Міністр юстиції України Денис Малюська заявив, що ухилянтам від військової служби можуть відмовити у наданні певних адміністративних послуг. За його словами, ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну, закон про адміністративні послуги передбачав, що держава може вимагати від громадянина військово-обліковий документ як умову для надання таких послуг.  

Про це повідомляють журналісти телеканалу Дніпро TV.

Надання адмінпослуг ухилянтам

Заява Міністра викликала широкий резонанс серед українців. Частина громадян висловила своє обурення, стверджуючи, що такі заходи порушують права людини та порівнюють їх із практиками в росії та Північній Кореї. Інші, навпаки, підтримали ідею, вважаючи, що вільна країна має право вимагати від громадян виконання своїх обов’язків.

Начальниця служби зв’язків з громадськістю Дніпропетровського обласного ТЦК Олена Кузіна зазначила, що без військово-облікових документів в Україні неможливо:

• офіційно працевлаштуватися;
• отримати статус інвалідності;
• вступити на навчання;
• здійснити реєстрацію шлюбу;
• отримати водійське посвідчення. 

Юридичний аспект

Адвокати застерігають, що Міністерство юстиції може некоректно трактувати законодавство. За їх словами, запитування військово-облікових документів та обмеження у наданні послуг – це різні речі. Вони вважають, що правильніше буде рекомендувати громадянам поновити свої документи, а не відмовляти у наданні послуг.

Винятки та додаткові обмеження

Денис Малюська зазначив, що нововведення не стосуватимуться всіх послуг. Члени сім’ї військовозобов’язаних, діти військовозобов’язаних та певні інші категорії громадян зможуть отримувати адміністративні необхідні послуги без обмежень. Зокрема, реєстрація нерухомого майна та оформлення права власності залишаються доступними без військово-облікових документів.

Обмеження для військовозобов’язаних за кордоном

16 травня 2024 року Кабмін прийняв постанову №560, яка прирівняла військовозобов’язаних чоловіків в Україні та за кордоном, обмеживши їхні права на отримання закордонного паспорта, навіть якщо вони його замовили до внесення цих змін. Консульські установи продовжують надавати послуги, такі як видача довіреностей, поновлення та видача закордонних паспортів, реєстрація народження та розірвання шлюбу, однак ці послуги тепер мають певні обмеження для військовозобов’язаних.

Наразі відсутній нормативно-правовий акт, який би визначав розширений перелік адміністративних послуг, які неможливо буде отримати без військово-облікового документа. Міністерство юстиції продовжує працювати над цим питанням, що викликає як підтримку, так і критику серед населення.

Читайте також:

• Жінки з медичною освітою не зможуть працевлаштуватися як невійськовозобов’язані — постанова Кабміну
• 8 років тюрми: ТЦК попереджають українців про кримінальну відповідальність

Вільногірський міський суд 3 грудня виніс вирок щодо місцевого жителя, якого обвинувачували в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень своїй сестрі.

Про це йдеться у рішенні суду по справі № 174/1571/25.

Що встановив суд

За матеріалами провадження, інцидент стався пізно ввечері 29 жовтня. Солдат, який проходив службу під час мобілізації, перебував у квартирі своєї сестри. Між родичами спалахнула сварка, що завершилася ударом — чоловік вдарив жінку кулаком по обличчю, коли вона лежала на ліжку.

В наслідок дії на її повіках утворилися синці, які медики кваліфікували як легкі тілесні ушкодження.

У суді військовослужбовець визнав свою провину. Потерпіла також підтвердила обставини та надала згоду на розгляд справи у спрощеному провадженні. Це означає, що суд не проводив засідань із допитом сторін — рішення ухвалювалося на підставі матеріалів слідства та визнання вини.

Судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, служить у військовій частині, має постійне місце реєстрації та щиро розкаявся, що суд відніс до пом’якшуючих обставин.

У результаті військовослужбовця визнано винним за ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Йому призначили штраф у розмірі 850 гривень — це 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Читайте також:

У Вільногірську чоловік сплатить 850 гривень штрафу за побиття неповнолітнього

В її руках народжувалися вази, келихи, салатники й навіть кришталеві лебеді. Надія Цуркан понад сімнадцять років працювала на Вільногірському скляному заводі  та пам’ятає часи, коли вироби з кришталя прикрашали оселі по всьому місту. За її словами робота була не простою, але вона з теплом та гордістю згадує ті часи. 

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась із пані Надією, детальніше про її історію читайте в матеріалі.

Дитинство у Вільногірську та шлях до заводу

Надії Цуркан 71 рік, вона переїхала до Вільногірська ще у семирічному віці з Кіровоградської області. Тут у 1962 році пішла до новоствореної Вільногірської другої школи, яку успішно завершила. Потім вступила до технікуму у Кам’янському, на той момент Дніпродзержинську, де здобула фах, а після навчання працювала кухарем на поїзді два роки.

Згодом, залишила роботу в дорозі та повернулась до Вільногірська. Певний час вона працювала комірницею на консервному заводі, а після сезону — вирішила спробувати себе на скляному виробництві.

У 1978 році Надія прийшла на Вільногірський скляний завод, вона була однією з перших жінок у кришталевому цеху. 

Робота з кришталем: від ваз до квітів

У скляному цеху пані Надія пропрацювала 17,5 років — до моменту, коли виробництво кришталя закрилося.

Її роботою була нарізка візерунків на кришталевих виробах: вазах, склянках, салатниках, попільничках.

Надія Цуркан згадує, що робота була важкою, адже доводилося постійно мати справу зі скляним пилом, який може бути шкідливим для здоров’я. Втім, вона не відчувала значного впливу на своє самопочуття й каже, що сприймала це просто як частину роботи.

У зміні на нарізці працювало приблизно 12 людей. Поруч — обрубники, шліфувальники, робітники на пресах. Надія тепло згадує колектив: “Ми були дружні, один за одного стояли. У нас не було особливих конфліктів чи пригод — просто гарна робоча атмосфера. Часто разом їздили на суботники, на збирання картоплі та кукурудзи — усе це було з ентузіазмом і по-товариськи”.

Унікальні вироби та майстерність колег

Особливу гордість у Надії викликають вироби, які майстри виготовляли поза планом — для душі.

У скляному цеху робітники, які видували кришталь, власноруч створювали лебедів, троянди, нарциси.

“Це були вироби не на продаж — їх робили для себе, як сувеніри або подарунки”,  — розповідає Надія.

На продаж завод випускав широке різноманіття продукції: квіткові вази різних форм, вази для фруктів, салатники, попільнички, келихи та склянки місткістю від 60 до 300 грамів.

Також завод виготовляв елементи для люстр — кришталеві пелюстки, великі топазові елементи. Сировина для кришталя тоді надходила з різних частин світу: кислоту привозили з Середньої Азії, пісок — із Прибалтики.

Після початку економічних труднощів у країні виробництво стало збитковим — і кришталевий цех закрили.

Після закриття цеху — новий етап

Після зупинки виробництва кришталю Надія ще три роки працювала у виробництві пляшок.

Хоча Надія вже давно не працює на заводі, вона радіє, що виробництво відновилося і розвивається.

“Я рада за людей, що завод піднявся. Є робочі місця — і це головне”.

Вона зізнається, що часу стежити за оновленнями заводу майже немає — живе зараз в іншій країні й приїжджає додому тільки раз на рік. Але з колегами підтримує зв’язок, періодично спілкується.

“Бажання і дисципліна”: порада молодим працівникам

Наостанок Надія Цуркан поділилася тим, що вважає найважливішим для кожного, хто тільки починає працювати на скляному виробництві. За її словами, успіх у цій справі залежить не лише від уміння, а й від ставлення до роботи: “Потрібні бажання і дисципліна. Робота важка, по 12 годин, але якщо хочеш — все вийде. Головне, щоб завод розвивався і підтримував нашу країну”.

Пані Надія каже, що попри всі труднощі та роки, які минули, вона й досі з теплотою згадує час, проведений у кришталевому цеху. Передусім — дружній колектив, майстерність колег, а також ті моменти, коли на її очах зі шматка розпеченої скломаси створювали витончені вироби.

“Приємно все це згадувати і поділитись історією”, — каже вона на завершення.

Читайте також:

У Вільногірську відкрили новий волонтерський центр: місце тепла, світла та незламної підтримки ЗСУ