Він подолав майже три доби дороги, щоб знову опинитися у Вільногірську. Французький волонтер і донор Стефан вдруге відвідав місто, де допомагає притулку для тварин, відкриває для себе Україну та знаходить нових друзів. Цього разу його подорож запам’яталася велопрогулянкою, українськими Мальдівами, піснею “Червона рута” серед соняшникового поля та щирими зустрічами з місцевими жителями.
Детальніше про візит французького друга до Вільногірська читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA
Другий приїзд, який став особливим
Читачі Вільногірськ IN.UA вже знайомі зі Стефаном – волонтером із французької Нормандії, який підтримує Україну та допомагає котячому притулку “Пухнастий батальйон”. Після першого візиту він не лише не забув про Вільногірськ, а й повернувся сюди знову.
Цього літа Стефан провів в Україні свою 15-денну відпустку. Частину цього часу – із п’ятниці до вівторка – він присвятив саме Вільногірську.
За кілька днів француз устиг попрацювати у притулку для тварин, відвідати місцеві Мальдіви, побувати на кінній фермі, покататися велосипедом мальовничими околицями та зустрітися з друзями, яких знайшов під час попередньої поїздки.
“Рідним сказав, що їду десь біля Мальдів”
Історія про те, як Стефан пояснив свою подорож близьким, викликала усмішку навіть у його українських друзів.
Він зізнався, що не сказав матері та сестрі, що їде в Україну.
“Коли мене запитали, куди я їду, я відповів: “Десь біля Мальдів”, маючи на увазі зовсім не українські простори”, – розповів француз.
Причина проста – не хотів, щоб рідні хвилювалися через війну.
Коли ж зробив фотографії на вільногірських Мальдівах, то сказав, що покаже їх друзям і жартома запропонує вгадати, чи зрозуміють вони, що це зовсім не екзотичний курорт.
Від Нормандії до Вільногірська – майже три доби дороги
Стефан живе у французькій провінції Нормандія, неподалік місцевості, яка відома на весь світ сиром камамбер.
До Вільногірська він добирався майже три дні.
Спочатку – годину до великого міста, далі автобусом до Парижа, потім – до Німеччини, а вже звідти довгим міжнародним автобусним маршрутом до України. Загалом дорога від моменту виїзду з дому у вівторок ввечері до прибуття у Вільногірськ у п’ятницю зайняла майже три доби.
Попри складну подорож, чоловік вкотре обирає саме Україну для своєї відпустки.
Цього разу маршрут Стефана Україною проліг через Львів, Вільногірськ, Дніпро та Київ.
Камамбер із Франції та подарунки з Вільногірська
На зустріч із представниками редакції Стефан приїхав не з порожніми руками.
Він привіз сир камамбер, печиво з камамбером, ароматне мило місцевого виробництва, сувеніри для кухні та футболку. Усе – з рідної Нормандії.
Натомість майстриня Олена Шевцова подарувала йому власноруч витканий сувенір із зображенням котика, а редакція Вільногірськ IN.UA вручила французькому гостю брендовану чашку з логотипом видання.
Під час зустрічі Стефана також пригостили піцою та свіжими овочами із саду.
Велопрогулянка, соняшники та “Червона рута”
Одним із найтепліших моментів візиту стала спільна велопрогулянка.
Разом із представницею редакції та майстринею Оленою Шевцовою, яка допомагала зі спілкуванням англійською мовою.
Дорогою компанія зупинилася біля соняшникового поля неподалік вільногірських Мальдів.
Саме там француз несподівано запропонував заспівати українську пісню.
Без жодних підказок він виконав “Червону руту”, адже, уже знає близько десяти українських пісень.
Цей момент став одним із найемоційніших спогадів його нинішньої поїздки.
Закохався в Україну через фотографію Прип’яті
Під час розмови Стефан розповів, що його захоплення Україною почалося ще у 2017 році.
Причиною стала фотографія знаменитого колеса огляду у Прип’яті.
“Я побачив фотографію колеса в Прип’яті. Потім почав дізнаватися, що це і чому так сталося”, – пояснив він.
Саме цікавість до історії Чорнобиля поступово переросла у глибший інтерес до України, її культури та людей.
З початком повномасштабної війни це бажання лише посилилося – сьогодні Стефан не просто читає новини про нашу державу, а приїжджає сюди особисто, щоб допомагати.
Допомога, яка вимірюється не кілометрами
У Франції Стефан працює вчителем математики зі старшокласниками віком від 15 до 18 років. Серед його учнів навчаються й українські діти, які через війну були змушені переїхати до Франції.
Та кожна його подорож до України – це значно більше, ніж туристична поїздка.
Це сотні кілометрів дороги, робота у притулку для тварин, підтримка українців, щире захоплення нашою культурою та бажання бути поруч із людьми, які переживають війну.
Читайте також:
Підписуйтесь
