Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко

У вівторок, 11 березня, у Вільногірську біля Палацу культури та спорту відбулося прощання з військовослужбовцем Євгенієм Філоненко, який загинув під час бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області.

Журналістка Вільногірськ IN.UA також була присутня на церемонії прощання.

Шлях від мирного життя до фронту

Євгеній Філоненко народився 19 червня 1994 року у Вільногірську. Тут він навчався у загальноосвітній школі №2, а після її закінчення вступив до Вільногірського фахового коледжу Українського державного університету науки і технологій. Отримав фах техніка-електрика та розпочав трудову діяльність.

Свого часу проходив строкову службу в Полтаві. Повернувшись додому, працював у ТОВ “Скляний Альянс” та на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгеній вирішив добровільно стати на захист країни. Він служив у 43-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання в Донецькій і Харківській областях у складі снайперського підрозділу.

Прощання з Євгенієм Філоненко

Церемонія прощання з Євгенієм Філоненком розпочалася о 12:00 на площі перед Палацом культури і спорту “Металург”. Сюди прийшли його рідні, друзі, знайомі, бойові побратими та жителі громади, щоб віддати останню шану загиблому воїну.

Із промовою виступив міський голова Володимир Василенко. Він висловив свої співчуття рідним загиблого захисника.

 “Дякуємо нашому землякові за гідність, мужність, стійкість, за вірність військовій присязі та громадянському обов’язку”, — сказав Володимир Василенко.

Також своє слово про Євгенія Філоненко сказав вільногірець Ігор Миронюк, викладач предмета “Захист України” у Вільногірському фаховому коледжі, де навчався Євгеній.

 “Близького знайомства в нас з Євгеном не було, але всі герої на одне лице — вони герої. Вони не ховалися за спини других. Це вічна йому пам’ять і дяка”, — розповідає Ігор Миронюк.

Присутні згадували Євгенія як людину добру, життєрадісну, відкриту до спілкування. Бойові побратими ділилися спогадами про його відданість службі та підтримку товаришів.

Після прощальної церемонії військовослужбовця поховали на Алеї Слави міського кладовища. Жителі громади провели його в останню путь, висловлюючи співчуття матері, сестрі, бабусі, рідним і друзям.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• Як військовослужбовці можуть втратити винагороду до 100 тисяч гривень

Олександр Зінченко — людина, чиє життя вже багато років присвячене дитячій душі. Сьогодні він не лише допомагає малечі долати внутрішні кризи як фаховий психотерапевт, а й будує для них безпечний простір у площині художнього слова.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Шлях Олександра до дитячої книги прокладений крізь роки психотерапевтичної практики. А робота в гуманітарній сфері та участь у евакуації після початку повномасштабного вторгнення лише посилили його бажання писати саме для маленьких читачів. 

“Я дитячий психотерапевт, і все моє життя присвячене психотерапії та дітям. З початку повномасштабного вторгнення я тривалий час працюю у гуманітарній сфері, зокрема на евакуації, і вся моя діяльність завжди пов’язана з підтримкою дітей”, — каже психотерапевт. 

Казки Олександра про військових і написані на основі реальних подій. Вони допомагають малечі зрозуміти складні ситуації та емоції через безпечні метафори.

“Найважче говорити про смерть. Я не уникаю таких тем, як смерть, як війна, тобто мої казки написані на основі реальних історій військовослужбовців, — каже психотерапевт. — Все це побудовано на безпечних метафорах для дітей. Тобто ці казки не травмують, вони гарно все пояснюють. Таким чином, майстерне використання метафор забезпечує дітям здорову психіку. І допомагає їм розуміти про що йде мова в цих казках”. 

Олександр додає, що його казки створюють місток між дитячими емоціями та реальністю. Це допомагає малечі розуміти складні почуття і події навколо. 

“Ці історії на часі. Вони пояснюють реальність через казку та показують боротьбу світла і пітьми”, — підсумовує Олександр Зінченко.

Цільовою аудиторією є діти віком від 4 до 10 років. 

“Дві казки — це 8-10 років, всі інші — 4-6 років”, — пояснює автор. 

Казки Олександра Зінченка поки що не побачили світ. Сам автор називає кілька причин. 

“Перший момент — моя неосвіченість у друкарській діяльності. Другим моментом є те, що у мене немає ілюстрацій до моїх казок”, — зізнається психотерапевт. 

Наразі в його доробку сім казок, проте готові ілюстрації є лише для однієї з них. 

“Зараз я працюю над тим, щоб у проєкті зʼявилися ілюстрації у спільній колаборації з коледжем культури”, — каже Олександр. 

За словами Олександра Зінченка, книги можуть вийти друком орієнтовно влітку, коли питання ілюстрацій буде закрито. 

Читайте також:

Які книги почитати на зимових канікулах

Два дні журналістка Вільногірськ IN.UA намагалася поспілкуватися з головним інженером КП “Жилкомсервіс” Віталієм Федоренком щодо ситуації з посипкою доріг у місті. Телефонні коментарі посадовець відмовився надавати, наполягаючи на особистій зустрічі. Утім, домовленості так і не завершилися розмовою по суті — натомість журналістка перевірила на собі, в якому стані нині вулиці Вільногірська.

Деталі читайте в матеріалі Вільногірськ IN.UA.

“По телефону не спілкуюсь”: як починалася комунікація

Ситуація з ожеледицею та посипкою доріг у Вільногірську вже не перший тиждень викликає занепокоєння мешканців. Саме тому журналістка Вільногірськ IN.UA звернулася за коментарем до головного інженера КП “Жилкомсервіс” Віталія Федоренка — підприємства, яке безпосередньо займається посипкою доріг.

Втім, цього разу телефоном посадовець спілкуватися відмовився. Хоча раніше журналістка вже була знайома з Віталієм Федоренком і вони неодноразово спілкувалися телефоном, цього разу він наполягав на особистій зустрічі — за умови пред’явлення журналістського посвідчення.

Дорога до “Жилкомсервісу”: півгодини через слизьку “кашу”

Журналістка вирішила вийти завчасно, щоб перевірити, чи безпечно дістатися до “Жилкомсервісу” пішки від редакції.

Половину шляху довелося долати близько пів години — по слизьких тротуарах, вкритих “кашею” з розталого снігу та матеріалу для посипки. Місцями пересування було небезпечним, а калюжі з талої води ускладнювали прохід.

Саме під час цього шляху Віталій Федоренко зателефонував журналістці.

У телефонній розмові посадовець повідомив, що терміново виїхав у робочих справах і цього дня зустрічі вже не буде.

“Я терміново поїхав по робочим справам. Зустрінемось завтра. Але ж ви розумієте, що в місті багато проблем, тому зранку зателефонуйте — і я скажу, на який час”, — повідомив Федоренко.

Звичайно, ми чудово розуміємо, що у керівника комунальних служб завжди багато роботи і обмаль часу. Саме тому і пропонуємо зручний і швидкий формат співпраці телефоном. Тим більш, що ми давно знайомі. Прикро, що нас сприймають з підозрою.

“Горять звіти”: другого дня зустріч знову не відбулася

Наступного дня журналістка знову зв’язалася з Віталієм Федоренком, аби уточнити час зустрічі. Цього разу, за словами журналістки, він був люб’язним, однак повідомив, що часу немає ані на особисту зустріч, ані на телефонну розмову.

Посадовець пояснив це терміновими звітами та постійними поїздками містом. Також він зазначив, що наразі немає сильних морозів, тож усі запитання можна поставити в понеділок.

У розмові Віталій Федоренко також повідомив, що не володіє повною інформацією щодо посипки доріг. За його словами, на балансі КП “Жилкомсервіс” перебуває чотири трактори для посипки, однак підприємство є лише виконавцем робіт.

Робота головним комунальником міста доволі невдячна в моральному і психологічному аспекті. Як не старайся, більше ніж дозволяє бюджет і штат зробити не вийде. А містяни хочуть бачити результат, і бажано негайно. 

От наприклад чотири трактори – це багато чи мало для такого міста, як Вільногірськ? Водіїв у нас теж чотири, чи двох вже мобілізували? Вся техніка на ходу, чи один трактор вже розбираємо на запчастини, бо ремонтувати немає коштів? Двірників вистачає? Посипати є чим? Якщо є, то наскільки вистачить? 

Ніякої військової таємниці ми не випитуємо, щоб зустрічатися особисто. І наш дзвінок, це чудова можливість для пана Віталія показати містянам, що він реально компетентний спеціаліст, який в умовах обмежених можливостей робить все від нього належне. Та ж ні. Приходьте в понеділок.    

Чого чекати далі: морози й стара проблема

На понеділок журналістка Вільногірськ IN.UA знову намагатиметься зустрітися з головним інженером, аби поставити всі запитання, які хвилюють мешканців громади.

Це особливо актуально з огляду на прогноз погоди: на вихідні синоптики передають морози. Після відлиги на дорогах лишається волога, яка при морозі швидко перетворюється на ожеледицю — небезпечну і для пішоходів, і для водіїв.

Дуже сподіваємось, що здоровий глузд переможе формалізм і швидка комунікація з громадою все ж можлива.

Редакція Вільногірськ IN.UA продовжить стежити за ситуацією та інформувати читачів про розвиток подій.

Читайте також:

Посипають, але не всюди: яка ситуація з дорогами та тротуарами у Вільногірську