У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами

25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

У Вільногірську розгортається криза навколо КП “Жилкомсервіс”. Керівництво підприємства офіційно повідомило про намір розірвати договори на обслуговування багатоквартирних будинків міста. Водночас на черговій сесії міської ради секретар міськради Олег Штамбург різко розкритикував діяльність компанії.

Детальніше про ситуацію — в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

На черговій сесії міської ради, яка відбулася 27 березня 2026 року, секретар Вільногірської міської ради Олег Штамбург різко розкритикував діяльність компанії,звинувативши її менеджмент у бездіяльності та фінансових провалах, і запропонував достроково звільнити директора КП “Управляюча компанія “Жилкомсервіс” Івана Буряка.

Абсурд ситуації: управляюча компанія відмовляється управляти

Віднещодавна КП “Жилкомсервіс” розсилає листи, у яких повідомляє, що з 9 травня 2026 року відмовляється від управління багатоквартирними житловими будинками. 

Своє рішення керівництво “Жилкомсервісу” мотивувало нібито “складністю координації спільних дій, відсутністю спільного бачення розв’язання проблем, конструктивного діалогу та оперативного реагування”.

Секретар міської ради Олег Штамбург, який інформував депутатів про цей випадок, називає такий крок  прямим ухиленням підприємства від своїх прямих обов’язків:

Фінансова прірва: куди пішли 54 мільйони з бюджету

Окреме обурення міської влади викликає фінансовий стан підприємства, яке регулярно отримувало підтримку з міського бюджету. За словами Олега Штамбурга, протягом останніх чотирьох років міська рада виділила “Жилкомсервісу” понад 54 мільйони гривень фінансової допомоги (зокрема через поповнення статутного капіталу).

Ця сума є колосальною для міста і майже дорівнює сукупному річному фінансовому плану самої компанії, який становить 70 мільйонів гривень. Проте вливання коштів не дали очікуваного результату.

“Я не берусь судити про ефективність цих коштів, але ми з вами бачимо… якість послуг падає. Згідно з фінансовим звітом, управляюча компанія зменшила надходження від основної діяльності до 86%. Тобто, основна діяльність не виконується. Зростає дебіторська та кредиторська заборгованості“, — констатує секретар міськради.

Ще один приклад неефективного менеджменту, на який вказує Штамбург, пов’язаний з бездіяльністю у питаннях коригування тарифів для населення. Керівництво “Жилкомсервісу” скаржиться на збитковість послуг з управління та вивезення сміття, однак за чотири роки навіть не спробувало застосувати державний механізм індексації тарифів на рівень інфляції.

“Індексується пенсія, індексується заробітна плата, а цього (підвищення тарифу на рівень інфляції – прим.редакції) взагалі не було. Це повна бездіяльність. За чотири роки вони б отримали 7 мільйонів гривень. Що таке сім мільйонів? Це два нові сміттєвози. А для населення це було б збільшення плати на рівні всього 9 копійок“, — пояснює Олег Штамбург.

Загалом, сьогодні підприємство “Жилкомсервіс” виживає переважно за рахунок послуг з теплопостачання, але й цей тариф виглядає нерентабельним. У підсумку громада змушена компенсувати збитки комунальників (лише цьогоріч понад 4 мільйони гривень), забираючи ці кошти з інших важливих напрямків, наприклад, ремонту доріг.

Вимоги влади

Враховуючи катастрофічні фінансові показники та відмову виконувати статутні обов’язки, міська влада перейшла до радикальних дій. 18 травня 2026 року виконавчий комітет Вільногірської міської ради офіційно визнав результати роботи КП “УК “Жилкомсервіс” за 2025 рік незадовільними. Спираючись на це рішення, Олег Штамбург ініціював кадрові зміни на підприємстві.

“У зв’язку з цим ставлю на голосування протокольне доручення: від імені Вільногірської міської ради, як органу управління комунальним підприємством, рекомендувати міському голові достроково розірвати трудовий контракт, укладений з директором КП “УК “Жилкомсервіс“, — резюмував секретар міськради.

Зазначимо, що майже всі присутні депутати проголосували “за” звернення до міського голови Вільногірська з питання щодо звільнення керівництва “Жилкомсервісу”, крім самого директора підприємства Івана Буряка – він проголосував “проти”.

Читайте також:

У “Жилкомсервіса” забирають 6 мільйонів: деталі перерозподілу бюджету у Вільногірську

Життєві конфлікти іноді завершуються не просто розірваними стосунками, а й кримінальною відповідальністю. У Вільногірську суд виніс вирок військовослужбовцю, який під час сварки підняв руку на свою колишню співмешканку.

Редакція видання Вільногірськ IN.UA проаналізувала матеріали справи та розповідає деталі цього інциденту.

Як розгорталися події

Конфлікт стався пізно ввечері 10 лютого 2026 року в одному з гуртожитків Вільногірська. Військовослужбовець зустрівся біля кімнати зі своєю колишньою дівчиною. Відомо, що до грудня 2025 року пара проживала разом, проте їхні стосунки не були офіційно зареєстровані.

Близько 22:20 між колишніми співмешканцями спалахнула раптова сварка. Емоції швидко переросли у фізичне насильство. Перебуваючи в коридорі, чоловік вдарив жінку відкритою долонею в ділянку лівого вуха. Від сильного удару потерпіла втратила рівновагу та впала на підлогу. Однак нападник на цьому не зупинився: він завдав жінці, яка лежала на підлозі, ще щонайменше три удари ногами по стегнах. Після цього чоловік самостійно припинив бити колишню співмешканку.

У результаті побиття жінка отримала синці на стегнах та сідницях. Судово-медична експертиза класифікувала ці травми як легкі тілесні ушкодження.

Проти військовослужбовця відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження). Слідство наголосило, що чоловік, маючи статус військового, грубо порушив вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту, які зобов’язують військовослужбовців бути дисциплінованими та не допускати негідних вчинків.

Розгляд справи

Враховуючи те, що злочин класифікується як кримінальний проступок, а сам обвинувачений повністю визнав свою провину, справу розглядали за спрощеною процедурою. Це означає, що суд ухвалив рішення без виклику сторін на засідання та без проведення класичного судового розгляду.

І обвинувачений (разом зі своїм адвокатом), і потерпіла надали письмові заяви про згоду на такий формат розгляду справи. Чоловік повністю погодився з усіма обставинами, які встановило слідство.

Вирок суду

Вільногірський міський суд ретельно вивчив усі матеріали справи. Суддя врахував, що чоловік раніше не мав судимостей та щиро розкаявся у скоєному, що є пом’якшувальною обставиною.

Однак суд звернув увагу і на обтяжувальні фактори. По-перше, нападник отримав негативну характеристику за місцем проходження військової служби. По-друге, злочин був вчинений щодо особи, з якою чоловік раніше перебував у сімейних відносинах.

У підсумку суд визнав військовослужбовця винним та призначив йому покарання у вигляді фінансового стягнення. Чоловік має сплатити штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Всі відеозаписи слідчих експериментів залишаться у матеріалах справи як речові докази.

Читайте також:

Студентка з Вільногірська отримала 5 років за привласнений iPhone: деталі судової справи