Вільногірськ попрощався із загиблим військовим Євгенієм Філоненко

У вівторок, 11 березня, у Вільногірську біля Палацу культури та спорту відбулося прощання з військовослужбовцем Євгенієм Філоненко, який загинув під час бойового завдання поблизу населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області.

Журналістка Вільногірськ IN.UA також була присутня на церемонії прощання.

Шлях від мирного життя до фронту

Євгеній Філоненко народився 19 червня 1994 року у Вільногірську. Тут він навчався у загальноосвітній школі №2, а після її закінчення вступив до Вільногірського фахового коледжу Українського державного університету науки і технологій. Отримав фах техніка-електрика та розпочав трудову діяльність.

Свого часу проходив строкову службу в Полтаві. Повернувшись додому, працював у ТОВ “Скляний Альянс” та на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Євгеній вирішив добровільно стати на захист країни. Він служив у 43-й окремій механізованій бригаді та виконував бойові завдання в Донецькій і Харківській областях у складі снайперського підрозділу.

Прощання з Євгенієм Філоненко

Церемонія прощання з Євгенієм Філоненком розпочалася о 12:00 на площі перед Палацом культури і спорту “Металург”. Сюди прийшли його рідні, друзі, знайомі, бойові побратими та жителі громади, щоб віддати останню шану загиблому воїну.

Із промовою виступив міський голова Володимир Василенко. Він висловив свої співчуття рідним загиблого захисника.

 “Дякуємо нашому землякові за гідність, мужність, стійкість, за вірність військовій присязі та громадянському обов’язку”, — сказав Володимир Василенко.

Також своє слово про Євгенія Філоненко сказав вільногірець Ігор Миронюк, викладач предмета “Захист України” у Вільногірському фаховому коледжі, де навчався Євгеній.

 “Близького знайомства в нас з Євгеном не було, але всі герої на одне лице — вони герої. Вони не ховалися за спини других. Це вічна йому пам’ять і дяка”, — розповідає Ігор Миронюк.

Присутні згадували Євгенія як людину добру, життєрадісну, відкриту до спілкування. Бойові побратими ділилися спогадами про його відданість службі та підтримку товаришів.

Після прощальної церемонії військовослужбовця поховали на Алеї Слави міського кладовища. Жителі громади провели його в останню путь, висловлюючи співчуття матері, сестрі, бабусі, рідним і друзям.

Читайте також:

• У Вільногірську вшанують пам’ять загиблого захисника України
• Як військовослужбовці можуть втратити винагороду до 100 тисяч гривень

Стерилізація безпритульних тварин — один із найефективніших способів гуманно контролювати їхню кількість у місті. Проте навколо цієї теми досі існує чимало міфів. 

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалась із зооволонтеркою Вікторією Куксою, щоб з’ясувати, чому стерилізація важлива, як вона проходить у місті та як мешканці можуть допомогти тваринам.

Міфи про стерилізацію: “тварина має народити хоча б раз”

За словами зооволонтерки Вікторії Кукси, серед мешканців досі поширені помилкові уявлення про стерилізацію.

Один із найчастіших міфів — переконання, що кішка чи собака повинна хоча б один раз народити, а вже потім її можна стерилізувати.

Втім, це не відповідає дійсності. “Міфи про стерилізацію серед міських жителів – що собака чи кішка повинна хоч один раз народити. Це неправда”, — пояснює волонтерка.

У селах, за її словами, поширене інше хибне переконання — нібито стерилізований собака гірше охоронятиме двір, втратить нюх і не зможе реагувати на небезпеку.

Так само часто можна почути, що кастровані коти перестають ловити мишей.

Насправді ж стерилізація не впливає на мисливські чи охоронні інстинкти тварин.

Що робити, якщо ви знайшли безпритульну тварину

Якщо мешканець знайшов тварину, яку потрібно стерилізувати, але не може зробити це самостійно, важливо не перекладати всю відповідальність на волонтерів.

За словами Вікторії Кукси, допомога тварині — це не один дзвінок, після якого проблему має вирішити хтось інший.

Містянам варто спробувати знайти можливості допомогти: домовитися про тимчасову перетримку тварини після операції, знайти транспорт, щоб доставити її до місця стерилізації.

За словами волонтерки, якщо людина дійсно опікується твариною у дворі, організувати стерилізацію однієї чи двох тварин значно легше, ніж волонтерам доглядати десятки собак і котів одночасно.

Як проходить стерилізація у Вільногірську

У місті існує два основні формати соціальної стерилізації.

Перший варіант — програма, яку замовляє місто.
У такому випадку до Вільногірська приїжджає спеціальна машина з обладнанням, мобільною операційною та місцем для післяопераційної перетримки.

Після відновлення тварин їх або випускають на місце вилову, або передають під опіку волонтерів.

Другий варіант — співпраця з благодійними фондами.
У цьому випадку ветеринари приїжджають до міста лише для проведення операцій, а інші організаційні питання — доставка тварин, догляд та перетримка — беруть на себе волонтери та опікуни.

Раніше журналісти Вільногірськ IN.UA вже розповідали, як проходять такі акції, зокрема під час останньої стерилізації тварин у місті 2025 року. Також у редакції пояснювали, чому однієї акції стерилізації собак на рік недостатньо, щоб суттєво зменшити кількість безпритульних тварин.

Як волонтери контролюють стан тварин після операцій

Після стерилізації волонтери підтримують зв’язок із тими, хто приніс тварин на операцію. Зазвичай це відбувається через спільні чати.

“У нас за одну стерилізацію може пройти 70 тварин. Ми пишемо в чаті, щоб усі відписалися, як пройшла операція і як тварина почувається”, — розповідає Вікторія Кукса.

Якщо виникають проблеми, волонтери зв’язуються з ветеринарами. За словами зоозахисниці, серйозні ускладнення траплялися лише в поодиноких випадках.

Водночас відповідальність за післяопераційний догляд лежить на людині, яка привезла тварину.

“Просто принести тварину і піти не можна. Якщо людина вже принесла її, то вона і надалі несе за неї відповідальність”, — наголошує волонтерка.

Як мешканці можуть допомогти

Допомога волонтерам не обмежується фінансами. Якщо люди підгодовують безпритульних тварин у дворі, вони можуть визначити, які саме тварини потребують стерилізації, об’єднатися з сусідами, щоб організувати їх доставку на операцію, знайти тимчасову перетримку після стерилізації.

Під час самих акцій стерилізації волонтерам також потрібна допомога на місці: приймати людей, допомагати одягати післяопераційні попони, переносити тварин у переноски та пояснювати правила догляду.

За словами Вікторії Кукси, охочих допомогти у Вільногірську багато.

“Люди приходять у свій вихідний і допомагають. Дуже багато людей з добрим серцем”, — каже вона.

Скільки безпритульних тварин у місті

Точної статистики безпритульних котів і собак у Вільногірську наразі немає.

За словами волонтерки, у кожному дворі є невеликі групи тварин — приблизно по п’ять-шість собак, частина з яких уже стерилізована.

Втім, через постійний рух тварин і відсутність системного обліку назвати точну кількість неможливо.

Чим стерилізація корисна для тварин

Стерилізація має не лише соціальний, а й медичний ефект.

За словами зооволонтерки, операція зменшує агресивну поведінку у тварин, допомагає запобігти онкологічним захворюванням, усуває ризики, пов’язані з гормональними препаратами.

Часто власники дають тваринам гормональні таблетки, щоб уникнути небажаного потомства. Однак це може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям.

“Тоді онкологія з’являється вже в молодому віці. Тому краще один раз стерилізувати і жити спокійно і господарям, і тварині”, — пояснює Вікторія Кукса.

Стерилізація — це не лише про контроль чисельності тварин. Це також про їхнє здоров’я, безпеку мешканців і відповідальне ставлення громади до тих, хто живе поруч із людьми.

Читайте також:

Тепло, зібране спільними зусиллями: до притулку у Вільногірську доставили дрова завдяки підтримці громади

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області завершив розгляд кримінального провадження щодо нанесення жінкою легких тілесних ушкоджень. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA 

Деталі злочину

Інцидент стався 20 листопада 2025 року близько 20:35 поблизу будинку №49 на вулиці Центральній, що розташований неподалік від міського парку Вільногірська. Між двома знайомими виник конфлікт, під час якого обвинувачена перейшла до фізичної сили: вона вдарила потерпілу долонею, повалила на землю та завдала удару її головою об асфальт.

Судове рішення

23 грудня 2025 року між прокурором та обвинуваченою, за участі її захисника, було укладено угоду про визнання винуватості. 3 березня 2026 року Вільногірський міський суд офіційно затвердив цей документ.

Враховуючи визнання вини та відсутність заперечень з боку потерпілої, суд призначив обвинуваченій покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Цей випадок привертає увагу перш за все тим, що демонструє застосування спрощеної процедури та призначення штрафу за кримінальний проступок.

Читайте також:

5 років в’язниці за камеру: у Вільногірську винесли вирок за крадіжку під час воєнного стану