Вільногірськ втратив синів, які захищали Україну у період від російської агресії з 2014 року. Світлини військових, які полягли на полях боїв, зникли безвісти або взяті в полон закарбували журналісти Вільногірськ IN.UA. Виставку пам’яті організовували у місті до Дня Захисників і Захисниць України.
У фотозвіті Вільногірськ IN.UA пропонуємо згадати як це було та вшанувати загиблих військовослужбовців.
Живі, поки пам’ятаємо
До Дня Захисників і Захисниць України, який відзначають 1 жовтня, у Вільногірську проводили фотовиставку героїв, які віддали своє життя за батьківщину.
«Мій син у 2016 році, свої юні 19 років, пішов добровольцем на війну. У 2018 році загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він пішов не за нагородами. Він пішов, щоб в майбутньому не соромно було дивитись в очі своїм дітям, коли вони запитають: «Тату, а чим ти займався під час війни»
Тетяна Звягінцева // мати загиблого героя
Саме Тетяна стала ініціаторкою проведення фотовиставки. Жінка каже, подібної не було у місті.
«Як мама загиблого, я спостерігала, що такі родини, як наша, суспільство почало не помічати. У нас тихе, невеличке містечко і мешканці, чесно кажучи, почали забувати про воїнів, завдяки яким вони тут активно живуть. Тому саме через світлини наших Героїв хотілось донести людям, що війна не десь там, а вона тут, що гинуть їхні земляки, сусіди по під’їзду чи по парті, колеги по роботі, знайомі та не дуже, ті, кого вони раніше зустрічали на касах в маркетах чи під час прогулянки містом. Ідея заходу була винесена на обговорення в загальний чат родин. Туди приєднались і рідні тих, хто зник безвістю або перебуває у полоні. Світлини друкувались з дозволу рідних. Всі рішення приймались загально, це і колір, розмір фото, локація. При активному обговорені утворилася команда. Нас було не багато, але кожен взяв на себе певну функцію відповідальності»
Тетяна Звягінцева //
«Я – батько трьох синів. Двоє з них – взяли активну участь у захисті України від ворожого нападу росії. Безпосередньо в бою нищили ворога. Я впевнений, що жоден з них ні про якийсь там героїзм не думав. Вони взяли зброю і захищали свою землю, захищали нас, захищали суверенітет і незалежність України. А це вже і є мужній вчинок, який потім був відзначений високими нагородами – орденами «За мужність». На превеликий жаль, один орден – посмертно»
Олег Юхимець // член Родини загиблих Захисників і Захисниць України
«Вдивляючись в обличчя кожного воїна на фото, пам’ятайте – хтось віддав своє безцінне життя на війні заради нас з вами, хтось і досі стримує і нищить пекло «руського міра»
Олег Юхимець //
«Такі заходи нагадують людям, а комусь вперше розказують, про подвиги мужніх українців. Вільногірці мають пишатися своїми героями, шанувати та дякувати щодня їм за життя та свободу, яку ми маємо, ціною їх життя та здоров’я»
Олена // відвідувачка фотовиставки
Нагадаємо, в той день виставка тривала п’ять годин. Перехожі зупинялися та цікавилися. Хтось притискав свої долоні до світлини та плакав, хтось фотографував й відправляв друзям і знайомим за кордон, щоб показати, що їх рідних пам’ятають. Підходили побратими загиблих Героїв, не стримуючи сліз, згадували про службу разом з ними.
«На мою думку, виставкою ми досягли бажаного результату – нагадали суспільству, що війна стосується кожного»
Тетяна Звягінцева // організаторка виставки «Живі, поки пам’ятаємо»
Читайте також:
- Євгену Хоменко посмертно дали медаль «Учасник територіальної оборони України»
- Вільногірськ став прикладом Бахмуту: звання почесного громадянина посмертно
- Українським захисникам з Вільногірської громади присвоїли відзнаки посмертно
Підписуйтесь
