Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко

У вівторок, 11 березня, у Вільногірську біля Палацу культури та спорту відбулося прощання з військовослужбовцем Євгенієм Філоненко, який загинув під час бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області.

Журналістка Вільногірськ IN.UA також була присутня на церемонії прощання.

Шлях від мирного життя до фронту

Євгеній Філоненко народився 19 червня 1994 року у Вільногірську. Тут він навчався у загальноосвітній школі №2, а після її закінчення вступив до Вільногірського фахового коледжу Українського державного університету науки і технологій. Отримав фах техніка-електрика та розпочав трудову діяльність.

Свого часу проходив строкову службу в Полтаві. Повернувшись додому, працював у ТОВ “Скляний Альянс” та на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгеній вирішив добровільно стати на захист країни. Він служив у 43-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання в Донецькій і Харківській областях у складі снайперського підрозділу.

Прощання з Євгенієм Філоненко

Церемонія прощання з Євгенієм Філоненком розпочалася о 12:00 на площі перед Палацом культури і спорту “Металург”. Сюди прийшли його рідні, друзі, знайомі, бойові побратими та жителі громади, щоб віддати останню шану загиблому воїну.

Із промовою виступив міський голова Володимир Василенко. Він висловив свої співчуття рідним загиблого захисника.

 “Дякуємо нашому землякові за гідність, мужність, стійкість, за вірність військовій присязі та громадянському обов’язку”, — сказав Володимир Василенко.

Також своє слово про Євгенія Філоненко сказав вільногірець Ігор Миронюк, викладач предмета “Захист України” у Вільногірському фаховому коледжі, де навчався Євгеній.

 “Близького знайомства в нас з Євгеном не було, але всі герої на одне лице — вони герої. Вони не ховалися за спини других. Це вічна йому пам’ять і дяка”, — розповідає Ігор Миронюк.

Присутні згадували Євгенія як людину добру, життєрадісну, відкриту до спілкування. Бойові побратими ділилися спогадами про його відданість службі та підтримку товаришів.

Після прощальної церемонії військовослужбовця поховали на Алеї Слави міського кладовища. Жителі громади провели його в останню путь, висловлюючи співчуття матері, сестрі, бабусі, рідним і друзям.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• Як військовослужбовці можуть втратити винагороду до 100 тисяч гривень

Тиждень Масниці — це час млинців, гучних гулянь і стародавніх традицій, коли родини та друзі збираються разом, щоб весело проводити час і очистити серце перед постом.

Коли святкувати Масницю у 2026 році

Масниця святкується протягом тижня перед Великим постом, а її дати залежать від святкування Великодня. У 2026 році православний Великдень припадає на 12 квітня, тож Масниця в Україні розпочнеться 16 лютого і триватиме до 22 лютого.

Традиції Масниці

Кожен день Масниці мав власну назву та особливі традиції: 

• Понеділок — “зустріч”. У цей день робили крижані гірки. Наші предки вірили: чим далі ковзають сани і чим гучніший сміх над горою, тим щедрішим буде врожай.
  
  
• Вівторок — “загравання”. Організовували веселі ігрища, а за участь у розвагах пригощали млинцями.
  
  
• Середа — “ласунка”. Господині готували безліч смаколиків і накривали багаті столи, головною стравою яких, звісно, були млинці.
  
  
• Четвер — “розгуляй”. Починалися гучні вечірні та нічні гуляння: танці, співи та забави до самого світанку.
  
  
• П’ятниця — “тещині вечори”. Зяті запрошували в гості тещ і пригощали їх млинцями.
  
  
• Субота — “посиденьки зовиці”. Молода невістка приймала рідних та близьких у гості.
  
  
• Неділя — “прощена неділя”. У цей день за народними та релігійними традиціями люди просили вибачення у близьких, щоб увійти в піст із чистим серцем.
  
  

Про це повідомляє ЕтноХата. 

Читайте також:

Рецепти млинців до Масниці: підбірка

Олександр Зінченко — людина, чиє життя вже багато років присвячене дитячій душі. Сьогодні він не лише допомагає малечі долати внутрішні кризи як фаховий психотерапевт, а й будує для них безпечний простір у площині художнього слова.

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Шлях Олександра до дитячої книги прокладений крізь роки психотерапевтичної практики. А робота в гуманітарній сфері та участь у евакуації після початку повномасштабного вторгнення лише посилили його бажання писати саме для маленьких читачів. 

“Я дитячий психотерапевт, і все моє життя присвячене психотерапії та дітям. З початку повномасштабного вторгнення я тривалий час працюю у гуманітарній сфері, зокрема на евакуації, і вся моя діяльність завжди пов’язана з підтримкою дітей”, — каже психотерапевт. 

Казки Олександра про військових і написані на основі реальних подій. Вони допомагають малечі зрозуміти складні ситуації та емоції через безпечні метафори.

“Найважче говорити про смерть. Я не уникаю таких тем, як смерть, як війна, тобто мої казки написані на основі реальних історій військовослужбовців, — каже психотерапевт. — Все це побудовано на безпечних метафорах для дітей. Тобто ці казки не травмують, вони гарно все пояснюють. Таким чином, майстерне використання метафор забезпечує дітям здорову психіку. І допомагає їм розуміти про що йде мова в цих казках”. 

Олександр додає, що його казки створюють місток між дитячими емоціями та реальністю. Це допомагає малечі розуміти складні почуття і події навколо. 

“Ці історії на часі. Вони пояснюють реальність через казку та показують боротьбу світла і пітьми”, — підсумовує Олександр Зінченко.

Цільовою аудиторією є діти віком від 4 до 10 років. 

“Дві казки — це 8-10 років, всі інші — 4-6 років”, — пояснює автор. 

Казки Олександра Зінченка поки що не побачили світ. Сам автор називає кілька причин. 

“Перший момент — моя неосвіченість у друкарській діяльності. Другим моментом є те, що у мене немає ілюстрацій до моїх казок”, — зізнається психотерапевт. 

Наразі в його доробку сім казок, проте готові ілюстрації є лише для однієї з них. 

“Зараз я працюю над тим, щоб у проєкті зʼявилися ілюстрації у спільній колаборації з коледжем культури”, — каже Олександр. 

За словами Олександра Зінченка, книги можуть вийти друком орієнтовно влітку, коли питання ілюстрацій буде закрито. 

Читайте також:

Які книги почитати на зимових канікулах