Ексчиновник Михайло Лисенко помер у кареті швидкої допомоги, не опритомнівши. На жаль, медики, які намагалися врятувати його життя, виявилися безсилими

Про це повідомляє мер Дніпра Борис Філатов.

Борис Філатов також зазначив, що Лисенко вже мав проблеми зі здоров’ям. Чотири роки тому він переніс інфаркт, а нещодавно — складну операцію на хребті. Крім того, на здоров’я ексзаступника негативно впливали постійні обшуки та суди, останній з яких відбувся минулої суботи.

Біографія Михайла Лисенко

Народився Михайло у 1977 році, в Берліні, в сім’ї робітників.

Він почав свою кар’єру з поста начальника служби безпеки деревообробного комбінату “Світ Дерева” у Харкові з 2004 по 2006. 

У 2006-2007 роках займав посаду начальника служби безпеки компанії “Нафто-Синтез – Термінал” міста Дніпродзержинськ. 

2007-2008 роки – директор ПТЖ “Спецтехнологія” того ж міста.

У 2009-2010 роках був директором комунального підприємства “Ювілейний КОС” в міста Алушта. 

З 2010 по 2012 займав пост директора Комунального підприємства «Малоріченське водопровідно-каналізаційне господарство» теж в Алушті, селі Малоріченське. 

З 2012 до 2014 року був директором іншого Комунального підприємства, а саме “Малоріченське” в тому ж місті. 

У 2013 році був обраний депутатом Малоріченської сільської ради. Став заступником міського голови, директором департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

У 2014 році – радник голови Дніпропетровської облдержадміністрації. 

З 2015 року обіймав посаду заступника міського голови Дніпра.

Читайте також:

• В Дніпрі врятували двох людей від пожежі: деталі
• Вільногірці зібрали допомогу військовим, які у госпіталях Запоріжжя

Вихованки відділення пауерліфтингу КДЮСШ “Авангард” міста Вільногірськ здобули “срібло” на чемпіонаті України з класичного пауерліфтингу серед юнаків, дівчат, юніорів, юніорок та студентів закладів вищої освіти. Змагання проходили у місті Коломия Івано-Франківської області.

Про це повідомляє Наталія Зінчук, тренерка з пауерліфтингу. 

Тренує дівчат Наталія Зінчук — досвідчена наставниця, яка багато років розвиває пауерліфтинг у Вільногірську.

На всеукраїнському помості честь Дніпропетровського регіону представили спортсменки Альбіна Ніхаєнко та Вероніка Стороженко. Завдяки їхнім виступам збірна області здобула друге місце у командному заліку серед дівчат, ставши срібним призером змагань.

 Варто також відзначити внесок Альбіни Ніхаєнко не лише як спортсменки, а й як судді першої категорії, що свідчить про її багаторічний досвід у спорті. А суддя-асистент Олександр Носач забезпечив підтримку спортсменів безпосередньо на помості.

Наталія Зінчук висловила вдячність прихильникам залізного світу, які не лише поруч, а й надихають спортсменів на нові досягнення. 

Також команда висловила щиру вдячність Збройним Силам України за мужність і відвагу, які дозволяють українським спортсменам змагатися, тренуватися і перемагати під мирним небом.

Читайте також: 

• Спортсмени Вільногірська вибороли нагороди на Чемпіонаті області з класичного пауерліфтингу
• Вільногірці на змаганнях з пауерліфтингу у Івано-Франківській області вибороли золоті медалі

Скоро у Вільногірську відкриють незвичну експозицію — на ній покажуть гільзи, які стали мистецтвом. Авторка робіт — вільногірка, яка перетворює залишки війни на символи відродження, миру й весни.

На бажання героїні ми не розголошуємо імʼя. 

Деталі читайте на Вільногірськ IN.UA

Ідея створювати щось нове з гільз з’явилася не випадково — її підказала родичка. Первинно вона була адресована синові жінки, який навчається на художника. Однак через брак часу юнак не зміг втілити задум. Тоді майстриня взялася за справу самостійно. 

“Так і розпочалося. Одна за іншою гільзи виходили”, — згадує вона.

Розписані гільзи — це не лише художні об’єкти, а й спосіб переосмислення досвіду війни. 

“Мені хотілося, щоб на кожну річ можна було звернутись і поглянути з іншого ракурсу. І те, що вчора ще нас вбивало, сьогодні можна переробити і перетворити на щось інше”, — каже майстриня.

Тематика робіт змінювалася з часом. Спочатку з’являлися символічні образи, пов’язані з українською національною традицією — зокрема, ляльки-мотанки. Але з приходом весни жінку потягнуло до квітів.

“Я розпочинала малювать те, що в мене йшло зсередини. Так мені хотілося нарешті, щоб прийшло щось нове, щось таке квітуче”, — пояснює вона.

Для авторки важливо не лише створювати красиві речі, а й змінювати ставлення до болючих спогадів: 

“Щоб це не так було важко згадувати. Щось додати, якусь деталь — і це вже заграє іншими фарбами”.

Хоча жінка не має художньої освіти, її близькі підтримали ініціативу. На перший план для неї виходить не професійність, а щирість. 

“Я просто робила те, що я хотіла, і все”, — каже вона.

Від майбутньої виставки майстриня очікує не слави, а надії. 

“Я би хотіла побажати все ж таки миру. І щоб ми залишили все погане в минулому і на деякі речі дивились по-новому — з розквітом нового життя”.

Як побажання для читачів та майбутніх відвідувачів виставки, вільногірка ділиться віршем: 

Люби. Ціни. Даруй. Тримай.”

Люби себе і поважай ти інших

Люби життя і радуйся за всіх.

Ціни все те, що маєш на сьогодні ти

Життя воно таке… як сплине не вернеш.

Даруй добро і відкривай все серце

Віддай своє, повернеш у сто раз.

Тримай в собі лиш саме сокровенне і…

Безцінний дар ти пронеси скрізь час.

VVV 04.08.24

Читайте також:

• “Я хочу, щоб мої пісні торкалися душі кожного слухача”, – історія Вікторії Осіпової, вихованки музичної школи Вільногірська
• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає