“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір

Наприкінці 2025 року у Вільногірську розпочалися роботи над декількома дороговартісними об’єктами, такими, як ремонт приміщення для Центру надання соціальних послуг та заміна вуличного освітлення. Втім, не всі вважають таке використання коштів раціональним і доречним під час війни.

Про це в інтерв’ю Вільногірськ IN.UA розповів військовий Володимир Клименко.

Володимир — військовий з Вільногірська, який звільнився зі служби за сімейними обставинами. Він став на захист країни з початку повномасштабного вторгнення, де ніс службу у Кременній та Лимані. Володимир висловив свою думку, що під час війни пріоритетом для громад має бути не благоустрій, а збереження життів українських військових.

Додамо, під час одного з опитувань Вільногірськ IN.UA редакція познайомилися з Володимиром і вирішили опублікувати його думку щодо бюджетних витрат громад у період війни.

Розкажіть, будь ласка, про свій шлях: чому у 2022 році ви вирішили піти добровольцем?

— Коли почалась війна, мені це не було байдужим. Я свій шлях знав ще з 2019 року і всіх попереджав. У 2021 році я вже їздив по полігонах, тренувався з “Азовом”, ТРО та іншими підрозділами. Я громадянин, мені “ не яка різниця” це моє кредо! Тому 26 лютого 2022 року я пішов у військомат. Ніс службу у Кременній та Лимані.

Ви висловлювали думку, що частину коштів міська рада витрачає на потреби, які можна реалізувати після війни. Чому, на вашу думку, ці проєкти не є першочерговими саме зараз?

— Освітлення можна зробити після війни. Натомість зараз необхідно зосередитися на збереженні життів військових, їхньому оснащенні та медичному забезпеченні. Коли гинуть побратими, всі ресурси мають бути спрямовані на оборону й підтримку солдатів, адже проєкти благоустрою не є першочерговими в умовах щоденних втрат. Найважливіше — зменшити втрати на фронті. Для цього потрібна реальна допомога від держави, громад і цивільних. Плафони, ліхтарі та благоустрій можуть зачекати, а людське життя — ні. Той, хто не втрачав побратимів, не завжди усвідомлює ціну таких рішень.

Яких ресурсів найбільше потребують військові на фронті?

— Техніки, засобів спостереження, медикаментів. У мене загинув командир взводу. У хлопців елементарно не було тепловізора. Вночі противник закидав позиції боєприпасами — загинуло шість людей. Цього можна було уникнути. І таких історій багато. Є ситуації, коли поранених не можуть евакуювати просто через нестачу техніки. Я сам збирав і передавав медикаменти побратимам — те, чого бракувало. Активно залучені максимум 5–7 людей. Іншим байдуже І така ситуація не Тільки у Вільногірську… Нещодавній обстріл П’ятихаток, а як вони пишалися будівництвом фонтану…Покровськ в якому ще рік тому висаджували троянди. Що зараз з Покровськом (ставить риторичне запитання – прим.ред). Якщо так піде далі — те саме може бути і тут.

Як, на вашу думку, місцева влада може ефективніше підтримувати військових і зберігати життя бійців?

— Місцева влада повинна втертися в важливість ситуації та шукати всі можливі ресурси. Це стосується також збору коштів від громади для потреб військових, аби забезпечити їх всім необхідним. Якби всі громади об’єднали ресурси й звернулися до Міністерства оборони, до Президента з чіткою вимогою: “Шукайте кошти, купуйте засоби захисту, рятуйте життя” — результат був би інший.

Чи потрібно, аби міська рада залучала до обговорення жителів, куди спрямовуються бюджетні кошти?

— Так, залучення жителів до обговорень необхідне. Як платник податків, я маю повне право знати, куди йдуть сплачені мною кошти. Це логічно та справедливо.

Яке повідомлення ви хотіли б донести до представників місцевої влади?

— Я хочу, щоб кожен із них побував “на нулі” й спробував вижити лише на державному забезпеченні — без допомоги волонтерів.Тоді, можливо, прийде розуміння, що і як насправді працює. Бо інакше — не зрозуміють.

Що місцева влада може зробити для підтримки ветеранів уже зараз?

— Державна підтримка в цілому є. Питання пересування, та забезпечення житлом, тут все індивідуально. Потрібна робота з кожною людиною окремо.

Читайте також:

У Вільногірську за майже 800 тисяч гривень проведуть реконструкцію зовнішнього освітлення на Площі Героїв

У детективних романах Агати Крісті випадковий попутник у вагоні потяга завжди приховує таємницю. Проте історія, що розгорнулася на залізничній лінії між Ерастівкою та Вільногірськом, могла б здивувати навіть саму королеву детективу. Головний фігурант цієї справи — собака на імʼя Марсель, який самостійно подолав шлях до Вільногірська потягом та автобусом. 

Деталі таємниці пасажира без квитка читайте на Вільногірськ IN.UA. 

Ця історія почалася з тривожних повідомлень місцевих жителів про примітного безхозного собаку біля ринку. 

“Побачили цього песика на зупинці маршруток біля нового ринку, він був дуже занедбаний, на нього наші місцеві собаки нападали”, — каже зоозахисниця Вікторія Кукса. 

Очевидці прохали подбати про собаку, після чого розпочалися її пошуки. 

“Всі просили надати якусь допомогу. Я пояснила, що будемо щось думати. І ми почали шукати цього собаку, він, звісно ж, не сидів на одному місці”, — зазначає Вікторія. 

Протягом дня тварину вдалося розшукати та доправити у безпечне місце. Тоді ж почала з’ясовуватися і дивовижна історія переміщення цього пса. Як з’ясувалося, до Вільногірська він прибув не своїм ходом, а скориставшись громадським транспортом.

“Зателефонувала моя знайома Альона, яка живе в Ерастівці, а працює у Вільногірську, — розповідає зоозахисниця. — Вона сказала, що вчора о 9:00 вона помітила цього песика на вокзалі. Він підходив до людей та заглядав в очі”. 

Згодом розумна тварина самостійно зайшла до електрички: “Якийсь дідусь побачив, що пес хоче зайти в вагон і підсадив його, бо там же високо.” – розповіла Альона, яка подорожувала разом із незвичайним пасажиром. – “Собака поводився так, наче він постійно пересувається потягом. Відчував себе, як вдома”. 

Пригоди на цьому не закінчилися. Далі пес вийшов разом з натовпом у Вільногірську, дійшов до зупинки й сів у приміський автобус, яким і дістався до нового ринку.

Навіть контролерка автобусу не залишилася байдужою до чотирилапого пасажира. Коли вона перевіряла квитки і дізналася, що собака зайшов без господарів, вона дозволила йому залишитися. 

“Вона його не виганяла, не робила ніяких зауважень, то він спокійно доїхав до ринку і там вийшов”, — каже Альона. 

Зараз собака перебуває під опікою волонтерів. Йому дали ім’я Марсель. 

“Дівчата назвали його Марсель, у нього голубі очі, як море”, — каже Вікторія. 

Стан тварини потребує медичної уваги: у нього діагностували розлад шлунку та численні рани на тілі.

Активісти припускають, що пес продовжить шукати своїх справжніх господарів.

“От він ніби тимчасово погодився, щоб ми про нього подбали. І ми боїмося, щоб він не втік і не пішов на пошуки своїх господарів”, – розповідає Вікторія Кукса. – “Він дуже лагідний, постійно хоче зайти в машину, мабуть звик їздити”. 

Існує версія, що в електричці була жінка, яка не втримала собаку, і він вискочив на одній зі зупинок. Начебто були свідки. Волонтери сподіваються на розголос: “Може його хтось впізнає і все-таки знайдуться люди, яких він шукає, або хтось, хто прийме його в нову сім’ю”.

Наразі Марсель залишається у безпеці, але його незвичайна історія закінчиться лише тоді, коли він знову опиниться вдома.

Читайте також:

Як Доля знайшла свій дім

У Вільногірську сформували резерви пального, перевірили генератори на критичних об’єктах, готують до запуску генератори на котельнях і запевняють: місто має можливість підтримувати життєво важливі системи навіть у разі повного блекауту.

Про це журналістці Вільногірськ IN.UA розповів секретар міської ради Олег Штамбург.

Пальне і генератори: резерв сформований

За словами Олега Штамбурга, місто не зберігає пальне у великих централізованих обсягах, однак має напрацьовану систему резервування та забезпечення критичних потреб.

“Є домовленості міського голови з місцевим оператором автозаправної станції щодо резервування пального для потреб міста”. – пояснив секретар міськради Олег Штамбург.

За його словами, у Вільногірську діє комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій і сформований матеріальний резерв.

Також кожен заклад критичної інфраструктури має власний запас пального для роботи генераторів. Сумарно по місту цей резерв дозволяє забезпечити автономну роботу упродовж кількох діб.

Лікарні: резервне живлення і постійний контроль

Особливу увагу приділяють медичним закладам. У лікарнях встановлено кілька генераторів, що забезпечують роботу критичних відділень, зокрема реанімації.

“У лікарнях це не один генератор. У ЦМЛ їх декілька”, — зазначив Олег Штамбург.

Перевірки резервного живлення проводилися за ініціативи районного та обласного керівництва. Окрім цього, спеціаліст міської ради регулярно збирає інформацію від усіх закладів щодо наявності та стану резервів пального.

За словами секретаря міськради, медичні заклади мають запас пального, розрахований щонайменше на триденну автономну роботу.

Водопостачання: багаторівнева система резервування

Джерелом водопостачання для Вільногірська є Вільногірський комбінат (філія АТ «ОГХК»). За словами секретаря міської ради, система працює ще з радянських часів, однак має значний запас надійності та кілька рівнів дублювання.

“Вода подається з Дніпра, накопичується в резервуарах другого підйому, об’єм яких перевищує потреби міста на тривалий час роботи цеху водопостачання. На кожному етапі система має дубльоване насосне обладнання”. – Пояснює Штамбург. – “Крім того, на підйомах передбачені резервні лінії електропостачання, які відновлюються в першу чергу. У разі повного знеструмлення передбачене резервне живлення”.

Також у місті є альтернативні джерела питної води — бювети, які обладнані генераторами та можуть працювати автономно.

Водночас мешканцям варто мати власний запас питної води вдома.

Генератори для котелень: ідуть підключення

На котельнях Вільногірська встановлюють генератори, передані місту партнерами в межах міжнародної допомоги. Обладнання вже доставлене та змонтоване, наразі триває процес підключення.

Роботи включають налаштування автоматики, монтаж систем автоматичного введення резерву та прокладання кабельних мереж. Усі роботи виконує підрядна організація, залучена донором.

“Я особисто був на восьмій котельні. Хлопці ударно працюють — монтують автоматику, розкладають кабелі”, — говорить Штамбург.

Точні строки завершення підключення обіцяють повідомити додатково.

Захист обладнання: антивандальні та захисні рішення

Для генераторів передбачені антивандальні пристрої. Окремо для котелень заплановане облаштування спеціальних захисних конструкцій, які виконують антиуламкову та антидронову функцію.

“Тарифом на теплову енергію передбачено будівництво габіонів навколо котельні. — пояснив секретар міськради.

Чому генераторами неможливо заживити все місто

Генератори, встановлені на котельнях, розраховані виключно на забезпечення роботи самих об’єктів теплопостачання.

“На котельню стоїть генератор — для її потреб цього достатньо. Але якщо заживити ним будинок, то це 8-9 квартир. А будинків у нас більше ста”, — пояснює Штамбург.

Потужність такого обладнання достатня лише для обмеженої кількості споживачів, тоді як все місто споживає електроенергію у значно більших обсягах.

Залежність від загальної енергосистеми

Ще один фактор вразливості — централізоване управління електромережею. Відключення та включення електроенергії відбувається за диспетчерськими рішеннями загальної енергосистеми, без можливості окремого управління саме Вільногірськом.

За словами секретаря міськради, це створює додаткову напруженість під час масових відключень, однак не залежить від рішень місцевої влади:“Вільногірськ відключають із диспетчерського центру в Кривому Розі. Там не бачать окремо наше місто, там бачать чергу відключення — натиснули кнопку, черга погасла”, — каже він.

Читайте також:

Чи переведуть будинки з електроопаленням на інші графіки відключень: у Вільногірську чекають роз’яснень