та розглядають маленьких мешканців ферми. 

Сама ферма існує вже третій рік, а як локація для гостей та екскурсій працює близько року. У серпні тут відзначили річницю відкриття, а тепер простір уже встиг стати місцем проведення фестивалів і зустрічей.

Торік власниця ферми Ярослава Палієнко розповідала, що мріяла про равликову ферму кілька років, а територію поступово облаштовувала разом із родиною та колегами.

За її словами, спочатку хотілося просто створити затишне місце. Згодом виникла ідея зробити його простором, пов’язаним з Україною, її культурою та традиціями.

Сьогодні, гуляючи фермою, добре видно, як цей задум поступово оживає.

За варениками – у чергу 

Втім, скільки б тут не було музики, майстер-класів, равликів і фотозон, головним героєм фестивалю залишається вареник.

Біля місця, де їх видають, постійно утворюється черга. Щоразу, коли вона трохи скорочується, з іншого боку з’являються нові охочі скуштувати домашню страву.

Організатори навіть вибачаються за очікування та зізнаються, що перед фестивалем зробили все можливе, щоб вареників вистачило на всіх: 

“Ліпили всім селом, друзями, родиною… Днів, напевно, шість, а можливо сім разів збирались, щоб наліпити таку кількість”, – розповідає Ярослава.

Для тіста використали перевірений рецепт колеги Лариси – вареники начиняли картоплею, капустою та сиром. Окремо на гостей чекав й варіант із равликовою начинкою, які цього разу запропонував приготувати хлопець Ярослави. 

Ярослава каже, що можна було б піти значно простішим шляхом – купити готові вареники та просто зварити їх. Але тоді зникло б найважливіше.

“Такі моменти, як ліплення вареників, дуже об’єднує людей”, – каже вона.

Не равликами єдиними: люди, які творять атмосферу фестивалю

Серед тих, хто допомагав готувати фестиваль – Тетяна з Божедарівки. Вона живе там уже 50 років, хоча сама родом із Херсонської області. На Равликову ферму приїхала вдруге, на велосипеді.

“Минулого року я тут побувала, і мене так потягнуло сюди душею, що захотілося приїхати ще”, – розповідає Тетяна.

Цього разу Тетяна навіть допомагала в організації фестивалю.

“Я сьогодні наліпила десять вареників, прикрасила трохи подвір’я…”, – говорить вона.

Неподалік можна побачити ще одного героя фестивалю – коня на ім’я Орлик. Йому 12 років, але його господар Євген придбав його лише місяць тому, тому їхня історія знайомства ще зовсім нова.

“Спочатку було непросто. Він мене скидав, не слухався, кусався. Але потім ми поступово знайшли спільну мову”, – розповідає чоловік.

Орлик любить моркву та овес, а ще, як виявилося, не відмовляється від солодкого. Пізніше господар розповідає ще одну несподівану деталь:

“Йому навіть язик можна погладити. Він спокійно до цього ставиться”, – каже чоловік.

Другий Фестиваль вареників у Теплівці завершився так само, як і почався –  музикою, розмовами та людьми за столами.

Поступово гості роз’їжджаються, музика стихає, а ферма повертається до свого звичного ритму. До наступного фестивалю.

Читайте також:

Фестиваль вареників на Равликовій фермі: смак дитинства, музика та любов до України

Членкиня Консультаційної ради внутрішньо переміщених осіб при виконавчому комітеті Вільногірської міської ради Олена Щекодіна стала номінанткою всеукраїнського конкурсу “ЗаРади майбутнього”, організатором якого виступає благодійний фонд Stabilization Support Service.

Детальніше — на Вільногірськ IN.UA.

Досягнення Ради ВПО у Вільногірську

Олена Щекодіна бере участь у номінації, яка стосується напрямку адвокації та лідерства. За час її роботи команда Ради ВПО реалізувала низку ініціатив для підтримки переселенців у громаді.

До ключових результатів належать:

• розробка спільно з юристами БФ “Право на захист” положення про тимчасову чергу на житло для переселенців (документ затвердили депутати, у черзі вже перебуває близько 20 осіб);
• створення інформаційної брошури з переліком місцевих програм, контактів лікарень, ліцеїв, стадіонів та гуртків, якою користуються нові жителі громади та місцеві мешканці.

Загалом, участь у конкурсі є можливістю продемонструвати результати спільної роботи усього складу Ради ВПО.

“Я подавала свою кандидатуру для того, щоб відзначити саме роботу нашої команди, бо всі наші досягнення були зроблені разом. Що я хочу підсвітити у роботі нашої Ради ВПО — це те, що ми розробили положення про тимчасову чергу на житло саме для переселенців. Це відкриває для нашої Вільногірської громади можливості брати участь у різних проєктах, можливо, субвенції якісь державні отримувати на будівництво житла або капітальний ремонт. І те, що ми зі своєю Радою зробили інформаційну брошуру, яка на сьогодні допомагає не тільки новоприбулим переселенцям, а навіть і місцевим. Тобто, це заслуга всієї нашої Ради ВПО, а оскільки можливості подати всю Раду немає, то я представляю цю Раду ВПО“, — коментує свою участь Олена Щекодіна.

Примітка. Благодійний фонд “Сабілізейшен Суппорт Сервісез” — українська благодійна організація, що з 2016 року допомагає долати соціальні наслідки війни та надає всебічну підтримку внутрішньо переміщеним людям. Представники фонду надають гуманітарну та правову допомогу, здійснюють ремонт пошкодженого житла, зміцнюють систему соціального захисту та розвивають мережу Рад ВПО, започатковану фондом у 2019-2020 роках.

Як підтримати представницю громади

Голосування за номінантів відбувається в онлайн-форматі. Підтримати представницю Вільногірської громади Олену Щекодіну можна на офіційній сторінці премії за цим посиланням.

Що відомо про національну відзнаку “ЗаРади майбутнього”

“ЗаРади майбутнього” — це національна ініціатива, заснована у 2025 році благодійною організацією “Благодійний фонд “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”. Головна мета конкурсу полягає у відзначенні діяльності найактивніших членів рад з питань внутрішньо переміщених осіб. Нагорода покликана підтримати лідерство, новаторські рішення та партнерські підходи, що допомагають переселенцям інтегруватися в нові громади, адвокатувати свої права та впливати на ухвалення важливих рішень на місцевому рівні.

Відзнака не має статусу державної нагороди та не передбачає жодних фінансових зобов’язань чи грошових виплат. Її престижність полягає у тому, що вона надається виключно як форма публічного визнання досягнень. Це можливість на всеукраїнському рівні продемонструвати успішні кейси роботи та привернути увагу до важливих ініціатив.

Примітка. Окрім діяльності в Раді з питань внутрішньо переміщених осіб, Олена Щекодіна також є керівницею незалежного медіапроєкту Вільногірськ IN.UA. Це видання заснувала у 2023 році команда евакуйованих журналістів громадської організації “Бахмутська фортеця”, які через бойові дії змушені були переїхати з Донеччини. Оселившись у Вільногірську, переселенці виявили потребу місцевої громади у незалежному джерелі інформації та зареєстрували сайт як офіційне медіа. Головна місія проєкту полягає у наданні жителям достовірних новин, висвітленні локальних проблем та мотивації людей безпосередньо впливати на зміни в громаді.

Читайте також:

Путівник для переселенців: як Рада ВПО девʼять місяців створювала унікальний буклет для громади