“Народжені серцем”: історія патронатної родини з Водяного

З одного спонтанного рішення почалася історія, яка змінила життя не лише Ірини Іванової з Водяного, а й долі дітей, що потребували родини. 

Деталі — у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

З чого все почалося

Рішення стати патронатною родиною часто народжується не з плану, а з відчуття. Саме так сталося і в цій історії — поштовхом стала війна та велика кількість дітей, які потребували допомоги.

“Почалася війна, і було дуже багато діток. В інтернеті писали, що треба брати дітей. Я пройшла навчання, і якось так — підійшла до чоловіка і кажу: “Треба, давай спробуємо”. І все”, — згадує Ірина Іванова. 

Примітка. Патронатна родина — це форма тимчасового догляду за дитиною, що опинилася у складних життєвих обставинах та потребує захисту на нетривалий проміжок часу. 

Перші дні патронату та перші труднощі 

Ірина стала першою патронатною вихователькою у своїй громаді. Перший досвід виявився емоційно складним, незважаючи навіть на те, що вона — мати п’яти біологічних дітей.

“Перший випадок — це дівчинка з інвалідністю, підтримка рідних та команди була дуже необхідна, так як були труднощі. Я навіть телефонувала старості нашої громади та казала, що більше не хочу бути патронатною вихователькою. А вона говорила — зателефонуєш зранку , а зранку я вже їй не дзвонила”, — каже Ірина. 

З часом труднощі почали відступати, а родина — зміцнюватися .

“Місяць, два,  та вже три роки — і ти розумієш, що це твоє покликання. Ми стали великою командою”, — додає Ірина. 

Як троє братів знайшли постійний дім 

Підсумовуючи, Ірина стала патронатною вихователькою для 13 дітей. Згодом подружжя взяло під опіку трьох братів-підлітків. Один із них мав складну історію та проблеми із законом.

“Він крав, бешкетував, усе ламав. Але ми переживали, що якщо його віддамо, його не зрозуміють. І зрозуміли, що ці діти народжені сердцем, вони наші”, — каже Ірина. 

Попри страхи, родина вирішила не відступати: 

“Звісно, думали: а раптом не впораємось? Але потім: а що, впораємось. І впоралися”, — ділиться жінка. 

Сьогодні хлопці залишаються частиною сімʼї, один з них, навіть після досягнення повноліття. 

“Він вже документально вибув, йому 18 років. Але нікуди від нас не пішов — живе з нами”, — розповідає Ірина Іванова. 

Для майбутніх патронатних вихователів Ірина має пораду: не боятися зробити перший крок. Страх, втома і бажання опустити руки — це нормально. Головне у такі моменти — мати підтримку та людей, які скажуть “Ми з усім впораємося” або запитає “Як ти сьогодні?”. Ними можуть стати рідні та близькі, фахівці соціальної служби або члени міждисциплінарної команди.

Сьогодні у великій родині виховується одразу 11 дітей — як рідні, так і ті, хто потребує тимчасового захисту або постійного дому. І, попри всі труднощі, вони живуть, як єдине ціле. 

“У нас немає ревнощів. Ми всі, як рідні. Якщо є проблема — вирішуємо разом. Це такий фундамент сімʼї”, — підсумовує Ірина 

Читайте також:

Єдина патронатна родина у Вільногірську: як живе сім’я Слісаренків і чому залишаються без належної підтримки

Повноцінне навчання для тих, хто ніколи не стикався з армією — фізична й вогнева підготовка, адаптація на фронті. Прес-служба 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» детально розповідає про процес рекрутингу.

Рекрутинг у Любарті — це відповідальний підхід до особового складу, який слідує ідеї формування вмотивованого бійця, а не регулярного війська найманців.

Про цей підхід свідчить пропозиція приєднатися до лав захисників. Лише добровільний та усвідомлений крок дасть можливість обрати роль у війську, в якій людина принесе найбільше користі. Тому бригада ділиться актуальними вакансіями на офіційному сайті.

Мета військового рекрутингу

Військовий рекрутинг дозволяє здійснити відбір найкращих кандидатів і посилити формування у потрібному місці й тим, хто в цьому зацікавлений. Цей метод набору новобранців вважають ефективним обидві сторони — бійці та армія.

Кожна вакансія в Любарті є протиставленням примусу. Такий підхід нагадує розвиток сучасної цивільної компанії: є співбесіда, чіткі етапи знайомства й навчання, а також — взаємне розуміння. Адже лише в такій співпраці цивільні люди розумітимуть свої посадові інструкції.

Підготовка в бригаді Любарт рекрутів на різні вакансії

Незалежно від виду вакансії кожен новобранець проходить БКБП — Базовий курс бойової підготовки. Він триває 6-8 тижнів, передбачає формування основних навичок військового: 

• Фізичну й вогневу підготовку;

• опанування різних видів озброєння й ознайомлення зі спорядженням;

• тактичну медицину;

• орієнтування, вміння працювати з мапами;

• загартування характеру (адаптацію до фронтових умов).

Після базового курсу рекрути проходять спеціалізоване навчання, яке вимагає їхня посада, в обраному підрозділі. Воно складається з цілісного інструктажу, теоретичної та практичної сторін — і на цьому етапі новобранець розуміє в чому полягає особливість саме його ролі у війську, адже вимоги кожної вакансії різні.

БКБП є універсальною підготовкою, яка має на меті обрати по-справжньому готових людей, та саме навчання робить із хорошого солдата професійного військового. Тому, як і базовий курс, наступний етап підготовки бригада теж організувала відповідально.

Хто навчає військових у Любарті?

Новобранців до кожної посади готують досвідчені інструктори з бойовим досвідом часів АТО, ООС і цієї війни — учасники формування, коли бригада була ДФТГ, ССО й ОЗСП, детальніше — на офіційній сторінці lubart.army.

Як готують військових у Любарті?

Практичні навички відпрацьовують у штучно відтворених бойових умовах на полігонах та інших тилових локаціях, а сама програма підготовки складена за передовими стандартами НАТО. Також бригада проводить навчання за кордоном. 

Служба в бригаді за контрактом 18-24

Тим, хто ще не досяг призовного віку теж можна долучитися до складу Любарта. Умови контракту 18-24 поширюються на піхотні посади, а також на посади операторів БПЛА.

Читайте також:

“Я — громадянин, мені не яка різниця”: військовий з Вільногірська про свій вибір

У Кам’янському ті, хто пройшов війну, знову вийшли на майданчик — цього разу не зі зброєю, а з кулями для петанку. Ці змагання стали для них способом психологічного відновлення та можливістю підтримати один одного. 

Про це йдеться у Facebook “Новини Лихівської громади”.

22 березня у Камʼянському відбулися обласні змагання з петанку. Вони пройшли на базі Ветеранського простору. 

Петанк — різновид боулзу, традиційної англійської спортивної гри, мета якого — кинути порожнисті металеві кулі якомога ближче до маленької деревʼяної кулі, стоячи при цьому всередині кола та обома ногами торкаючись землі. Згідно з правилами, в петанк грають на жорсткому ґрунті, гравії або ж на траві та піску.

Вперше в Україні грати в петанк почали на початку 2000-х років у Києві та Ужгороді. Згодом була сформована ГО “Федерація Петанку України”, яка функціонує й наразі. 

Петанк є не просто грою на точність, а дієвим інструментом психологічної реабілітації та соціальної адаптації. 

Саме тому такі змагання стають дедалі популярнішими серед захисників, допомагаючи їм відновлюватися через активне спілкування та командну взаємодію.

Цього разу у Камʼянському змагалося 6 команд:

• “Прометей”;
• “Родини загиблих Героїв Захисників України” (Камʼянське);
• “Superhumans” (Дніпро);
•  та збірні команди з Кривого Рогу, Жовтих Вод та Лихівки.

Лихівську громаду на змаганнях представив Микола Чепурний, ветеран, який і раніше брав участь у змаганнях серед ветеранів. 

“Висловлюємо щиру подяку селищному голові за підтримку ініціативи та сприяння розвитку ветеранського спорту. Дякуємо відділу освіти за наданий транспорт та допомогу в організації поїздки”, — зазначають організатори. 

Читайте також:

Ветерани та їхні родини можуть отримати безоплатну правничу допомогу: як скористатися