Фінансова допомога на заняття спортом для ветеранів: як подати заявку на отримання коштів

З 15 січня розпочався прийом заяв на отримання 1 тисячі 500 гривень для ветеранів на заняття спортом. Гроші надходитимуть на спеціальний рахунок в автоматичному режимі.

Про це повідомляє Мінветеранів.

Як подати заявку

Подати заяву на отримання коштів можна через застосунок Дія — без черг, зайвих документів і відвідування державних установ.

Хто може подати заяву

• учасники бойових дій;
• люди, які мають статус особи з інвалідністю внаслідок війни (ОІВВ).

Вам необхідно:

• бути авторизованим у застосунку Дія
• мати верифікований РНОКПП (картка платника податків),
• бути старшим за 18 років мати статус учасника бойових дій, або статус особи з інвалідністю внаслідок війни, внесений до Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
• відкрити спеціальний рахунок Дія.Картки у банку-учаснику програми;
• подати заяву у застосунку Дія.

Щоб подати заяву на отримання 1 500 гривень, потрібно:

1. Зайти у Дію та натиснути — Сервіси — Ветеранський спорт та ознайомитися з умовами послуги.
2. Далі відбувається перевірка на відповідність вимогам.
3. Відкрити та вибрати Дія.Картку для виплат
4. Уважно перевірити заяву, натиснути “надіслати”.
5. Очікуйте на зарахування коштів.

Коли потрібно подавати заяву про виплату у застосунку Дія

Подати заявку на участь потрібно до 20 числа першого місяця кварталу: до 20 січня, з 1 до 20 квітня, з 1 до 20 липня та з 1 до 20 жовтня.

Грошову допомогу можна використати на оплату послуг у сфері фізичної культури та спорту: у тренажерних залах, спортивних майданчиках, спортивних секціях, спортивних клубах. Зазначені заклади мають працювати у сфері діяльності “Фізична культура і спорт” та мати код категорії продавця 7941.

Читайте також:

• Перебронювання працівників через Дію спрощено
• Укрзалізниця прискорює поїзд Дніпро – Харків

Військовослужбовець Збройних Сил України Анатолій Олександрович Шевченко відзначений високою державною нагородою. 1 лютого 2026 року йому було вручено відзнаку Президента України “За оборону України”.

Про це йдеться у Facebook “Лихівське джерело”. 

Церемонія нагородження відбулася безпосередньо в зоні бойових дій на Покровському напрямку. Нагороду Анатолію вручив командир батальйону неподалік від лінії фронту.

Відзнака Президента України “За оборону України” — це символ визнання для військових, правоохоронців та добровольців, які зробили значний внесок у зміцнення оборони держави та захист населення з початку повномасштабного вторгнення.

Варто зазначити, що для для Анатолія це вже третя державна нагорода.

Редакція Вільногірськ IN.UA приєднується до привітань на адресу Анатолія Олександровича та висловлює щиру вдячність за самовідданий захист. 

Читайте також:

Лихівська громада передала військовим автомобіль та гуманітарну допомогу 

Надія Чирва створила історико-краєзнавчий музей у місцевому ліцеї №5, у якому Вільногірськ уперше побачив самого себе. Вона десятиліттями збирала історії людей, фотографії, спогади й артефакти, щоб місто не втратило власну пам’ять. Сьогодні почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва вже не виходить на вулиці, але її життя й досі наповнене людьми, словами й глибокою любов’ю до міста, яке вона називає рідним.

В гості до пані Надії завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA, адже через стан здоров’я вона вже тривалий час не виходить з дому. Тож редакція вирішила прийти до неї, щоб почути її історію та побачити, як живе людина, чий внесок у культурний нащадок громади складно переоцінити.

Обід із варениками і спогади на все життя

До пані Надії та її опікунки Людмили Нечипуренко в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA. Це керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Зустріли по-домашньому тепло: варениками з картоплею та пиріжками.

“Ми разом пообідали, було дуже смачно. А головне — дуже затишно. Таке відчуття, ніби ти прийшла не на інтерв’ю, а до рідних людей”, — Альона Щекодіна.

Після обіду пані Надія почала згадувати молодість, роки роботи, людей, з якими йшла пліч-о-пліч, і справу, якій присвятила життя.

Музей як справа серця

Ідея створення музею Вільногірська не була випадковою. Надія Чирва говорить про це просто: вона завжди любила історію, людей і розповіді.

“Я завжди вважала, що місто без пам’яті — це місто без коріння. Коли ми створювали музей, я хотіла, щоб люди бачили: Вільногірськ — це не просто будинки, це долі, праця і життя багатьох поколінь. І це важливо зберегти”, — говорить Надія Чирва.

Працюючи з різними ліцеями, найбільше — з п’ятим, вона роками збирала матеріали про місто: від перших років заснування до сучасності. Мешканці самі несли експонати — фотографії, документи, вироби, особливо багато матеріалів приносили працівники скляного заводу.

Музей жив — там звучали голоси очевидців, проходили зустрічі, розмови, обговорення. Для Надії Чирви це було не місце з вітринами, а простір живої пам’яті.

“Музей для мене ніколи не був просто роботою. Я збирала ці речі, ці історії, бо розуміла: якщо ми їх не збережемо, їх просто не стане”, — ділиться Надія Чирва.

“Вона згадувала не просто факти — вона говорила про людей. Було відчуття, що кожне ім’я для неї важливе”, — зазначає Альона.

Людина, яка завжди була серед людей

Надія Чирва народилася у Дніпрі, але Вільногірськ став її домом. Тут працювали її батьки, тут минуло життя. Вона має дві вищі освіти — педагогічну й бібліотекарську, понад 52 роки стажу в культурній сфері.

Вона багато читала, працювала в бібліотеці, завжди була серед людей. Саме спілкування було її стихією.

Навіть сьогодні, коли рух обмежений, вона продовжує жити словом — читає, згадує, пише вірші.

Гордість міста

Під час розмови Альона Щекодіна не приховує емоцій:

“Мене дуже вразили пані Надія та пані Людмила — їхні історії, розповіді про життя, щирі емоції, а також той глибокий зв’язок між ними, взаєморозуміння й повага, які відчуваються в кожному слові та жесті. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із пані Надією особисто. Це справді жінка, якою має пишатися громада”.

Надія Чирва — це не лише музей. Це приклад того, як одна людина може зберегти історію цілого міста.

Читайте також:

Чи стане Вільногірський історико-краєзнавчий музей відкритим для людей?