
Євгену Кулиді було 27 років. До війни він працював охоронцем у “АТБ” у Вільногірську, а чотири роки тому переїхав до Києва, де обіймав посаду заступника керівника магазину. З початком війни Євген став розвідником у 1-му окремому штурмовому батальйоні “Да Вінчі”. Він загинув 19 жовтня в тилу ворога на Донеччині. У нього залишилися дружина та трирічна дитина.
Більше на Вільногірськ.IN.UA
Нам вдалося поспілкуватися з тестем загиблого паном Сергієм. За його словами,Євген часто казав: “Я не боюся смерті, я боюся війни.” Та коли настав час, його рішення стати на захист країни було не вимушеним, а свідомим і рішучим.
“В «АТБ» складали списки для бронювання працівників. Євген міг залишитися вдома, але замість цього він просто підійшов до ТЦК і взяв повістку,” — розповідає тесть загиблого.
На фронті Євген намагався не обтяжувати рідних своїми переживаннями. У середині жовтня він отримав поранення і на два дні повернувся до Запоріжжя. Там зустрівся з дружиною та сином. Попри потребу в лікуванні, Євген вирішив повернутися до своїх побратимів.
“Він завжди допомагав усім своїм рідним, навіть на шкоду собі. Він був людянішим, ніж можна було очікувати, ” — ділиться тесть.
Особливою рисою Євгена, яку згадують рідні, була його чесність.
“Дуже чесна людина. Побільше б таких. Гинуть найкращі й молоді,” — додає тесть.
19 жовтня Євген загинув разом із трьома побратимами. Його відданість, людяність і чесність назавжди залишаться у пам’яті рідних і близьких.
Читайте також:
- Як війна змінила життя вільногірського музиканта: історія митця
- Жінка в ЗСУ: історія вільногірської вчительки, яка пішла захищати Україну
Підписуйтесь