“Я сказав, що їду на Мальдіви”: французький волонтер Стефан знову приїхав до Вільногірська

Він подолав майже три доби дороги, щоб знову опинитися у Вільногірську. Французький волонтер і донор Стефан вдруге відвідав місто, де допомагає притулку для тварин, відкриває для себе Україну та знаходить нових друзів. Цього разу його подорож запам’яталася велопрогулянкою, українськими Мальдівами, піснею “Червона рута” серед соняшникового поля та щирими зустрічами з місцевими жителями.

Детальніше про візит французького друга до Вільногірська читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA

Другий приїзд, який став особливим

Читачі Вільногірськ IN.UA вже знайомі зі Стефаном – волонтером із французької Нормандії, який підтримує Україну та допомагає котячому притулку “Пухнастий батальйон”. Після першого візиту він не лише не забув про Вільногірськ, а й повернувся сюди знову.

Цього літа Стефан провів в Україні свою 15-денну відпустку. Частину цього часу – із п’ятниці до вівторка – він присвятив саме Вільногірську.

За кілька днів француз устиг попрацювати у притулку для тварин, відвідати місцеві Мальдіви, побувати на кінній фермі, покататися велосипедом мальовничими околицями та зустрітися з друзями, яких знайшов під час попередньої поїздки.

“Рідним сказав, що їду десь біля Мальдів”

Історія про те, як Стефан пояснив свою подорож близьким, викликала усмішку навіть у його українських друзів.

Він зізнався, що не сказав матері та сестрі, що їде в Україну.

“Коли мене запитали, куди я їду, я відповів: “Десь біля Мальдів”, маючи на увазі зовсім не українські простори”, – розповів француз.

Причина проста – не хотів, щоб рідні хвилювалися через війну.

Коли ж зробив фотографії на вільногірських Мальдівах, то сказав, що покаже їх друзям і жартома запропонує вгадати, чи зрозуміють вони, що це зовсім не екзотичний курорт.

Від Нормандії до Вільногірська – майже три доби дороги

Стефан живе у французькій провінції Нормандія, неподалік місцевості, яка відома на весь світ сиром камамбер.

До Вільногірська він добирався майже три дні.

Спочатку – годину до великого міста, далі автобусом до Парижа, потім – до Німеччини, а вже звідти довгим міжнародним автобусним маршрутом до України. Загалом дорога від моменту виїзду з дому у вівторок ввечері до прибуття у Вільногірськ у п’ятницю зайняла майже три доби.

Попри складну подорож, чоловік вкотре обирає саме Україну для своєї відпустки.

Цього разу маршрут Стефана Україною проліг через Львів, Вільногірськ, Дніпро та Київ. 

Печиво із Франції та подарунки з Вільногірська

На зустріч із представниками редакції Стефан приїхав не з порожніми руками.

Він привіз печиво зі смаком сиру камамбер, ароматне мило місцевого виробництва, сувеніри для кухні та футболку. Усе – з рідної Нормандії.

Натомість майстриня Олена Шевцова подарувала йому власноруч витканий сувенір із зображенням котика, а редакція Вільногірськ IN.UA вручила французькому гостю брендовану чашку з логотипом видання.

Під час зустрічі Стефана також пригостили піцою та свіжими овочами із саду.

Велопрогулянка, соняшники та “Червона рута”

Одним із найтепліших моментів візиту стала спільна велопрогулянка.

Разом із представницею редакції та майстринею Оленою Шевцовою, яка допомагала зі спілкуванням англійською мовою.

Дорогою компанія зупинилася біля соняшникового поля неподалік вільногірських Мальдів.

Саме там француз несподівано запропонував заспівати українську пісню.

Без жодних підказок він виконав “Червону руту”, адже, уже знає близько десяти українських пісень.

Цей момент став одним із найемоційніших спогадів його нинішньої поїздки.

Закохався в Україну через фотографію Прип’яті

Під час розмови Стефан розповів, що його захоплення Україною почалося ще у 2017 році.

Причиною стала фотографія знаменитого колеса огляду у Прип’яті.

“Я побачив фотографію колеса в Прип’яті. Потім почав дізнаватися, що це і чому так сталося”, – пояснив він.

Саме цікавість до історії Чорнобиля поступово переросла у глибший інтерес до України, її культури та людей.

З початком повномасштабної війни це бажання лише посилилося – сьогодні Стефан не просто читає новини про нашу державу, а приїжджає сюди особисто, щоб допомагати.

Допомога, яка вимірюється не кілометрами

У Франції Стефан працює вчителем математики зі старшокласниками віком від 15 до 18 років. Серед його учнів навчаються й українські діти, які через війну були змушені переїхати до Франції.

Та кожна його подорож до України – це значно більше, ніж туристична поїздка.

Це сотні кілометрів дороги, робота у притулку для тварин, підтримка українців, щире захоплення нашою культурою та бажання бути поруч із людьми, які переживають війну.

Читайте також:

Берегиня української пам’яті в Естонії: історія Тетяни Івушкіної з Вільногірська та її приватного музею

Нові можливості для працевлаштування, рішення щодо міської інфраструктури, підтримка ветеранів і родин військовослужбовців та важливі події громади – таким був цей тиждень у Вільногірську.

Зібрали головне, про що писали на Вільногірськ IN.UA протягом останніх днів.

Понеділок

• Електросамокати: новий закон заборонить їздити по тротуарах

Користувачів електросамокатів та персонального легкого електротранспорту (ПЛЕ) в Україні офіційно визнають окремою категорією учасників дорожнього руху. Законопроєкт №3023, підтриманий Міністерством з відновлення, інфраструктури та транспорту України, впроваджує для них чіткі права, обмеження та адміністративну відповідальність.

• Для дитсадка “Сонечко” у Вільногірську закупили нові меблі

Дитсадок №6 “Сонечко” у Вільногірську закупив нові шкільні меблі для своїх вихованців. Оновлення матеріально-технічної бази коштувало понад 126 тисяч гривень, а поставку планують завершити до кінця 2026 року.

• Напав з ножем на перехожого у Кам’янському: підозрюваного затримали

У Кам’янському правоохоронці затримали 49-річного містянина, який під час конфлікту поранів ножем перехожого. Зловмиснику вже повідомили про підозру та обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вівторок

• У Вільногірську шукають спеціаліста з IT

Виконавчий комітет Вільногірської міської ради оголосив про можливість строкового призначення на посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій. У період дії воєнного стану призначення відбуватиметься без конкурсного відбору.

• Чому скаче напруга в мережі та чи чекати на компенсацію: роз’яснення енергетиків “ЦЕК”

В Україні через ворожі атаки на енергоінфраструктуру виникають стрибки напруги в електромережах. У ПрАТ “ПЕЕМ “ЦЕК” пояснили причини відхилення від норм та роз’яснили, чому за це не передбачені компенсації.

• У Вільногірську відремонтують дах Департаменту соцгумполітики: скільки це коштує

До кінця року в будівлі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міськради лагодитимуть покрівлю. Про це стало відомо з даних електронної системи Prozorro.

• Житлові субсидії 2026: як визначають розмір виплати та кому потрібно подавати заяву повторно

Із наближенням опалювального сезону в українців традиційно виникають питання щодо житлових субсидій. Від чого залежить розмір державної допомоги, які доходи враховують під час розрахунку та кому доведеться повторно звертатися за призначенням виплати – розповідаємо детальніше на Вільногірськ IN.UA.

Середа

• У Вільногірську встановлять флагшток за 91 тисячу гривень

Виконавчий комітет Вільногірської міської ради уклав договір на відповідну послугу. Роботи фінансуватимуть із місцевого бюджету.

• У Вільногірську є вакансія державного реєстратора: умови та вимоги до кандидатів

Виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області оголошує про можливість строкового призначення на посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

• Супровід ветеранів і їхніх родин у Вільногірську: розповідає фахівець

Ветерани, військовослужбовці, демобілізовані та члени їхніх родин можуть звернутися по допомогу до фахівця із супроводу у Вільногірській громаді. Йдеться не лише про консультації щодо документів чи виплат – іноді супровід передбачає координацію кількох служб, пошук необхідних ресурсів та допомогу в ситуаціях, для яких немає готового алгоритму.

Четвер

• Дітям ветеранів компенсують контрактне навчання: як отримати гроші

Уряд продовжив програму компенсації вартості контрактного навчання для дітей ветеранів та ветеранок. У 2026/2027 навчальному році повну компенсацію зможуть отримати студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, які відповідають визначеним умовам.

• Шанс для ветеринара-ВПО: у Вільногірську шукають спеціаліста та готові забезпечити забезпечити всебічну підтримку

Місцеві зоозахисники шукають ветеринарного лікаря і активно розглядають на цю роль внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Для спеціаліста, який готовий переїхати та працювати, пропонують вигідні умови для старту власної справи.

• Від класу “Захисту України” до кабінету реабілітації: як пройшов візит голови Кам’янської РВА до Вільногірської громади

Відбувся один із перших робочих візитів голови Кам’янської районної військової адміністрації до Вільногірської громади після призначення на посаду. Програма виявилася насиченою: меморіал, де вшанували памʼять загиблих, а також меморіал, який наразі знаходиться на стадії будівництва за кошти місцевої влади, ліцей, простір для дітей, харчоблок, а згодом – міська лікарня та кабінет реабілітації для цивільних і військових.

• “Мріяв повернутися додому”: яким побратими запамʼятали військового Григорія Громова, який загинув біля Вільногірська 

6 серпня під час виконання бойового завдання загинув 55-річний військовослужбовець Григорій Громов. Разом із побратимами він ніс бойову службу поблизу Вільногірська. Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як відповідальну, добру й веселу людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не відмовляла у допомозі.

Пʼятниця

• У Вільногірську усуватимуть аварійну ситуацію на мережах зовнішнього освітлення

Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради Дніпропетровської області уклало договір на проведення термінових електромонтажних робіт у місті Вільногірськ. 

• Пошук та визволення захисників: Вільногірська міськрада звернулася до Офісу омбудсмана, ГУР та Червоного Хреста

Вільногірська міська рада Дніпропетровської області ухвалила низку рішень на підтримку родин військовослужбовців громади. Депутатський корпус та міський голова звернулися до національних органів влади й міжнародних інституцій з вимогою прискорити пошук зниклих безвісти земляків та визволення військовополонених.

• Відкрита вакансія асистента вчителя до вільногірського ліцею Nº4 

9 вересня на сайті Державної служби зайнятості опублікували вакансію асистента вчителя до одного з вільногірських ліцеїв. 

Читайте також:

Відкрита вакансія асистента вчителя до вільногірського ліцею Nº4 

12 вересня в Україні відзначають День українського кіно. Це нагода згадати, як за понад століття кінематограф пройшов шлях від перших експериментів із рухомими зображеннями до міжнародного визнання. 

Від класичних стрічок Олександра Довженка та Сергія Параджанова до сучасних документальних фільмів – розповідаємо про історію українського кіно та знакові стрічки, які варто побачити, на Вільногірськ IN.UA.

Від перших кінокадрів до світового визнання: як розвивався український кінематограф

Історія українського кінематографу бере початок наприкінці XIX століття. У 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко створив апарат, здатний знімати та відтворювати рухомі зображення. Це сталося за два роки до появи відомого винаходу братів Люм’єр. У ті часи кінематограф називали “рухомою фотографією”.

Перший публічний кінопоказ в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі, де нині розташована обласна філармонія. Глядачам продемонстрували кілька короткометражних стрічок, знятих у Харкові фотографом Альфредом Федецьким – одним із перших українських кінооператорів документальної хроніки.

Після цього кінематограф почав розвиватися й в інших українських містах. У Дніпрі, Києві та Одесі з’являлися невеликі кіностудії, де створювали перші водевілі, комедії та драматичні стрічки.

Важливою подією став 1930 рік, коли відбулася прем’єра першого звукового фільму “Ентузіазм: Симфонія Донбасу” режисера Дзиги Вертова.

Новий етап розвитку українського кіно пов’язують із творчістю Олександра Довженка. Його фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля”, створені у 1928-1930 роках, стали знаковими для українського кінематографу.

У 1930-х роках звук з’явився і в роботах режисера Івана Кавалерідзе – “Коліївщина”, “Прометей” та “Наталка Полтавка”.

Після Другої світової війни українське кіно продовжили розвивати режисери Сергій Параджанов, Кіра Муратова та Леонід Осика. Саме в цей період на екранах яскраво проявилися таланти Івана Миколайчука, Леоніда Бикова, Ади Роговцевої та Богдана Ступки, які згодом стали одними з найвідоміших постатей українського кінематографу.

Від класики до сучасності: видатні українські фільми

“Тіні забутих предків” (1965, Сергій Параджанов)

Протягом десятиліть між двома гуцульськими родинами триває запекла ворожнеча. Проте на тлі ненависті та помсти зароджується щире кохання між молодими представниками ворогуючих родів – Іваном і Марічкою. Їм доведеться пройти через численні випробування, перш ніж їхні долі зможуть поєднатися.

Сюжет фільму є своєрідним українським переосмисленням історії Ромео та Джульєтти, створеним за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову міжнародне визнання та стала однією з найвідоміших робіт українського кінематографу.

“Камінний хрест” (1968, Леонід Осика)

Фільм створений за мотивами двох новел класика української літератури Василя Стефаника. У центрі сюжету – трагічна історія селянина Івана Дідуха, який прагне кращого життя для своєї родини та вирішує емігрувати до Канади.

Стрічка поєднує галицьку поетичність, мальовничі пейзажі та традиційні вірування з моральними питаннями, актуальними й сьогодні. Доля Дідуха символізує болісний розрив людини з рідною землею та необхідність самостійно відповідати за власний вибір.

Фільм вирізняється глибоким психологізмом і реалістичністю, водночас зберігаючи особливу атмосферу українського поетичного кіно. Саме тому ця історія залишається близькою сучасному глядачеві.

“Білий птах з чорною ознакою” (1971, Юрій Іллєнко) 

“Білий птах з чорною ознакою” – сміливий і новаторський для свого часу фільм Юрія Іллєнка, у якому режисер через поетичну кіномову звертається до складних подій історії Західної України.

У центрі сюжету – родина, яка опиняється в умовах крайньої бідності. Щоб прогодувати сім’ю та врятувати її від злиднів, батько змушений віддати своїх синів у найми. На цьому тлі розгортаються драматичні події, пов’язані з боротьбою за встановлення радянської влади на західноукраїнських землях до та після Другої світової війни.

Стрічка поєднує історичну драму з мотивами народного епосу. Особливої атмосфери їй надають образи дитинства в гірському селі, перші життєві та любовні переживання героїв, які розгортаються на тлі трагічних історичних подій.

“20 днів у Маріуполі” (2023, Мстислав Чернов)

“20 днів у Маріуполі” – документальна стрічка українського журналіста та режисера Мстислава Чернова, яка розповідає про перші тижні повномасштабного вторгнення Росії в Україну та облогу Маріуполя.

У центрі фільму – робота журналістської команди, яка залишалася в місті під час активних бойових дій і фіксувала наслідки російських атак, життя цивільних, евакуацію та гуманітарну катастрофу. Камера показує події безпосередньо з місця, дозволяючи побачити реальність війни очима людей, які опинилися в оточеному місті.

Стрічка стала важливим документальним свідченням російської агресії проти України та отримала міжнародне визнання. У 2024 році “20 днів у Маріуполі” став першим українським фільмом, який отримав премію “Оскар” у категорії “Найкращий документальний фільм”.

Читайте також:

Осінь прийшла: час для родинних кіно-вечорів