Вчора, 10 вересня, відбулася зустріч мешканців міста з Володимиром Василенко. Пенсіонери та продавці поскаржилися міському голові на те, що хочуть торгувати продукцією власного виробництва саме “під берізками”. У той час поліція проти. На зустрічі також були присутні начальник УАКБ та ЖКХ Ростислав Варницький та працівники поліції.

На зустрічі були й журналісти Вільногірськ IN.UA

Передісторія стихійного базару

Більше 10 років у Вільногірську існує стихійний базар. За словами лідера ініціативної групи, вони вже зверталися в міську раду про створення законного місця для торгівлі. Чотири роки тому група збирала підписи, з проханням залишити стихійний базар в пожвавленій території міста – біля берізок, за що підписалося три тисячі містян, за словами лідера ініціативної групи Анатолій Коровіко. Питання тоді так і не вирішили.  

Власники сільськогосподарських продуктів продовжували торгувати своїм товаром в «берізках». Продавці, переважна кількість пенсіонерів, розказали, що штрафів та “розгону” не було. А у вересні “взялися” за них.

«Я торгую квітами. Це сезонний товар. Останні 4 роки ми продавали й на нас не складали протоколи, як зараз. Чому це сталося? Бо як і раніше це питання не вирішили. А людям немає з чого прожити, тому й йдуть на такі міри, аби вижити. Сьогодні теж нічого не вирішили ми, тому знову будемо створювати ініціативну групу та йти до міського голови з питаннями де нам можна продавати свій товар і на яких умовах», –  коментує лідер ініціативної групи Анатолій Коровіко.

У вихідні дні на стихійний ринок з’їжджаються фермери з регіону, продають м’ясо, молочну продукцію, овочі, фрукти. Як повідомляє місцева рада, це люди, які у більшості не оформлені як підприємці, відповідно, не сплачують податки. На стихійному ринку продукція не проходить лабораторного аналізу, на цьому заощаджують продавці, але це піддає небезпеці споживачів.  

Що кажуть у  поліції щодо торгівлі на ринку “під берізками”

За словами начальника Відділення поліції 4 Кам’янського районного управління Володимира Колокола  протоколи щодо нелегальної торгівлі мешканців складалися нерегулярно –  раз на місяць, або ж тиждень. Протягом 10 – 15 років поліція пропонувала правопорушникам перенести торгівлю на спеціально відведене місце. Проте вони відмовлялися. 

Працівники поліції складають протоколи за статтею 160 адміністративного кодексу частина 1, 2 – торгівля з рук в невстановленому місті. Та за статтею 152 — порушення благоустрою в місті, штраф від 340 гривень. 

«Поліція сумлінно віднеслася до своїх службових обов’язків. Для дільничних офіцерів поліції, якщо на території обслуговування є стихійна торгівля, то це рахується як негативне явище для дільничного і його обов’язок діяти з чинним законодавством», –  висловився Володимир Колокол.

На думку торгівців, місце під “берізками” вигідне за розташуванням, має постійний потік покупців. Тут найкраще йде торгівля. Продавці цими вихідними спробували провести торгівлю на комерційному місцевому ринку, залишилися незадоволеними.

«Нас женуть, а ми стоїмо. Ми спробували перенести свою торгівлю до місцевого ринку. Там нас поставили, як до стіни. Місця немає. Й дорого за місце платити. Якщо я продала 2 кілограм слив, а більше в мене й немає. Я велику частку з цього повинна за місто заплатити. А жити за що мені?», – скаржиться продавчиня Надія.

На скарги директор ринку Руслан Полтавський реагує і пояснює, що на території його ринку є певні умови. Є своя плата, і її розмір розраховують в залежності від виду товару та площі місця для торгівлі, також включаються витрати підприємства на ведення його господарської діяльності. Є пільги. Наприклад, для пенсіонерів, які продають зелень з городини, місце безплатне.

«У міру можливості я для продавців організував зручну для них торгівлю. У мене були прилавки, я їм їх поставив, натомість продавці від них відмовилися й стали в проході. В мене є певні умови перебування на ринку – це плата за місце й чистота»,  – прокоментував директор комерційного ринку у Вільногірську Руслан Полтавський. 

Що вирішили

На зустрічі остаточної згоди сторони так і не дійшли. Міський голова Володимир Василенко зазначив, що покроковий план для продавців власної продукції, де пояснять правила, місце торгівлі, плату та умови, опублікують на офіційній сторінці міської ради.

У поліції повідомили, що буде продовжувати виписувати штрафи за торгівлю в невизначеному місці.

«Роботу свою ми будемо проводити й надалі сумлінно. Якщо буде стихійний базар працювати – складати адміністративні протоколи за правопорушення ми будемо. Ми діємо в рамках закону», – зазначає Володимир Колокол.

Також, Володимир Василенко зазначив про розгляд  варіантів розміщення ринку в інших місцях Вільногірська. Поки продавці можуть збувати товар на ринках, що працюють у місті.

«В місті є два офіційних місця для законної торгівлі. Це Новий ринок по вулиці Центральна та старий по Устенка», – сказав начальник УАКБ та ЖКХ Ростислав Варницький.

Читайте також:

• У Вільногірську підвищиться тариф на воду
• Скільки людей проживають на території Вільногірської територіальної громади

Верхньодніпровськ — місто, що зберігає у своїх затишних вулицях десятки захованих історій. На перший погляд спокійне й камерне, воно приховує у старих фасадах відлуння дворянських балів, приватних театрів, ремісничих майстерень та культурних осередків минулого.

Усе це оживає під час пішої екскурсії, яку проводить директорка Верхньодніпровського історичного музею Наталія Іванівна Коновал.

Початок історії: від дитячого будинку до старого проспекту

Біля музею гуртуються відвідувачі, і саме з цього місця почалася подорож Верхньодніпровськом.

“Хочу вам сказати, — починає пані Наталія, — що там, де зараз знаходиться музей раніше був дитячий будинок імені Кірова”. Саме з цього місця стартує прогулянка. Колись тут стояв гарний приватний будинок, а поруч — ресторан “Славутич”, де нині торговий центр.

Ціла територія дитбудинку була важливою частиною післявоєнної історії міста. Екскурсовод згадує історію чоловіка, який нещодавно віднайшов на кладовищі могилу директора того дитячого будинку — Мічника, і прагне відновити пам’ять про нього. Такі особисті історії повертають емоційний вимір місцям, які ми часто сприймаємо просто як будівлі.

Далі шлях веде до проспекту, який у місті й досі звично називають “Каштановим”. “До 1979 року тут були лише одноповерхові будиночки, — пригадує екскурсовод. — А коли місто відзначало 200-річчя, проспект перебудували. Верхньодніпровськ тоді називали “маленьким Києвом” — настільки затишно стало”. Сьогодні це одна з найатмосферніших частин міста — з рівними рядами каштанів і доглянутими фасадами.

Історичні будівлі, що зберегли свій характер

На маршруті трапляються об’єкти, які цікаві не лише архітектурою, а й тим, що пережили кілька епох. Колишня телефонно-телеграфна станція діяла тут у 1911–1920-х роках. Поруч стоїть старе царське казначейство — одна з перших кам’яних будівель Верхньодніпровська. Воно унікальне тим, що зберегло власне призначення: тут і сьогодні працює фінансова установа.

Справжньою окрасою міста є “Дім із годинником”, зведений у другій половині XIX століття. Його називали “Генеральською дачею”, адже тут відпочивав Катеринославський генерал-губернатор. “На першому поверсі була велика зала, де збиралися дворяни, проводилися бали, музичні вечори”, — розповідає Наталія Коновал. Сьогодні будівля все ще зберігає атмосферу світського життя свого часу.

Поруч — інша важлива споруда, яка колись слугувала столярною майстернею, а згодом — торговельною організацією “Міжторг”. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес повернення майна, відібраного у приватних власників у попередні десятиліття. Тоді й були знайдені документи на цю будівлю, і її повернули спадкоємцям. Згодом її придбали нові власники, і сьогодні вона відома як “Верхауз” — Верхньодніпровська хата.

Театральні та культурні осередки минулого

У центрі маршруту — будівля колишнього кінотеатру “Гастелло”. Попри те, що багато хто вважає його спорудженим у 1930-х, архітектура свідчить про старші витоки. “Колись тут був театр, — пояснює екскурсовод. — Верхньодніпровці — дуже творчі люди, тож вистави й концерти були регулярними”. Згодом театр поступився місцем кіносеансам, і будівля стала одним із культурних центрів міста.

Ще одна виразна споруда — цегляний будинок з червоною та білою цеглою, кованими балконами та сходами на другий поверх. За різних часів тут працювали музей, бібліотека й музична школа. Хоча сьогодні будівля пустує, вона залишається архітектурною родзинкою Верхньодніпровська.

Місто, що дихає річкою

На завершення екскурсії Наталія Іванівна звертає увагу на планування міста: вулиці Верхньодніпровська пролягають паралельно до Дніпра, а інші — перпендикулярно. “Це зроблено спеціально, щоб із річки надходило прохолодне повітря. Так само побудоване й Запоріжжя”, — пояснює вона.

Прогулянка з Наталією Коновал показує Верхньодніпровськ таким, яким його часто не помічають. Місто відкривається через маленькі історії: тут був дитячий будинок, там — телефонна станція, далі ‒ будівля, де колись танцювали на балах.

Читайте також:

“Якір у степу”: морська історія Вільногірська

Уряд оголосив про старт програми “Зимова підтримка”, яка передбачає одноразову виплату 1000 гривень для вразливих категорій населення з метою посилення соціальної допомоги в передзимовий період.

Про це повідомляє Міністерство соціальної політики України.

Хто отримає виплати

Виплата 1000 гривень не замінює чинних соціальних програм, а доповнює їх. Отримати допомогу зможуть сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

Ці кошти можна буде витратити на найбільш необхідні перед зимою товари та послуги:

• ліки;
• поштові та комунальні послуги;
• книги;
• благодійні внески.

Подати заяву на отримання допомоги для дітей можна буде з 15 листопада у застосунку “Дія” або у відділеннях Укрпошти. Після нарахування кошти можна витрачати до 30 червня 2026 року.

Читайте також:

Компенсація за втрачене житло: як ВПО зможуть подати заяву