“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір

Наприкінці 2025 року у Вільногірську розпочалися роботи над декількома дороговартісними об’єктами, такими, як ремонт приміщення для Центру надання соціальних послуг та заміна вуличного освітлення. Втім, не всі вважають таке використання коштів раціональним і доречним під час війни.

Про це в інтерв’ю Вільногірськ IN.UA розповів військовий Володимир Клименко.

Володимир — військовий з Вільногірська, який звільнився зі служби за сімейними обставинами. Він став на захист країни з початку повномасштабного вторгнення, де ніс службу у Кременній та Лимані. Володимир висловив свою думку, що під час війни пріоритетом для громад має бути не благоустрій, а збереження життів українських військових.

Додамо, під час одного з опитувань Вільногірськ IN.UA редакція познайомилися з Володимиром і вирішили опублікувати його думку щодо бюджетних витрат громад у період війни.

Розкажіть, будь ласка, про свій шлях: чому у 2022 році ви вирішили піти добровольцем?

— Коли почалась війна, мені це не було байдужим. Я свій шлях знав ще з 2019 року і всіх попереджав. У 2021 році я вже їздив по полігонах, тренувався з “Азовом”, ТРО та іншими підрозділами. Я громадянин, мені “ не яка різниця” це моє кредо! Тому 26 лютого 2022 року я пішов у військомат. Ніс службу у Кременній та Лимані.

Ви висловлювали думку, що частину коштів міська рада витрачає на потреби, які можна реалізувати після війни. Чому, на вашу думку, ці проєкти не є першочерговими саме зараз?

— Освітлення можна зробити після війни. Натомість зараз необхідно зосередитися на збереженні життів військових, їхньому оснащенні та медичному забезпеченні. Коли гинуть побратими, всі ресурси мають бути спрямовані на оборону й підтримку солдатів, адже проєкти благоустрою не є першочерговими в умовах щоденних втрат. Найважливіше — зменшити втрати на фронті. Для цього потрібна реальна допомога від держави, громад і цивільних. Плафони, ліхтарі та благоустрій можуть зачекати, а людське життя — ні. Той, хто не втрачав побратимів, не завжди усвідомлює ціну таких рішень.

Яких ресурсів найбільше потребують військові на фронті?

— Техніки, засобів спостереження, медикаментів. У мене загинув командир взводу. У хлопців елементарно не було тепловізора. Вночі противник закидав позиції боєприпасами — загинуло шість людей. Цього можна було уникнути. І таких історій багато. Є ситуації, коли поранених не можуть евакуювати просто через нестачу техніки. Я сам збирав і передавав медикаменти побратимам — те, чого бракувало. Активно залучені максимум 5–7 людей. Іншим байдуже І така ситуація не Тільки у Вільногірську… Нещодавній обстріл П’ятихаток, а як вони пишалися будівництвом фонтану…Покровськ в якому ще рік тому висаджували троянди. Що зараз з Покровськом (ставить риторичне запитання – прим.ред). Якщо так піде далі — те саме може бути і тут.

Як, на вашу думку, місцева влада може ефективніше підтримувати військових і зберігати життя бійців?

— Місцева влада повинна втертися в важливість ситуації та шукати всі можливі ресурси. Це стосується також збору коштів від громади для потреб військових, аби забезпечити їх всім необхідним. Якби всі громади об’єднали ресурси й звернулися до Міністерства оборони, до Президента з чіткою вимогою: “Шукайте кошти, купуйте засоби захисту, рятуйте життя” — результат був би інший.

Чи потрібно, аби міська рада залучала до обговорення жителів, куди спрямовуються бюджетні кошти?

— Так, залучення жителів до обговорень необхідне. Як платник податків, я маю повне право знати, куди йдуть сплачені мною кошти. Це логічно та справедливо.

Яке повідомлення ви хотіли б донести до представників місцевої влади?

— Я хочу, щоб кожен із них побував “на нулі” й спробував вижити лише на державному забезпеченні — без допомоги волонтерів.Тоді, можливо, прийде розуміння, що і як насправді працює. Бо інакше — не зрозуміють.

Що місцева влада може зробити для підтримки ветеранів уже зараз?

— Державна підтримка в цілому є. Питання пересування, та забезпечення житлом, тут все індивідуально. Потрібна робота з кожною людиною окремо.

Читайте також:

У Вільногірську за майже 800 тисяч гривень проведуть реконструкцію зовнішнього освітлення на Площі Героїв

Повноцінне навчання для тих, хто ніколи не стикався з армією — фізична й вогнева підготовка, адаптація на фронті. Прес-служба 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» детально розповідає про процес рекрутингу.

Рекрутинг у Любарті — це відповідальний підхід до особового складу, який слідує ідеї формування вмотивованого бійця, а не регулярного війська найманців.

Про цей підхід свідчить пропозиція приєднатися до лав захисників. Лише добровільний та усвідомлений крок дасть можливість обрати роль у війську, в якій людина принесе найбільше користі. Тому бригада ділиться актуальнимивакансіями на офіційному сайті.

Мета військового рекрутингу

Військовий рекрутинг дозволяє здійснити відбір найкращих кандидатів і посилити формування у потрібному місці й тим, хто в цьому зацікавлений. Цей метод набору новобранців вважають ефективним обидві сторони — бійці та армія.

Кожна вакансія в Любарті є протиставленням примусу. Такий підхід нагадує розвиток сучасної цивільної компанії: є співбесіда, чіткі етапи знайомства й навчання, а також — взаємне розуміння. Адже лише в такій співпраці цивільні люди розумітимуть свої посадові інструкції.

Підготовка в бригаді Любарт рекрутів на різні вакансії

Незалежно від виду вакансії кожен новобранець проходить БКБП — Базовий курс бойової підготовки. Він триває 6-8 тижнів, передбачає формування основних навичок військового: 

• Фізичну й вогневу підготовку;

• опанування різних видів озброєння й ознайомлення зі спорядженням;

• тактичну медицину;

• орієнтування, вміння працювати з мапами;

• загартування характеру (адаптацію до фронтових умов).

Після базового курсу рекрути проходять спеціалізоване навчання, яке вимагає їхня посада, в обраному підрозділі. Воно складається з цілісного інструктажу, теоретичної та практичної сторін — і на цьому етапі новобранець розуміє в чому полягає особливість саме його ролі у війську, адже вимоги кожної вакансії різні.

БКБП є універсальною підготовкою, яка має на меті обрати по-справжньому готових людей, та саме навчання робить із хорошого солдата професійного військового. Тому, як і базовий курс, наступний етап підготовки бригада теж організувала відповідально.

Хто навчає військових у Любарті?

Новобранців до кожної посади готують досвідчені інструктори з бойовим досвідом часів АТО, ООС і цієї війни — учасники формування, коли бригада була ДФТГ, ССО й ОЗСП, детальніше — на офіційній сторінці lubart.army.

Як готують військових у Любарті?

Практичні навички відпрацьовують у штучно відтворених бойових умовах на полігонах та інших тилових локаціях, а сама програма підготовки складена за передовими стандартами НАТО. Також бригада проводить навчання за кордоном. 

Служба в бригаді за контрактом 18-24

Тим, хто ще не досяг призовного віку теж можна долучитися до складу Любарта. Умови контракту 18-24 поширюються на піхотні посади, а також на посади операторів БПЛА.

Читайте також:

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір

У Кам’янському ті, хто пройшов війну, знову вийшли на майданчик — цього разу не зі зброєю, а з кулями для петанку. Ці змагання стали для них способом психологічного відновлення та можливістю підтримати один одного. 

Про це йдеться у Facebook “Новини Лихівської громади”.

22 березня у Камʼянському відбулися обласні змагання з петанку. Вони пройшли на базі Ветеранського простору. 

Петанк — різновид боулзу, традиційної англійської спортивної гри, мета якого — кинути порожнисті металеві кулі якомога ближче до маленької деревʼяної кулі, стоячи при цьому всередині кола та обома ногами торкаючись землі. Згідно з правилами, в петанк грають на жорсткому ґрунті, гравії або ж на траві та піску.

Вперше в Україні грати в петанк почали на початку 2000-х років у Києві та Ужгороді. Згодом була сформована ГО “Федерація Петанку України”, яка функціонує й наразі. 

Петанк є не просто грою на точність, а дієвим інструментом психологічної реабілітації та соціальної адаптації. 

Саме тому такі змагання стають дедалі популярнішими серед захисників, допомагаючи їм відновлюватися через активне спілкування та командну взаємодію.

Цього разу у Камʼянському змагалося 6 команд:

• “Прометей”;
• “Родини загиблих Героїв Захисників України” (Камʼянське);
• “Superhumans” (Дніпро);
•  та збірні команди з Кривого Рогу, Жовтих Вод та Лихівки.

Лихівську громаду на змаганнях представив Микола Чепурний, ветеран, який і раніше брав участь у змаганнях серед ветеранів. 

“Висловлюємо щиру подяку селищному голові за підтримку ініціативи та сприяння розвитку ветеранського спорту. Дякуємо відділу освіти за наданий транспорт та допомогу в організації поїздки”, — зазначають організатори. 

Читайте також:

Ветерани та їхні родини можуть отримати безоплатну правничу допомогу: як скористатися