У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами

25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

День Вінні-Пуха відзначають на честь письменника Алана Александра Мілна – автора знаменитих дитячих історій, який народився 18 січня 1882 року в районі Хампстед у Лондоні. Саме він подарував світові Вінні-Пуха та його друзів – персонажів, які вже багато десятиліть залишаються близькими й улюбленими для різних поколінь читачів.

Про повідомляє Ділова Мова. 

Історія створення 

Історія Вінні-Пуха має цілком реальне походження. Як розповідає Ліндсі Маттік у книжці “У пошуках Вінні”, у 1914 році канадський військовий ветеринар Гаррі Колеборн під час служби в Першій світовій війні придбав ведмежа за 20 доларів. Він назвав його Вінні на честь свого рідного міста Вінніпег. Він став талісманом полку, що перебував в Англії, а згодом, перед відправленням солдата на фронт у Францію, його залишили в Лондонському зоопарку – там було безпечніше.

Цікавий факт: на відміну від літературного персонажа, справжня Вінні була дівчинкою. Образ Вінні-Пуха Мілн створив, надихнувшись плюшевим ведмедиком свого сина Крістофера Робіна. А частина імені “Пух”, за однією з версій, походить від імені лебедя. Деякі дослідники вважають, що родина Мілнів зустріла лебедя на ім’я Вінні під час відпустки, а сам письменник згадував його у вірші “Дзеркало”.

День Вінні-Пуха – це гарна нагода повернутися до теплих спогадів дитинства й дізнатися більше про історію улюблених героїв. Усвідомлення того, що казковий ведмедик має реальне історичне підґрунтя, робить його образ ще більш зворушливим і особливим для читачів будь-якого віку.

Читайте також:

День брауні: готуємо найсмачніший десерт за лічені хвилини

17 січня у світі відзначають День піци – з хрумкою скоринкою, тягучим сиром і безліччю начинок на будь-який смак – піца об’єднує людей у різних країнах і культурах. У цей день пропонуємо згадати її історію та приготувати домашню піцу “Маргариту”.

Більше на Вільногірськ IN.UA 

Історія 

Сучасна піца у звичному для нас вигляді з’явилася в італійському Неаполі у XVIII столітті. Однією з найвідоміших сторінок її історії став 1889 рік, коли неаполітанський майстер Раффаеле Еспозіто приготував особливу піцу на честь королеви Маргарити Савойської. Для неї він використав помідори, моцарелу та базилік – інгредієнти, що відтворюють кольори італійського прапора. Саме так народилася піца “Маргарита”, яка згодом здобула світову популярність.

У 2017 році мистецтво неаполітанських піцайоло офіційно визнали нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО, що підтвердило унікальну культурну й гастрономічну цінність піци. 

В Італії Всесвітній день піци відзначають 17 січня — у день святого Антонія Абата, покровителя пекарів і піцайоло. Особливо урочисто це свято проходить у Неаполі, де його традиційно вважають професійним днем майстрів піци.

Рецепт піци 

Інгредієнти: 

Тісто:

• 400 грамів борошна +для підпилу; 
• 200 мілілітрів води; 
• 10 грамів пресованих дріжджів; 
• 1 столова ложка олії; 
• 0,5 чайної ложки цукру; 
• дрібка солі. 

Соус: 

• 150 грамів томатів пелаті; 
• 2 зубчики часнику; 
• 1 столова ложка оливкової олії; 
• 3 листочки базиліку; 
• дрібка солі; 
• дрібка цукру. 

Начинка: 

• 150 грамів сиру моцарела; 
• 1 томат; 
• 10 листочків базиліку для подачі. 

Приготування:

Готуємо тісто

1. Опара: У мисці змішайте теплу воду, дріжджі, цукор та сіль. Перемішайте до розчинення.

2. Заміс: Додайте борошно та олію. Замісіть еластичне тісто, що не липне до рук. Сформуйте кулю.

3. Відпочинок: Залиште тісто в теплому місці на 60 хвилин, потім обімніть його і покладіть у холодильник ще на 60 хвилин.

Робимо соус та начинку

1. Соус: Блендером перебийте томати пелаті з часником, базиліком, олією та спеціями до однорідності.

2. Підготовка: Натріть моцарелу на крупній тертці, томат наріжте тонкими кружальцями.

Збірка та випікання

1. Формування: Розділіть тісто навпіл. Розкочуйте корж товщиною 2 міліметри, зробивши невеликі бортики (до 3 сантиметрів).

2. Начинка: Змастіть основу соусом (відступаючи 2 сантиметри від краю). Рівномірно посипте сиром, а зверху викладіть скибочки томатів.

3. Духовка: Випікайте 20 хвилин при температурі 230°C.

Порада: Свіжі листочки базиліку додавайте вже на готову гарячу піцу перед подачею — так вони збережуть колір та аромат.

Читайте також:

Що приготувати із залишків куті: рецепти