У Вільногірській лікарні змінилися ціни на деякі послуги: за що пацієнти платитимуть більше

Тепер за платні послуги рентген кабінету пацієнт буде сплачувати дорожче ніж торік. Рентгенографія колоносових пазух за новим тарифом коштує 124,85 гривні. Тогорічна ціна — 97, 62 гривень. Є послуги які знизилися по вартості. Ціни змінили рішенням виконкому.

Як змінилися ціни на медпослуги розповідає Вільногірськ IN.UA

У Вільногірській ЦМЛ подорожчали медпослуги

Платні послуги з консультації лікарів на даний час не змінилися, вартість є тогорічною. Наприклад, послуга лікарки-акушерки гінеколога коштує, як і раніше 159, 36 гривень. Та платна послуга лікаря хірурга теж залишилася без змін 122, 02 гривня.

Не змінилася оплата й за проведення обов’язкового медичного огляду та послуги лабораторії.

Змін зазнали послуги рентген кабінету, зокрема:

• рентгенографія колоносових пазух за новим тарифом коштує 124,85 гривні, раніше ціна послуги складала 97, 62 гривень;
• рентгенографія поперекового відділу хребта (пряма або бокова проєкція) — 240,96 гривні, замість 238, 82.

Також є послуги, на які ціну знизили. Раніше рентгенографія ребер коштувала 144, 04 гривні, то зараз її вартість 124,91 гривні. 

Рішення виконкому та зміни всіх платних послуг можна переглянути тут.

Варто зазначити, що зміни у вартість платних послуг Вільногірської ЦМЛ внесли ще 6 лютого 2023 року. Тоді директоркою лікарні була Олена Гаврилова.

Цьогоріч на засіданні виконкому прийняли рішення щодо змін пунктів 143-168 додатку «Прейскурант платних послуг Комунального підприємства «Вільногірська центральна міська лікарня». Ці зміни набули чинності від 22 травня цьогоріч.  

Читайте також:

• Звертатися до психолога чи до психіатра: розбір симптомів ментальних розладів
• Жителі Вільногірська стали донорами крові

У Вільногірську учні ліцеїв продовжують навчатися онлайн через холодну погоду та надзвичайну ситуацію в енергетиці України. Дистанційна форма навчання запроваджена до 23 січня, тоді як дитячі садки працюють у звичайному режимі.

Більше на Вільногірськ IN.UA

Нагадаємо, перехід на дистанційну форму навчання у закладах освіти Вільногірська та Дніпропетровської області відбувся 12 січня. Таке рішення ухвалила Дніпропетровська ОВА через значне погіршення погодних умов та стійке похолодання.

Спочатку онлайн-формат було запроваджено щонайменше до 19 січня. Зміни торкнулися дитячих садків, шкіл, професійно-технічних закладів та установ фахової передвищої освіти. Як зазначали в ОВА, головною причиною такого кроку стало забезпечення безпеки та збереження здоров’я дітей у період сильних морозів. У Вільногірську учні ліцеїв опановують навчальну програму за допомогою платформи Classroom.

Нещодавно стало відомо про рішення уряду щодо припинення очного навчання в закладах освіти до 1 лютого 2026 року через оголошення надзвичайної ситуації в енергетиці України. 

Згідно з інформацією, наданою в Telegram-каналі департаменту гуманітарної політики, керівники закладів на Дніпропетровщині самостійно ухвалюватимуть рішення щодо організації навчання. 

Наразі відомо, що у Вільногірську дистанційне навчання в ліцеях триватиме до 23 січня. Натомість, садочки працюють в звичайному режимі.

Читайте також:

Навчання у Вільногірську перевели в онлайн

На сесії Вільногірської міської ради 14 січня 2026 року депутати знову не змогли прийняти рішення щодо будівництва свердловини для водопостачання селища Мар’янівка через процедурні складнощі. Обговорення показало: справа впирається не лише у політичну волю, а й у складну процедуру погоджень через охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

На сесії була присутня представниця редакції Вільногірськ IN.UA.

Проєкт винесли на сесію — але голосів не вистачило

Питання водопостачання Мар’янівки знову з’явилося у порядку денному за ініціативою депутата Віталія Федоренка. Водночас на сесію міської ради, під час якої розглядали ініційоване ним питання, сам депутат не з’явився. Як пояснив міський голова Володимир Василенко, був підготовлений проєкт рішення, до нього є юридичний висновок, тому документ і винесли на розгляд.

Втім, як і на попередніх сесіях, рішення не набрало необхідної кількості голосів.

У чому проблема: охоронна зона і погодження

За словами міського голови, Департамент соціально-гуманітарної політики уже виконав частину роботи: розроблена документація на землю, проведені консультації, встановлено, що об’єкт потрапляє в охоронну зону об’єкта культурної спадщини.

“Це зазначено в об’єктовій документації. Є певні процедури, яких треба дотриматися, щоб отримати або не отримати погодження”, – наголосив Володимир Василенко.

Він підкреслив, що це ще не фінальний етап: тепер питання потрібно вирішувати на рівні органу охорони культурної спадщини Дніпропетровської області, а, можливо, і на вищому рівні.

Секретар міськради: ініціатива подана з порушенням процедури

Представниця редакції також поспілкувалася із секретарем Вільногірської міської ради Олегом Штамбургом. За його словами, проблема полягає не лише в охоронній зоні, а й у самій процедурі підготовки проєкту рішення.

“Насправді ініціатором такого проєкту рішення має бути розпорядник коштів — управління архітектури та капітального будівництва. Саме воно повинно розглядати звернення від суб’єкта, який претендує на земельну ділянку, а вже потім формувати пакет документів для сесії”, — пояснив Штамбург.

За його словами, у випадку зі свердловиною цей алгоритм не був дотриманий: технічна документація, листи та супровідні матеріали були подані “неупорядковано”, що й стало однією з причин, чому рішення не підтримали. Він також додав, що директор комунального підприємства може звернутися до голови з ініціативою, але резолюція для розгляду та підготовки рішення все одно надходить до УАКБ. За його словами, можлива присутність пана Федоренка на пленарному засіданні могла б вплинути на підтримку проєкту рішення.

Секретар також підтвердив, що ділянка дійсно потрапляє у 100-метрову охоронну зону об’єкта культурної спадщини. Водночас він визнав, що будівництво в таких зонах інколи можливе — але лише після повного проходження всіх погоджень у профільних органах.

“На сесії фактично дійшли до висновку, що саме “Жилкомсервіс” як забудовник має звертатися до відповідних органів — департаменту культури, обласних структур — і довести процедуру до кінця”, — зазначив він.

Олег Штамбург також підтвердив, що проєкт рішення був поданий депутатом Віталієм Федоренком як суб’єктом подання, попри зауваження юридичного відділу міськради, і саме тому його зобов’язані були винести на розгляд сесії.

“Складається враження, що ми свердловину будуємо на сесіях”

Під час обговорення висловився депутат Антон Боклаг: 

“Складається враження, що ми цю свердловину будуємо на сесіях міської ради. Скільки вже разів не проголосували.”

Він поцікавився, чи проводилися після попередніх відмов якісь наради із замовником будівництва і які подальші кроки визначені.

Міський голова відповів, що наприкінці 2025 року такі наради відбулися, були складені протоколи й визначені конкретні кроки. Головний із них — підготувати повний пакет документів і звернутися до вищих інстанцій для отримання офіційної позиції: можливо будувати об’єкт у цій зоні чи ні, і за яких умов.

Важливий нюанс: звертатися має не міська рада, а саме забудовник.
“Це обов’язок забудовника згідно із законом про містобудівну діяльність”, – пояснив Володимир Василенко.

Не “вирок”, а процедура

Окремо міський голова звернув увагу, що потрапляння об’єкта в охоронну зону — це не автоматична заборона.

Свердловина розташована приблизно за 40 метрів від об’єкта культурної спадщини при встановленій охоронній зоні у 100 метрів. Водночас, за його словами, є чимало прикладів, коли в таких зонах дозволяли будівництво інженерних об’єктів — трубопроводів, електромереж тощо — після відповідних погоджень. Поруч із цією ж територією свого часу були збудовані й інші об’єкти, які також потрапляли в охоронну зону.

Чому питання знову і знову виносять на сесію

Станом на сьогодні маємо ситуацію, коли:

• рішення сесії не прийняте;
• документація з боку департаменту підготовлена;
• подальший крок — за забудовником, який має звернутися до обласних (і, за потреби, державних) органів охорони культурної спадщини.
  

Чи стане 2026 рік роком реального руху вперед для Мар’янівки — залежить не лише від голосувань у сесійній залі, а й від того, наскільки швидко та якісно буде пройдена вся процедура погоджень. А поки що, як влучно підмітив один із депутатів, свердловина “продовжує будуватися” переважно в словах і протоколах.

Читайте також:

Вода для Дмитрівського округу: у Вільногірську не виділили 1,5 млн грн на розробку проєкту