У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами

25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

Виконавчий комітет Вільногірської міської ради прийняв рішення про виділення коштів для проведення термінових ремонтних робіт.

Згідно з рішенням №101/04-26 від 18 березня 2026 року, кошти спрямують на усунення наслідків надзвичайної ситуації, що сталася 13 березня 2026 року в житловому будинку за адресою: вул. Захисників України, буд. 1Б.

На що підуть кошти?

Загальна сума виділених коштів становить 675 000 гривень. Головним розпорядником визначено Департамент соціально-гуманітарної політики міськради. Гроші будуть використані на:

• поточний ремонт та встановлення металопластикових вікон у житловому будинку №1Б по вул. Захисників України;
• відновлення вікон у дитячих садках: ремонтні роботи проведуть у приміщеннях Центру розвитку дитини №2 “Веселі дзвіночки” та закладу дошкільної освіти комбінованого типу №3 “Веселка”.

Ось так наразі виглядають дитячі садочки: 

Міське фінансове управління має внести відповідні зміни до бюджету громади. Департамент соціально-гуманітарної політики зобов’язаний щомісяця звітувати про використання коштів.

Координацію робіт покладено на директорку департаменту Інну Петрушу, а загальний контроль за виконанням рішення здійснюватиме міський голова Володимир Василенко.

Читайте також:

У Вільногірську пролунав вибух у житловому будинку: є постраждалі

Левова частка щомісячних доходів українців йде на покриття базових потреб — продукти харчування та оплату житлово-комунальних послуг. На розваги, відпочинок чи формування фінансової подушки залишається менше ніж два відсотки від загального сімейного бюджету. Такі реалії сьогодення продемонструвало нове дослідження споживацьких настроїв від компанії Deloitte Ukraine.

Редакція Вільногірськ IN.UA проаналізувала звіт та розповідає, як змінилися фінансові пріоритети громадян та чим наші витрати відрізняються від європейських.

На що витрачають свій бюджет українці

Протягом 2025 року українці продемонстрували стійкі зміни у своїх купівельних звичках. Громадяни почали значно частіше замовляти товари онлайн, активно користуватися послугами поштоматів та кур’єрських доставок. Крім того, під час вибору товару покупці тепер більше довіряють відгукам інших людей та рекомендаціям у соціальних мережах.

Попри те, що у витратах переважають виключно товари першої необхідності, для українців залишається критично важливою репутація бізнесу.

“Сучасний український споживач поєднує прагматичність, цифрову обізнаність і чітку ціннісну позицію. Саме ця комбінація формує сучасну економічну реальність країни“, — наголошує керівник напряму ритейлу Deloitte Ukraine Олександр Ямпольський.

Дослідження підтверджує ці слова статистикою: 62% покупців свідомо та принципово уникають брендів, які мають бодай якийсь зв’язок із російським ринком, а 87% громадян продовжують регулярно фінансово підтримувати Збройні сили України.

Як розподіляється бюджет

Наразі 84% усіх грошей українців “з’їдають” товари та послуги першої необхідності. Дослідники порівняли реальний розподіл щомісячних витрат із тим “бажаним” бюджетом, до якого прагнуть самі громадяни:

• продукти харчування (без урахування кафе): витрачається 40% (бажаний показник — 26%);
• обов’язкові платежі (комуналка, оренда, кредити): забирають 31% (бажано — 10%);
• охорона здоров’я: витрачається 9% (бажано — 8%);
• одяг та взуття: витрачається 5% (бажано — 9%);
• транспорт та пальне: забирають 4% (бажано — 2%);
• цифрові послуги (інтернет, зв’язок, підписки): витрачається 4% (бажано — 2%);
• заощадження та інвестиції: вдається відкласти лише 2% (українці прагнуть відкладати 19%);
• електроніка та побутова техніка: витрачається 1% (бажано — 6%);
• дозвілля, відпочинок і туризм: залишається лише 1% (бажано — 12%);
• донати та благодійність: витрачається 1% (бажано — 3%);
• освіта, спорт, краса: витрачається мізерні 0,4% (бажано — 3%);

Як бачимо, українці мріють суттєво зменшити частку витрат на базове виживання (до 46%), щоб мати змогу більше інвестувати, відпочивати та донатити.

Прірва між Україною та Європою

Аналітики також порівняли структуру витрат в Україні з бюджетами європейських споживачів. Результати продемонстрували суттєву різницю в рівні життя.

Якщо українці змушені віддавати 84% свого доходу на базові потреби, то у Німеччині та Нідерландах цей показник становить значно менше — від 56% до 59%. Найбільш разючий контраст спостерігається у сфері дозвілля: українці витрачають на відпочинок лише 1% свого бюджету, тоді як мешканці згаданих європейських країн можуть дозволити собі виділяти на це 16-17% доходу.

Де українці залишають свої гроші: офлайн чи онлайн

Забезпечення базових потреб у 2025 році все ще залишається за традиційними фізичними магазинами. Статистика свідчить:

• 76% споживачів купують продукти виключно в офлайн-супермаркетах;
• 66% надають перевагу звичайним магазинам під час купівлі побутової хімії;
• 63% ходять за ліками до фізичних аптек.

Водночас інтернет-торгівля продовжує впевнено зміцнювати свої позиції у сегменті непродовольчих товарів. Минулого року 18% українців замовляли онлайн електроніку та косметику, а 17% купували через інтернет одяг та взуття.

Читайте також:

Програма “Доступні ліки” розширюється: як пацієнтам отримувати безкоштовні медикаменти у 2026 році