Досягла спортивної кар’єри сама і надихає інших. Себе називає «скульптором тіла та душі» — це все про вільногірську тренерку з ритмічної гімнастики Ольгу Мирошниченко.

Про свій спортивний шлях жінка розповіла журналістам Вільногірськ IN.UA.

Ритмічна гімнастика у Вільногірську

Майже 40 років у Вільногірському спорткомплексі «Авангард» працює Ольга Мирошниченко. Вона тренерка з ритмічної гімнастики. Жінка розповідає, спорт її приваблював з дитинства, у шість років вона вперше пішла у клас бального танцю.

У 1985 році Ольга здобула профільну вищу освіту та почала працювати тренеркою з аеробіки.

«У мене на той час було багато пропозицій від різних закладів всього СНГ, але я вирішила повернутись додому. В кінці 90-х аеробіка стала надзвичайно популярною, велика кількість вільногірок бажали тренуватися. Тому я зрозуміла, що зробила правильний вибір», — розповідає Мирошниченко.

Завдяки тренуванням Ольги, деякі відвідувачки аеробіки обрали для себе спортивну кар’єру. Як-то Марина Стрєляна, яка стала тренеркою з йоги.

«Я тішуся за дівчат, які розпочали власні спортивні тренування. Значить я їм дала хорошу базу для цього», — каже Ольга.

Тренувальний зал «Авангарду» спорожнів на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. На той час, згадує Ольга, багато людей виїхали з міста.

«Це були складні часи як для мене, так і для інших. Але з часом набрались нові групи, дехто повернувся назад у місто. Чоловіки багатьох жінок стали на захист країни й ми почали підтримувати одна одну та працювати. Я стала скульптором тіла та душі», — згадує тренерка.

Займатися ритмічною гімнастикою у групі Ольги можуть жінки різного віку. Для цього необхідно придбати абонемент у спорткомплексі. 

«Найстаршій моїй відвідувальниці близько 70 років, вона є прикладом для багатьох. Для кожної групи у мене окремий підхід та розроблені індивідуальні програми навантажень. Я прислухаюся до кожної. В моїй справі головне не нашкодити, а допомогти», — Ольга Мирошниченко.

Читайте також:

• Лікувально-оздоровчий та профілактичний масажі: коли треба звертатися до спеціаліста
• Не тільки на Водохреща: занурення у крижану воду стало частиною життя вільногірця

Вільногірськ живе тут –  підписуйтесь на наш Facebook та Telegram

Таміла Антонова, мешканка Вільногірська, вже кілька років активно займається сортуванням сміття. Вона розповіла, що стало поштовхом для такого звичаю і чому вважає це важливим для майбутніх поколінь.

Більше на Вільногірськ.IN.UA

Ідея сортувати сміття: мотивація та початок

Таміла почала сортувати сміття близько 8-10 років тому. Спочатку вона збирала макулатуру та пластикові пляшки, а з часом зʼявилася ідея відносити компост на дачу.

“Мене надихнула цитата Святослава Вакарчука: «Дивіться на Україну як не на землю своїх батьків, а як на землю своїх дітей». Ця думка глибоко зачепила мене і стала тією мотивацією, яка допомогла зрозуміти, що я маю залишити своїм дітям чисту землю. Це мене підштовхнуло почати”, — згадує Таміла.

Складнощі на початку

Таміла зазначає, що спочатку було важко організувати процес сортування. Вона ділиться, що важливо було переконати домашніх підтримати таку ініціативу.

“Починалося все складно, бо навіть пояснити родині, чому балкон зайнятий не корисними речами, а сміттям — було непросто. Спочатку чоловік не дуже зрозумів, але з часом вдалося його переконати”, — розповідає Таміла.

Сортування сміття як звичка

Таміла говорить, що сортування сміття стало для неї такою ж звичкою, як і будь-яка інша побутова справа. Вона не витрачає багато часу на цей процес, адже робить це автоматично.

«Наприклад, коли варю борщ: очищую картоплю, моркву, цибулю, буряк, і замість того, щоб викинути ці відходи в загальне сміттєве відро, я складаю їх окремо. Потім відношу компост на дачу», — пояснює жінка.

Сортування у Вільногірську: реалії та можливості

У Вільногірську є пункт прийому вторсировини, який розташований біля автостоянки на вулиці Центральній. Там приймають макулатуру, скляні пляшки, металеві банки, а пластикові пляшки можна викидати в спеціальні сіткові контейнери, які є в кожному дворі. Однак, на думку Таміли, важливим елементом для більш ефективного сортування залишаються тетрапаки — наразі їх не приймають.

“Можливості для сортування сміття є, але на жаль, не всі готові цим скористатися. Мотивація, на мою думку, має бути не тільки у вигляді зручних умов, а й в усвідомленні, яку планету ми залишимо своїм дітям”, — впевнена Таміла.

Рекомендації для тих, хто хоче почати сортувати сміття

Таміла планує й надалі залучати інших людей до сортування, адже це не так складно, як здається на перший погляд. Для початку вона радить кожному почати з сортування хоча б одного виду сміття.

“Мене досі дивує, коли виносять у сміттєву машину картон або пластикові пляшки, це виглядає дуже нелогічно. Це проста справа, яка має стати звичкою”, — ділиться жінка.

Сьогодні було людно біля ПКіС «Металург». Вільногірці зібралися на Церемонію прощання з Володимиром Костюшиним. Багато жителів прийшли, щоб провести його в останню путь, висловлюючи вдячність за його мужність і звитягу.

Більше на Вільногірськ IN. UA 

Звістка про загибель військового надійшла до Вільногірська цими вихідними. Володимир Костюшкин — житель села Кринички. 

Під час Церемонії прощання виступив секретар міської ради Вільногірська Антон Боклаг, який вшанував пам’ять загиблого героя та висловив співчуття рідним і близьким Володимира. Після виступу священник провів молитви за упокій душі, і на обличчях присутніх відобразилися горе та скорбота за великим втраченим героєм.

Старший солдат Володимир Костюшин мобілізувався до війська на початку вересня 2024 року. А загинув 1 листопада 2024 року під час бойового завдання у районі населеного пункту Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області, залишившись вірним Україні до останнього подиху.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ВІЙСЬКОВОГО 

Володимир народився 16 вересня 1970 року в селі Кринички. Після закінчення Вільногірської середньої школи №1 та місцевого технікуму, він пройшов армійську підготовку і розпочав свою трудову діяльність у ТОВ «Вільногірське скло». Більшу частину життя він присвятив праці у сфері ЖКГ, де його знали як висококласного слюсаря та гарного спеціаліста.

Вдома Володимира згадують як люблячого батька і чоловіка. Він любив сільське життя, природу і риболовлю. Його пам’ятатимуть як оптимістичну і добру людину. У Володимира залишилися дружина Наталя, та син Владислав. 

Редакція Вільногірськ IN.UA  приносить свої співчуття рідним та друзям загиблого. Вічна пам’ять нашому герою та захиснику.

Читайте також:

• У Вільногірську під час гри помер футболіст Олександр Писаревський
• За трагічних обставин помер відомий вокаліст Вільногірська