В цю суботу, 25 травня, в Україні відзначають День філолога. Любов до слова — саме такий сенс в перекладі з давньо-грецької означає поняття філологія. Випускники філологічних факультетів є одними з найбільших щирих поціновувачів духовної культури й літературної творчості у всьому світі.
Журналісти Вільногірськ IN.UA поспілкувалися з філологинею третього ліцею Ольгою Левковець.
Філологиня Вільногірська
Ольга Левковець — випускниця Криворізького державного педагогічного університету. Жінка за освітою учителька-філологиня, закінчила університет за спеціальністю вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури, українознавства. Вже 16 років викладає українську мову і літературу. Працює у Вільногірському ліцеї №3.
«Сама я народилася і виросла у Вільногірську. І колись у дитинстві я мріяла стати художником, тому що вчилася у художній школі імені Петра Петровича Шияна, він тоді мій був викладач, хотіла стати журналісткою. Ще мріяла бути вчителькою. До речі, я втілила свою мрію у своїх учнях», – ділиться філологиня Ольга Левковець.
Робота вчителя, філолога – це можливість побувати в усіх професіях, розповідає Ольга. Тому що вчитель може бути сценаристом, коли пише сценарій уроку якогось чи то виховного заходу. Він може бути коучем для дорослих, він може бути модератором різних ідей, каже філологиня. Він може бути журналістом, коли він пише статтю, і коли він допомагає дитині, своєму учневі, в майбутньому стати журналістом.
Ольга з учнями / фото Ольга Левковець
«Я дуже люблю свою роботу і бачу в цьому особливу філософію. Скільки ми можемо, наприклад, народити дітей? У мене один син на цей час. І дуже багато учнів, які дивляться на тебе, слухають тебе. Люблю їх всіх. Я ніколи не скажу учневі, що не треба проколювати, наприклад, носа або язика. Я підтримую зелений колір волосся у дівчат, наприклад. А коли їм іще фарбувати в такі дикі кольори волосся? Якщо це подобається, я впевнена це не вплине на розумові здібності, жодним чином. У мене в самої дуже багато дірок у вухах» – коментує Ольга.
Філологиня Ольга займається самоосвітою. Постійно проходить курси, тренінги, майстер-класи, вебінари. І понад чотирьох років є викладачкою вебінарів Київського інституту після дипломної освіти. Викладала на курсах ДАНО. Ольга виступає з лекціями, ділиться там педагогічним досвідом.
«Я розповідаю, на вебінарах про читацький щоденник, і про те, як я втілюю у життя ідеї. Демонструю роботу штучного інтелекту, який я використовую. Про творчі технології для залучення дітей до читання. Я всіляко залучаю дітей до навчання», – ділиться Ольга Левковець.
Вона співає, пише картини, розписує чашки, створює свічки, займається дизайнерським манікюром, вишиває, шиє та постійно знаходить для себе нові творчі заняття. У житті Олени Зеленьової немає місця для нудьги чи бездіяльності.
Сама ж жінка називає себе простою людиною. Каже, що у Вільногірську є багато талановитих людей, які заслуговують на увагу. Але її історія доводить – інколи найбільш незвичайними є саме ті люди, які не звикли говорити про власні досягнення.
Олена Зеленьова не може пригадати момент, коли творчість стала частиною її життя. Каже, що, мабуть, народилася такою – людиною, яка постійно щось вигадує, створює та шукає нові способи самовираження.
За роки вона опанувала безліч занять. Жінка в’яже, шиє одяг, вишиває декоративні подушки, пише картини, виготовляє свічки та вироби з гіпсу, розписує фарфор, створює дизайнерський манікюр і навіть пише вірші.
“У мене стільки всього, що я навіть не знаю, з чого почати розповідати”, – говорить вона.
Кожне нове захоплення з’являлося природно. Одні заняття приходили в її життя випадково, інші – через бажання навчитися робити щось власноруч. Проте жодне з них не залишилося короткочасним хобі. Усе, за що береться пані Олена, вона намагається довести до високого рівня.
Жінка зізнається, що не може просто сидіти перед телевізором чи годинами гортати соціальні мережі. Якщо вона відпочиває, то обов’язково робить це з голкою, пензлем чи якоюсь новою творчою ідеєю в руках.
“Я не вмію нічого не робити. У мене завжди щось у руках”, – каже вона.
Картини, народжені з тиші та натхнення
Особливе місце в житті Олени займає живопис. Вона почала малювати для власного задоволення, але з часом її роботи стали прикрашати домівки інших людей. Картини майстрині вже поїхали до Дніпра та Полтави, а деякі були створені спеціально на замовлення.
Навіть якщо основою стає картина за номерами, жінка обов’язково додає щось своє. Вона змінює кольори, деталі, додає блискітки чи інші елементи, які роблять картину неповторною.
“Я вкладаю душу, тому вони ніколи не виходять однаковими”, – говорить художниця.
Картина Олени/ фото з особистого архіву героїні
Малювання стало для неї особливим способом відпочинку. Під час роботи вона вмикає фільм чи музику і повністю занурюється у творчий процес. Саме тоді, каже пані Олена, вона відчуває внутрішній спокій і може хоча б на деякий час забути про повсякденні турботи.
Сьогодні в її планах ще кілька нових картин. Одну з них вона пише для доньки, а інші чекають свого часу. Ідей у неї набагато більше, ніж вільного часу для їх реалізації.
Коли звичайна чашка стає витвором мистецтва
Взимку в будинку пані Олени починається особливий творчий сезон. Саме тоді вона займається розписом фарфору, виготовленням свічок та виробів із гіпсу.
Вироби/ фото з особистого архіву героїні
Також пані Олена займається виготовленням виробів з алмазної мозаїки.
Картини з алмазної мозаїки/ фото з особистого архіву героїні
Для своїх робіт вона використовує різні форми, декоративні елементи, блискітки та стрази. Звичайна свічка у її руках може перетворитися на маленьку скульптуру, а проста гіпсова шкатулка – на дизайнерський елемент декору.
Особливість її виробів у тому, що вони ніколи не повторюються. Навіть якщо пані Олена створює кілька однакових заготовок, кожну з них вона оформлює по-різному.
“У мене не буває однакових виробів”, – розповідає майстриня.
Подушки/ фото з особистого архіву героїні
Більшість своїх робіт вона дарує. Каже, часто не встигає навіть подумати про продаж, адже вже знає, кому хоче зробити приємність.
Під світлом софітів та оплесками глядачів
Ще одне велике захоплення Олени – музика. Вона співає у хорі “Металург” та виступає у дуеті “Феєрія”. Для неї музика стала не просто хобі, а можливістю постійно розвиватися та вдосконалюватися.
Спів у дуеті/ фото з особистого архіву героїні
Кожен вихід на сцену для жінки – це хвилювання, відповідальність та водночас справжнє задоволення. Також їй подобається сольний спів, адже тоді вся увага глядачів зосереджена саме на виконавці.
“На сцені – кайф. Хочеться ще більше вчитися та ставати кращою”, – говорить вона.
Після кожного концерту пані Олена аналізує свій виступ. Просить старшу доньку знімати її на відео, щоб потім переглянути записи та зрозуміти, над чим ще варто попрацювати.
Концерт/ відео з особистого архіву героїні
Під час розмови пані Олена висловлює вдячність своїй викладачці:
“Я вдячна Валентині Калашнік, що вона вкладає всі сили в мій вокал”.
Колись творчий шлях жінки був пов’язаний і з танцями. Вона займалася народними танцями та разом із партнером брала участь у конкурсах, де неодноразово здобувала перемоги.
Манікюр як ще одне полотно для творчості
Дизайнерський манікюр з’явився у житті Олени досить несподівано. Одного разу вона вийшла із салону незадоволеною результатом і зрозуміла, що хоче навчитися робити все самостійно.
“Я просила майстриню манікюру зробити мені світло-рожевий колір, а вона зробила світло-фіолетовий, – каже пані Олена. – Я зателефонувала чоловікові та сказала, що я все куплю, вивчусь та буду робити самостійно. Він мене підтримав”.
Вона придбала необхідні матеріали та почала вчитися. Згодом це захоплення переросло у справжню майстерність.
Сьогодні жінка може створити практично будь-який дизайн, намалювати складні візерунки та навіть робити художній розпис на нігтях.
Творчий підхід допомагає їй і тут. Пані Олена переконана, якщо людина вміє малювати картини чи розписувати чашки, то зможе створити красу й у манікюрі.
Творча родина та великі мрії
Любов до творчості передалася й дітям. Старша донька почала виготовляти свічки та вироби з гіпсу, середня створює прикраси з бісеру, а молодша також цікавиться творчими заняттями.
Мати Олени також займається рукоділлям: вʼяже, шиє та вишиває, а також співає в хорі.
Робота мати Олени/ фото з особистого архіву героїні
“У нас вся сім’я творча”, – говорить пані Олена.
Окрім творчості, у її житті є ще одна велика пристрасть – подорожі. До повномасштабної війни родина часто подорожувала Україною, відкривала для себе нові місця та проводила час разом. Наразі ж чоловік та зять Олени воюють на Покровському напрямку.
Сьогодні найбільша мрія Олени Зеленьової – мир і можливість знову подорожувати разом із родиною. До повномасштабної війни вони часто відкривали для себе нові куточки України, а особливе місце у спогадах жінки займає Крим.
“Ми могли поїхати до Криму і місяць там подорожувати. Це був справжній кайф. Дуже хочу, щоб настав час, коли ми знову зможемо збирати валізи, вирушати всією родиною в дорогу і бачити нашу країну вільною та мирною”, – каже вона.
Історія про людську відданість та мужність під час ворожого обстрілу підірвала українські соцмережі. Мешканка Вільногірська Іванка Зварич розшукує дівчину-музикантку, яка під час евакуації з потяга закривала своїм тілом її маленького сина Юхима.
Про це жінка написала на своїй сторінці в соцмережах, сподіваючись знайти рятівницю.
За словами пані Іванки, разом із сином Юхимом вони їхали поїздом у відпустку на захід нашої країни. Однак дорогу перервала повітряна тривога. Потяг зупинили, і пасажири почули команду: «Термінова евакуація!». Попереду на матір із дитиною чекали п’ять нескінченних годин у посадці та сховищі під звуки вибухів і роботи ППО.
«Перед першим прильотом ми не встигали добігти до сховища. Я з малим на руках бігла пероном між поїздом і локомотивами. Якась працівниця вокзалу просто в останній момент за руку затягнула мене у свою кабінку… За 20 секунд — перший приліт за кілька сотень метрів від нас!», пригадує пані Іванка.
Другий удар застав людей уже в посадці. Саме там, ховаючись від уламків та ракет, Іванка та її син опинилися поруч із незнайомою дівчиною, вчинок якої розчулив жінку до сліз.
«Закривала собою дитину і мене»
Незнайомка без вагань почала закривати собою маленького Юхима та його маму, ігноруючи благання Іванки подумати про власну безпеку і сховати хоча б голову.
«Вона мене “не чула”… Тримала і прикривала мою дитину як рідну. Говорила: “Дитині, яка виживе, потрібна жива мама, аби доправити її в безпечне місце”», ділиться авторка допису.
Особливі прикмети рятівниці
Евакуація відбувалася на станції П’ятихатки-Стикова. Іванка Зварич прагне особисто подякувати дівчині за цей жертовний вчинок, тому просить усіх небайдужих допомогти в її пошуках.
Що відомо про дівчину:
Евакуювалася з потяга, який прибув із західного напрямку;
Мешкає у місті Кам’янське;
Носить окуляри;
Мала із собою футляр із музичним інструментом.
«Дівчино, якщо ти себе впізнаєш, будь ласка, відпишись», — звертається пані Іванка.
Редакція приєднується до пошуків та просить усіх, хто володіє будь-якою інформацією про дівчину, допомогти зв’язатися з авторкою історії.
Вона співає, пише картини, розписує чашки, створює свічки, займається дизайнерським манікюром, вишиває, шиє та постійно знаходить для себе нові творчі заняття. У житті Олени Зеленьової […]
Фото з фейсбук-сторінки Іванки Зварич Історія про людську відданість та мужність під час ворожого обстрілу підірвала українські соцмережі. Мешканка Вільногірська Іванка Зварич розшукує дівчину-музикантку, яка […]
Ранкове подвір’я ще в напівсні, а під вікном уже збираються коти. Вони приходять з мокрими лапами, шрамами, голодом і тихою довірою. І кожного дня одна […]
У невеликих містах нові ідеї нерідко зустрічають із насторогою. Особливо якщо вони виходять за межі звичних гуртків чи спортивних секцій. Та для Софії це не […]
Після історії про картини та мрію про власну виставку вільногірська художниця Людмила Шевченко відкрила для себе новий напрям творчості. Тепер замість полотен вона розписує футболки, […]
