25 березня журналістка “Вільногірськ IN.UA”, яка має офіційну акредитацію від Вільногірської міської ради, втретє за три тижні намагалася потрапити на особистий прийом до Інни Петруши, заступниці міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та директорки департаменту соціально-гуманітарної політики. Журналістка планувала отримати відповіді на запитання щодо розподілу бюджетних коштів, роботи медичних закладів та можливості доступу до публічних заходів. Попри законне право на отримання інформації, їй щоразу відмовляли, посилаючись на внутрішні правила. Однак українське законодавство гарантує журналістам безперешкодний доступ до інформації.

Суть ситуації

Спочатку журналістку записали на прийом, але згодом їй відмовили, пояснивши, що зустрічі проводяться лише для громадян. Повторна спроба з’ясувати причини відмови також закінчилася безрезультатно – журналістку знову не прийняли, заявивши, що журналісти повинні надсилати письмові запити.

“Пишіть письмовий запит, вам офіційно буде надана відповідь. Тільки так”, — відповіла посадовиця Оксана Марченко, яка розмовляла із журналісткою останнього разу.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ст. 19, ст. 6) зобов’язує публічні установи забезпечувати доступ до інформації як на письмові, так і на усні запити. У разі відмови журналіст має право оскаржити це у вищих органах або в суді.

Журналістка мала намір отримати коментарі Інни Петруші щодо:

• можливого перенесення Краєзнавчого музею з ліцею №5  в окреме приміщення та його реєстрації на державному рівні;
• використання понад 2,5 млн грн з міського бюджету, виділених на лікарню первинної ланки у 2025 році;
• перелік платних та безоплатних медичних послуги у Центрі первинної медико-санітарної допомоги;
• умови, в яких перебувають учні та студенти в укриттях;
• отримання інформації про заходи в освітніх закладах та можливості їх відвідування журналістами.

Що говорить закон?

Українське законодавство зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і доступ журналістів, зокрема акредитованих, до публічної інформації. Відповідно до Положення про акредитацію Вільногірської міської ради, журналісти можуть отримувати коментарі та інформацію про заходи. Проте чиновники самі ж порушують встановлені ними правила.

Редакція вже зверталася до міської ради з проханням організувати комунікацію та надати план заходів, проте запит проігнорували. Крім того, саме Положення про акредитацію створене з порушенням законодавства: у ньому вимагають від журналістів вказувати свою освіту, що суперечить Закону України “Про медіа” (стаття 23, частина 3), який чітко визначає, що журналіст – це особа, яка займається професійною діяльністю у сфері медіа, незалежно від наявності спеціальної освіти, а також посилаються на неіснуючу статтю. Юрист підтвердив ці порушення, і після повторного звернення акредитацію редакції все ж надали. Однак у Положення так і не внесли зміни, тобто діюче Положення має вимоги, які порушують законодавство, але міська рада продовжує ним користуватися.

Відповідно до законодавства, посадовці зобов’язані надавати інформацію журналістам, зокрема в усному форматі.

Крім того, право на отримання інформації гарантують такі закони:

• Закон України “Про інформацію” (ст. 25) гарантує право журналістів, зокрема акредитованих, на отримання інформації та доступ до публічної інформації.
• Конституція України (ст. 34) гарантує свободу слова та право на отримання і поширення інформації. Органи влади не можуть обмежувати доступ журналістів до публічних подій або посадовців.
• Закон України “Про місцеве самоврядування” (ст. 10) зобов’язує посадових осіб забезпечувати відкритість і прозорість своєї діяльності.

Згідно з рішенням Вільногірської міської ради, журналісти та працівники медіа “Вільногірськ IN.UA” мають акредитацію, а отже мають право на отримання інформації від посадовців як в письмовому, так і в усному вигляді.

Що далі?

Відмова у прийомі акредитованого журналіста без законних підстав може розглядатися як перешкоджання професійній діяльності, що підпадає під статтю 171 Кримінального кодексу України.

Журналістка, як акредитований представник медіа, має законне право вимагати прийому та отримання інформації без додаткових перешкод. Наша Редакція Вільногірськ IN.UA збирається звернутися із цим питання до міської ради. Якщо це не буде мати ніякого ефекту, тоді звернемося до поліції за перешкоджання журналістській діяльності.

Читайте також:

• “Жилсервіс” працює в мінус: звіт роботи підприємства за 2024 рік
• Заплатили майже 2,5 мільйона за вихід під заставу у справі вимагання грошей у ексзаступника міського голови Вільногірська (ОНОВЛЕНО)

Україна багата на культурні скарби, і в різних куточках країни можна знайти унікальні місця, де збережено історію та традиції.

Раніше редакція вже розповідала про музеї у Верхньодніпровську та у Вільногірську. У цьому матеріалі ми знайомимо читачів із музеєм у Татарові — невеликому, але дуже змістовному простору, де зібрані речі карпатського побуту та старожитностей. Тут кожен експонат доповнює уявлення про життя місцевих мешканців минулих поколінь.

Життя Карпат у музейних експонатах

Музей у Татарові існує трохи більше чотирьох років і працює на громадських засадах. Його експозиція зібрана завдяки місцевим мешканцям та ентузіастам будинку культури, які щедро передавали старовинні речі — від взуття та одягу до побутових предметів.

Особливу увагу привертають постоли та цябути — дерев’яне взуття, що носили на вовняні шкарпетки. Вони виготовлялися вручну і передавалися в родинах з покоління в покоління. 

“Якщо замочити постоли у воді, вони знову стають м’якими”, — розповідає директорка місцевого Центру культури Марія Завальнюк.

Окремий розділ музею присвячений вишиванкам та народному одягу: чоловічі та жіночі сорочки, запаски, фартухи – усе вишито вручну, деякі сорочки датовані понад сторіччям. Тут можна побачити різноманіття регіональних технік вишивки та стилів, що передавалися з покоління в покоління.

Ікони на шкірі та образи з минулого

Особливу увагу привертають ікони, намальовані на шкірі, подаровані музею місцевими мешканцями. Деяким понад 85 років, і вони збереглися майже у первісному вигляді. Є також вишиті картини хрестиком, післявоєнні фотографії з дівчатами у вінках та бендах, фотокартки наречених і подружок.

Навіть маленькі деталі побуту оживають: дитячі люльки, старовинні графіни, машинки для прядіння вовни, січкарні для сіна, домри, геблики, рубанки та ручні дрелі – усе це допомагає уявити повсякденне життя карпатських родин минулих десятиліть.

Місце, як жива хата

Музей працює не просто як просто зібрання старовинних речей — це кімната-експозиція, тут можна відчути атмосферу бабусиної хати. Лавки по периметру, справжні господарські предмети та дрібниці, які принесли місцеві жителі, що допомагають відвідувачам зануритися у побут минулого.

Пані Марія розповідає, що найбільше дивуються діти — для них майже всі експонати незнайомі, адже багато таких речей уже давно зникли з побуту. Старовинні телефони, магнітофони, пральні машинки чи навіть справжні писанки, яким понад десять років, вони бачать уперше. А дорослі ж відвідувачі часто впізнають у цих предметах те, що колись було в їхніх родинах.

Читайте також:

Редакція Вільногірськ IN.UA запускає опитування аудиторії: ваша думка допоможе нам ставати кращими

Вільногірський ліцей № 4 оголосив про проведення закупівлі кухонного обладнання. Очікувана вартість закупівлі становить 316 407 гривень.

Про це стало відомо з сайту Prozorro.

Що плануюється придбати

Заклад планує придбати електричний пароконвектомат, підставку для нього та витяжку.

Додамо, що пароконвектомат – це сучасна кухонна духовка, яка поєднує функції пара та гарячого повітря.

Тендер оголосили 18 листопада, а подати пропозиції можна до 26 листопада 2025 року.

Поставити товари згідно з тендерною документацією планується до 19 грудня 2025 року.

Читайте також:

Вільногірцям нагадали правила безпечного користування генераторами