Донація крові у Вільногірську/ фото Вільногірськ IN.UA
Сьогодні, 21 березня, у Вільногірській центральній міській лікарні жителі та гості міста здавали свою кров для подальшого переливання хворим.Кров брали медики структурного підрозділу з Кам’янського «Дніпропетровської обласної станції переливання крові».
Цьогоріч спеціалісти Кам’янського підрозділу обласної станції переливання крові у Вільногірськ завітали вперше. Процедуру донації планують повторити за два місяці.
«Були у Вільногірську й у 2023 році. Через два місяці ми знову плануємо приїхати до міста. Кров потрібно здавати, хворі в лікарнях її потребують. Також велика нестача крові є наразі для військових. Вона йде на різні напрямки. Саме у Вільногірську охочих здавати кров дійсно багато. Раніше більше було чоловіків донорів, зараз – переважно жінки», — розповідає старша лаборантка Тетяна Яковенко.
Черга донорів у Вільногірську/ фото Вільногірськ IN.UA
З однієї людини забирають 450 мілілітрів крові, це стандартна доза донації. Рекомендують спеціалісти станції переливання крові здавати її раз на два місяці. Наразі велика нестача І, III та IV негативної груп крові, кажуть спеціалісти.
Кров обов’язково перевіряють на ВІЛ, сифіліс та гепатити.
Одна донація триває близько 5 хвилин. Це за умови, що донор підготовлений.
Перед здачею крові вільногірці проходили реєстрацію, де їм надавали номер донора. Потім вони проходили обстеження терапевта. Лікарка перевіряла тиск, ставила питання про самопочуття та хронічні захворювання. Донору визначали групу крові та гемоглобін. Після ретельної перевірки донорів допускали до здачі крові.
«В цьому році я вперше здаю кров. Готувався, дотримуватися дієти. Здаю кров на ЗСУ», — розповідає житель Вільногірська Євген Романов.
Перед донацією людям пропонували випити чай з печивом, такий перекус позитивно впливає на самопочуття під час та після здачі крові.
«Я здаю кров майже кожні два місяці, щоб лікарі могли рятувати наших військових. Здаю у Кам’янському, а сьогодні зручно, бо станція переливання приїхала до нас», — ділиться вільногірка Наталія Горбович.
Продовження рукописного літопису Вільногірська / фото ШІ
Історія нашого міста ховає ще чимало цікавих сторінок, спогадів та важливих подій. Ми продовжуємо публікацію унікальноїкнигивід почесної громадянки Надії Чирви, присвяченої рідному Вільногірську.
Воно було безхмарним, щасливим. Я народилася 23 лютого 1938 року. Це був святковий день – День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту. На честь цього нас із мамою помістили на святковій Дошці пошани.
Коли мене принесли з пологового будинку, я 18 діб кричала. Пізніше тато з мамою здогадалися, що під час пологів мене травмували. Очевидно, було зламане ребро в районі серця. Це помітно донині. Хтось із знайомих порадив моїм батькам похрестити мене у церкві. Сталося диво. Напевно, ребро на той час зрослося. Хрещена мама була переконана, що це була допомога Господа Бога. Так чи інакше, я проспала дві доби і потім більше не плакала.
Тато з мамою часто згадували, як тато в перші дні мого життя боявся брати мене на руки. Боявся, що я можу переламатися. Якось рано-вранці мама вирушила на “Озерку” (так у нас досі називають центральний ринок), а тато залишився зі мною. Я прокинулася і подала голос. Щоб я не розплакалася, тато носив мене по кімнаті разом із ліжечком. Мама прийшла з базару, а тато стомлений, спітнілий, але задоволений собою і тим, що я не плакала. Ми завжди сміялися, коли згадували цей випадок. Тато завжди любив демонструвати, як успішно він це робив.
Наш будинок був двоповерховим. Квартира перебувала на другому поверсі. Вулиця була імені Караваєва в Ленінському районі Дніпропетровська. Забіжу наперед і скажу, що я з дитинства закохана у свій рідний край – Дніпропетровщину. Абсолютно впевнена, що на землі немає нічого подібного, з такою чудовою історією. Все своє життя я вивчала його, мені завжди було цікаво, чому так названо те чи інше місто, вулиця, селище, завод, парк, театр тощо. Минуло багато років, перш ніж я дізналася, хто ж такий Караваєв, ім’ям якого була названа наша довоєнна вулиця.
Виявляється, що Олександр Львович Караваєв – лікар, депутат II Державної думи, займався громадською діяльністю. Багато часу приділяв клопотам і завжди вони вирішувалися позитивно. 5 березня 1908 р. О. Л. Караваєва було вбито невідомими під час прийому хворих на своїй квартирі. Він став жертвою терору. Дніпропетровці впевнені, що ім’я померлого на посту лікаря, який лікував фізичні та душевні рани людей, чуйного до потреб і доброго чоловіка, житиме вічно.
Коли я була вже заміжньою жінкою і в мене вже були діти, ми випадково зустріли мого віку чоловіка. Він привітався з нами і каже моїм батькам: “Невже це ваша Надя?”
— Звичайно, вона сама.
Він тоді пригадав і розповів таке: виявилося, що ми з ним жили в одному будинку на вулиці Караваєва. Мені було десь два або два з половиною роки, я була красивою і дуже ошатною. Вся була в рюшиках, складочках, воланчиках, бантиках і з великою шоколадиною в руках.
Мама якийсь час працювала в пральні комбінату, який обслуговував військові частини. Коли солдати приїжджали забирати чисту білизну, завжди привозили в подарунок коробки цукерок, шоколад та всіляку смакоту. В одній шафі була у нас висувна шухлядка , і всі ці подарунки складалися сюди.
А хлопчик цей жив поверхом нижче. Його батьки працювали на заводі, і, звісно, такої кількості солодощів у нього не було. Завжди він чекав на мене, ставав поряд і пошепки говорив: “Фу, негарна”. Я кидала шоколадку в пісок і починала плакати. Він тільки цього й чекав. Хапав цукерку і швидко з’їдав, боявся, що відберуть. Якось на мій плач вийшла мама. Я, мабуть, хотіла викликати співчуття до своєї персони і, як була в білосніжній сукні, так і плюхнулася на пісок. Мама подивилася на мене, вирвала з верби тоненький прутик і приклала до м’якого місця. Такого роду лікувальний сеанс на мене так позитивно подіяв, що я ніколи в житті так більше не робила, і скільки я жила, ніхто й ніколи не застосовував до мене будь-яких покарань.
Цей молодий чоловік говорить мені: “Пробач мені, Надю. Я говорив тоді неправду тільки для того, щоб виманити у тебе щось смачненьке, ти була дуже гарною”. Я великодушно його пробачила і вдячна йому за те, що він розповів мені про мене.
Щастя моє тривало недовго. У лютому 1941 р. мені виповнилося 3 роки, а через чотири місяці, 22 червня, почалася Велика Вітчизняна війна, яка перегорнула мирне життя людей на довгі 1418 днів, принесла горе і сльози в кожну хату. В Україні загинув кожен 5-й (у Білорусі — кожен 4-й). Ці дві республіки постраждали найбільше…
Депутати Вільногірської міської ради / фото, Вільногірськ IN.UA
Депутат Вільногірської міської ради Артем Федоранич намагається достроково припинити свої депутатські повноваження. Відповідний проєкт рішення підготували до найближчої сесії міськради.
Детальніше про те, чому Артем Федоранич знову хоче скласти мандат та що має відбутися далі, читайте у матеріалі Вільногірськ IN.UA
Федоранич знову подав заяву про складання повноважень
У Вільногірській міській раді підготували проєкт рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Артема Федоранича – депутата VIII скликання.
Підставою для цього стала його особиста заява від 6 липня 2026 року про складення депутатських повноважень.
У проєкті рішення зазначається, що міська рада має достроково припинити повноваження Федоранича відповідно до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, Виборчого кодексу України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Якщо рішення підтримають, його направлять до Вільногірської міської територіальної виборчої комісії. Саме вона має ухвалити подальше рішення щодо заміщення депутата, повноваження якого припинять достроково.
Четверта спроба після трьох невдалих
Історія зі складанням мандата Артемом Федораничем триває вже не перший місяць. Раніше депутат уже тричі намагався достроково припинити свої повноваження, однак жодного разу питання не завершилося ухваленням відповідного рішення міської ради.
Про першу заяву Артема Федоранича редакція Вільногірськ IN.UA вже розповідала раніше, коли питання припинення його депутатських повноважень уперше винесли на розгляд міської ради.
Згодом депутат вдруге намагався скласти мандат, однак і тоді залишився у складі міської ради. Про перебіг та результати повторного розгляду цього питання редакція також повідомляла своїм читачам.
Втретє питання про дострокове припинення повноважень Артема Федоранича знову опинилося у центрі уваги міської ради. Тоді журналісти редакції Вільногірськ IN.UA писали про третю спробу депутата піти з міськради.
Тепер історія отримала продовження. Артем Федоранич знову подав заяву про складення депутатських повноважень – цього разу вже вчетверте.
Чи стане четверта спроба остаточною
Остаточну відповідь на питання, чи складе Артем Федоранич депутатський мандат цього разу, дасть голосування міської ради.
Чергове засідання Вільногірської міської ради заплановане на 27 серпня 2026 року. Саме після сесії буде зрозуміло, чи отримає четверта спроба депутата необхідну підтримку та чи припинить він свої повноваження.
Історія нашого міста ховає ще чимало цікавих сторінок, спогадів та важливих подій. Ми продовжуємо публікацію унікальної книги від почесної громадянки Надії Чирви, присвяченої рідному Вільногірську. […]
Депутат Вільногірської міської ради Артем Федоранич намагається достроково припинити свої депутатські повноваження. Відповідний проєкт рішення підготували до найближчої сесії міськради. Детальніше про те, чому Артем […]
З 27 серпня з автовокзалу Кам’янського почне курсувати новий автобусний рейс “Дніпро – Київ”. Пасажири зможуть виїхати ввечері, а вже вранці прибути до столиці. Детальніше […]
Зображення створено за допомогою ШІ В Україні громадяни, які досягли пенсійного віку, але не мають необхідного страхового стажу для призначення пенсії, можуть розраховувати на державну […]
22 серпня у відділенні пауерліфтингу КДЮСШ “Авангард” відбулося відкрите тренування. Спортивне дійство пройшло під гаслом “Азов у серці” та було присвячене українським воїнам легендарного підрозділу, […]
