Дніпропетровщина лідирує за кількістю ФОПів із найманими працівниками

Дніпропетровська область стала лідером за кількістю ФОПів із найманими працівниками. У регіоні зареєстровано 24 тисячі таких підприємців, що становить 9% від загального показника по країні.

Про це йдеться у статистиці на платформі “Опендатабот”

Статистика ФОПів

За рік кількість ФОПів із найманими працівниками зросла на 9%. Наразі 259 тисяч підприємців забезпечують роботою 673 тисячі осіб, та це на 13% менше, ніж до початку повномасштабного вторгнення.

Найбільше підприємців, які створюють робочі місця, працює у Дніпропетровській області — тут зареєстровано понад 24 тисячі ФОПів із найманими працівниками. Також високі показники зафіксовані у Києві та Львівській області.

Попри загальне зростання кількості таких підприємців, у деяких регіонах спостерігається спад. Наприклад, у прифронтових та частково окупованих областях показники залишаються нижчими, ніж до війни.

Читайте також:

• Петиція про компенсацію за зруйноване майно на ТОТ набрала необхідну кількість підписів
• Роботодавці можуть отримати компенсацію за працевлаштування ветеранів

Новорічні свята — це не лише застілля та телевізор. Це шанс відновити сили, зібрати родину разом і створити спогади, які залишаться надовго. 

Журналістка Вільногірськ IN.UA зібрала добірку ідей, ігор та інтерактивів, які допоможуть провести зимові вихідні цікаво — вдома, з дітьми, друзями або навіть онлайн.

Свято починається з атмосфери

Навіть звичайний вечір можна перетворити на подію, якщо додати трохи символіки. Запропонуйте кожному члену родини або компанії обрати власну “роль” на вечір: ведучий, діджей, фотограф, хранитель традицій. Це одразу залучає всіх і створює відчуття спільної гри, а не формального застілля.

Корисний інтерактив — “Ялинка спогадів”. На паперових іграшках або стікерах кожен пише одну приємну подію року та вішає її на ялинку. Наприкінці вечора їх можна зачитати вголос.

Ігри, які об’єднують різні покоління

“Новорічний детектив”. Один із учасників загадує предмет або подію, пов’язану зі святом, а решта ставить запитання, на які можна відповідати лише “так” або “ні”. Гра не потребує реквізиту, але чудово розігріває компанію.

“Хто я?” у святковій версії. На стікерах пишуть імена новорічних персонажів, відомих українців або героїв року. Учасник ставить запитання, намагаючись вгадати, хто він. Гра підходить і для дітей, і для дорослих.

“Правда чи побажання”. Альтернатива класичній “правді або дії”. Замість завдань — теплі побажання або короткі історії з життя. Формат особливо доречний для родинного кола.

Інтерактиви для великої компанії

Новорічний квіз. Запитання можуть бути різними:

• події року;
• традиції свят у різних країнах;
• музика та фільми, пов’язані з Новим роком.

Квіз легко провести самостійно, розділивши гостей на команди. Переможцям — символічні призи або право загадати бажання для всіх.

“Таємний Сніговик”. За принципом “таємного Санти”, але з невеликими креативними завданнями: написати листівку, придумати побажання або зробити маленький сувенір власноруч.

Для тих, хто святкує вдома або онлайн

Навіть якщо новорічну ніч доводиться проводити на відстані, це не привід відмовлятися від спільних емоцій.

Онлайн-тост: кожен готує коротку історію або символічний тост для іншого учасника.

Спільний перегляд фільму з обговоренням у чаті.

Фото-челендж: протягом дня учасники надсилають фото за темами — “мій ранок 1 січня”, “найдивніша ялинка”, “святковий настрій”.

Новорічні вихідні не обов’язково мають бути ідеальними. Достатньо, щоб вони були живими: зі сміхом, розмовами й увагою одне до одного. Іноді саме прості ігри та щирі інтерактиви створюють той самий настрій, заради якого ми й чекаємо на свята цілий рік.

Читайте також:

Не за всі гроші світу: що подарувати на новорічні свята  у Вільногірську — підбірка бюджетних ідей

Цієї зими у Вільногірську сталося щось особливе. Посеред щоденних справ, на ринку, біля магазинів і просто на вулицях міста з’явився різдвяний вертеп. Не як сцена чи офіційний захід, а як жива, тепла зустріч. Вперше в історії міста його створила команда ГО “Бджола” — і до цієї ініціативи долучилися не лише вільногірці, а й внутрішньо переміщені особи, які нині живуть у громаді.

Що таке вертеп і чому це більше, ніж вистава

Український вертеп — це давня різдвяна традиція, що поєднує коляду, театралізоване дійство та живе спілкування з людьми. У ньому переплітаються біблійна історія народження Христа, народні персонажі, гумор і глибокі сенси. Вертеп завжди був “поруч із людьми” — у дворах, хатах, на вулицях. Саме таким — відкритим і живим — його і вирішили зробити у Вільногірську.

“Нам усім дуже бракує живого тепла”

Ідея вертепу народилася з простого, але болючого відчуття — браку спільності.
Голова ГО «Бджола» Анастасія Бондар розповідає: “Цей рік був важким для кожного, і захотілося не просто “відмітити” Різдво, а прожити його разом. Вертеп став способом зібрати людей не навколо сцени, а навколо сенсів — віри, надії й взаємної підтримки”.

Коли традиція виходить до людей

Для Анастасії вертеп — це не офіційна подія і не вистава за сценарієм, а жива розмова: “Це традиція, яка завжди була поруч із людьми: у дворах, на вулицях, у хатах. Хотілося, щоб вертеп не був “заходом”, а теплим моментом, який може зустріти людину зненацька — дорогою з магазину чи під час прогулянки”.

Саме тому учасники вертепу пройшли містом: побували на базарі, у місцевих бізнесах, фінансовому управлінні, технікумі, реберні, біля міської ялинки та у пожежній частині.

Вертеп, що об’єднав різні долі

Особливістю цього вертепу стало те, що до нього долучилися не лише мешканці Вільногірська, а й внутрішньо переміщені особи, які через війну були змушені покинути свої домівки й нині живуть у місті.

Для когось це була перша коляда в новому місті, для когось — спосіб знову відчути себе частиною спільноти. Саме в цій спільності — людей із різними історіями, але спільними цінностями — і проявився справжній сенс вертепу.

Серед них — переселенка з Бахмута Марія, для якої вертеп став не просто святковою подією, а поверненням до себе: “Ми почали проводити вертепи в Бахмуті ще за 4–5 років до повномасштабної війни. До цієї традиції нас привчив один чоловік — він лемок, його батьків насильно переселили із Західної України, з Лемківщини. Коли ми ходили вертепом у Бахмуті, я вперше відчула свою причетність до України й до українців”.

Марія згадує, що їхні вертепи були театралізованими — з ролями, костюмами, колядками. Вони їздили до військових частин, у лікарні, брали з собою дітей і змалку привчали їх до українських традицій — ще тоді, коли війна для Бахмута вже була реальністю з 2014 року.

“Коли я долучилася до вертепу у Вільногірську, щоб разом пройтися вулицями, заспівати, показати цю традицію, я відчула, ніби повернулася додому. З’явилося відчуття тепла, справжньої домівки — ніби запахло домом”.

За її словами, особливо цінним було відчуття єдності — коли поруч йшли і місцеві мешканці, і переселенці: “Мені було дуже добре в цій компанії — там були мої знайомі, містяни, інші переселенці. Було приємно, як нас зустрічали люди на вулицях. Нам сигналили водії, а ми відповідали: “Христос рождається!”. Були й ті, хто не знав, що сказати у відповідь — я їх розумію, бо колись і сама такою була. Тому намагалася пояснювати”.

Для Марії цей вертеп став не лише різдвяною колядою, а символом того, що навіть після втрати дому можна знову відчути спільність, прийняття і живий зв’язок із українською традицією.

Очі, які говорять більше за слова

Найбільш емоційними для організаторів стали реакції людей: “Найбільше запам’яталися очі людей. Коли хтось спочатку просто зупинявся, а потім починав усміхатися, хреститися, дякувати або тихо витирати сльози. У такі моменти розумієш, що робиш щось справді важливе”.

Особливо зворушили слова літніх вільногірців:
“Давно такого не було” і “Ми таке пам’ятаємо з дитинства”.

Через вертеп команда ГО “Бджола” хотіла передати просту, але дуже важливу думку:

“Ми не самі. Навіть у складні часи ми можемо бути разом, підтримувати одне одного і берегти те, що робить нас українцями — нашу культуру, традиції й людяність”.

Традиції як форма спротиву

На думку Анастасії Бондар, саме зараз спільне проживання традицій має особливу вагу: “Війна — це не лише про фронт, а й про збереження нашої ідентичності. Коли ми проживаємо традиції разом, ми відчуваємо зв’язок поколінь і силу спільноти. Це теж форма спротиву і спосіб триматися”.

Свято, яке перетворилося на допомогу

Вертеп мав і благодійну мету. Усі кошти, зібрані під час коляди, команда ГО “Бджола” передасть патронатній родині Вікторії Слісаренко.

“Сьогодні будь-яка спільна подія має нести користь. Це спосіб перетворити святкову радість у реальну допомогу”, — пояснює голова організації.

У “Бджолі” не приховують — це лише початок: “Ми дуже хочемо, щоб вертеп став доброю щорічною традицією у Вільногірську. Наступного року мріємо залучити ще більше учасників і зробити його ще більш відкритим для громади”.

Долучитися може кожен — і місцеві мешканці, і переселенці, і ті, хто лише шукає своє місце в громаді.
Досвід не обов’язковий. Головне — бажання бути разом.

“Не вагайтеся. Просто приходьте. Тут немає “чужих” — тут є люди, які хочуть бути разом і робити світ навколо трохи теплішим”.

Перший вертеп від ГО “Бджола” показав: Вільногірськ — це спільнота, де є місце для кожного. І, можливо, наступного Різдва саме ви станете частиною цієї живої традиції. 

Читайте також:

У Вільногірську відкрили новий волонтерський центр: місце тепла, світла та незламної підтримки ЗСУ