У Вільногірську секретар міськради Антон Боклаг заявив, що піде з посади, якщо гроші за покіс трави віддадуть ФОП

У Вільногірську знову загострилася дискусія щодо фінансування покосу трави. Цьогоріч на ці роботи планують витратити понад мільйон гривень. Утім серед депутатів виникли суперечки, що приватний підприємець готовий виконати покіс удвічі дешевше.

По це стало відомо з відеозапису оприлюдненому на YouTube-каналі Вільногірської міської ради.

Гроші на покіс трави у Вільногірську

У вівторок, 22 квітня, на засіданні постійної депутатської комісії міської ради депутати так і не змогли дійти згоди щодо способу розподілу фінансування.

Під час засідання розглядалися дві офіційні пропозиції:

1. Депутат Володимир Мельник запропонував оголосити тендер на виконання робіт, щоб знайти нового підрядника й зекономити бюджетні кошти.

2. Депутат Єгоров наполягав залишити проєкт у чинному вигляді.

Жодна з ініціатив не набрала достатньої кількості голосів.

Окрему позицію висловив секретар міськради Антон Боклаг — виділити 600 тисяч гривень на користь КП “Жилкомсервіс”, але на голосування він її не виніс.

Крім того заявив, що йому не важливо, яке саме комунальне підприємство виконуватиме роботи, головне — щоб витрати були мінімальними. (в громаді працює тільки одне комунальне підприємство, яке може надавати такі послуги – прим.редакції)

Натомість, Боклаг заявив, що напише заяву на звільнення за власним бажанням, якщо кошти на покіс трави отримає приватний підприємець.

Звернувшись до депутатів Боклаг сказав: “Якщо ми повернемося до підрядників, — я напишу заяву за власним бажанням. Я не буду працювати. Розумієте, мене напружує ця історія, що в нас комунальне підприємство — це ж наше, створене радою.”

Ситуація спричинила суперечки серед депутатів. Зокрема, депутат Мельник припустив, що КП “Жилкомсервіс” може бути причетне до схем із відмивання коштів. Його твердження спростував голова постійної комісії Олег Калініченко.

Питання фінансування залишається відкритим. Ймовірно, остаточне рішення ухвалять під час найближчої сесії міської ради.

Нагадаємо, у Вільногірську питання покосу трави порушують не вперше — попереднього разу його обговорювали наприкінці березня.

Читайте також:

• З попелу війни — до мистецтва: у Вільногірську відкриють незвичну експозицію
• Нерухомість та земельні ділянки: що відомо про майно та доходи директора КП “Жилсервіс”

У цій квартирі немає зайвого галасу. Тут говорять тихо, уважно слухають і не бояться сліз. Саме тут сьогодні живе почесна громадянка Вільногірська Надія Чирва разом зі своєю доглядальницею Людмилою Нечепуренко — жінкою, яка прийшла допомогти, а залишилася назавжди.

В гості до жінок завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA.

“Я з тими людьми знайшла спільну мову”

Почесна громадянка Вільногірська, багаторічна працівниця культури, засновниця міського музею та людина, яка десятиліттями збирала й берегла історію громади — Надія Чирва сьогодні майже не виходить із дому. Через стан здоров’я вона втратила можливість самостійно пересуватися, тож потребує постійної допомоги й догляду. Саме тому до неї в гості завітали представниці редакції Вільногірськ IN.UA — керівниця проєкту Альона Щекодіна та SMM-менеджерка Анастасія Бондар. Вони прийшли не лише, щоб почути спогади про місто, а й побачити, як живе людина, чий внесок у громаду складно переоцінити. Поруч із Надією Чирвою — Людмила Нечепуренко, жінка, яка з часом стала для неї значно більшою, ніж просто помічницею.

Людмила Нечепуренко — кухарка за фахом, у минулому багато років працювала на скляному заводі.

Вона допомагає не лише Надії Чирві. Є й інші люди, які потребують догляду: комусь треба приготувати їжу, комусь — просто побути поруч.

 Її шлях до Надії Чирви почався з простого прохання — приходити раз на тиждень і готувати їжу.

Людмила не називає себе героїнею. Вона говорить просто — так, ніби пояснює очевидне:

“Є такі люди, які мало з ким знаходять спільну мову. То я з ними знайшла спільну мову”, — каже вона.

Життя привело її сюди не за планом, а за обставинами: “Так склалися життєві обставини, що я потрапила сюди”.

І додає: психологічно їй не важко. Бо між ними — обмін.

“Ми обмінюємось енергією. Це правда. Вона мені як рідна мати, а я їй — як дочка”, — говорить Людмила.

Вдячність, яка наповнює

Соціальна працівниця Альона Галушко регулярно допомагає пані Надії та іншим людям, які потребують сторонньої підтримки. Вона часто ходить по інстанціях, вирішує побутові й документальні питання, тому дні бувають виснажливими.

Буває, що після тривалих справ і черг вона приходить втомленою, але завжди намагається залишатися у внутрішньому балансі.

На запитання, за що вона вдячна Надії та іншим людям, яким допомагає, відповідає несподівано:

“Я вдячна їм за те, що вони вдячні мені. Мене це наповнює”.

Для неї важливо чути щирі слова — що допомога потрібна, що все зроблено так, як людині добре.

Руки працюють, голова працює, ноги — ні

Надія Чирва говорить повільно, з паузами, але дуже чітко. Вона все пам’ятає. Вона мислить. Вона пише.

Пише — сама. Без перекладачів, без спеціальних програм.

“Яким перекладачем? Просто головою. У мене все в голові. Слух, пам’ять — усе є”, — усміхається вона.

Руки в неї працюють добре. А от ноги — ні.

Після падіння випав диск, і не все вдалося відновити.

“Ноги не роблять. Я не можу десь піти. Мені важко. Але голова робить гарно”, — каже Надія. І в цій фразі — вся вона.

Побут без прикрас

День у них починається з догляду: гігієна, приготування їжі, покупки. Надія Чирва має улюблені страви — капусняк, пюре, голубці. Їсть добре, і це для Людмили — важливий показник.

Найскладніше — ночі. Надія часто спить удень і не спить уночі. Людмила зізнається: іноді вдається поспати лише чотири години. Але скарг майже не звучить — більше турботи й гумору.

У холодні дні вони рятуються духовкою, грілками та кількома ковдрами. 

Пані Надія каже прямо: “Я без неї жити не можу”.

Поруч із Людмилою вона почувається спокійніше, захищено. Саме спокій Надія називає головною зміною в житті.

Втім, є і труднощі. Найболючіше питання — засоби догляду. Памперси доводиться купувати власним коштом, підібрати розмір складно, а державна підтримка — мінімальна.

Коли слова не читаються — читають удвох

Надія багато пише від руки. Вірші, спогади, думки. Її почерк — живий, швидкий, інколи важкий для прочитання.

Тоді поруч сідає Людмила. Вони читають разом. Перечитують. Згадують.

“А як же, ми всі читаємо. І вона, і я”, — усміхається Людмила.

Є моменти, коли слова надто особисті. Коли рядки болять. Тоді вони плачуть удвох.

Особливо емоційно було, коли Надія читала вірш, присвячений Людмилі.

У ньому вона назвала її своєю донькою. Цей момент журналістка згадує окремо:

“Під такі особисті, щемкі моменти вони обидві плакали. Я не могла залишитися байдужою”.

Книжка, яка “зайшла”

Попри біль і втому, Надія жартує. Про книжки, які “зайшли”, про пам’ять, яка тримається.

Вона любить читати. І коли говорять про улюблений вірш, зупиняється.

“Я зараз буду плакати…”, — каже вона і просить хвилинку підготуватися.

Світло, яке не вимикають відключення

Коли в домі немає світла, вони запалюють ліхтарик і читають Біблію. Коли холодно — зігріваються разом.

У цій квартирі важко. Але тут дуже тепло. 

“Було відчуття такого спокою, наче ми обмінялись енергією. Вони дуже світлі, дуже добрі жінки. Складається враження, що вони знайшли одна одну”, — каже представниця редакції.

Гордість і вдячність

Це не історія про жалість. Це історія про вибір.

Про двох жінок, які не залишилися на самоті — кожна по-своєму.

“Мене вони дуже сильно вразили. Я пишаюсь тим, що змогла познайомитись із ними особисто. І я дуже пишаюсь такою чудовою жінкою, як пані Надія Чирва”, — ділиться журналістка.

І саме це відчуття — гордості й тихої поваги — залишається з нами після цієї історії.

Попри вік і стан здоров’я, Надія Чирва залишається світлою і відкритою людиною. Вона пише вірші, читає, цікавиться людьми. Людмила ж зізнається: турбота про Надію допомогла їй самій пережити непрості моменти в житті.

“Ми як дві самотності, які знайшли одне одного”, — кажуть вони.

І в цій простій фразі — вся суть їхнього спільного життя.

Читайте також:

“Це були кришталеві роки”: спогади Надії про роботу на скляному заводі у Вільногірську

Українське законодавство гарантує широкий спектр соціальної підтримки для захисників та їхніх родин. Перелік включає пільги на проїзд, медичне обслуговування, оплату комунальних послуг та здобуття освіти.

Редакція Вільногірськ IN.UA зібрала детальну інформацію про актуальні державні гарантії для військовослужбовців у 2026 році.

Пільги для військових: безплатний проїзд

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” гарантує право на безплатний проїзд певним категоріям. Це стосується осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій (УБД) та батьків загиблих або зниклих безвісти військових.

Основні транспортні пільги:

• безплатний проїзд міським пасажирським транспортом (крім таксі), а також залізничним та водним транспортом приміського сполучення;
• безкоштовний проїзд автобусами приміських маршрутів;
• 50% знижки на міжміський залізничний, повітряний, водний та автомобільний транспорт;
• право на позачергове придбання квитків.

Окремо передбачено право на перевезення до 20 тонн особистих речей у контейнерах залізничним транспортом при переведенні на нове місце служби або звільненні.

Військовим також надається безплатний проїзд у випадках:

• відрядження;
• відпустки в межах України (за умови відповідного рівня доходів сім’ї);
• переведення або передислокації військової частини;
• прямування до обраного місця проживання після звільнення зі служби.

Медичне забезпечення та реабілітація

Військовослужбовці мають право на безоплатну комплексну медичну допомогу. Спектр послуг включає:

• відпустку для лікування зі збереженням грошового забезпечення (на підставі висновку ВЛК);
• безкоштовну психологічну та медико-психологічну реабілітацію;
• грошову допомогу на оздоровлення для УБД;
• одноразову виплату у разі поранення;
• першочергове обслуговування у лікарнях та аптеках, пріоритетну госпіталізацію.

Також держава забезпечує безплатними ліками, виробами медичного призначення та імунобіологічними препаратами. Передбачено першочергове безплатне зубопротезування (крім використання дорогоцінних металів) та санаторно-курортне лікування (або компенсацію за нього).

Оплата комунальних послуг та житлові питання

Для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю діють суттєві знижки на ЖКП:

• 75% знижки на квартплату та комунальні послуги для УБД;
• 100% знижки для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
• 75% знижки на паливо для тих, хто проживає у будинках без центрального опалення.

Додаткові житлові гарантії:

• першочергове забезпечення житлом для поліпшення умов;
• першочергове виділення земельних ділянок під забудову;
• пільгові позики на будівництво або ремонт житла;
• пріоритетний вступ до житлових кооперативів.

Також УБД мають право на позачергове встановлення квартирних телефонів та знижку 50% на абонплату.

Освіта для військових та їхніх дітей

Держава надає цільову підтримку для здобуття професійної та вищої освіти у державних і комунальних закладах.

Пільги для учасників бойових дій:

• повна або часткова оплата навчання з бюджету;
• пільгові довгострокові кредити на освіту;
• соціальні стипендії;
• безплатні підручники та доступ до інтернету в закладах освіти;
• безплатне проживання у гуртожитках.

Пільги для дітей військовослужбовців:

• першочергове зарахування до дитсадків та шкіл за місцем проживання;
• першочергові місця у дитячих оздоровчих таборах;
• переведення на бюджетну форму навчання при здобутті вищої або фахової передвищої освіти (денна форма);
• безплатне або пільгове проживання у гуртожитках для студентів;
• соціальна стипендія (за відсутності академічної заборгованості).

Правова допомога та оформлення

Учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. Це включає складання процесуальних документів та представництво інтересів у судах. Як саме отримати такий вид допомоги — читайте в наступному матеріалі.

Зазначимо, що статус учасника бойових дій не гарантує автоматичного нарахування пільг. Для їх отримання необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України (незалежно від місця реєстрації) та подати відповідну заяву.

Читайте також:

ВПО чекають на допомогу: чи знайдуться гроші?