Редакція Вільногірськ IN.UA продовжує серію публікацій про майно та доходи посадовців Вільногірської міської ради.

У цьому матеріалі журналісти зібрали інформацію про майно та доходи заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради – начальника управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Ростислава Варницького.

Статки сім’ї Варницьких

Як відомо з декларації оприлюдненої Ростиславом Варницьким на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) його основний дохід, у 2024 році, надійшов у вигляді заробітної плати під час роботи в УАКБ та ЖКГ, на загальну суму у 439 тисяч гривень.

Ці кошти він отримав протягом року, проте на різних посадах. З початку року і до 11 серпня він обіймав посаду начальника відділу ЖКГ в управлінні архітектури. Вже 12 серпня його затвердили на посаду начальника УАКБ та ЖКГ. Проте в декларації зазначена лише загальна сума заробітної плати за рік, без розділення на періоди.

Нагадаємо, що після обрання на посаду начальника УАКБ та ЖКГ, журналісти Вільногірськ IN.UA взяли інтерв’ю у Ростислава Варницького, під час якого він розповів що планує робити на новій посаді. Тоді він розповів, що планує втілити в життя систему контейнерного збору сміття, згідно з планом поводження з відходами, якщо дозволятиме фінансування.

Станом на 9 квітня 2025 року, система контейнерного збору сміття досі не втілена, а розробку такого плана відтермінували до 1 червня 2025 року.

Як відомо, з новою посадою розширились і обов’язки Ростислава Варницького, зокрема відповідальність. Також він займається організацією роботи працівників та керує розробкою проєктів програм. З повним списком повноважень начальника УАКБ та ЖКГ (пункт 6.4) можна ознайомитись за посиланням.

Крім заробітної плати Ростислав Варницький задекларував 499 гривень отриманих від “Універсал банку” та вказав їх як “інші доходи”.

Також начальник УАКБ задекларував заробітну плату дружини, Марини Варницької. У 2024 році вона отримала 349,9 тисячі гривень заробітної плати, або приблизно 29,1 тисячі гривень на місяць. Ці гроші вона отримала на посаді начальниці відділу адміністративних послуг та дозвільно-погоджувальних процедур.

Крім того, у 2024 році, Марина Варницька отримала соціальні виплати від департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради у розмірі 28332 гривні.

Майно сім’ї Варницьких

У декларації, оприлюдненій Ростиславом Варницьким, зазначено 2 квартири, земельна ділянка та автомобіль марки Chery 2021 року випуску, зареєстрований на Марину Варницьку, який вона придбала у тому ж 2021 році. Вартість авто, згідно з декларацією, складає 287,1 тисячі гривень.

Квартирою, площею 63 квадратних метри Ростислав Варницький володіє спільно з дружиною з 2014 року. Земельною ділянкою, площею 30 квадратні метри, Марина Варницька володіє з 2015 року. Також Марина Варницька володіє 25% квартири, площею 50,2 квадратних метри, спільно зі Світланою Коніченко, Валентиною та Володимиром Захарченко. Варто зазначити, що у декларації не зазначена вартість жодної квартири.

Читайте також:

• Українські науковці показали 2400-річну скіфську скульптурку вепра, знайдену на Дніпропетровщині
• Дніпропетровщина отримала 1,2 мільярда гривень для забезпечення житлом родин військових 

Історія Альбіни — це не просто розповідь про спорт, це шлях трансформації від тендітних танців до залізної дисципліни пауерліфтингу. Сьогодні вона не лише перспективна спортсменка, а й сувора та справедлива суддя, яка продовжує справу своєї матері, відомої тренерки з Вільногірська.

Деталі читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA. 

Від танців до штанги

Шлях у великий спорт для Альбіни розпочався неочікувано. Протягом семи років, з трьох до десяти, вона займалася танцями. Проте фізичні зміни внесли свої корективи: дівчинка почала швидко рости, і їй стало важко знайти пару для виступів. Згодом інтерес до танців зник, і вона залишила цей вид мистецтва. 

За порадою мами-тренерки, Альбіна вирішила спробувати себе в тренажерній залі, щоб не “сидіти просто так”.

“Спочатку це так, була більш дисципліна, себе десь заставляла, але потім якось поїхала на перші змагання, на другі, і так з часом саме почало подобатись, дуже полюбила цю справу”, — зазначає дівчина. 

Дисципліна має одну особливість — вона часто призводить до результату. А результат — до відчуття сенсу.

Перші змагання стали тим самим переломним досвідом.

“Коли я поїхала на перші змагання, отримала першу медаль, зрозуміла, що можна ставити цілі й досягати їх”, — зазначає спортсменка. 

А вже у 2023 році вона чітко усвідомила:

Шлях до суддівства

Сьогодні Альбіна — не лише спортсменка, а й суддя.

Її шлях у суддівство не був запланованим до деталей, але точно не був випадковим.

“Я цікавилася правилами, читала, мені це було цікаво… За тиждень до змагань вирішили спробувати скласти іспит”, — згадує дівчина. 

І вона склала найкраще серед усіх.

“Я склала найкраще і стала суддею другої категорії”. 

Далі — більше: чемпіонати України, досвід, новий рівень.

“Зараз я суддя першої категорії…Нещодавно повернулася з Чемпіонату України в Чернівцях,  і це мій сьомий Чемпіонат України, який я обслуговувала”, — каже Альбіна. 

Її принципи як судді чіткі:

“Я ніколи не буду зараховувати, якщо бачу помилку… ставлення до всіх однакове”, — каже вона. 

Це вже не просто про спорт. Це про характер.

Династія без тиску

У цій історії неможливо оминути її маму. Тренерку та людину, яка не просто привела у спорт, а сформувала ставлення до нього.

“Мама дуже вплинула. Завдяки її розповідям я ще більше прониклася цим видом спорту”, — зазначає спортсменка. 

Вона передала не лише знання, а й контекст, історію, глибину.

“Вона розповідала про розвиток спорту, про рекордсменів, про свій шлях… це дуже надихнуло”, — додає Альбіна. 

І водночас це відбувалося без тиску:

“Я не займаюся, тому що так треба. Я це люблю і хочу продовжувати її справу”

Це важливий момент. Бо династія — це не про обов’язок. Це про вибір, який стає природним.

Стереотипи, які більше не працюють

Як і будь-яка дівчина у силовому спорті, Альбіна стикалася з упередженнями.

“Кажуть, що це не жіночно, що це не для дівчат… але це неважливо”, — впевнена спортсменка. 

Її відповідь стереотипам проста:

“Треба робити своє, якщо це подобається”.  

І саме ця простота — найсильніша позиція.

Здобутки у спорті

Сьогодні спортивне резюме Альбіни виглядає вражає. Вона — двократна чемпіонка України серед вихованців ДЮСШ та багаторазова чемпіонка Дніпропетровської області. Окрім цього, вона:

• срібна призерка Чемпіонату України серед вихованців ДЮСШ;
• має перший дорослий розряд, який вона вперше зафіксувала у 2023 році в Коломиї; 
• посіла друге місце в абсолютній першості на Чемпіонаті України серед дівчат; 
• має кубки абсолютної першості турнірів у Києві (2024) та Дніпропетровській області (2021, 2025). 
  

Три слова про себе

Коли її просять описати себе, вона не шукає складних формулювань:

“Наполеглива. Серйозна. І, сподіваюсь, сильна”.  

Сила тут — не лише у вазі штанги. Вона у виборі залишитися. У здатності не здаватися. У чесності перед собою.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську

Вербна неділя — одне з найсвітліших весняних свят, що наповнене глибокою символікою та давніми традиціями. Воно відкриває передвеликодній період і поєднує духовне очищення, народні звичаї та відчуття оновлення природи. 

Більше — на Вільногірськ IN.UA 

Коли святкувати Вербну неділю у 2026 році

Згідно з біблійною традицією, Ісус урочисто в’їхав до Єрусалима приблизно за тиждень до своєї смерті. Саме тому це свято відзначають за сім днів до Великодня, і воно не прив’язане до фіксованої дати. 

У 2026 році православні християни святкуватимуть Великдень 12 квітня, тож Вербна неділя відзначатиметься 5 квітня. Ця дата є спільною як для тих, хто дотримується нового, так і старого стилю.

Водночас у католицькій традиції Великдень припадає на тиждень раніше — 5 квітня, а отже, католицька Вербна неділя святкуватиметься 29 березня.

Традиції святкування Вербної неділі 

Ключовим символом цього свята, відповідно до біблійного переказу, є пальмові гілки — знак шани й перемоги, якими жителі Єрусалима встеляли шлях Ісусу. В Україні ж пальми не ростуть, тож з часом замість них використовують вербу — рослину, яка однією з перших оживає та розквітає навесні.

На це свято здавна існує традиція освячувати в церкві ці гілочки верби, найчастіше — козячої, з м’якими пухнастими “котиками”. Після богослужіння їх приносять додому та ставлять у воду. Вважається, що освячена верба має особливу силу, приносить добробут, удачу й захист.

За традицією, такими гілочками люди легко торкаються один одного, промовляючи: “Не я б’ю — верба б’є! За тиждень Великдень!”. Цим вони бажають рідним і близьким здоров’я, сили та Божого благословення.

Також у цей день передбачене невелике послаблення харчових  заборон Великого посту: попри те, що мʼясні, молочні продукти, а також яйця вживати не можна, вірянам дозволяється урізноманітнити раціон рибними стравами.

Читайте також:

Як пофарбувати яйця на Великдень кавою: інструкція