«Нас женуть, а ми стоїмо»: зустріч містян з міським головою Вільногірська

Вчора, 10 вересня, відбулася зустріч мешканців міста з Володимиром Василенко. Пенсіонери та продавці поскаржилися міському голові на те, що хочуть торгувати продукцією власного виробництва саме “під берізками”. У той час поліція проти. На зустрічі також були присутні начальник УАКБ та ЖКХ Ростислав Варницький та працівники поліції.

На зустрічі були й журналісти Вільногірськ IN.UA

Передісторія стихійного базару

Більше 10 років у Вільногірську існує стихійний базар. За словами лідера ініціативної групи, вони вже зверталися в міську раду про створення законного місця для торгівлі. Чотири роки тому група збирала підписи, з проханням залишити стихійний базар в пожвавленій території міста – біля берізок, за що підписалося три тисячі містян, за словами лідера ініціативної групи Анатолій Коровіко. Питання тоді так і не вирішили.  

Власники сільськогосподарських продуктів продовжували торгувати своїм товаром в «берізках». Продавці, переважна кількість пенсіонерів, розказали, що штрафів та “розгону” не було. А у вересні “взялися” за них.

«Я торгую квітами. Це сезонний товар. Останні 4 роки ми продавали й на нас не складали протоколи, як зараз. Чому це сталося? Бо як і раніше це питання не вирішили. А людям немає з чого прожити, тому й йдуть на такі міри, аби вижити. Сьогодні теж нічого не вирішили ми, тому знову будемо створювати ініціативну групу та йти до міського голови з питаннями де нам можна продавати свій товар і на яких умовах», –  коментує лідер ініціативної групи Анатолій Коровіко.

У вихідні дні на стихійний ринок з’їжджаються фермери з регіону, продають м’ясо, молочну продукцію, овочі, фрукти. Як повідомляє місцева рада, це люди, які у більшості не оформлені як підприємці, відповідно, не сплачують податки. На стихійному ринку продукція не проходить лабораторного аналізу, на цьому заощаджують продавці, але це піддає небезпеці споживачів.  

Що кажуть у  поліції щодо торгівлі на ринку “під берізками”

За словами начальника Відділення поліції 4 Кам’янського районного управління Володимира Колокола  протоколи щодо нелегальної торгівлі мешканців складалися нерегулярно –  раз на місяць, або ж тиждень. Протягом 10 – 15 років поліція пропонувала правопорушникам перенести торгівлю на спеціально відведене місце. Проте вони відмовлялися. 

Працівники поліції складають протоколи за статтею 160 адміністративного кодексу частина 1, 2 – торгівля з рук в невстановленому місті. Та за статтею 152 — порушення благоустрою в місті, штраф від 340 гривень. 

«Поліція сумлінно віднеслася до своїх службових обов’язків. Для дільничних офіцерів поліції, якщо на території обслуговування є стихійна торгівля, то це рахується як негативне явище для дільничного і його обов’язок діяти з чинним законодавством», –  висловився Володимир Колокол.

На думку торгівців, місце під “берізками” вигідне за розташуванням, має постійний потік покупців. Тут найкраще йде торгівля. Продавці цими вихідними спробували провести торгівлю на комерційному місцевому ринку, залишилися незадоволеними.

«Нас женуть, а ми стоїмо. Ми спробували перенести свою торгівлю до місцевого ринку. Там нас поставили, як до стіни. Місця немає. Й дорого за місце платити. Якщо я продала 2 кілограм слив, а більше в мене й немає. Я велику частку з цього повинна за місто заплатити. А жити за що мені?», – скаржиться продавчиня Надія.

На скарги директор ринку Руслан Полтавський реагує і пояснює, що на території його ринку є певні умови. Є своя плата, і її розмір розраховують в залежності від виду товару та площі місця для торгівлі, також включаються витрати підприємства на ведення його господарської діяльності. Є пільги. Наприклад, для пенсіонерів, які продають зелень з городини, місце безплатне.

«У міру можливості я для продавців організував зручну для них торгівлю. У мене були прилавки, я їм їх поставив, натомість продавці від них відмовилися й стали в проході. В мене є певні умови перебування на ринку – це плата за місце й чистота»,  – прокоментував директор комерційного ринку у Вільногірську Руслан Полтавський. 

Що вирішили

На зустрічі остаточної згоди сторони так і не дійшли. Міський голова Володимир Василенко зазначив, що покроковий план для продавців власної продукції, де пояснять правила, місце торгівлі, плату та умови, опублікують на офіційній сторінці міської ради.

У поліції повідомили, що буде продовжувати виписувати штрафи за торгівлю в невизначеному місці.

«Роботу свою ми будемо проводити й надалі сумлінно. Якщо буде стихійний базар працювати – складати адміністративні протоколи за правопорушення ми будемо. Ми діємо в рамках закону», – зазначає Володимир Колокол.

Також, Володимир Василенко зазначив про розгляд  варіантів розміщення ринку в інших місцях Вільногірська. Поки продавці можуть збувати товар на ринках, що працюють у місті.

«В місті є два офіційних місця для законної торгівлі. Це Новий ринок по вулиці Центральна та старий по Устенка», – сказав начальник УАКБ та ЖКХ Ростислав Варницький.

Читайте також:

• У Вільногірську підвищиться тариф на воду
• Скільки людей проживають на території Вільногірської територіальної громади

Картини, що народжуються з дерева, та життя, сповнене праці, будівництва і творчості – 75-річний житель Вільногірська Василь Клюнда перетворює звичайні фанерні дошки на витончені художні роботи. 

У розмові з журналісткою Вільногірськ IN.UA майстер розповів, як із меблевого виробництва прийшов до мистецтва різьби, чому творчість стала для нього способом відпочинку і що допомагає не втрачати натхнення.

Від Волині до Вільногірська: шлях довжиною в життя

Василь Клюнда народився 8 березня 1951 року у Волинській області, в селі Гречки Ковельського району. Водночас у документах офіційною датою вказано 12 березня – її записали пізніше через те, що народження відбулося вдома. Саме тому пан Василь жартує, що має одразу дві дати народження і відзначає їх обидві.

З усмішкою пан Василь розповідає: “День народження 8 березня завжди святкую вдома, а 12 березня – на роботі, бо зазвичай ця дата припадала на робочі дні”.

Після закінчення школи він здобув професію столяра-мебляра у Ковельському ПТУ та працював на меблевій фабриці близько восьми років. У 1976 році, слідом за молодшою сестрою, яка вступила до Вільногірського коледжу, він наважився переїхати до тодішнього молодого міста Вільногірська, де активно розбудовувалися промисловість і житлова інфраструктура.

“Ми тоді фактично будували половину міста”, – згадує він.

У Вільногірську майстер працював на різних підприємствах – від будівельної сфери до “Укртелекому”, де завершив трудову діяльність у 2011 році.

Як з’явилося захоплення різьбою

До мистецтва різьби Василь Клюнда прийшов ще під час навчання. Його майстер у училищі, Борейшо Григорій Іванович, не лише навчав столярства, а й відкривав учням тонкощі роботи з деревом, включаючи інкрустацію та художню обробку.

Саме тоді з’явилися перші навички, які згодом переросли у справжнє захоплення.

“Я тоді вперше спробував і зрозумів, що це мені до душі”, – пригадує він.

Згодом, працюючи на меблевому виробництві, він мав доступ до матеріалів і технологій, що дозволяло експериментувати та вдосконалювати майстерність.

Гурток для дітей і передача досвіду

У минулі роки майстер також викладав різьбу для дітей. На заняття приходили десятки учнів.

“Було до 28 дітей одночасно. У мене досі залишилися журнали відвідуваності гуртка, де я позначав, скільки маленьких майстрів приходили до мене на навчання. А це було ще у 80-90-х роках”, – згадує він.

Заняття проходили кілька разів на тиждень, і діти власноруч створювали перші роботи – від простих візерунків до складніших композицій.

Як народжується дерев’яна картина

Процес створення різьблених робіт, за словами майстра, потребує точності, терпіння і розуміння структури дерева.

Спочатку підбирається та обробляється фанера: її шліфують, покривають морилкою або фарбниками, а потім лакують. Далі в роботу вступають спеціальні різці та стамески.

“Тут важливо не прорізати зайвого, бо фанера має шари. Треба відчувати матеріал до міліметрів”, – пояснює Василь Клюнда.

Залежно від складності, одна робота може зайняти від кількох годин до дня. Прості сюжети майстер виконував навіть по кілька десятків на місяць, коли працював активно.

“Як зараз пам’ятаю, я міг зробити від 60 до 80 робіт за місяць. Якщо це були прості пейзажі, то міг і по 6 картин на день робити”, – поділився пан Василь.

Від пейзажів до ікон: еволюція творчості

У різні роки тематика робіт змінювалася. Майстер створював пейзажі, портрети, сюжетні композиції, а також масштабні панно.

Окремий напрям – копіювання робіт художників, зокрема гравюр, які він збільшував і переносив у різьбу.

Сьогодні Василь Клюнда більше працює над іконами, які оформлює у дерев’яні рамки та розміщує під склом.

“Зараз часто просять саме ікони. Роблю їх із душею”, – говорить він.

Творчість як відпочинок і спосіб жити

Попри вік, Василь Клюнда не полишає творчості. Хоча працює вже рідше, він продовжує створювати вироби, які для нього – більше ніж просто предмети декору.

“Я забуваю про все, коли працюю. Це мене надихає”, – каже він.

Для майстра різьба стала не лише хобі, а й способом зберігати внутрішню рівновагу та передавати емоції через дерево.

Сенси в кожній роботі

У роботах Василя Клюнди часто закладені сюжети з глибоким змістом – від природи до людських переживань. Це можуть бути сцени материнства, прощання, очікування або символічні образи змін і плину часу.

“Кожна картина має свій зміст і історію”, – зазначає він.

Поради молоді: цікавитися світом і не боятися роботи

Майстер переконаний, що сучасній молоді варто більше відходити від залежності від гаджетів і ширше дивитися на світ.

Він радить бути допитливими, пробувати різні види діяльності, не боятися фізичної праці та шукати справу, яка буде до душі.

“Не можна зациклюватися на одному. Треба цікавитися всім – тоді життя буде повнішим”, – підсумовує Василь Клюнда.

Історія майстра – це приклад того, як професійний шлях, життєвий досвід і творче захоплення можуть переплестися в одне ціле. І як із простого шматка дерева народжується не просто виріб, а історія, що зберігає пам’ять і настрій свого автора.

Читайте також:

“Коли сідаю вишивати — мозок перезавантажується”. Історія Людмили Дігтяр з Вільногірська, яка створює картини з тисячі хрестиків

Майже половину бюджету Вільногірська забезпечують податки з доходів містян, а головною статтею видатків залишається соціальна сфера. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

На черговій сесії Вільногірської міської ради, яка відбулася 27 березня, міський голова Володимир Василенко представив щорічний звіт про діяльність у 2025 році. У ньому він окреслив ключові показники розвитку громади, результати роботи та проблемні питання. Редакція Вільногірськ IN.UA публікує серію матеріалів, у яких детально аналізує основні напрямки звіту.

Доходи: перевиконання плану та основні платники

Згідно зі звітом, бюджет Вільногірської міської територіальної громади за 2025 рік за доходами виконано на 103,4%. Загальна сума надходжень склала 321 мільйонів 529,1 тисяч гривень. Це на 9,3% більше, ніж було у 2024 році. 

Основним джерелом наповнення міського бюджету залишається податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Його частка у структурі доходів становить майже половину — 44,8%, або ж 144 мільйони 185 тисяч гривень. 

Також громада отримала 700 тисяч гривень від Божедарівської громади як оплату за енергоносії для Вільногірської центральної міської лікарні. 

Видатки: пріоритет на освіту 

Видаткова частина бюджету за загальним фондом виконана на 97%. Касові видатки склали 279 мільйонів 313,1 тисяч гривень. Якщо порівнювати з попереднім роком, то витрати громади зросли на 4,7%.

Розподіл коштів за галузями виглядає наступним чином: 

Спеціальний фонд: допомога ЗСУ та безпека

Окремо у звіті виділено видатки спеціального фонду, який у 2025 році мав виражений оборонний та безпековий акцент. За ці кошти було: 

• придбано портативні пристрої радіоелектронної боротьби (РЕБ), засоби БпЛА та комплектуючі до них; 
• закуплено автомобільний транспорт для військових частин; 
• надано субвенцію обласному бюджету на програму забезпечення громадського порядку та безпеки на території Дніпропетровської області; 

Також було профінансовано будівництво та модернізацію місцевої системи централізованого оповіщення. 

Резервний фонд та залишки 

На початку 2025 року резервний фонд складав 12 мільйонів 713, 273 тисячі гривень. Протягом року з нього було використано 4 мільйони 566,900 тисяч гривень на виконання заходів з дотримання правового режиму в умовах воєнного стану, і 130 тисяч гривень на усунення аварії на каналізаційному колекторі. 

Наприкінці року вільний залишок коштів бюджету громади становив 23 мільйона 790,2 тисячі гривень. 

Читайте також:

Дороги, ліфти, освітлення і меморіал: на що витрачали кошти у сфері благоустрою Вільногірська