День міста Вільногірська: історія та цікаві факти

Цьогоріч Вільногірськ відзначає 68 років з моменту свого заснування. Сталося це у 1956 році, коли на території теперішнього Кам’янського району Дніпропетровської області почали видобувати титан. Так навколо гірничо-металургійного комбінату почало зростати сучасне місто. Відомо, що саме 12 серпня 1956 року на території міста заклали перший камінь під восьмиквартирний житловий будинок та комбінат. Тому саме цей день і вважають Днем народження міста.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала факти про заснування міста на основі книг «Вільногірську 40 років» та «Визнаний світом», які зберігаються у бібліотеці Вільногірського фахового коледжу. 

Вільногірську 68 років: факти

21 серпня 1956 року відкрили перший шурф майбутнього кар’єру. Тоді почалися роботи з видобутку титану. На комбінат приїжджали працювати люди, які залишалися жити поряд. Населений пункт став схожий на робітниче селище, якому 16 червня 1958 року присвоїли назву Вільногірськ. У місті гірників та металургів народилася перша дитина — Сергій Поляренко.

Першою вулицею майбутнього міста була вулиця Степова. А будову на ній називали БМУ-9 тресту «Дніпротяжбут». 

1 січня 1959 року створили трест «Дніпрометалургбуд», першим керівником якого став Іван Синіцин, а згодом — Петро Посунько.

Від вулиць Степової до Вокзальної, від Леніна до Ленінського Комсомолу робітники тресту побудували всі промислові підприємства, житлові будинки, школи, Палац культури, лікарню, кінотеатр, дитячі садки. Відомо, що за 40 років кожен муляр вклав понад мільйон цеглин.

Вода прийшла у місто завдяки працівникам «Шляхспецбуд».

Вже 1 вересня 1961 року Вільногірська середня школа №1 та металургійний технікум прийняли перших учнів на навчання.

Вулиця Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Вечірній Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ сьогодні/ фото Вільногірськ IN.UA

Створення місцевого самоврядування

У травні 1960 року у Вільногірську провели перші вибори до міської ради. До її складу тоді увійшли 15 народних депутатів. А головою ради обрали Онуфрія Кошика.

У 1964 році створили бюро ЗАГС. Очолила його вчителька Галина Аришака. У липні того року у Вільногірську зареєстрували перший шлюб.

Вже у 1965 році Вільногірськ отримав статус міста районного підпорядкування, це зумовило збільшення депутатів у раді до 50. У місті почали створювати громадські організації, раду ветеранів, вуличні та домові комітети. 

У 1967 році рішенням виконкому виділили ділянку землі під будівництво заводу електровакуумного скла. 

У 1970 почали будувати другий мікрорайон міста. Це перші два будинки №5 та №7 по Бульвару Миру. 

Станом на 1971 рік населення Вільногірська становило близько 20 тисяч людей.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку у Вільногірську/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Як розвивалася медицина у Вільногірську

У 1957 році виникла необхідність відкрити у місті перший медичний пункт. Його розмістили в однокімнатній квартирі, де працювали 4 фельдшери та завідувачка. 

За необхідністю пацієнтів направляли до лікарень у село Вільні Хутори чи місто Верхньодніпровськ. 

У 1960 році у Вільногірську почали будувати лікарню на 100 ліжок. Там була поліклініка, жіноча та дитяча консультації. Відділення запрацювали у 1962 році.

Також лікарня мала й стаціонарні відділення:

• хірургічне;
• терапевтичне;
• пологове та гінекологічне;
• дитяче.

Працювали кабінети стоматолога, невропатолога, фізіотерапевтичний та лабораторія.

Вже у 1963 році створили інфекційне відділення на 25 ліжок. А також відкрили молочну кухню на 600 порцій.

За рік почала працювати бактеріологічна лабораторія, а з жовтня 1966 року — санепідвідділ.

Місцеві ЗМІ: початок 90-х

Було у Вільногірську й міське радіо. Його очолила журналістка Надія Воробйова. 11 лютого 1991 року в ефір вийшла перша радіопередача.

З перших днів роботи радіо передачі велися українською мовою. Висвітлювали важливі події та проблеми міста.

Місто Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Пейзажі міста/ фото Вільногірськ IN.UA

Місцеві котики/ фото Вільногірськ IN.UA

Колоритне подвір’я Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Читайте також:

• Рідне місто Вільногірськ: історія, освіта, підприємства
• У вільногірському ліцеї № 5 діє єдиний у місті історико-краєзнавчий музей: що відомо
• Екскурс в історію: що можна побачити у вільногірському історико-краєзнавчому музеї

У Вільногірську діє затверджене “Положення про порядок соціальної підтримки ветеранів війни, військовослужбовців та членів їх сімей”. Відповідно до цього документа, родини полеглих Захисників мають право на отримання одноразової матеріальної допомоги з місцевого бюджету.

Редакція Вільногірськ IN.UA детально розібралася, хто саме може претендувати на виплату у розмірі 100 тисяч гривень, за якими правилами розподіляються кошти та які документи необхідно зібрати для оформлення.

Грошова допомога для родин загиблих військових у Вільногірську

Одноразова соціальна матеріальна допомога надається родинам військовослужбовців, які загинули внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Загальний розмір допомоги становить 100 000 гривень. Головною та обов’язковою умовою для її отримання є реєстрація місця проживання члена сім’ї на території Вільногірської громади саме на дату смерті військовослужбовця.

Згідно з документом, до членів сім’ї загиблого, які мають право на допомогу, належать:

• батьки;
• один із подружжя (чоловік або дружина), який не одружився вдруге;
• діти загиблого, у тому числі й повнолітні.

Правила розподілу коштів та процедура відмови

Сума у 100 тисяч гривень не виплачується комусь одному, а розподіляється рівними частинами між усіма повноправними членами сім’ї загиблого військовослужбовця.

Якщо хтось із родичів не бажає отримувати свою частку, він має право відмовитися від неї на користь іншого члена родини. Для цього необхідно власноруч написати заяву у довільній формі (з обов’язковим зазначенням особи, якій передаються кошти) та особисто подати її до Управління соціального захисту населення (УСЗН).

Варто звернути особливу увагу на законодавчі обмеження: суворо забороняється відмовлятися від допомоги від імені малолітніх чи неповнолітніх дітей загиблого, а також від імені недієздатних осіб або осіб з обмеженою дієздатністю. Їхня частка залишається недоторканною.

Крім того, положення регулює ситуації з родичами, які звернулися за виплатою із запізненням. Якщо кошти вже були розподілені та виплачені, а після цього з’явилися інші члени сім’ї, які також мають на них законне право, питання перерозподілу суми вирішується виключно за їхньою взаємною згодою або у судовому порядку.

Перелік необхідних документів

Для призначення матеріальної допомоги заявнику необхідно звернутися до Управління соціального захисту населення Департаменту соціально-гуманітарної політики (УСЗН ДСГП) із відповідною заявою.

До заяви потрібно додати такий пакет копій документів:

• паспорт громадянина України;
• витяг з реєстру територіальної громади (або інший офіційний документ про осіб, зареєстрованих у житлі заявника);
• ідентифікаційний код (РНОКПП), окрім осіб, які відмовилися від нього через релігійні переконання та мають відповідну відмітку;
• сповіщення від ТЦК та СП про загибель або інший офіційний документ від державних органів, що підтверджує загибель під час захисту України;
• свідоцтво про смерть військовослужбовця;
• документи, що підтверджують родинні зв’язки (для дружини/чоловіка – свідоцтво про шлюб; для дітей – свідоцтво про народження; для батьків – свідоцтво про народження загиблого);
• для опікунів чи піклувальників над дітьми загиблого – рішення органів місцевої влади або суду про встановлення опіки;
• довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана місцевим УСЗН (подається лише у разі наявності статусу ВПО).

Крім вищезазначених документів, заявник має надати реквізити рахунку, відкритого в уповноваженому банку міста Вільногірськ, на який і буде зараховано фінансову допомогу.

Читайте також:

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про розширення державної програми компенсації вартості оренди житла для ветеранів та ветеранок війни. Відтепер фінансову підтримку зможуть отримати нові категорії захисників, зокрема ті, хто повернувся з російського полону або взагалі не має власної нерухомості.

Редакція Вільногірськ IN.UA детально розібралася, хто саме має право на ці виплати, від чого залежить їхній розмір та як правильно подати заяву.

Компенсація за оренду житла для ветеранів

Згідно з інформацією Міністерства у справах ветеранів, державна компенсація надається ветеранам і ветеранкам, які змушені винаймати житло через наслідки війни.

Базове право на оформлення виплат мають:

• військові, чиє житло було знищене або пошкоджене внаслідок бойових дій;
• власники нерухомості, яка залишилася на тимчасово окупованих територіях або розташована в районах ведення активних бойових дій;
• ветерани, які мають статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та не можуть користуватися власним помешканням;
• військовослужбовці, які проходять тривале лікування або реабілітацію на відстані понад 15 кілометрів від свого задекларованого місця проживання і через це вимушені орендувати житло.

Що змінилося у програмі: нові категорії отримувачів

У 2026 році уряд суттєво розширив перелік осіб, які можуть претендувати на відшкодування вартості оренди. До оновленого списку отримувачів внесли:

• ветеранів та ветеранок, які повернулися з полону (за умови, що їхнє попереднє житло залишилося на тимчасово окупованій території або стало повністю непридатним для проживання);
• ветеранів зі статусом ВПО, які взагалі не мають у власності жодного житла;
• осіб, звільнених з військової служби, які брали безпосередню участь у захисті України, але через бюрократичні процедури ще не встигли офіційно оформити статус учасника бойових дій (УБД) або особи з інвалідністю внаслідок війни.

Який розмір виплат передбачено у 2026 році

Сума державного відшкодування не є фіксованою і напряму залежить від населеного пункту, де ветеран орендує житло, а також від актуального прожиткового мінімуму. За даними Пенсійного фонду України, станом на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 гривень.

Розподіл компенсації виглядає наступним чином:

• у Києві, Дніпрі, Львові та Одесі максимальна сума компенсації становить до двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (до 6 656 гривень);
• в обласних центрах передбачено відшкодування у розмірі до 1,5 прожиткового мінімуму (до 4 992 гривень).
• в інших населених пунктах (до цієї категорії належить і Вільногірськ) сума компенсації дорівнює одному прожитковому мінімуму (3 328 гривень).

Варто зазначити: якщо фактична орендна плата за договором перевищує встановлений державою ліміт компенсації, різницю отримувач сплачує самостійно із власних коштів.

Як подати заяву на оформлення компенсації

Процедура оформлення виплат є максимально стандартизованою. Подати заяву на отримання компенсації за оренду можна двома основними офлайн-способами:

• звернувшись до структурного підрозділу з питань ветеранської політики безпосередньо за місцем оренди житла;
• через будь-який зручний Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).

У деяких регіонах також доступна електронна подача документів через офіційні державні цифрові сервіси, зокрема через портал “Дія”. Проте особисте звернення з оригіналами документів поки залишається основним і найбільш надійним способом оформлення.

Після подання повного пакета документів уповноважений орган проводить перевірку достовірності наданих даних та ухвалює офіційне рішення щодо призначення компенсації. У разі позитивного результату кошти щомісяця перераховуватимуться на вказаний банківський рахунок заявника.

Читайте також: