У Вільногірську виділять кошти на покіс трави, які зекономили взимку

Під час позачергової сесії Вільногірської міської ради обговорили питання покосу трави в місті. Міський голова Володимир Василенко, сказав, що в минулу п’ятницю відбулася нарада із заступниками, на якій ухвалили рішення про перерозподіл коштів у межах існуючої програми благоустрою. Раніше це питання не могли вирішити протягом двох місяців, так як не було зрозуміло хто саме буде виконувати роботи: комунальне підприємство чи ФОП та за які кошти.

Під час розгляду змін до Програми, міський голова довів депутатам, що надав завдання перерозподілити бюджетні гроші у сумі 500 тисяч гривень на покіс трави. Але депутат Віталій Федоренко все одно запропонував 1,2 мільйона гривень винести на проведення тендеру для покосу трави. Його пропозиція не знайшла підтримки у депутатів.

“Жилкомсервіс” приступить до роботи найближчим часом

Сума складає 500 тисяч гривень. Це зекономлені взимку кошти, які планувалися на посипку доріг і тротуарів (у тому числі на придбання посипкового матеріалу), вирішили направити на покіс трави. Виконавцем робіт буде комунальне підприємство “Жилкомсервіс”.

“На сьогодні проведена нарада, є протокол. Управлінню архітектури та капітального будівництва надано завдання щодо перерозподілу коштів. Якщо все піде за планом, завтра чи післязавтра гроші будуть у управляючої компанії і вона зможе розпочати покіс”, — сказав міський голова.

За його словами, паралельно управління має уточнити фактичну площу покосу, адже частина територій у місті вже забудована, і обсяг робіт може бути меншим, ніж орієнтовні 637 тисяч квадратних метрів.

Читайте також:

• У Вільногірську знову не змогли вирішити, хто буде косити траву
• Боротьба за бюджетні гроші: хто і скільки хоче заробити на покосі трави у Вільногірську?

Залишки куті не обов’язково викидати: з них можна приготувати смачні десерти та корисні страви. Пропонуємо кілька простих ідей, які допоможуть урізноманітнити святкове меню та не втратити жодної ложки солодкого смаколика.

Про це повідомляє Телеграф. 

Млинці з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями та цукром до отримання однорідної маси. Додайте трохи солі. Смажте млинці на розігрітій сковороді з обох боків до золотистого кольору.

Оладки з кутею

Змішайте кутю з молоком, яйцями, цукром і сіллю до однорідної маси. За потреби додайте трохи борошна, щоб тісто стало щільнішим. Випікайте оладки на добре розігрітій сковороді з обох боків до рум’яної скоринки.

Солодка каша з кутею

З’єднайте кутю з молоком, водою та цукром до однорідної маси. Доведіть суміш до кипіння, потім варіть на слабкому вогні 10–15 хвилин.

Запіканка

З’єднайте кутю з молоком, яйцями, цукром, горіхами та сухофруктами. Додайте трохи борошна, щоб тісто стало густішим. Викладіть його у форму, змащену маслом, і запікайте в духовці при 180 °C протягом 30–40 хвилин.

Читайте також: 

Кутя на Святвечір: традиційні рецепти та секрети приготування

Військовий із Кам’янського, який на фронті не лише захищав країну, а й створював музику, перетворив свій воєнний досвід на пісні. Сьогодні Олександр виступає на фестивалях, їздить до шкіл і садочків, а його творчість стала способом зберегти пам’ять про війну та виховувати патріотизм у молодого покоління.

Деталі – на Вільногірськ IN.UA 

Олександр, 32 роки, родом з Кам’янського, до війни мав власний продуктовий магазин. У 2024 році він добровільно пішов на службу, прагнучи захищати жінок і дітей, хоча спершу його не хотіли брати до армії. 

“Я сказав, що з військомату не вийду, буду там ночувати, голодувати, поки мене не поведуть на медкомісію. І так я сам напросився на війну”, — згадує він.

Ще в окопах військовий почав займався музикою. 

“На позиціях писав пісні: записував в телефон, а потім, коли приїжджали з позиції, я переписував на листок. Ну і займався творчістю”, – згадує Олександр. 

Музика стала для Олександра способом проживання воєнного досвіду, тому музика саме військова. 

“Приїхали з позиції, хлопці полягали спати. Я розтопив піч, тому що зима була, сів з листочком і почав писати. І так я написав, що було на душі”, – згадує чоловік історію написання своєї першої композиції. 

Наразі Олександр завжди виконує цю пісню на фестивалях, вона залишається найулюбленішою. 

“Мене люди питають: “У тебе що одна пісня?”, я кажу: “Ні, у мене не одна пісня, але ця для мене особлива””, – каже військовий. 

До Камʼянського, свого рідного міста, у чоловіка особливе ставлення. 

“Я тут народився, я тут виріс. Коли повернувся з фронту, купив собі тут квартиру. Я міг де завгодно її придбати. Але купив там, де народився”, – розповідає Олександр. 

Зараз Олександр періодично співає на концертах та фестивалях, а також їздить по школах та дитячих садочках. 

“Виховуйте в своїх дітях патріотизм змалечку”, – наголошує Олександр. 

Наостанок нашої розмови чоловік додає:

“Найголовніше – підтримувати один одного, триматися один одного так, як це було напочатку війни, у 2022 році”. 

Історія Олександра – приклад того, як людина може знайти сили не лише захищати країну, а й перетворювати травматичний досвід на творчість, надихаючи інших.

Читайте також: 

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір