У Вільногірську чиновниця під час власного прийому відмовляється спілкуватись з журналістами

25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

Спробуйте приготувати дієтичні млинці без борошна — ніжні, легкі та еластичні. Вони готуються лише з яєць, молока та кукурудзяного крохмалю, а невелика кількість цукру робить їх трохи солодкими, не шкодячи фігурі. Ідеальний варіант для тих, хто дотримується дієти або хоче насолодитися Масницею без зайвих калорій.

Більше на Вільногірськ IN.UA 

Інгредієнти: 

• яйця – 2 штуки; 
• молоко середньої жирності – 1 склянка; 
• щіпка солі; 
• кукурудзяний крохмаль – 3 столові ложки; 
• цукор – третина чайної ложки. 

Приготування: 

Усі інгредієнти повинні бути кімнатної температури — це полегшить збивання тіста та забезпечить його однорідну консистенцію. 

У великій мисці змішайте яйця, молоко та сіль, збийте суміш до гладкого стану, щоб не залишилося грудочок. Для цього зручно використовувати віничок або міксер на низькій швидкості.

Додайте крохмаль, вводячи його поступово по одній ложці та ретельно перемішуючи після кожного додавання. Крохмаль не лише робить млинці ніжнішими та еластичнішими, а й допомагає зменшити калорійність страви. Тим, хто любить солодкі млинці, варто додати трохи цукру, а якщо дотримуєтеся більш суворої дієти, його можна пропустити або замінити на натуральний підсолоджувач, наприклад, стевію.

Сковороду слід розігріти на середньому вогні. Якщо у вас антипригарна сковорода, додатковий жир не знадобиться. Виливайте тісто порціями, формуючи тонкі млинці, і смажте їх по 1–2 хвилини з кожного боку до появи золотистої скоринки.

Читайте також:

Рецепти млинців до Масниці: підбірка

Напередодні Дня святого Валентина хочеться історій, які змушують вірити у почуття — випадкові зустрічі, другі шанси та кохання, сильніше за час і обставини. Ми зібрали добірку романтичних фільмів, що допоможуть створити атмосферу 14 лютого і доведуть: у кожного своя історія любові, але всі вони однаково щирі.

Найромантичніші фільми до Дня всіх закоханий — читайте на Вільногірськ IN.UA

День всіх закоханих, 2010

Романтичний альманах, що об’єднує кілька історій про людей різного віку, які в День святого Валентина намагаються зрозуміти себе та знайти кохання.

Події починаються з ранку — герої прокидаються під жвавий голос радіоведучого. Для когось цей день стане особливим: хтось наважиться зробити пропозицію і почує бажане “так”, на когось чекає довгоочікуване побачення. Інші ж забудуть про свято або підуть на вечірку противників Валентина. Та оминути цей день не вдасться нікому: кожен переживе зміни, зустрічі й розставання, відкриє в собі нові риси та зрозуміє, що насправді означає для нього 14 лютого.

Один день, 2011

Емма та Декстер знайомляться випадково в середині липня 1988 року — у ніч випускного в університеті. Вони зовсім різні за характером, та все ж проводять разом увесь вечір і навіть ніч після святкування. Уже зранку обоє вирішують, що їхнє знайомство не матиме продовження, і розходяться, гадаючи, що назавжди.

Та рівно через рік, 15 липня, доля знову зводить їх разом. І так повторюється з року в рік — кожного п’ятнадцятого липня вони несподівано зустрічаються. Чи є ці зустрічі випадковими? Скільки часу має минути, щоб Емма й Декстер зрозуміли: між ними існує щось більше? І що насправді означав той, на перший погляд, звичайний день? Відповіді розкриває романтичний фільм “Один день”.

Коханий з майбутнього, 2013

Молодий і успішний юрист Тім Лейк живе цілком звичайним життям, поки не помічає в собі дивну здатність — він може повертатися у минуле. Звернувшись до батька, Тім дізнається сімейну таємницю: усі чоловіки їхнього роду вміють подорожувати в часі.

Хлопець вирішує використати цей дар у особистих цілях — виправити невдале перше побачення з дівчиною, яка йому подобається. Він знову і знову повертається до цієї зустрічі, намагаючись змінити деталі й завоювати її серце, переконаний, що кохання інколи потребує не миті, а кількох спроб.

Вік Аделайн, 2015 

“Вік Аделайн” — фантастична мелодрама про жінку, яка випадково отримує дар вічної молодості. Адалін Боуман, народжена 1908 року, жила звичайним життям: родина, шлюб, донька і раннє вдівство. Та після автокатастрофи, під час якої в автомобіль вдарила блискавка, вона перестає старіти й назавжди залишається 29-річною.

Переживши десятиліття й навіть власних ровесників, Адалін змушена постійно змінювати документи та місце проживання, приховуючи свій секрет і уникаючи близьких стосунків. Вона так і не знаходить людини, з якою захотіла б прожити життя, поки на новорічній вечірці не знайомиться з Еллісом Джонсом — чоловіком, що змушує її знову повірити в кохання.

Читайте також:

Весілля без одягу, свині на щастя та чоловічі валентинки: як святкують День всіх закоханих у світі