Як справлятися з емоційними труднощами під час свят: поради психолога

Для багатьох святкові дні можуть стати періодом емоційного виснаження, присутня також апатія та тривога. Особливо це актуально в умовах війни, коли невизначеність і страх за майбутнє накладаються на традиційні святкові обов’язки. Як же зберегти емоційну рівновагу та не дати святам стати джерелом стресу? 

Редакція Вільногірськ.IN.UA взяла ексклюзивні коментарі у психолога з приводу апатії під час свят. 

Чому святкові дні можуть викликати апатію

Однією з основних причин, чому святкові дні не приносять радості, є відсутність базових потреб і невизначеність щодо майбутнього. Якщо людина не має впевненості в завтрашньому дні, не може забезпечити себе та своїх близьких, святкові традиції стають просто нагадуванням про те, що важливіші питання залишаються невирішеними.

“Свято — це момент відпочинку від побутових справ, але коли немає впевненості в завтрашньому дні, важко насолоджуватися навіть простими радощами”, — пояснює психолог.

Вплив соціальних мереж на емоційний стан

Соціальні мережі часто посилюють почуття самотності або апатії, особливо в період свят. Проте самі по собі соцмережі не є причиною цих емоцій. Все залежить від того, як людина ставиться до контенту, який вона споживає.

“Якщо людина шукає в мережах тільки негатив або хоче втекти від реальності, це може тільки погіршити її емоційний стан”, — зазначає Олександр. 

Емоційне виснаження через святкові обов’язки

Святкові дні часто супроводжуються великою кількістю справ: приготування їжі, покупки подарунків, організація святкових зустрічей. Це може призвести до емоційного виснаження, особливо коли людина бере на себе надмірну відповідальність.

“Якщо ви відчуваєте, що святкові дні виснажують вас, варто запитати себе, чому ви берете на себе таку відповідальність. Можливо, це пов’язано з потребою бути корисним або відсутністю уміння відпочивати”, — пояснює психолог.

Коли варто звернутися до психолога

Якщо святкові дні викликають сильний стрес, негативні емоції або навіть ненависть, не слід ігнорувати ці відчуття. Психолог радить звертатися за допомогою, щоб розібратися в причинах таких емоцій, апатії і знайти способи змінити ставлення до свят.

“Іноді варто переорієнтувати свою енергію на щось інше, наприклад, волонтерство або організацію зборів для допомоги нужденним. Це допоможе знизити рівень стресу та дати відчуття значущості”, — додає спеціаліст. 

Як підтримати близьких, які відчувають депресію під час свят

Якщо ви помітили, що ваші близькі переживають депресію або тривогу під час свят, важливо змінити фокус їх уваги. Переключити їх на інші активності, які приносять задоволення, або допомогти їм зосередитися на чомусь позитивному, наприклад, волонтерстві або інших корисних справах.

“Замість того, щоб зациклюватися на святкових традиціях, варто знайти інші способи, які можуть принести радість та допомогти знизити тривогу”, — радить психолог.

Читайте також: 

• Владислав Шульжик: талант Вільногірська, який надихає
• День боротьби з розладами харчової поведінки: анорексія, булімія та компульсивне переїдання

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів

9 вересня на сайті Державної служби зайнятості опублікували вакансію асистента вчителя до одного з вільногірських ліцеїв. 

Подробиці – на Вільногірськ IN.UA. 

Вимоги до кандидата: 

• освітній рівень молодшого бакалавра, бакалавра, магістра або фахового молодшого бакалавра; 
• знання психології та педагогіки, роботи з дітьми з ООП; 
• досвід роботи. 

Завдання та обовʼязки: 

• соціально-педагогічний супровід учнів з особливими освітніми потребами. 

Режим роботи передбачає 5-денний робочий тиждень та постійне працевлаштування, а умови роботи визначені як оптимальні. 

Заробітна плата становить 19 400 гривень. 

Якщо Вас зацікавила дана вакансія, зверніться до Центру зайнятості, вказавши номер вакансії – 04602609100007. Телефон для отримання додаткової інформації про вакансію: +380684916873. 

Джерело: сайт Державної служби зайнятості. 

Читайте також:

Відкрита вакансія: практичний психолог до Вільногірського фахового коледжу