День міста Вільногірська: історія та цікаві факти

Цьогоріч Вільногірськ відзначає 68 років з моменту свого заснування. Сталося це у 1956 році, коли на території теперішнього Кам’янського району Дніпропетровської області почали видобувати титан. Так навколо гірничо-металургійного комбінату почало зростати сучасне місто. Відомо, що саме 12 серпня 1956 року на території міста заклали перший камінь під восьмиквартирний житловий будинок та комбінат. Тому саме цей день і вважають Днем народження міста.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала факти про заснування міста на основі книг «Вільногірську 40 років» та «Визнаний світом», які зберігаються у бібліотеці Вільногірського фахового коледжу. 

Вільногірську 68 років: факти

21 серпня 1956 року відкрили перший шурф майбутнього кар’єру. Тоді почалися роботи з видобутку титану. На комбінат приїжджали працювати люди, які залишалися жити поряд. Населений пункт став схожий на робітниче селище, якому 16 червня 1958 року присвоїли назву Вільногірськ. У місті гірників та металургів народилася перша дитина — Сергій Поляренко.

Першою вулицею майбутнього міста була вулиця Степова. А будову на ній називали БМУ-9 тресту «Дніпротяжбут». 

1 січня 1959 року створили трест «Дніпрометалургбуд», першим керівником якого став Іван Синіцин, а згодом — Петро Посунько.

Від вулиць Степової до Вокзальної, від Леніна до Ленінського Комсомолу робітники тресту побудували всі промислові підприємства, житлові будинки, школи, Палац культури, лікарню, кінотеатр, дитячі садки. Відомо, що за 40 років кожен муляр вклав понад мільйон цеглин.

Вода прийшла у місто завдяки працівникам «Шляхспецбуд».

Вже 1 вересня 1961 року Вільногірська середня школа №1 та металургійний технікум прийняли перших учнів на навчання.

Вулиця Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Вечірній Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ сьогодні/ фото Вільногірськ IN.UA

Створення місцевого самоврядування

У травні 1960 року у Вільногірську провели перші вибори до міської ради. До її складу тоді увійшли 15 народних депутатів. А головою ради обрали Онуфрія Кошика.

У 1964 році створили бюро ЗАГС. Очолила його вчителька Галина Аришака. У липні того року у Вільногірську зареєстрували перший шлюб.

Вже у 1965 році Вільногірськ отримав статус міста районного підпорядкування, це зумовило збільшення депутатів у раді до 50. У місті почали створювати громадські організації, раду ветеранів, вуличні та домові комітети. 

У 1967 році рішенням виконкому виділили ділянку землі під будівництво заводу електровакуумного скла. 

У 1970 почали будувати другий мікрорайон міста. Це перші два будинки №5 та №7 по Бульвару Миру. 

Станом на 1971 рік населення Вільногірська становило близько 20 тисяч людей.

Пам’ятник Т.Г.Шевченку у Вільногірську/ фото Вільногірськ IN.UA

Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Як розвивалася медицина у Вільногірську

У 1957 році виникла необхідність відкрити у місті перший медичний пункт. Його розмістили в однокімнатній квартирі, де працювали 4 фельдшери та завідувачка. 

За необхідністю пацієнтів направляли до лікарень у село Вільні Хутори чи місто Верхньодніпровськ. 

У 1960 році у Вільногірську почали будувати лікарню на 100 ліжок. Там була поліклініка, жіноча та дитяча консультації. Відділення запрацювали у 1962 році.

Також лікарня мала й стаціонарні відділення:

• хірургічне;
• терапевтичне;
• пологове та гінекологічне;
• дитяче.

Працювали кабінети стоматолога, невропатолога, фізіотерапевтичний та лабораторія.

Вже у 1963 році створили інфекційне відділення на 25 ліжок. А також відкрили молочну кухню на 600 порцій.

За рік почала працювати бактеріологічна лабораторія, а з жовтня 1966 року — санепідвідділ.

Місцеві ЗМІ: початок 90-х

Було у Вільногірську й міське радіо. Його очолила журналістка Надія Воробйова. 11 лютого 1991 року в ефір вийшла перша радіопередача.

З перших днів роботи радіо передачі велися українською мовою. Висвітлювали важливі події та проблеми міста.

Місто Вільногірськ/ фото Вільногірськ IN.UA

Пейзажі міста/ фото Вільногірськ IN.UA

Місцеві котики/ фото Вільногірськ IN.UA

Колоритне подвір’я Вільногірська/ фото Вільногірськ IN.UA

Читайте також:

• Рідне місто Вільногірськ: історія, освіта, підприємства
• У вільногірському ліцеї № 5 діє єдиний у місті історико-краєзнавчий музей: що відомо
• Екскурс в історію: що можна побачити у вільногірському історико-краєзнавчому музеї

У 2026 році, попри виклики воєнного стану, Вільногірська міська територіальна громада реалізує програму літнього відпочинку дітей. Основна мета — забезпечити не лише змістовне дозвілля, а й психологічне розвантаження та безпеку підростаючого покоління.

Більше — у матеріалі Вільногірськ IN.UA.

Мережа дитячих закладів відпочинку

Для охоплення максимальної кількості дітей у червні 2026 року на базі місцевих ліцеїв функціонуватимуть чотири табори з денним перебуванням:

• “Веселий вулик” — Вільногірський ліцей №2;
• “Світанок” — Вільногірський ліцей №3;
• “Дивосвіт” — Вільногірський ліцей №4;
• “Веселка” — Вільногірський ліцей №5.

Тривалість оздоровчої зміни: 14 календарних днів.

Графік роботи: щоденно з 08:00 до 14:00 (крім вихідних та святкових днів).

Категорії дітей та умови оплати

Згідно з проектом рішення, передбачено чіткий розподіл за пільговими категоріями.

100% оплата за рахунок бюджету: 

• діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; 
• діти з інвалідністю; 
• діти ВПО; 
• діти захисників України: діти учасників бойових дій; діти осіб, які загинули, померли або пропали безвісти під час захисту України та діти, чиї батьки перебувають у полоні; 
• соціально вразливі категорії: діти з багатодітних та малозабезпечених сімей; діти, батьки яких мають інвалідність I або II групи; діти, які перебувають на обліку в Службі у справах дітей як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах; 
• інші категорії: діти “чорнобильців” та діти працівників агропромислового комплексу та соціальної сфери села. 

50% оплата від вартості: 

• діти, які перебувають на диспансерному обліку; 
• талановиті та обдаровані діти: переможці міжнародних, всеукраїнських, обласних, міських, районних олімпіад тощо. 

Всі інші категорії дітей, що не підпадають під пільги, оздоровлюються за повну вартість (якщо передбачено місця).

Алгоритм зарахування та необхідні документи 

Зарахування до табору здійснюється на підставі наказу директора відповідного ліцею.

Пакет документів: 

1. Заява від одного з батьків або законного представника. 
2. Медична довідка (форма № 079/о).
3. Копія свідоцтва про народження дитини. 
4. Підтвердження пільги: копії посвідчень, довідок, дипломів або рішень органів влади. 

Організація побуту та безпеки 

Безпека

Кожен табір працює лише за умови наявності сертифікованого укриття. Кількість дітей у зміні суворо відповідає кількості місць в укритті. 

Під час оголошення тривоги процес відпочинку негайно переривається, вихователі зобовʼязані організовано відвести дітей у сховище. 

Окрім цього, здійснюється постійний супровід медичним працівником. 

Харчування та дозвілля 

Діти забезпечуються повноцінним харчуванням, необхідним для їх нормального росту і розвитку, із дотриманням вимог щодо якості та безпеки продукції, визначених нормативними документами. 

Також програма включає спортивні змагання, екскурсії, творчі майстер-класи, психологічні тренінги та патріотичне виховання. 

Обовʼязки батьків

Батьки відіграють ключову роль у підготовці дитини до відпочинку, а саме вони мають: 

• забезпечити дитину сезонним одягом, зручним взуттям за засобами гігієни; 
• своєчасно пройти медогляд з дитиною; 
• бути на звʼязку з вихователями; 
• провести бесіду з дитиною про безпечну поведінку та правила перебування в колективі в умовах війни.

Керівництво та фінансування 

Координацію всієї кампанії здійснює Міська міжвідомча комісія, до складу якої входять представники відділу освіти, охорони здоров’я, поліції, ДСНС та фінансового управління.

Джерела фінансування:

• кошти міського бюджету;
• субвенції з обласного чи державного бюджетів;
• благодійні внески та кошти батьків (для пільговиків 50% або повної оплати).

Читайте також:

Питання розрахунку неоподатковуваного мінімуму доходів громадян традиційно викликає чимало плутанини серед українців. У 2026 році базовий принцип нарахування залишився незмінним, однак ключові фінансові показники, від яких залежать податкові розрахунки, оновилися.

Редакція Вільногірськ IN.UA пояснює, як правильно розуміти цей показник та у яких випадках його сума кардинально відрізняється.

Що таке неоподатковуваний мінімум доходів громадян

У чинному законодавстві України термін “неоподатковуваний мінімум доходів громадян” фактично не використовується як єдина універсальна сума для оподаткування. Його значення змінюється залежно від сфери застосування: податкової, адміністративної чи кримінальної.

У переважній більшості випадків, коли цей термін згадується у нормативних та підзаконних актах, під ним мається на увазі умовна фіксована сума — 17 гривень. Вона слугує виключно як технічна одиниця для розрахунків. Водночас існує принциповий виняток: у сфері адміністративного та кримінального законодавства цей показник прив’язується не до 17 гривень, а до розміру податкової соціальної пільги.

Оновлені соціально-економічні показники та ПСП у 2026 році

Як зазначають у Головному управлінні Державної податкової служби, з 1 січня 2026 року в Україні почали діяти нові соціально-економічні показники, які безпосередньо впливають на систему оподаткування фізичних осіб.

Зокрема, встановлено такі суми:

• прожитковий мінімум для працездатної особи — 3 328 гривень;
• мінімальна заробітна плата — 8 647 гривень.

Саме ці цифри є базою для визначення податкової соціальної пільги (ПСП) та встановлення граничних доходів для її застосування. Згідно з Податковим кодексом України, кожен платник податку має право на зменшення свого оподатковуваного доходу (заробітної плати) за рахунок цієї пільги.

Базовий розмір ПСП становить 50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня. Таким чином, у 2026 році розмір податкової соціальної пільги дорівнює 1 664 гривні. Податківці наголошують, що саме ця сума є основним соціальним інструментом, який впливає на рівень оподаткування громадян.

Подвійний підхід у юридичній практиці: як рахують штрафи та збитки

У юридичній площині зберігається подвійний підхід до використання неоподатковуваного мінімуму. Якщо для розрахунку штрафів застосовують 17 гривень, то для кваліфікації тяжкості правопорушення — показник податкової соціальної пільги (1 664 гривні у 2026 році).

Показовим прикладом є майнові злочини. Відповідно до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка майна вважається дрібною, якщо її вартість не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У цьому випадку для розрахунку береться саме податкова соціальна пільга: 0,2 помножити на 1 664 гривні. Тобто межа становить 332,8 гривні.

Якщо ж вартість викраденого перевищує 332,8 гривні, для порушника настає кримінальна відповідальність за статтею 185 Кримінального кодексу України. Таємне викрадення чужого майна карається штрафом у розмірі від 1 000 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів. І саме на цьому етапі для визначення суми штрафу базовою розрахунковою величиною знову стають стандартні 17 гривень.

Таким чином, для визначення порогових значень у злочинах використовується податкова соціальна пільга, тоді як 17 гривень продовжують залишатися технічною величиною для розрахунку самих штрафних санкцій.

Читайте також: