У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами

25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

У Вільногірській громаді триває відбір кандидатів на посаду фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Ця ініціатива — частина загальнонаціонального проєкту Міністерства у справах ветеранів України, спрямованого на підтримку захисників та їхніх родин після повернення до цивільного життя.

Більше — на Вільногірськ IN.UA

Питання фінансування посади обговорювалося на засіданні постійної комісії з питань депутатської діяльності та місцевого самоврядування Вільногірської міської ради від 19 лютого 2026 року. За словами начальниці управління соціального захисту населення Ніни Лимар, кошти будуть виділені в рамках державної субвенції в розмірі 400 317 грн.

Хто такий фахівець із супроводу 

Це людина, яка стає першим контактом для ветерана чи ветеранки в громаді. Фахівець допомагає адаптуватися, консультує щодо отримання статусів, пільг, житла, проходження реабілітації, працевлаштування та навіть юридичних питань.

Відбір на посаду проводиться на всій території України, окрім тимчасово окупованих територій та територій, на яких ведуться активні бойові дії. Ветерани та члени їх сімей є внутрішньо переміщеними особами і проживають в територіальних громадах інших областей та звертаються до фахівця із супроводу за місцем фактичного проживання. 

Вимоги до кандидатів 

Стати фахівцем може громадянин України, який має освіту не нижче рівня бакалавра у наступних галузях знань:

• Освіта та культура;
• Соціальні та поведінкові науки;
• Право, управління та адміністрування;
• Охорона здоров’я, інженерія, IT та інші (повний перелік галузей доступний на платформі е-Ветеран).

Також необхідно мати ідентифікаційний код. 

Дізнатися подробиці можна на сайті Вільногірської міської ради за посиланням.

Детальнішу інформацію та покрокову інструкцію щодо реєстрації можна знайти на Платформі е-Ветеран. 

Читайте також:

Тренінг для жінок з Дніпропетровської області “Запусти власну справу”

У пʼятницю, 20 лютого, українці вшановують памʼять загиблих учасників Революції Гідності. Вони відомі як Герої Небесної Сотні. Пам’ять про їхній подвиг увічнено указом Президента від 11 лютого 2015 року.

Про це повідомляє Новини LIVE . 

20 лютого 2014 року на київській вулиці Інститутській відбулися події, що стали одними з найкривавіших за весь час Революції гідності. Підрозділи силовиків, підпорядковані владі президента Віктора Януковича, застосували вогнепальну зброю проти мітингувальників. Упродовж дня загинули десятки протестувальників. Пізніше їх почали називати Героями Небесної Сотні.

Того ж вечора о 22:17 парламент України підтримав постанову із засудженням насильства щодо мирних людей, а частина представників влади публічно оголосила про підтримку протестного руху. Саме цей день фактично визначив подальший перебіг Майдану.

До Небесної Сотні відносять 107 учасників Революції Гідності: люди різного віку, походження та віри. Серед полеглих — громадяни України, Білорусі й Грузії. Наймолодшому, Назарію Войтовичу, було 17 років, найстаршому, Іванові Наконечному, — 82. Серед загиблих — три жінки: Антоніна Дворянець, Ольга Бура та Людмила Шеремет.

Саму назву “Небесна Сотня” запозичили за аналогією до “сотень” Самооборони Майдану. Вона вперше пролунала під час церемоній прощання 21–22 лютого 2014 року.

Щороку 19-20 лютого ми повертаємося думками до подій, коли вибір стояти до кінця став поворотною точкою в історії України. 

Герої Небесної Сотні назавжди закарбували свої імʼя в долі нашої держави. Їхня мужність пробудила в мільйонах українців усвідомлення того, що потрібно відстоювати майбутнє країни та брати відповідальність за її шлях. 

Памʼятаємо не лише про біль втрати, а й про цінність, яку вони підтвердили для нас — гідність є фундаментом української держави. 

Читайте також:

19 лютого — День державного герба України