У Вільногірську місцеві жителі висловили обурення через накопичене сміття поблизу кафе “Олімп”. Ми намагались з’ясувати, хто відповідає за прибирання цієї території та яким чином взагалі відповідальні за прибирання певної території визначаються у нашій громаді. В процесі дослідження ми вивчили Правила благоустрою Вільногірська, поспілкувалися з підприємцями та дізналися у міськраді, що проблему планують вирішувати системно.

Більше на Вільногірськ IN.UA

Передісторія проблеми

У соцмережах поширився відеоролик, у якому авторка зафіксувала сміття, пост вийшов 15 вересня. 

“Знаю, що, можливо, це не має сенсу… Але я не можу залишитися осторонь. Це за ‘Олімпом’ і готелем. Скоро почнуться дощі… Чи буде колись у нашому місті порядок? Питання риторичне”, — зазначила місцева жителька Ірина.

Наші журналісти відразу вирушили на пошуки стихійного звалища, показаного у відео. Поруч знаходиться кафе “Олімп”, проте чи входить захаращена територія до зони відповідальності закладу — невідомо. Ми почали шукати відповідальних.

ФОП “Повстень Олександр Васильович” тривалий час виконував функції головного прибиральника Вільногірська, забезпечуючи чистоту в місті. Тому ми звернулися до нього. 

Важливо зазначити, що територія парку, де знаходиться сміття, не перебуває на балансі міста і використовувати на нього бюджетні кошти міська рада не може, тому парк прибирають на благодійній основі. Останній раз ми зафіксували таке велике прибирання 10 вересня, саме напередодні того посту.

“Ми прибирали парк, зокрема, гілки й листя, але ці 5 метрів залишалися поза увагою,” — розповів приватний підприємець Олександр Повстень.

12 вересня на позачерговій сесії міської ради депутати проголосували за призначення КП “УК ‘Жилкомсервіс'” виконавцем послуг з благоустрою. Ми звернулися до його очільника Івана Буряка, щоб з’ясувати, хто відповідальний за прибирання цієї території, але він відмовився надавати коментарі.

“Мені немає часу за гілки ці дивитися… давайте, мені зараз не зручно, я думав, що ви по ділу телефонуєте”, — прокоментував ситуацію директор комунального підприємства “УК ‘Жилкомсервіс'” Іван Буряк.

Правила благоустрою міста

Тому ми вирішили розібратися самостійно. Оскільки важливі для громади питання мають бути зарегульовані чинними Положеннями, ми пішли шукати Правила благоустрою міста. 

Знайшли рішення міської ради від 20 грудня 2018 року, яке регулює утримання вулиць, парків та територій поруч з підприємствами.

Скрін з Правил благоустрою території м.Вільногірська

Згідно з цим Положенням, межі утримання прилеглої території, які власники зобов’язані прибирати, коливаються від 5 до 50 метрів. У нашому випадку сміття знаходиться поруч із об’єктом підприємницької діяльності, і відповідно до п. 5, власники повинні прибирати 20 метрів від межі своєї земельної ділянки.

Також в документі зазначено, що саме Вільногірська міська рада повинна визначити ці межі, однак механізм, яким чином це буде здійснено, не уточнений.

Правила передбачають обов’язок для підприємств утримувати прилеглі території в належному стані. У разі невиконання цих вимог на порушників накладається адміністративна відповідальність.

Скрін з Правил благоустрою території м.Вільногірська

Що кажуть ФОП?

Ми з’ясували, що на рівні процедури правила існують, та чи знають про це підприємці? Журналісти спілкувалися з кількома ФОПами, які мають магазини в окремих будівлях, зокрема власниця перукарні, директор медичного закладу та власник будівлі, який надає в оренду приміщення іншим бізнесам.

Власниця перукарні має окрему будівлю, регулярно прибирає територію та висаджує квіти та дерева. 

“Я не знаю, скільки метрів території маю прибирати за законом, але роблю це постійно, наскільки вистачає сил”, — говорить Яна.

ФОП регулярно прибирають територію навколо будівель, а орендарі, в свою чергу, займаються чистотою в своїх приміщеннях. Однак вони не мають чітко визначених меж території для прибирання.

Директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Карпович повідомив, що прибирають навколо установи два рази на рік і вивозять сміття за кошти підприємства.

“Ми наймаємо за власні кошти машину, тому що немає зараз благодійності, ніхто не допомагає. Робить це частіше неможливо, бо ця вся процедура коштує десь близько 15 тисяч. А внаслідок будинків, які знаходяться поблизу, туди додається ще й побутове сміття. Зараз немає сенсу це робить, бо листя не впало. І тоді вже наприкінці року, в листопаді, ми це все вивозимо”, – розповідає директор Центру первинної медико-санітарної допомоги Сергій Карпович.

Таким чином ми з’ясували, що підприємці не знають чітких правил за якими мають прибирати і не стикалися з тим, щоб цю діяльність хто контролював чи пояснював умови. Наведення порядку залежить від бажання власника або балансоутримувача. 

Що кажуть чиновники?

Тож накопичилося чимало питань, на які можуть відповісти лише представники міської ради. Нам вдалося поспілкуватися з заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальником управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Ростиславом Варницьким.

У розмові ми пояснили ситуацію щодо купи сміття біля “Олімпу” та наші зусилля у пошуках відповідальних осіб. Також ми запитали, чи є встановлені межі для прибирання, які стосуються підприємців та балансоутримувачів різних установ.

“Кожному підприємству, ФОП надано території, де встановлено межі. От від межі земельної ділянки мають 20 метрів прибирати, благоустрій”, – пояснив Ростислав Варницький.  

Заступник міського голови додав, що найближчим часом проведуть інформування власників будівель та орендодавців щодо обов’язків з прибирання прилеглих територій. Зокрема, підприємствам, зокрема і розташованим поблизу сміттєвого звалища, про яке ми писали на початку матеріалу, надішлють листи з відповідними вимогами. У разі відмови від прибирання, на порушників будуть складатися протоколи про адміністративні правопорушення.

Читайте також:

• Роздільний збір сміття у Вільногірську: для чого у місті розташовані залізні піраміди
• Контейнерний збір сміття у Вільногірську: коли запрацює

80-річна пані Віра плете сітки з перших днів повномасштабного вторгнення. Її знайома Валентина ріже тканину на смужки, з яких потім ці сітки створюють. А Світлана — готує свічки та складає власні авторські збори чаю. Всі працюють у волонтерському центрі Вільногірська. Робота тут кипить — кожен робить те, що може.

У центрі плетуть маскувальні сітки, шиють ноші, ріжуть тканину, сортують речі та навіть готують трав’яні чаї для фронту. Усе — руками звичайних людей, які не можуть і не хочуть стояти осторонь.

Редакція Вільногірськ IN.UA побувала у волонтерському центрі Вільногірська та побачила, як він працює зсередини. 

Волонтерський центр у Вільногірську: як все влаштовано

Вся робота центру відбувається у приміщенні колишнього дитячого відділення лікарні. Тут осередок для волонтерів працює вже понад три роки, й все довколо кипить життям. У широкому коридорі встановлені конструкції для плетіння маскувальних сіток — поруч розставлені коробки з уже підготовленою тканиною. В одній із кімнат стоять швейні машинки — тут шиють ноші для евакуації поранених. В іншій сушаться зібрані трави, з яких згодом готують чаї. Є й окрема кімната, де зберігаються вже готові сітки, ноші та інші волонтерські вироби. У ще одному приміщенні — мішки із сосновими шишками та матеріалами для виготовлення окопних свічок.

Ініціаторка та координаторка центру — волонтерка Світлана Мількевич. Вона не лише організовує роботу волонтерів, а й особисто займається приготуванням чаїв для військових. Щоранку влітку о п’ятій годині вона та Марина Трофіменко вирушають збирати лікарські трави неподалік від міста, потім висушують їх і складають власні авторські збори. Ці чаї допомагають підтримувати імунітет, боротися з кашлем, заспокоюють або, навпаки, додають енергії — залежно від складу. До сумішей входять м’ята, меліса, ромашка, шавлія, деревій, звіробій, листя суниці, а також сезонні польові трави, які Світлана ретельно добирає, враховуючи потреби фронту.

У координації та роботі центру Світлані активно допомагають Марина Трофіменко та В’ячеслав Докторов. Ці люди працюють не покладаючи рук: допомагають зі зборами коштів, організовують та координують діяльність центру. В’ячеслав разом зі Світланою часто вирушають на передову до наших військових, підтримуючи їх безпосередньо там.

Окремо в центрі облаштована кімната, де стоять дві швейні машинки, на яких з перших днів війни працюють Ольга Петрівна Жупаненко та Наталія Попович. Вони шиють м’які ноші, чохли для Starlink, чохли на кулемети і все, що потрібно для фронту, а також виготовляють державні стяги для заміни на могилах полеглих захисників. Волонтерський центр закриває цю потребу вже четвертий рік поспіль.

Від авторських чаїв та стягів переходимо до сіток, їх тут плетуть постійно. Журналістка Вільногірськ IN.UA теж спробувала долучитися до плетіння маскувальної сітки і переконалася: це зовсім не легка справа. Вона уважно слухала, як їй пояснювали техніку, але повторити вдалося не з першої спроби — складність полягала в тому, що часом пропускала певні клітинки або збивалася з траєкторії плетіння.

Щоб сітка вийшла міцною, якісною й справді маскувальною, потрібно опанувати техніку: як правильно продівати стрічки, якою траєкторією плести, як закріплювати кінці. І хоч, на перший погляд, усе здається простим, з першої спроби нічого ідеального не виходить.

Але волонтерки терпляче пояснюють, підтримують і заспокоюють. І з часом, коли вже з’являється відчуття ритму, все починає вдаватися. Головне — не боятись і докласти зусиль.

“Ми всі колись починали з нуля. Головне — бажання. Усе інше прийде”, — посміхається одна з майстринь. 

Алла Анатоліївна працює у центрі з 2022 року. Каже, що одна сітка може плестись кілька годин або й кілька днів — залежно від кількості людей.

“Це не просто сітка — це броня. Під нею ховаються наші хлопці. А ми — ховаємо у сітку свою турботу і любов”, — каже вона.

Найстаршій волонтерці — майже 80

Більшість постійних відвідувачів центру — люди старшого віку. За словами волонтерів, молодь, на жаль, рідко долучається.
Одна з найвідданіших волонтерок — Віра Іванівна, якій у цьому році виповниться 80 років. Вона плете сітки з перших днів повномасштабного вторгнення.

“Я тут із самого початку війни. Як тільки здоров’я дозволяє — одразу йду в центр. Бо якщо не ми, то хто?”,— каже пані Віра.

Волонтерка розповідає, що вперше почала допомагати ще у 2015 році, а нові техніки плетіння освоїла вже в останні роки.
Взимку Віра Іванівна ще в’яже теплі шкарпетки для наших військових.

Кожен робить те, що вміє

У коридорі, де встановлені конструкції для плетіння сіток, у закутку біля вікна розміщені коробки з рулонами тканин. 

У центрі кожна людина знаходить свою роль. Валентина Павлівна, наприклад, не плете сітки, але від самого початку війни ріже тканину — це кропітка, але необхідна підготовча робота. Валентина Павлівна відрізає з них потрібної довжини полоски, а потім ножицями прорізає їх за спеціальною технікою, готуючи стрічки для плетіння.

“Я тут із березня 2022-го. Ми перепробували багато технік, але найкраща — це “ялинка”. Сітка тоді не блищить і пухка”, — пояснює жінка.

Вона каже, що коли працює, то їй не так тривожно, бо ця робота лікує. 

Велика подяка тим, хто допомагає 

Усі волонтери з великою вдячністю згадують жінок, які не завжди присутні в центрі, але щодня допомагають на відстані — вдома.

Зокрема, родина Зварич — Іванна Володимирівна та Альбіна Іванівна — забирають тканину додому, ріжуть її на стрічки та приносять уже підготовлений матеріал для плетіння.

“Без них — як без рук. Завдяки їхній допомозі ми не витрачаємо час у центрі на підготовку, а можемо одразу сідати за роботу”, — кажуть волонтерки.

Також волонтери з теплотою говорять про Надію Опозну, переселенку з Сіверськодонецька, яка, попри власні труднощі, активно допомагає в центрі.

 Вранішнє серце центру — Людмила Рапина. Вона не тільки відкриває роботу вранці, а ще й турбується про кожного в центрі.

Ще одна невтомна помічниця — Наталія Філоненко. Вона приходить у центр рано-вранці й не лише ріже тканину, а й плете сітки.

У центрі з вдячністю згадують ще одного помічника — Івана, переселенця з Бахмута. Саме він придумав технологію для плетіння сіток, якою тепер користуються всі волонтери. Нова технологія пришвидшила процес.

Невід’ємною частиною команди є родина Крот. Раїса Крот — одна з перших волонтерок, яка плете сітки з початку вторгнення. Її син Дмитро — незамінний помічник: на власному виробництві він ріже великі рулони тканини на зручні шайби, що значно полегшує роботу. Дмитро також разом зі Світланою та В’ячеславом регулярно їздить на фронт — відвозить передачі, вивозить автівки, бере участь у важливих логістичних місіях.

Ще одна активна родина — Махайдерови. Світлана ріже тканину та плете сітки, а її чоловік Олександр — митець і “майстер на всі руки”. Завдяки його зусиллям у центрі працюють швейні машинки, гостряться ножиці та ремонтується техніка. Крім того, Олександр — художник: він розписує привезені з фронту гільзи для благодійних аукціонів.

Щодня о 14:00 до центру приходить Ірина Гладкова. Вона — одна з тих, хто закриває другу, вечірню зміну з плетіння сіток. Її пунктуальність і відданість стали прикладом для багатьох.

Окрема гордість центру — волонтерська спільнота переселенців. З Краматорська — Наталя, Римма, Яна, Юрій, Катерина. З Марганця — Наталя. Ці люди стали кістяком, який тримає центр, додає йому сили і натхнення.

Співпраця з фронтом

Центр працює у постійному контакті з більш ніж 15-ма бригадами Збройних сил України та Національної гвардії України. За цей час на передову передано понад 30 модемів Starlink, пристрої РЕБ (радіоелектронна боротьба), зарядні станції, дрони, генератори. Постійно евакуюються пошкоджені автівки, проводяться збори коштів на ремонт або закупівлю нових.

Окрема частина допомоги — медична. Центр забезпечує понад 5 польових шпиталів і 20 стабілізаційних пунктів антибіотиками, перев’язкою, знеболювальними засобами та всім необхідним.

Крім того, на постійній основі забезпечують бойові підрозділи тактичною медициною. В осінньо-зимовий період збирається пташиний жир, на основі якого виготовляються мазі проти обмороження. Також мед, на основі якого готуються лікувальні суміші та горіхи з медом.

Велика підтримка з боку громади

Центр активно підтримує Вільногірський ліцей №5 — організовує збори, ярмарки, інформаційні акції. Постійний волонтер — викладач ліцею Віктор Михайлович, який плете сітки вже понад три роки. А також Людмила Ніколаєнко та Ярослава Данилюк, які ніколи не залишаються осторонь. 

“Тяжка не сама робота, а байдужість — те, що дуже багато людей, хоч і називають себе патріотами, нічого не роблять. Не допомагають навіть у найпростішому — підготувати матеріал для сіток”, — каже Віктор Михайлович.

Байдужість болить більше за втому

“Багато хто каже: а скільки вам платять? Наголошуємо на основному принципі волонтерства: Безоплатність і Добровільність!”, — наголошує Світлана Мількевич.

“Ми працюємо заради тих, хто щодня ризикує життям.”, — говорить одна з жінок. Вона додає, що до центру приходить дуже мало людей. Вона хотіла б бачити більше участі від мешканців, особливо молоді, адже, за її словами, основну частину волонтерів становлять старші люди.

Віра Іванівна додає: “Я навіть донати збираю по під’їзду. Хто 100 гривень, хто 200 — все приношу сюди. Але хочеться, щоб молодь прокинулась і зрозуміла: це спільна справа.”

Окопні свічки — нова рецептура для безпеки бійців

Окрім сіток, нош та чаїв, у волонтерському центрі виготовляють і окопні свічки. Щоправда, не такі, як на початку війни. Для цього виділена окрема кімната, у якій розміщені мішки з матеріалами, чисті бляшанки та заготовки для розпалювачів, а також у коробках зберігають вже готові свічки. 

Раніше основу для свічок робили з картону, просоченого воском чи парафіном. Але з часом виявилося: такий матеріал сильно коптить, а дим забиває легені наших військових. Тому волонтери знайшли безпечніший варіант —  за основу беруть соснові шишки, які дають менше диму, але добре тримають вогонь. Також тут роблять розпалювачі з дерев’яної щепи — компактні, зручні у використанні та безпечніші для здоров’я. Шишки та бляшані банки для свічок волонтери збирають самотужки або ж приносять небайдужі люди. У центрі зізнаються, що було б добре, якби більше мешканців проявляли ініціативу й долучалися — будь-яка допомога важлива.

Центр чекає на нових волонтерів

Волонтерський центр у Вільногірську відкритий щодня. Тут чекають усіх: молодих і старших, досвідчених і новачків. Навчать, підтримають, подякують.

“Кожна дія важлива. Ніхто не має стояти осторонь”, — говорить Світлана Мількевич.

Тут часто повторюють: “Сітка — це нитка, що з’єднує фронт і тил”. І саме завдяки таким людям — пенсіонерам, переселенцям, людям з великою душею — ця нитка не рветься. 

За словами Світлани, головне — дорогу до центру знають усі військові. Центр постійно на зв’язку з фронтом, з багатьма захисниками знайомі особисто й регулярно їздять до них з допомогою.

Читайте також:

• Зарядні станції та юридична підтримка: як людям з інвалідністю на Дніпропетровщині отримати допомогу
• У Вільногірську з’явився інспектор з дотримання прав людини: це перший крок до впровадження системи Національної поліції України “Custody Records”

Щодня з прикордоння Дніпропетровщини вивозять від 60 людей. Кожного дня цифри різні, але можуть коливатися і до півтори сотні людей за добу. Переважно це мешканці селища Межова і прилеглих до неї населених пунктів. Саме в цей бік йде російський наступ з боку Покровська.

Про це розповів волонтер гуманітарної організації “Проліска, Євген Ткачев.

Евакуація на Дніпропетровщині

За даними Євгена Ткачова, щодня з прикордоння Дніпропетровщини вивозять від 60 людей. Кожного дня цифри різні, але можуть коливатися і до півтори сотні людей за добу. Переважно це мешканці селища Межова і прилеглих до неї населених пунктів. Саме в цей бік йде російський наступ з боку Покровська.

Евакуація людей на Дніпропетровщині йде дуже стрімко. Щоб охопити всіх бажаючих виїхати, “Проліска” мобілізувала всі наявні сили, зокрема й волонтерів з тилових регіонів. Весь потік людей спрямовують до транзитного центру в Павлограді.

“Зараз мобілізувалась вся “Проліска”. До евакуації з Дніпропетровщини долучені команди з Харкова, Полтави, Дніпра. Всіх людей скеровують до центру в Павлограді. Туди щодня приїжджають до трьохсот людей. Фахівці “Проліски” надають їм психологічну допомогу, оформлюють виплати, надають консультації і підшукують місця для подальшого розміщення. Також коли евакуаційний транспорт звільняється, певну кількість людей везуть до Дніпра — на залізничний вокзал або в місцеві шелтери. Родини з дітьми або великі сім’ї розвозять адресно або углиб Дніпропетровщини, або далі по Україні, але це вже індивідуально”, — розповів волонтер Євген Ткачов.

Контакти для евакуації

Зробити заявку на евакуацію у “Проліску” можна за телефонами: +380 (93) 202 2232, +380 (96) 404 1034, 0800 888 888 (гаряча лінія).

Офіс “Проліски” у Дніпрі приймає звернення за телефоном: +380 (95) 601 5417.

Читайте також:

• З прифронтових громад Дніпропетровщини евакуювали всіх дітей
• Як евакуюватися до Вільногірська: покрокова інструкція