Субсидія на житло для внутрішніх переселенців: як подати заяву

В Україні з 29 січня починає діяти новий механізм підтримки для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – субсидія на оренду житла. Ця ініціатива є частиною програми “Зимова єПідтримка”, спрямованої на допомогу українським родинам у складний зимовий період.

Про це повідомили у Telegram-каналі Уряду.

Хто може скористатися послугою

Програмою можуть скористатися переселенці, які відповідають таким умовам:

• проживають у регіонах, що контролюються Україною, і не мають там у власності житла площею понад 13,65 м² на кожного члена сім’ї;
• втратили житло через його руйнування чи пошкодження, і воно непридатне для проживання;
• витрачають на оренду понад 20% свого доходу;
• не отримують іншої допомоги на проживання;
• не беруть участь у програмі “Прихисток”.

Сім’ї, чий дохід менший за два прожиткові мінімуми, який нині 5 тисяч 840 гривень, можуть розраховувати на більший розмір субсидії.

Загальний розмір виплат визначається індивідуально залежно від доходу, кількості членів сім’ї та граничної вартості оренди житла у регіоні.

Як оформити субсидію на житло

Оформити субсидію можна за наявності договору оренди житла.

Заяву разом із документами можна подати:

• у відділеннях Пенсійного фонду;
• через портал чи додаток ПФУ за допомогою електронного підпису;
• у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАПах).

Субсидія надається на 6 місяців із можливістю продовження ще на такий самий термін.

Рішення щодо призначення ухвалюється протягом 10 робочих днів, а виплати надходять на поточний рахунок в уповноваженому банку.

Держава також компенсує податки для орендодавців, які сплачуються з доходу від оренди:

• для фізичних осіб – податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір;
• для ФОПів – єдиний податок.

Субсидії почнуть призначати наприкінці січня. При цьому отримання субсидії на оренду житла не впливатиме на право отримувати субсидії на оплату комунальних послуг – обидві допомоги можна отримувати одночасно.

Читайте також:

• У Вільногірську виділять 400 тисяч гривень на стерилізацію безпритульних тварин
• У Кам’янському під час пожежі загинула людина: що відомо

У Вільногірську готуються до переїзду служби екстреної медичної допомоги. Куди саме переїжджає підрозділ— читайте на Вільногірськ IN.UA.

Деталі

Згідно з проєктом рішення міської ради, пункт швидкої допомоги, який раніше базувався на базі Центру первинної медико-санітарної допомоги, тепер переїжджає на територію Вільногірської центральної міської лікарні (ЦМЛ). 

Новий пункт базування площею 0,0250 гектара, розташований за адресою вул. Юрія Устенка, 72, уже зведений: 

Міська рада надає дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення меж частини земельної ділянки під сервітут.

Це дозволить офіційно закріпити право користування частиною території лікарні для потреб екстреної медичної допомоги.

Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства уповноважене виступити замовником послуг з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки. 

Координацію робіт також покладено на управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства.

Контроль за виконанням рішення покладено на виконуючу обовʼязки начальника управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Віру Зеленську та постійну комісію з питань міського господарства та регулювання земельних відносин. 

Читайте також:

Як у Вільногірську пройшов день донора для захисників

У Вільногірську з’явилося місце, де тиша говорить гучніше за слова. Тут згадують дітей, чиї життя обірвала війна. Цього дня поруч із містянами були військові – і їхні історії додали заходу особливої глибини. Їхні голоси – про війну і мир, втому і силу, дитинство і втрати – звучали тут особливо щиро. У цих розповідях немає пафосу, лише правда, яку проживають щодня. 

Про досвід військових із Вільногірська, їхні спогади та думки – далі в матеріалі Вільногірськ IN.UA

Простір, що говорить без слів

У центрі Вільногірська відкрили місце пам’яті загиблим дітям України – простір, наповнений символами, тишею і болем. Це не просто локація, а точка, де зупиняються, щоб згадати і не забути.

Раніше редакція Вільногірськ IN.UA розповідала про відкриття та історії матерів із Маріуполя і Бучі, які зворушили містян до сліз. Та цього разу подія набула ще одного виміру – голосу тих, хто сьогодні тримає оборону країни.

“Від командира залежить життя”: слова, які звучать по-іншому

Серед гостей заходу були військові з Вільногірська. Вони ділилися власним досвідом, який поєднує фронт і мирне життя.

Військовий Володимир Гладун розповів, що його шлях у війську почався ще у 90-х роках. Тоді, каже, ніхто не вірив, що війна стане реальністю:

“Коли нам казали, що готують як захисників держави, якщо буде війна – це звучало нереально. Тоді все було інакше”.

Після скорочення армії у 2003 році він залишив службу, але з перших днів повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Нині служить у 121-й бригаді на Херсонському напрямку, де тримають оборону по Дніпру.

Його слова про відповідальність звучали особливо гостро:

“Від командира залежить життя твоєї людини. Треба приймати рішення так, щоб і завдання виконати, і зберегти життя”.

Він також наголосив на важливості особистого прикладу:

“Як і діти, люди не вірять словам – вони дивляться на дії”.

Війна і молодість: історія, написана в укритті

Свою історію розповів і Микита Крігер – військовий, який до служби займався волонтерством. Ще студентом він допомагав переселенцям: знаходив житло, забезпечував продуктами та необхідними речами.

Під час служби опинився в оточенні у Мирнограді. Саме там, у підвалах і бліндажах, він писав дипломну роботу.

“Ховаючись у підвалах, вечорами, коли вже не можна було вийти через дрони, я дописував диплом. І зрештою захистив його”.

Його слова про дитинство звучали особливо контрастно: “Було місце – ліс біля озера. Я тікав туди щодня”.

Сьогодні ж найбільшим бажанням після повернення було просте: “Просто поспати”.

“Впертість допомагає йти до цілі”

Олег Тхоренко, ще один військовий, пригадав своє спортивне минуле. Займався боротьбою, армрестлінгом, має десятки нагород.

Каже, що головне, що виніс зі спорту – це характер:

“Впертість дуже допомагає. Коли знаєш свою ціль і йдеш до неї”.

“Триматися разом”: порада від фронту

Антон Скоблік, який служить із перших днів повномасштабної війни, згадав себе дитиною – допитливим і відкритим до світу.

Його побажання молоді просте, але вагоме: “Триматися колективу, підтримувати один одного. І успіхів – і в спорті, і в житті”.

Пам’ять, яка формує майбутнє

Відкриття місця пам’яті загиблим дітям у Вільногірську стало подією, яка об’єднала різні покоління – тих, хто пам’ятає, і тих, хто бореться.

Це місце – не лише про втрату. Воно про відповідальність. Про те, щоб трагедія не стала звичкою. Про те, щоб кожна дитяча історія залишилася в серці громади.

І про те, що навіть у час війни – життя, пам’ять і правда мають звучати.

Читайте також:

Сила, яка виросла з упертості: особиста історія тренерки з пауерліфтингу у Вільногірську