В цю суботу, 25 травня, в Україні відзначають День філолога. Любов до слова — саме такий сенс в перекладі з давньо-грецької означає поняття філологія. Випускники філологічних факультетів є одними з найбільших щирих поціновувачів духовної культури й літературної творчості у всьому світі.

Журналісти Вільногірськ IN.UA поспілкувалися з філологинею третього ліцею Ольгою Левковець.

Філологиня Вільногірська

Ольга Левковець — випускниця Криворізького державного педагогічного університету. Жінка за освітою учителька-філологиня, закінчила університет за спеціальністю вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури, українознавства. Вже 16 років викладає українську мову і літературу. Працює у Вільногірському ліцеї №3.

«Сама я народилася і виросла у Вільногірську. І колись у дитинстві я мріяла стати художником, тому що вчилася у художній школі імені Петра Петровича Шияна, він тоді мій був викладач, хотіла стати журналісткою. Ще мріяла бути вчителькою. До речі, я втілила свою мрію у своїх учнях», – ділиться філологиня Ольга Левковець.

Робота вчителя, філолога – це можливість побувати в усіх професіях, розповідає Ольга. Тому що вчитель  може бути сценаристом, коли пише сценарій уроку якогось чи то виховного заходу. Він може бути коучем для дорослих, він може бути модератором різних ідей, каже філологиня. Він може бути журналістом, коли він пише статтю, і коли він допомагає дитині, своєму учневі, в майбутньому стати журналістом.

«Я дуже люблю свою роботу і бачу в цьому особливу філософію. Скільки ми можемо, наприклад, народити дітей? У мене один син на цей час. І дуже багато учнів, які дивляться на тебе, слухають тебе. Люблю їх всіх. Я ніколи не скажу учневі, що не треба проколювати, наприклад, носа або язика. Я підтримую зелений колір волосся у дівчат, наприклад. А коли їм іще фарбувати в такі дикі кольори волосся? Якщо це подобається, я впевнена це не вплине на розумові здібності, жодним чином. У мене в самої дуже багато дірок у вухах»  – коментує Ольга. 

Філологиня Ольга займається самоосвітою. Постійно проходить курси, тренінги, майстер-класи, вебінари. І понад чотирьох років є викладачкою вебінарів Київського інституту після дипломної освіти. Викладала на курсах ДАНО. Ольга виступає з лекціями, ділиться там педагогічним досвідом.

«Я розповідаю, на вебінарах про читацький щоденник, і про те, як я втілюю у життя ідеї. Демонструю роботу  штучного інтелекту, який я використовую. Про творчі технології для залучення дітей до читання. Я всіляко залучаю дітей до навчання», –  ділиться Ольга Левковець.

Читайте також:

• Чемпіон світу з кікбоксингу тренується у Вільногірському бійцівському клубі
•  «Читацький щоденник»: що вчителі Вільногірська рекомендують читати на канікулах

11 річний Федір має мрію — стати професійним художником і колись організувати власну виставку. Творчі роботи хлопчика вже можна побачити на шкільних виставках у ліцеї, де він навчається.

Журналістка Вільногірськ IN.UA поспілкувалася з Федором та його мамою — і ділиться історією про талант, натхнення та родинну підтримку.

Малює, мріє, надихає: історія юного вільногірця

У Вільногірську живе 11-річний хлопчик, який вражає своєю щирістю та творчим баченням світу. Федір Слишкін активно малює, ліпить з пластиліну та глини, вигадує власних персонажів і мріє стати художником. 

Творчість супроводжує його з раннього віку. Він залюбки малює на різні теми — від природи до улюблених героїв мультфільмів і комп’ютерних ігор.

“Мені дуже подобається мій малюнок персонажа Стіча з мультфільму “Ліло і Стіч”, — ділиться Федір.

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA хлопчик зазначив, що особливо надихають його яскраві кольори та казкові історії.

“Я люблю малювати природу, фрукти, овочі, а також цікавих героїв мультиків та персонажів з комп’ютерних ігор, в які я граю. Найбільше мені подобається малювати синім кольором, тому що більшість моїх персонажів сині й він мені нагадує небо”, — розповів Федір.

У своїх роботах юний митець переважно використовує олівці, хоча іноді звертається й до фарб. Удосконалює свої роботи юний вільногірець на гуртку з малювання.

“Малювати фарбами — це цікаво, але довше. А олівцями — швидше і простіше”, — пояснює Федір.

Окрім малювання, він активно займається ліпленням та шиттям. Створює з пластиліну й глини фігурки героїв, тварин та навіть фантастичних істот. Першу свою іграшку Федір пошив у 2022 році, тоді йому було 8 років.

Підтримка, що надихає: творча історія родини

“Коли я малюю або займаюсь ліпленням чи шиттям я відчуваю спокій і мені це подобається”, — поділився Федір своїми емоціями з журналісткою Вільногірськ IN.UA.

Його мама, пані Яніна, розповідає, що родина всіляко підтримує сина: 

“Ми завжди допомагаємо сину у будь-яких його починаннях, залюбки сідаю з ним малювати та вже й сама навчилась цієї справи. Федір сам почав шити, але якщо є якісь складні деталі, то я йому можу допомогти. Ідеї для своїх іграшок та виробів Федір придумує самостійно. З батьком купуємо всі необхідні матеріали, заохочуємо до нових ідей, не обмежуємо його фантазію”.

Мама Федора, Яніна, уважно стежить за його творчим розвитком, заохочує малювати, ліпити, вигадувати. На власному досвіді переконалась, як важливо для дитини мати підтримку з боку батьків. Саме тому Яніна дала пораду іншим родинам у громаді:

“Не бійтеся давати дитині свободу у творчості. Навіть якщо ви не одразу бачите результат — підтримка дуже важлива. Завдяки творчості діти відволікаються від своїх страхів. Розвивають свою уяву, нові можливості. Не обов’язково займатись на платних гуртках, є безліч відеоуроків, майстер-класів, інформації у соціальних мережах, завдяки яким можна всією родиною підтримувати та займатись розвитком таланту своїх дітей”. 

Творчий досвід дітей у Вільногірську доводить, що щира підтримка батьків може стати вирішальною у розкритті дитячих талантів. Так відбувається і в родині Федора. Під час розмови він з усмішкою розповідав, як мама підтримує його захоплення: зберігає малюнки, надихає пробувати нове й вірить у його мрію стати художником.

Читайте також:

• Від захоплення у дитячому садочку до персональної виставки: історія Аріни Затульної з Вільногірська
• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська

Матеріал створено та опубліковано в межах Програми стратегічної підтримки медіа @Lviv Media Forum. Вона реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program.

Вадим Коваленко отримав подвійний удару ворожого БпЛА “Ланцет”, під час виконання бойового завдання у 19 травня 2025 року, а 28 травня Вадим помер у лікарні.

На позачерговій сесії Вільногірської міської ради було прийнято рішення про присвоєння Вадиму Коваленку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Вільногірської територіальної громади”

Вадим народився 21 листопада 1969 року у місті Вільногірськ. Після закінчення середньої школи №1 вивчився на екскаваторника у нашому місцевому професійно-технічному училищі (зараз – Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти).

19 травня 2025 року, під час виконання одного із таких завдань, налетіли ворожі “Ланцети”… Удар був настільки сильним, що Вадим Коваленко отримав цілий ряд важких поранень, вражень життєво важливих органів. Його бойовий побратим, сам поранений, не залишив Вадима Борисовича, виніс із палаючого екскаватора, разом із іншими побратимами доставив до медслужби. Потім була реанімація в одній із клінічних лікарень Запоріжжя. Однак, врятувати життя воїна не виправдались.

28 травня 2025 року старший солдат Вадим Коваленко, не приходячи до свідомості, помер.